Ухвала

від 29.01.2024 по справі 761/19072/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

29 січня 2024 року

місто Київ

справа № 761/19072/22

провадження № 61-635ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.

розглянув касаційну скаргу представника Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України - адвоката Костинчука Павла Михайловича на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук про визнання незаконним наказу про звільнення, зміни формулювання причин звільнення, стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди та

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук (далі - Інститут), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила визнати незаконним наказ Інституту від 05 серпня

2022 року № 39-к про її звільнення, змінити формулювання причин звільнення, зазначивши причиною звільнення частину першу статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відшкодувати моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн, стягнути невиплачену заробітну плату за травень-липень

2022 року в розмірі 7 500,00 грн.

Вказувала, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем, який 13 квітня 2022 року прийняв наказ № 16-к про увільнення її від роботи до припинення або скасування воєнного стану, 18 травня 2022 року прийняв наказ № 39-к про зупинення дії трудового договору з нею до припинення або скасування воєнного стану та 05 серпня 2022 року прийняв наказ № 39-к про звільнення її з посади старшого наукового співробітника у зв`язку з систематичним невиконанням покладених обов`язків та відсутністю на робочому місці понад чотири місяці.

Вважала наказ від 05 серпня 2022 року № 39-к незаконним, оскільки відсутні докази систематичного невиконання трудових обов`язків, відповідачем не враховано наявність наказу № 39-к від 18 травня 2022 року про призупинення дії трудового договору. Підстави для звільнення за пунктами 3, 5 частини першої статті 40 КЗпП України були відсутні.

Зазначала, що у неї відсутній намір продовжувати перебувати в трудових відносинах з відповідачем, а тому просить змінити формулювання причин звільнення, зазначивши причиною звільнення частину першу статті 38 КЗпП України.

Незаконним звільненням їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, погіршенні стану здоров`я. Моральну шкоду оцінила в

500 000,00 грн.

З моменту призупинення трудових відносин до моменту звільнення вона не отримувала заробітну плату, тому просила стягнути з відповідача 7 500,00 грн заробітної плати.

27 березня 2023 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ Інституту № 39-к від 05 серпня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Стягнуто з Інституту на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

24 квітня 2023 року додатковим рішенням Шевченківського районного суду

м. Києва заяву представника відповідача Костинчука П. М. від 05 квітня

2023 року про ухвалення додаткового рішення суду задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Інституту судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 509,90 грн.

10 травня 2023 року додатковим рішенням Шевченківського районного суду

м. Києва заяву представника позивача ОСОБА_3 від 07 квітня 2023 року про ухвалення додаткового рішення суду задоволено частково.

Стягнуто з Інституту на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

05 жовтня 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційні скарги Інституту на додаткове рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 10 травня 2023 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року, а також апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 24 квітня 2023 року залишено без задоволення.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня

2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 24 квітня 2023 року залишено без змін.

10 січня 2024 року представник Інституту - адвокат Костинчук П. М. засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня

2023 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 10 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 05 жовтня 2023 року.

У касаційній скарзі заявник просить:

- додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року в частині відмови відповідачу в покладенні на позивача усіх 99,02% витрат Інституту на професійну правничу адвокатську допомогу за період з 14 листопада 2022 року по 03 квітня 2023 року (включно) у розмірі 48 519,80 грн скасувати;

- додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року в частині задоволення заяви представника позивача про стягнення з Інституту на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн скасувати;

- постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року в частині залишення без задоволення апеляційних скарг Інституту на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду від 10 травня

2023 року скасувати;

- ухвалити нове судове рішення про задоволення клопотання Інституту

від 03 квітня 2023 року про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу;

- відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення;

- задовольнити заяви Інституту від 05 жовтня 2023 року про розподіл судових витрат та покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу, отриману на стадії апеляційного оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року та додаткового рішення Шевченківського районного суду від 10 травня

2023 року.

Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Установлений у пункті 2частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина четверта статті 19 ЦПК України).

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково.

Предметом позову є визнання незаконним наказу про звільнення, заміни формулювання причин звільнення, стягнення коштів заробітної плати у розмірі 7 500,00 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення за наслідками розгляду заяв сторін про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У касаційній скарзі заявник не мотивує розгляд справи в касаційному суді з підстав виняткового значення справи для нього, як учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Доводи касаційної скарги не містять посилання на суспільний інтерес та необхідність у формуванні чи суперечливість у практиці застосування судами статей 137, 141 ЦПК України.

Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику у такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд не вбачає обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, могли би бути переглянуті в касаційному порядку.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Представник Інституту - адвокат Костинчук П. М. подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України - адвоката Костинчука Павла Михайловича на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук про визнання незаконним наказу про звільнення, зміни формулювання причин звільнення, стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

Є. В. Петров

В. В. Пророк