Рішення

від 01.02.2024 по справі 711/4070/22

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4070/22

Номер провадження2-др/711/9/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого - судді Демчика Р.В., за участю секретаря судових засідань Кофанової А.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Гриценко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 , в особі представника адвоката Шамова О.А. до ОСББ «Героїв Дніпра, 63» про визнання права, зобов`язання вчинити дії, зобов`язання не чинити перешкод, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 про визнання права користування, зобов`язання не чинити перешкоди,-

встановив:

В провадженні придніпровського районного суду м. Черкаси перебувала цивільна справа 711/4070/22 за позовом ОСОБА_3 , в особі представника адвоката Шамова О.А. до ОСББ «Героїв Дніпра, 63» про визнання права, зобов`язання вчинити дії, зобов`язання не чинити перешкод, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 про визнання права користування, зобов`язання не чинити перешкоди.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.12.2023 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСББ «Героїв Дніпра, 63» про визнання прав, зобов`язання вчинити дії, зобов`язання не чинити перешкод.

Визнано за ОСОБА_3 право користуватись спільним майном багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , зокрема мережами водопостачання та водовідведення, з метою використання за призначенням нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 .

Зобов`язано ОСББ «Героїв Дніпра 63» забезпечити водопостачання та водовідведення у нежитловому приміщенні за адресою АДРЕСА_2 , у тому числі шляхом надання погодження (згоди) ОСОБА_3 на використання і приєднання до внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення у нежитловому приміщенні за адресою АДРЕСА_2 .

Зобов`язано ОСББ «Героїв Дніпра 63» не чинити перешкод для ОСОБА_3 у використанні та приєднанні до мереж водопостачання та водовідведення будинку АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСББ «Героїв Дніпра 63» на користь ОСОБА_3 судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2977,20 грн. вартості проведення судової експертизи в сумі 9816,10 грн., а разом судових витрат на суму 12793,30 грн.

Задоволено позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 до ОСББ «Героїв Дніпра 63» про визнання права користування, зобов`язання не чинити перешкоди.

Визнано за ОСОБА_2 право користування спільним майном багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , зокрема мережами водопостачання та водовідведення, з метою використання за призначенням нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень (приміщення 1-1 та 1-2), що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Зобов`язано ОСББ «Героїв Дніпра 63» не чинити перешкоди ОСОБА_2 зараз та в майбутньому, у користуванні мережею водопостачання та водовідведення багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в тому числі шляхом надання доступу до підвалу будинку (дубліката ключів від підвалу) де знаходиться запірна арматура для води.

12.12.2023 року до суду надійшла заява представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 адвоката Гриценко Л.О. про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення судових витрат.

В заяві просить суд ухвалити додаткове рiшення, яким вирiшити питання про стягнення судових витрат в порядку визначеному ч.8 ст.141 ЩПК Украiни, яким: стягнути iз ОСББ «Героїв Дніпра 63» на користь ОСОБА_2 . понесенi ним судовi витрати на загальну суму 40 419 грн., а саме: судовий збiр у розмiрi 1984 грн. 80 коп.; витрати пов`язанi з проведенням експертизи у розмiрi 9559 грн. 20 коп.; витрати на професiйну правничу допомогу в розмiрi 28 875 грн.

Заяву обгрунтовує тим, що судові витрати третьої особи iз самостiйними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 складаються iз 1) судового збору; 2) витрат, пов`язаних iз проведенням експертизи; З) витрат на професiйну правничу допомогу.

Перед поданням до суду позовноi заяви третьоi особи iз самостiйними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 сплатив судовий збiр за двi немайновi вимоги у розмiрi 1984 грн. 80 коп. В пiдтвердження сплати судового збору разом iз позовною заявою суду було подано оригiнал банкiвськоi квитанції вiд 29.11.2022 року.

За заявою ОСОБА_2 як учасника судового процесу в порядку ст.106 ЩПК Украiни було проведено судову будiвельнотехнiчну експертизу. За проведення експертизи ОСОБА_2 сплатив 9559 грн. 20 коп., згiдно квитанцii вiд 10.02.2023 року.

28.11.2022 року ОСОБА_4 уклав iз адвокатом Гриценко Л. договiр про надання правової/правничої допомоги для представництва його інтресів у цивiльнiй справi № 711/4070/22. Тоrо ж дня, 28.11.2022 року було укладено додаткову угоду до договору про надання правової правничої допомоги вiд 28.11.2020 року, якою визначено розмiр гонорару адвоката за надання правовоi/правничоi допомоги, а саме сторони договору та , додаткової угоди домовилися про погодинну форму оплати послуг адвоката в розмiрi l500 грн. за одну годину. Справа розглядалася судом бiльше року. За цей час адвокат прийняла участь в десяти судових засiданнях та витратила в цiлому бiльше 19 годин на надання правової

/ правничої допомоги. Загалом адвокат надала, а ОСОБА_2 прийняв правову допомогу на загальну суму 28875 грн. Обсяг наданої та отриманої правової/правничоi допомоги детально розписано в Aкті вiд 05.12.2023 року

В судовому засіданні представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору адвокат Гриценко Л.О. заяву про ухвалення додаткового рішення підтримала, просила задовольнити її повністю.

Представник позивача адвокат Шамов О.А. заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача повторно не з`явився в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надіслав до суду заперечення на заяву позивача та третьої особи про ухвалення додаткового рішення, в якому просив зменшити позивачу та третій особі розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до розміру 2500 грн. на кожного.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Згідно п. 3 ч. 1, ч. 2, 3, 5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до ч.3 ст.259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Так, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст. ст.. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Оскільки рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.12.2023 року повністю задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 , суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України приходить до висновку стягнути з відповідача на його користь судовий збір в сумі 1984 грн. 80 коп., сплачений 29.11.2022 року за подачу до суду позовної заяви про визнання права користування, зобов`язання не чинити перешкоди.

Щодо витрати в сумі 9559,20 грн., пов`язаних з проведенням експертизи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третястатті 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно достатті 134 ЦПК Українипередбачено обов`язок сторін попередньо визначити суми судових витрат. Зокрема, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша цієї статті).

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга цієї статті).

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина четверта цієї статті відповідно).

Частинами другою, третьоюстатті 102 ЦПК Українипередбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторони (сторона) не надали відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина першастатті 103 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, п`ятою - сьомоюстатті 106 ЦПК Україниучасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Частина першастатті 1 Закону України «Про судову експертизу»визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті71цьогоЗакону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5,передбачає, щопідставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:

(1)витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

(2)висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

(3)у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

(4)при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redkav. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchukv. Ukraine), заява № 31387/05).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinykv. Ukraine), заява № 55109/08).

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

При цьому суд враховує правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 року у справі №712/4126/22.

Зі справи відомо, що під час звернення до суду із позовом ОСОБА_2 зазначив, що у зв`язку з розглядом справи він очікує понести наступні судові витрати: 1984,80 грн.- сплачений ним судовий збір, витрати, понесені з проведенням експертизи та пов`язані з наданням правової допомоги, а всього 70000 грн.

Також. у своєму позові. ОСОБА_2 повідомив про те, що він має намір звернутися до судового експерта в порядку, визначеному ст. 106 ЦПК України, для проведення експертизи на замовлення учасника справи.

15.03.2023 року ОСОБА_2 надав до суду висновок за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №04-23 від 16.02.2023 року. З висновку вбачається що він складений судовим експертом Калашніковим О.М. для подання до Придніпровського районного суду м. Черкаси в рамках цивільної справи №711/4070/22.

ОСОБА_2 оплатив проведення судової будівельно-технічної експертизи №04-23 від 16.02.2023 року у розмірі 9559,20 коп., що підтверджується договором №05-23 на проведення судової експертизи від 06.02.2023 року, квитанцією від 10.02.2023 року.

Суд врахував зазначений висновок як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.

Тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати пов`язані з проведенням експертизи в сумі 9559,20 грн.

Щодо витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, то вказана вимога підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно достатті 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина першастатті 15 ЦПК Українивизначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до пункту 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку,що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина другастатті 141 ЦПК Українипередбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьмастатті 141 ЦПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського судувід 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому з правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 вбачається, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Як вбачається з матеріалів справи представником третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору була адвокат Гриценко Л.О., яка діяла на підставі ордеру серії СА № 1042576 від 29.11.2022 року договору про надання правової допомоги від 28.11.2022 року, додаткової угоди від 28.11.2023 року до договору про надання правової допомоги.

За умовами договору від 29.11.2022 року:

- адвокат надає Клiенту правову допомогу шляхом представництва його інтересів у Придніпровському районному суді м. Черкаси у цивільній справі №711/4070/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСББ «Героїв Дніпра 63» про визнання права, зобов`язання вчинити дії, зобов`язання не чинити перешкод.

- гонорар адвоката за надання правової допомоги обумовлюється мiж Адвокатом та Клієнтом. Розмiр та строки оплати гонорару е предметом додаткової угоди, що є невiд`ємною частиною даного договору.

За умовами додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 28.11.2022 року:

- сторони домовилися про погодинну оплату роботи Адвокат. Дійшли згоди, що вартість години роботи Авдоката становить 1500 грн. При визначеннi вартості години роботи адвоката, Сторони враховують досвiд адвоката (бiльше 10 років адвокатської діяльності), складнiсть справи та обсяг послуг.

- робота Адвоката включає надання правової iнформацiї, консультацiї i роз`яснення з правових питань, пошук та аналiз судової практики, формування правовової позицiї по справi, складення заяв, клопотань, скарг, процесуальних та iнших документiв правового характеру; представництво інтересів у судi пiд час здiйснення цивiльного судочинства, участь в судових засіданнях, підготовка до судових засідань.

З акту приймання-передачі наданих юридичних послуг від 05.12.2023 року вбачається, що згiдно п.1. цього Акту, Адвокат витратила 19 годин 15 хвилини на надання правової/правничої допомоги клієнту в рамках справи. Вiдповiдно гонорар Адвоката за надання правової/правничої допомоги Клiєнту складає 28875 грн. Послуги наданi та оплаченi в повному обсязi у визначенi Сторонами строки, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

Висновок з цього питання зробив Касаційний адміністративний суд ВС упостанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22.

Дослідивши заяву представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад цивільно-процесуального законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, суд приходить до висновку про те, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 28875 грн. грн. є завищеним.

Враховуючи вказаніобставини,та запереченнясторони відповідачапро зменшеннярозміру судовихвитрат,які підлягаютьдо стягнення,суд приходитьдо висновкупро стягнення звідповідача накористь ОСОБА_2 7000 грн. витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги

Керуючись ст. ст. 141, 270, 280-282 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Доповнити резолютивну частину рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.12.2023 року у справі за позовом адвоката Корпань Є.О., в особі представника адвоката Шамова О.А. до ОСББ «Героїв Дніпра, 63» про визнання права, зобов`язання вчинити дії, зобов`язання не чинити перешкод, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 про визнання права користування, зобов`язання не чинити перешкоди, наступним абзацем:

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Героїв Дніпра, 63» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1984,80 грн., витрати пов`язані з проведенням експертизи в сумі 9559,20 грн. та витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 7000 грн., а всього 18554 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складене 25.01.2024 року.

Головуючий: Р. В. Демчик