Ухвала

від 23.01.2024 по справі 202/20316/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/34/24 Справа № 202/20316/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 листопада 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000001154,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12023040000001154.

Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя зазначив, що матеріали клопотання не містять будь-яких документів чи інших відомостей, які б давали підстави стверджувати, що зазначені квартири, на які прокурор просить накласти арешт, та які мають іншу адресу та інші площі об`єктів нерухомого майна, були передані згідно акту приймання передачі від 07серпня 2017 року майнових прав на квартири за адресою: АДРЕСА_1 (третя черга будівництва). Слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора є передчасним, оскільки з наданих прокурором документів не є можливим встановити чи було вчинене кримінальне правопорушення та обставини його вчинення, та відповідно відповідність зазначених об`єктів нерухомого майна критеріям речових доказів. Зазначив, що згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2021 року у справі № 904/2838/21 було відмовлено у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр молодіжного будівництва" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" про визнання майнових прав на об`єкти будівництва за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с. Дослідне, вул. Наукова, б. 54-а (третя черга будівництва) квартири №№ 12, 14, 15, 23, 37, 38, 41, 46 на загальну площу 413,8 м2, загальна вартість яких складає 3 103 500,00 грн.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на об`єкти нерухомого майна.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги вказує на те, що слідчим суддею було порушено вимоги ст.170 КПК України, а також не враховано фактичні обставини кримінального провадження. Зазначає, що вказані об?єкти нерухомого майна визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, відповідають критеріям матеріальних об`єктів, які містять відомості та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є предметом, що був об?єктом кримінально протиправних дій, набуті протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Наявний ризик незаконного відчуження або псування об?єктів нерухомого майна у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки починаючи з 2019 року вчиняються незаконні реєстраційні дії з метою позбавлення потерпілого належних йому на праві приватної власності вищенаведених об?єктів нерухомого майна.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши надані матеріали та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Апеляційний суд приходить до висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, спростовуються матеріалами провадження.

Зі змісту клопотання прокурора про арешт майна слідує, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12023040000001154 від 24 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що невідомі особи, за попередньою змовою групою осіб за участі посадових осіб: ТОВ «Управляюча компанія «Обслуговуюча організація Центр Молодіжного будівництва», товариства з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва», державного реєстратора комунального підприємства «Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_7 та Дніпропетровського регіонального Управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» шахрайським шляхом заволоділи належним ТОВ «УКРЄВРОКРОВЛЯ» нерухомим майном, оформивши право власності на об?єкт незавершеного будівництва 5-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку (3 черга будівництва) з готовністю 90% за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Дослідне, вулиця Наукова, будинок 54-а за ТОВ«Управляюча компанія «Обслуговуюча організація Центр Молодіжного Будівництва» (ЄДРПОУ: 42893029), а в подальшому на третіх осіб із зміненою адресою: АДРЕСА_1 , завдавши ТОВ«Укреврокровля» (ЄДРПОУ: 33384123) матеріальну шкоду у розмірі 3 103 500,00 гривень.

Постановою прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 від 14листопада 2023 року об?єкти нерухомого майна: квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2777772112020, на даний час власником якого є ОСОБА_9 ; об?єкт нерухомого майна: квартира АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2777760312020 на даний час власником якого є ОСОБА_10 ; об?єкт нерухомого майна: квартира АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2777766712020, на даний час власником якого є ОСОБА_11 ; об?єкт нерухомого майна: квартира АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2777756112020, на даний час власником якого є ОСОБА_12 ; об?єкт нерухомого майна: квартира АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2777778712020, на даний час власником якого є ОСОБА_13 ; об?єкт нерухомого майна: квартира АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2777783812020, на даний час власником якого є ОСОБА_14 ; об?єкт нерухомого майна: квартира АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2781058512020, на даний час власником якого є ОСОБА_15 ; об?єкт нерухомого майна: квартира АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2780158312020, на даний час власником якого є ОСОБА_16 , що розташовані у будинку за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Звертаючись із клопотанням про арешт майна прокурор зазначив, що об?єкти нерухомого майна, на які вона просить накласти арешт, відповідають критеріям матеріальних об?єктів, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі були об?єктами кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя, враховуючи надані прокурором до клопотання про арешт майна матеріали провадження, прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора, оскільки матеріали клопотання не містять будь-яких документів чи інших відомостей, які б давали підстави стверджувати, що зазначені квартири, на які прокурор просить накласти арешт, та які мають іншу адресу та інші площі об`єктів нерухомого майна, були передані згідно акту приймання передачі від 07 серпня 2017 року майнових прав на квартири за адресою: АДРЕСА_1 (третя черга будівництва). Зазначив, що клопотання прокурора є передчасним, оскільки з наданих прокурором документів не є можливим встановити чи було вчинене кримінальне правопорушення та обставини його вчинення, та відповідно відповідність зазначених об`єктів нерухомого майна критеріям речових доказів, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, клопотання прокурора містить лише загальні формулювання підстав і мети арешту майна згідно процесуального закону, з яких не вбачається за можливе встановити, чи є предмет арешту, а саме об`єкти будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , квартири №№ 12, АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , майном, набутим кримінальним шляхом чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, або об`єктом, предметом чи знаряддям кримінально караних дій та з ними проводяться будь-які слідчі дії у зв`язку з встановленням чи перевіркою обставин вчинення даного кримінального правопорушення, відносно якого здійснюється досудове розслідування, або арешт пропонується накласти з метою забезпечення цивільного позову.

Крім того, слід зазначити, що згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2021 року у справі № 904/2838/21 було відмовлено у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр молодіжного будівництва" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" про визнання майнових прав на об`єкти будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (третя черга будівництва) квартири АДРЕСА_17 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 . Вказане рішення набрало законної сили та на даний час не було оскаржено в апеляційному порядку.

Також, клопотання прокурора не містить відомостей щодо пред`явлення підозри будь-якій особі в даному кримінальному провадженні.

Апеляційний суд звертає увагу, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, про що зазначено в ч. 11 ст. 170 КПК України, разом з тим доказів дійсності існування обставин, про які йдеться в ч. 11 ст. 170 КПК України, матеріали провадження не містять.

Крім того, ст. 131 КПК України визначено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного степеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступень втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання постановленого завдання.

Тобто, ч.3 ст.132 КПК України встановлено три групи обставин, недоведеність яких усуває застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому, відповідно до вимог кримінального процесуального закону тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора, як на суб`єктів, які здійснюють кримінальне провадження.

Разом з тим, прокурором як під час розгляду клопотання у судовому засіданні суду першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду не доведено обставини, визначені ст.ст.132, 170, 171 КПК України, а також правові підстави для арешту майна, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Також суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 41 Конституції України, якими встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Конвенція про захист прав і основоположних свобод, яка є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав та складовою якого є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення, визначає, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

З огляду на вище наведене апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором у клопотанні не доведено, що об`єкти будівництва за адресою: АДРЕСА_18 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , відповідають критеріям речових доказів, зазначених в ст. 98 КПК України, та погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для накладення на них арешту.

Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, щодо незаконності оскаржуваного судового рішення, не заслуговують на увагу суду, оскільки, на думку апеляційного суду, не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, та не вбачає будь-яких порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без зміни.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого суддіІндустріального районногосуду м.Дніпропетровськавід 22листопада2023року про відмову у задоволенні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12023040000001154 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4