Постанова

від 31.01.2024 по справі 191/431/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1210/24 Справа № 191/431/23 Суддя у 1-й інстанції - Окладнікова О.І. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді Халаджи О. В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Промторг-Холдінг» про стягнення реальних збитків та витрат на автотоварознавчі дослідження (суддя першої інстанції Окладнікова О.І., повний текст рішення складено 23 жовтня 2023 року),

В С Т А Н О В И В:

У січня 2023 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю звернулоось до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Промторг-Холдінг» про стягнення реальних збитків та витрат на автотоварознавчі дослідження, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Промторг-Холдінг» та ОСОБА_1 невідшкодовані реальні збитки в розмірі 426867,19 грн, витрати на автотоварознавчі дослідження в розмірі 6000 грн, а також судові витрати.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2023 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс»до ОСОБА_1 про стягнення реальних збитків та витрат на автотоварознавчі дослідження відмовлено.

Провадження усправі вчастині позовнихвимог Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Автолюкс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промторг-Холдінг» про стягнення реальних збитків та витрат на автотоварознавчі дослідження закрито.

Із вказаним рішенням суду не погодився директор ТОВ «Автолюкс» ОСОБА_2 , та подав апеляційну скаргу, в якій наголошує на тому, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки наданих сторонами доказів, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Скаргу мотивує тим, що на час звернення з позовом до суду у ТОВ «Автолюкс» була відсутня інформація щодо взаємовідносин, які існували між ОСОБА_1 та ТОВ «Промторг-Холдінг» станом на 31.03.2021 року, а саме: про обсяги відповідальності ОСОБА_1 у разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, належним Товариству, щодо ноявності договору про повну матеріальну відповідальність між ОСОБА_1 та ТОВ «Промторг-Холдінг».

Вказує на те, що суд першої інстанції передчасно зробив висновок, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, без повного та всебічного дослідження взаємовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Промторг-Холдінг».

Наголошує на тому, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права в частині закриття провадження, оскільки у даній справі співвідповідачем є фізична особа.

Директор ТОВ «Автолюкс» Ревков С.В., просив рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Автолюкс» задовольнити в повному обсязі.

Від представника ТОВ «Промторг-Холдінг» Федоренка Р.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій він наголосив на тому, що на момент подачі даної позовної заяви ТОВ «Автолюкс» було достеменно обізнано, що ОСОБА_1 був і є працівником ТОВ «Промторг-Холдінг», проживав і проживає у м. Кам`янське.

Також зазначив про те, що у даній справі при вирішенні питань юрисдикції суд виходив із принципу, що відповідачем має бути саме та особа, з якою дійсно існує юридичний спір і яка є належним відповідачем тобто ТОВ «Промторг-Холдінг», так як воно є власником джерела підвищеної небезпеки.

ОСОБА_3 просив оскаржуване рішення залишити без змін. У судовому засіданні підтримав доводи свого заперечення.

Від ОСОБА_1 , відзив на апеляційну скаргу не надходив. До судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник ТОВ «Автолюкс» - адвокат Железняк В.К. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 31.03.2021 року о 23.24 год. на автодорозі «Київ-Харків» 64 км+700 м, керуючи автомобілем DAF FT XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом KRONE SDP 27, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись у правій смузі дороги від м. Харків до м. Київ, не був уважним, продовживши рух під час виникнення перешкоди у вигляді припаркованих автомобілів: автомобіля марки Scania R114LA, д.н.з. НОМЕР_3 , із напівпричепом марки Schwarzmuller, д.н.з. НОМЕР_4 , та автомобіля марки MAN 18.463, д.н.з. НОМЕР_5 , з напівпричепом Schmitz SPR, д.н.з. НОМЕР_6 , не вжив заходів щодо зменшення швидкості або безпечного об`їзду та допустив зіткненням з передньою частиною автомобіля марки DAF FT XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_7 , з напівпричепом KRONE SDP 27, д.н.з. НОМЕР_2 , із задньою частиною автомобіля марки MAN 18.463, д.н.з. НОМЕР_5 з напівпричепом Schmitz SPR, д.н.з. НОМЕР_6 , та автомобілем марки Scania R114LA, д.н.з. НОМЕР_3 , із напівпричепом марки Schwarzmuller, д.н.з. НОМЕР_4 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Також встановлено те, що працівники Страхової компанії оглянули пошкоджені транспортні засоби та визначили вартість відновлювального ремонту транспортних засобів, а також визначили розмір заподіяної шкоди внаслідок пошкодження:

- автомобіля марки Scania R114LA д.н.з. НОМЕР_3 в розмірі 9 378,32 грн;

- напівпричепу марки Schwarzmuller д.н.з. НОМЕР_4 в розмірі 194 710,00 грн;

- напівпричепу Schmitz SPR д.н.з. НОМЕР_6 в розмірі 200 030,00 грн;

- автомобіля марки MAN18.463 д.н.з. НОМЕР_5 у розмірі 282 748,87 грн.

Згідно із копією свідоцтва (серія НОМЕР_8 ) про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_3 марки Scania R114LA він належить ТОВ «Автолюкс» (а.с.9).

Відповідно до копії свідоцтва (серія НОМЕР_9 ) про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_4 марки Schwarzmuller він належить ТОВ «Автолюкс» (а.с.10).

Згідно із копією свідоцтва (серія НОМЕР_10 ) про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_6 марки Schmitz SPR він належить ТОВ «Автолюкс» (а.с.11).

Відповідно до копії свідоцтва (серія НОМЕР_11 ) про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_5 марки MAN 18.463 він належить ОСОБА_4 (а.с.12).

23.03.2021 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Автолюкс» було укладено договір позички, предметом якого є транспортний засіб MAN 18.463 з реєстраційним номером НОМЕР_5 (а.с.13-14).

Ринкова вартість автомобіля MAN 18.463, д.н.з. НОМЕР_5 , станом на 14.04.2021 року з урахуванням аварійних пошкоджень після ДТП (в пошкодженому стані) складає 31415,81 грн., згідно із копією звіту №1212 про оцінку автомобіля, зробленого ОСОБА_5 , який являється суб`єктом оціночної діяльності (сертифікат Фонду державного майна України №309/2022 від 04.07.2022 року) (а.с.158-159).

Ринкова вартість напівпричепа Schmitz SPR 27, д.н.з. НОМЕР_6 , станом на 14.04.2021 року з урахуванням аварійних пошкоджень після ДТП (в пошкодженому стані) складає 54813,48 грн., згідно із копією звіту №1213 про оцінку автомобіля, зробленого ОСОБА_5 , який являється суб`єктом оціночної діяльності (сертифікат Фонду державного майна України №309/2022 від 04.07.2022 року) (а.с.163-164).

Ринкова вартість напівпричепа Schwarzmuller, д.н.з. НОМЕР_4 , станом на 14.04.2021 року з урахуванням аварійних пошкоджень після ДТП (в пошкодженому стані) складає 48063,09 грн., згідно із копією звіту №1215 про оцінку автомобіля, зробленого ОСОБА_5 , який являється суб`єктом оціночної діяльності (сертифікат Фонду державного майна України №309/2022 від 04.07.2022 року) (а.с.163-164).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, згідно із паспортом серії НОМЕР_12 , виданого 28.04.1998 року Лутугінським РВ УМВС України в Луганській області (а.с.98-101), та внутрішньо-переміщеною особою, відповідно до довідки №1206-5000311934 від 30.09.2020 року (а.с.102).

ОСОБА_1 працює в ТОВ «Промторг-Холдінг» на посаді водія транспортного засобу з 28 серпня 2020 року, що підтверджується копією довідки за вих.№16/02/23 від 16 лютого 2023 року (а.с.103) та копією наказу №29-К від 27.08.2020 року (а.с.104).

Відповідно до копії свідоцтва (серія НОМЕР_13 ) про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_2 марки KRONE SDP27 він належить ТОВ «Промторг-Холдінг» (а.с.105-106).

Згідно із копією свідоцтва (серія НОМЕР_14 ) про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 марки DAF FT XF він належить ТОВ «Промторг-Холдінг» (а.с.107-108).

Позивач стверджує у позові, що ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» нарахувала та в серпні 2022 року сплатила страхове відшкодування в розмірі 130000,00 грн. на автомобіль MAN 18.463, д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_4 та в розмірі 130000,00 грн. на інші автомобілі ТОВ "Автолюкс». .

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що останній є неналежним відповідачем, та закриваючи провадження в частині вимог до ТОВ «Промторг-Холдінг» дійшов висновку, що даній спір необхідно розглядати за правилами господарської юрисдикції.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Частиною 3 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Порядок і умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені статтями 1187 та 1188 ЦК України.

Згідно з частинами першою та другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1ст.1172ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1ст.1191ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно із п. 6 постанови №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК). Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від05грудня 2018року (справа№426/16825/16-ц) на підставі аналізу норм статей 1187 та 1172ЦК дійшла також висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , оскільки останній не є власником транспортного засобу.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального права на правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, та апеляційний суд не вбачає підстав від її відступлення стосовно відповідальності водія, який не є власнокм транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що на час звернення до суду у ТОВ «Автолюкс» була відсутня інформація щодо взаємовідносин, які існували між ОСОБА_1 та ТОВ «Промторг-Холдінг» спростовуються матеріалами справи, а саме тією обставиною, що після скоєння ДТП відповідач надав поліціянтам страхові поліси, власником яких є ТОВ «Промторг-Холдінг» ( т1.а.с. 4 ), тобто на час подання позову, Товариству було відомо про власника траснпортного засобу, а тому апеляційний суд вважає. дане посилання безпідставним.

Що стосується доводів скарги стосовно закриття провадження:

Як вже було зазначено, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Автолюкс» до ОСОБА_1 було відмовлено, через неналежного відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ТОВ «Автолюкс» та відповідач ТОВ «Промторг-Холдінг» є юридичними особами.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 ЦПК України)

Статтею 124 Конституції Українипередбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням уКонституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів, а тому при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, правового статусу суб`єкта звернення та відповідний статус учасників справи.

Таким чином, судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

За змістом положень ч. 1 ст.19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГК Українисуб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України).

Встановивши ту обставину, що фізична особа ОСОБА_1 в даній справі є неналежним відповідачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження в частині позовних вимог до ТОВ «Промторг-Холдінг», оскільки спір виник між двома юридичнми особами, які здійснють господарську діяльність, а тому у порядку цивільного судочинства дана справа не може бути розглянута.

Відповідно до положень ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини шостоїстатті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 367,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс» залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 1 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач О. В. Халаджи