Рішення

від 01.02.2024 по справі 701/540/23

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/540/23

Провадження №2/701/18/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2024 рокуМаньківський районний суд, Черкаської областів складі: головуючого - судді -Калієвського І. Д. за участі секретаря-Байдужої Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка матеріали за позовом ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката: Мельник Василя Володимировича до ОСОБА_2 , третьої особи: служби у справах дітей Маньківської селищної ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд із позовом до відповідача та третьої особи про позбавлення батьківських прав.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 20 квітня 2012 року між ОСОБА_3 , прізвище після шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маньківського районного управління юстиції у Черкаській області було зроблено відповідний актовий запис №5. Від спільного шлюбу сторони мають спільних дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя позивача із відповідачем не склалося, рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2019 року по справі №701/1175/19 шлюб зареєстрований між сторонами розірвано. Даним рішенням суду визначено місце проживання неповнолітніх дітей за місцем проживання матері - ОСОБА_1 . Відповідно до довідки №254 від 31 січня 2023 року ОСОБА_6 навчається у 3 класі Дзензелівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів на очній формі навчання. Відповідно до довідки №255 від 31 січня 2023 року ОСОБА_5 навчається у 5 класі Дзензелівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів на очній формі навчання. Відповідач ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться їх успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з сином та дочкою в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти, тобто створились умови, які шкодять інтересам неповнолітніх дітей. Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Відповідно до рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2019 року по справі №701/1176/19 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Даним рішенням стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.09.2019 року і до досягнення сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, а з 12.06.2030 року в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею повноліття. На підставі даного рішення 16 жовтня 2019 року Маньківським районним судом було видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні в Маньківському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження НОМЕР_2. Так, відповідно до розрахунку заборгованості із сплати аліментів заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 120 786,47 грн. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Неповнолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходяться на повному утриманні позивача. Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 20.01.2023 року проведено обстеження умов проживання будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із вказаним Актом встановлено, що умови проживання задовільні, санітарно - гігієнічний стан житла задовільний, а діти мають всі належні умови для навчання, проживання та відпочинку. Згідно із характеристикою від 19 квітня 2023 року ОСОБА_6 , яка навчається у Дзензелівському ЗЗСО 1-3 ст., відкрита та спокійна, проявляє себе хорошою ученицею. На даний момент проживає з бабою та дідом, але раніше навчанням і вихованням займалася мати дівчинки. Проте її батько жодного разу не довідувався до навчального закладу та не проявляв інтересу до навчання та успіхів дитини. Відповідно до характеристики від 25 січня 2023 року ОСОБА_5 , який навчається у Дзензелівському ЗЗСО 1-3 ст., дисциплінований та врівноважений, школу без поважних причин не пропускає. Мати приймає активну участь у вихованні дитини і завжди відповідає на телефонні дзвінки класного керівника. Проте батько жодного разу не відвідував батьківські збори та ніколи не цікавився справами свого сина.

Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 є наркозалежною особою. Так, відповідно до заяви відповідача від 08.07.2020 року про отримання наркотичних засобів, психотропних речовин та/або прекурсорів і виконання призначень лікаря останній просить дозволу на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин та/або прекурсорів, а саме - метадону, амбулаторна карта хворого №795. Відповідно до листка призначень хворий ОСОБА_2 приймає призначений йому наркотичний засіб - метадон 1 раз на день. Внаслідок вживання метадону спостерігаються такі прояви поведінки людини: брехливість, злодійство, проблеми з правоохоронними органами. Отже, даний спосіб життя відповідача буде негативно вливати на розвиток неповнолітніх дітей. Підтвердженням того, що батько дітей, а саме: ОСОБА_2 не бере взагалі ніякої участі у їх вихованні та фінансовому забезпеченні є письмові пояснення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Так, відповідно до даних пояснень вищевказані особи є сусідами позивача. Свідки пояснили, що ОСОБА_1 , є матір`ю двох неповнолітніх дітей яких виховує самостійно без участі батька ОСОБА_12 , адже останній веде аморальний спосіб життя та взагалі не спілкується із дітьми та не надає будь - якої допомоги у їх вихованні. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків. Крім того, рішенням Виконавчого комітету Маньківської селищної ради №64-23 від 25 травня 2023 року визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини представник позивача вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення, відповідача батьківських прав. За наявних обставин представник позивача звернувся до суду із даним позовом.

Представник позивача діючи в інтересах ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з"явився, але згідно письмової нотаріально завіреної заяви просить розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі та зазначає, що не заперечує пороти позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він дійсно не цікавиться розвитком дітей, не бере участь у їх вихованні, і в майбутньому не бажає виконувати свої обов"язки щодо виховання дітей. Зміст положень ст.ст. 164-169 СК України йому зрозумілий та відомий.

Представник третьої особи: служби у справах дітей Маньківської селищної ради про позбавлення батьківських прав, підтримав вимоги позивача і просив позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей, оскільки він не створив належних умов для росту і розвитку дітей, не піклується про них, ухиляється від виконання батьківських обов`язків і тому в інтересах дітей слід позбавити батьківських прав відповідача.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

20 квітня 2012 року між ОСОБА_3 , прізвище після шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маньківського районного управління юстиції у Черкаській області було зроблено відповідний актовий запис №5 (а.с.6).

Від спільного шлюбу сторони мають спільних дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7,8).

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2019 року по справі №701/1175/19 шлюб зареєстрований між сторонами розірвано. Даним рішенням суду визначено місце проживання неповнолітніх дітей за місцем проживання матері - ОСОБА_1 (а.с.9-10).

Відповідно до довідки №254 від 31 січня 2023 року ОСОБА_6 навчається у 3 класі Дзензелівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів на очній формі навчання (а.с.18).

Відповідно до довідки №255 від 31 січня 2023 року ОСОБА_5 навчається у 5 класі Дзензелівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів на очній формі навчання (а.с.19).

Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що відповідач ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться їх успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з сином та дочкою в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти, тобто створились умови, які шкодять інтересам неповнолітніх дітей. Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дітей.

Відповідно до рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2019 року по справі №701/1176/19 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Даним рішенням стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.09.2019 року і до досягнення сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, а з 12.06.2030 року в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею повноліття (а.с.11-12).

На підставі даного рішення 16 жовтня 2019 року Маньківським районним судом було видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні в Маньківському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження НОМЕР_2. Так, відповідно до розрахунку заборгованості із сплати аліментів заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 120 786,47 грн. (а.с13,14,15-16).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 20.01.2023 року проведено обстеження умов проживання будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із вказаним Актом встановлено, що умови проживання задовільні, санітарно - гігієнічний стан житла задовільний, а діти мають всі належні умови для навчання, проживання та відпочинку (а.с.25).

Згідно із характеристикою від 19 квітня 2023 року ОСОБА_6 , яка навчається у Дзензелівському ЗЗСО 1-3 ст., відкрита та спокійна, проявляє себе хорошою ученицею. На даний момент проживає з бабою та дідом, але раніше навчанням і вихованням займалася мати дівчинки. Проте її батько жодного разу не довідувався до навчального закладу та не проявляв інтересу до навчання та успіхів дитини (а.с.26).

Відповідно до характеристики від 25 січня 2023 року ОСОБА_5 , який навчається у Дзензелівському ЗЗСО 1-3 ст., дисциплінований та врівноважений, школу без поважних причин не пропускає. Мати приймає активну участь у вихованні дитини і завжди відповідає на телефонні дзвінки класного керівника. Проте батько жодного разу не відвідував батьківські збори та ніколи не цікавився справами свого сина (а.с.27-28).

Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 є наркозалежною особою. Так, відповідно до заяви відповідача від 08.07.2020 року про отримання наркотичних засобів, психотропних речовин та/або прекурсорів і виконання призначень лікаря останній просить дозволу на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин та/або прекурсорів, а саме - метадону, амбулаторна карта хворого №795. Відповідно до листка призначень хворий ОСОБА_2 приймає призначений йому наркотичний засіб - метадон (а.с.23,24).

Підтвердженням того, що батько дітей, а саме: ОСОБА_2 не бере участі у вихованні та фінансовому забезпеченні є письмові пояснення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Так, відповідно до даних пояснень вищевказані особи є сусідами позивача. Свідки пояснили, що ОСОБА_1 , є матір`ю двох неповнолітніх дітей яких виховує самостійно без участі батька ОСОБА_12 , адже останній веде аморальний спосіб життя та взагалі не спілкується із дітьми та не надає будь - якої допомоги у їх вихованні (а.с.20,21,22).

Рішенням Виконавчого комітету Маньківської селищної ради №64-23 від 25 травня 2023 року визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини представник позивача вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення, відповідача батьківських прав. За наявних обставин представник позивача звернувся до суду із даним позовом (а.с.29).

Згідно письмової нотаріально завіреної заяви від 29.01.2024 р. відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнає в повному обсязі та зазначає, що не заперечує пороти позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він дійсно не цікавиться розвитком дітей, не бере участь у їх вихованні, і в майбутньому не бажає виконувати свої обов"язки щодо виховання дітей. Зміст положень ст.ст. 164-169 СК України йому зрозумілий та відомий.

Діти щодо яких ставиться питання про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, це:

- син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився в с. Дзензелівка Маньківського району Черкаської області, про що Дзензелівкою сільською радою Маньківського району Черкаської області, в книзі реєстрації актів про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , було зроблено актовий запис за №10;

- дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що народилася в с. Дзензелівка Маньківського району Черкаської області, про що виконавчим комітетом Дзензелівкої сільської ради Маньківського району Черкаської області, в книзі реєстрації актів про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , було зроблено актовий запис за №11.

Суд при вирішенні даного спору керується наступним.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України

27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний стан. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» (CASE OF MAMCHUR v. UKRAINE) від 16 липня 2015 року).

Відповідно до ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Суд зауважує, що відповідач не виявив свідомого бажання приймати участь у вихованні дітей, що підтверджується вищевикладеними обставинами, а також тим, що останній в судове засідання не з"явився, але згідно письмової нотаріально завіреної заяви позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення, що в сукупності свідчить про відсутність інтересу до дітей.

Суд вважає, що представником позивача надано до суду належні та допустимі докази винної поведінки відповідача щодо своїх дітей та винятковості даного випадку, а саме: відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дітей та свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, що в своїй сукупності свідчить про наявність підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітніх дітей, тому позов про позбавлення батьківських прав підлягає до повного задоволення виключно в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 76-81, 263-265 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, ст. ст. 7, 19, 141, 150, 155, 164, 180, 182, 183, 184 СК України, ст.ст. 8, 11 Закону України "Про охорону дитинства", суд,-

В И Р І Ш И В :

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 жителя АДРЕСА_2 ), батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 жителя АДРЕСА_2 ), батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

СуддяІ. Д. Калієвський