Постанова

від 31.01.2024 по справі 570/1706/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 570/1706/21

провадження № 61-13085 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство «Фірма Укрекопласт»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 листопада 2022 року у складі судді Красовського О. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року приватне підприємство «Фірма Укрекопласт» (далі - ПП «Фірма Укрекопласт», підприємство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що ПП «Фірма Укрекопласт» є власником земельних ділянок, розташованих на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області з кадастровими номерами: 5624681500:05:025:0037, 5624681500:05:025:0033, 5624681500:05:025:0036, 5624681500:05:025:0035, 5624681500:05:025:0034, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки від 20 вересня 2007 року.

Відповідно до рішення загальних зборів ТОВ «Мавіотос», оформленого протоколом

від 01 липня 2016 року № 1/6, директор ПП «Фірма Укрекопласт» вніс до статутного капіталу ТОВ «Мавіотос», директором якого був ОСОБА_1 , зазначені вище земельні ділянки. На підставі рішення загальних зборів ТОВ «Мавіотос», оформленого протоколом від 01 липня 2016 року № 1/6, ТОВ «Мавіотос» набуло право власності на вищевказані земельні ділянки.

31 травня 2017 року проведено загальні збори учасників ТОВ «Мавіотос», які було оформлено протоколом № 1-05, й прийнято рішення щодо зміни порядку формування статутного капіталу ТОВ «Мавіотос» шляхом передачі майнового внеску, який складається із п`яти спірних земельних ділянок, у власність

ОСОБА_1 , а для запобігання зменшення статутного капіталу взамін переданих останньому земельних ділянок, внесено грошові кошти; затверджено нову редакцію Статуту ТОВ «Мавіотос».

Таким чином, право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки

з кадастровими номерами: 5624681500:05:025:0037, 5624681500:05:025:0033, 5624681500:05:025:0036, 5624681500:05:025:0035, 5624681500:05:025:0034 виникло на підставі рішення загальних зборів ТОВ «Мавіотос» від 31 травня 2017 року, оформленого протоколом № 1-05, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14 квітня 2021 року № 252657663.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року

у справі № 918/36/19, що набрало законної сили, позов ПП «Фірма Укрекопласт» задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Мавіотос»

від 01 липня 2016 року № 1/6. Вирішено питання про розподіл судових витрат. При розгляді справи № 918/36/19 судом установлено, що підпис директора ПП «Фірма Укрекопласт», як голови зборів, у протоколі від 01 липня 2016 року № 1/6 виконаний іншою особою, а не директором підприємства.

Отже, спірні земельні ділянки вибули з власності позивача поза його волею, унаслідок чого підлягають витребуванню із чужого незаконного володіння відповідача.

З врахуванням викладеного ПП «Фірма Укрекопласт» просило суд витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки, розташовані

на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району

Рівненської області з кадастровими номерами: 5624681500:05:025:0037,

5624681500:05:025:0033, 5624681500:05:025:0036, 5624681500:05:025:0035, 5624681500:05:025:0034, на користь підприємства.

У додаткових поясненнях, поданих після скасування заочного рішення суду, а саме у липні 2022 року, відповідаючи на доводи ОСОБА_1 , представник ПП «Фірма Укрекопласт» заявив, що позовна давність не пропущена, так як рішення Господарського суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року

у справі № 918/36/19, яким визнано недійсним рішення загальних зборів

ТОВ «Мавіотос» від 01 липня 2016 року № 1/6, набрало законної сили 26 березня 2021 року, а підприємство звернулося до суду з позовом 22 квітня

2021 року, тобто у межах строку позовної давності.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 28 вересня 2021 року позов ПП «Фірма Укрекопласт» задоволено. Витребувано

у ОСОБА_1 на користь ПП «Фірма Укрекопласт» земельні ділянки з кадастровими номерами: 5624681500:05:025:0037, 5624681500:05:025:0036, 5624681500:05:025:0035, 5624681500:05:025:0034, 5624681500:05:025:0033, розташовані на території Шпанівської об`єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ПП «Фірма Укрекопласт» 4 560,95 грн судових витрат (сплата судового збору).

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 27 червня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Скасовано заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28 вересня 2021 року та призначено справу до розгляду у підготовче судове засідання на 11 год 00 хв

на 20 липня 2022 року, викликавши сторони.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 02 листопада

2022 рокупозов ПП «Фірма Укрекопласт» задоволено. Витребувано

у ОСОБА_1 на користь ПП «Фірма Укрекопласт» земельні ділянки з кадастровими номерами: 5624681500:05:025:0037, 5624681500:05:025:0036, 5624681500:05:025:0035, 5624681500:05:025:0034, 5624681500:05:025:0033, розташовані на території Шпанівської об`єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ПП «Фірма Укрекопласт» 4 560,95 грн судових витрат (сплата судового збору).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки рішенням Господарського суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року у справі

№ 918/36/19, яке набрало законної сили, встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з власності позивача поза його волею, унаслідок підробки підпису директора ПП «Фірма Укрекопласт», тому наявні правові підстави для витребування спірного нерухомого майна із чужого незаконного володіння відповідача, який є останнім його набувачем. Посилання представника відповідача на існування чинного акту приймання-передачі спірних земельних ділянок

від 01 липня 2016 року, унаслідок чого позов не може бути задоволений,

є безпідставними, оскільки, виходячи з правової природи рішень загальних зборів товариства, рішення загальних зборів віднесено до правових актів індивідуальної дії, а тому сам по собі акт приймання-передачі майна є лише одним із доказів, що підтверджує виконання ПП «Фірма Укрекопласт» зобов`язання з передачі на користь ТОВ «Мавіотос» майна на виконання недійсного рішення загальних зборів учасників від 01 липня 2016 року № 1/6 і не має ознак правочину у розумінні положень статті 202 ЦК України. Таким чином, доводи представника відповідача про набуття ТОВ «Мавіотос» права власності на спірні земельні ділянки на підставі акту приймання-передачі земельних ділянок від 01 липня 2016 року суперечать положенням статті 202 ЦК України. Крім того, якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею, подальше визнання недійсними правочинів не вимагається і воно може бути витребувано у останнього набувача у порядку, визначеному положеннями статей 387, 388 ЦК України.

Районний суд посилався на відповідні постанови Верховного Суду.

Представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності, оскільки вважав, що він розпочався 24 квітня 2017 року, тобто з дати внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і реєстрації кримінального провадження № 12017180010002808 за фактом незаконної реєстрації права власності ТОВ «Мавіотос» на спірне майно. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, так як ПП «Фірма Укрекопласт» у межах строку позовної давності звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Мавіотос» від 01 липня 2016 року № 1/6, рішення Господарського суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року у справі

№ 918/36/19 про визнання недійсним вказаного рішення загальних зборів, набрало законної сили 26 березня 2021 року, а отже, саме з цієї дати було перервано строк позовної давності.

Відновивши титульне право власності на спірне нерухоме майно на підставі вказаного рішення суду, позивач звернувся до відповідача з віндикаційним позовом 22 квітня 2021 року, тобто у межах позовної давності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 11 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 листопада 2022 року залишено без зміни.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки рішення загальних зборів учасників ТОВ «Мавіотос» від 01 липня 2016 року № 1/6, на підставі якого товариство набуло право власності на спірні земельні ділянки, визнано недійсним рішенням Господарського суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року

у справі № 918/36/19, яке набрало законної сили, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про витребування із чужого незаконного володіння спірних земельних ділянок, які вибули з власності позивача поза його волею.

Виходячи з правової природи рішень загальних зборів товариства, рішення загальних зборів віднесено до правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів), а сам по собі акт приймання-передачі майна є лише одним із доказів, що підтверджує виконання ПП «Фірма Укрекопласт» зобов`язання з передачі на користь ТОВ «Мавіотос» майна на виконання рішення загальних зборів учасників від 01 липня 2016 року № 1/6 і не має ознак правочину у розумінні положень

статті 202 ЦК України та не може бути оскаржений у судовому порядку. Ураховуючи викладене, помилковими є доводи відповідача про набуття

ТОВ «Мавіотос» права власності на спірні земельні ділянки на підставі акту приймання-передачі земельних ділянок від 01 липня 2016 року.

Позивачем строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, пропущено не було, оскільки ПП «Фірма Укрекопласт»,

відновивши титульне право власності на спірне нерухоме майно на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року

у справі № 918/36/19, яке набрало законної сили 26 березня 2021 року, звернулося до відповідача з віндикаційним позовом 22 квітня 2021 року, тобто у межах строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 570/1706/21 з Рівненського районного суду Рівненської області.

У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач набув право власності на спірне нерухоме майно, як учасник ТОВ «Мавіотос», тому цей спір має розглядатися

у порядку господарського судочинства, оскільки стосується корпоративних прав.

Позивач добровільно передав спірні земельні ділянки у власність ТОВ «Мавіотос», що виключає можливість їх витребування з власності добросовісного набувача, яким є ОСОБА_1 .

Спірні земельні ділянки передавались у власність ТОВ «Мавіотос» на підставі акту приймання-передачі спірних земельних ділянок від 01 липня 2016 року, який у встановленому законом порядку оскаржено не було.

Крім того, позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем, оскільки ПП «Фірма Укрекопласт» було відомо про реєстрацію 01 грудня 2016 року за ТОВ «Мавіотос» права власності на спірні земельні ділянки та про реєстрацію 07 червня 2017 року за ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки, проте з позовом до суду позивач звернувся лише у квітні 2021 року.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ПП «Фірма Укрекопласт» є власником земельних ділянок розташованих на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району

Рівненської області з кадастровими номерами: 5624681500:05:025:0037, 5624681500:05:025:0033, 5624681500:05:025:0036, 5624681500:05:025:0035, 5624681500:05:025:0034, що підтверджується державними актами на право власності від 20 вересня 2007 року.

Відповідно до рішення загальних зборів ТОВ «Мавіотос», оформленого протоколом

від 01 липня 2016 року № 1/6 директор ПП «Фірма Укрекопласт» вніс до статутного капіталу ТОВ «Мавіотос», директором якого був ОСОБА_1 , зазначені вище земельні ділянки.

Отже, на підставі рішення загальних зборів ТОВ «Мавіотос», оформленого протоколом від 01 липня 2016 року № 1/6 ТОВ «Мавіотос» набуло право власності на вищевказані земельні ділянки.

31 травня 2017 року проведено загальні збори учасників ТОВ «Мавіотос», які було оформлено протоколом № 1-05, та прийнято рішення щодо зміни порядку формування статутного капіталу ТОВ «Мавіотос» шляхом передачі майнового внеску, який складається із п`яти спірних земельних ділянок у власність

ОСОБА_1 , а для запобігання зменшення статутного капіталу взамін переданих останньому земельних ділянок, внесено грошові кошти; затверджено нову редакцію Статуту ТОВ «Мавіотос».

Право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5624681500:05:025:0037, 5624681500:05:025:0033, 5624681500:05:025:0036, 5624681500:05:025:0035, 5624681500:05:025:0034 виникло на підставі рішення

загальних зборів ТОВ «Мавіотос» від 31 травня 2017 року, оформленого протоколом № 1-05, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14 квітня 2021 року № 252657663 (а.с. 50-57, т. 1).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року

у справі № 918/36/19 позов ПП «Фірма Укрекопласт» задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Мавіотос» від 01 липня 2016 року № 1/6. Вирішено питання про розподіл судових витрат. При розгляді справи № 918/36/19 судом установлено, що підпис директора ПП «Фірма Укрекопласт», як голови зборів, у протоколі від 01 липня 2016 року № 1/6 виконаний іншою особою,

а не директором підприємства.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 березня 2021 року у справі № 918/36/19 апеляційну скаргу ТОВ «Мавіотос» на рішення Господарського суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2021 року у справі № 918/36/19 касаційну скаргу

ТОВ «Мавіотос» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 березня 2021 року залишено без змін.

У червні 2022 року у заяві про перегляд заочного рішення суду першої інстанції представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 порушено клопотання про застосування строку позовної давності (а.с. 1-10, т. 2), а потім у липні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 46-48, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних

правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно

з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вищезазначеним вимогам закону не відповідають.

У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Підстави набуття права власності визначені у статті 328 ЦК України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права

власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення

в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав,

в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Саме власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди дійшли висновку про наявність правових підстав для витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння відповідача, оскільки спірні земельні ділянки вибули з власності позивача поза його волею.

Разом з тим Верховний Суд не може погодитись з висновком судів у частині вирішення питання щодо позовної давності, про застосування якої заявлено ОСОБА_1 .

Суди, погоджуючись з доводами позивача про те, що позовна давність ним

не пропущена, не звернули уваги на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Суди, вирішуючи питання позовної давності за заявою відповідача, виходили з того, що оскільки ПП «Фірма Укрекопласт», відновивши титульне право власності на спірне нерухоме майно на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року у справі № 918/36/19, яке набрало законної сили 26 березня 2021 року, звернулося до відповідача з віндикаційним позовом

22 квітня 2021 року, тобто у межах строку позовної давності.

Проте суди не врахували, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

(частина перша статті 261 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 261 ЦК України свідчить про те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

Закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128 гс 19).

Тобто при новому розгляді справи суду необхідно встановити, в який момент майно вибуло з власності ПП «Фірма Укрекопласт» і це жодним чином не пов`язується з вирішенням іншого судового спору.

Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої

Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97 гс 19).

У пункті 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року

у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50 гс 20) вказано, що питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

У пункті 122 Велика Палата Верховного Суду вказала, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Аналіз норм права щодо інституту позовної давності у сукупності із нормами ЦПК України, що обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин, не дають Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного визначення обставин дати початку перебігу

строку позовної давності (див. постанову Верховного Суду від 23 січня 2020 року

у справі № 916/2128/18).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону дійшли передчасного висновку про те, що позивачем строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, не пропущено, оскільки

ОСОБА_1 вказував про те, що ПП «Фірма Укрекопласт» було відомо про реєстрацію 01 грудня 2016 року за ТОВ «Мавіотос» права власності на спірні земельні ділянки та про реєстрацію 07 червня 2017 року за ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки, проте з позовом до суду позивач звернувся лише у квітні 2021 року.

Разом з тим у Верховного Суду відсутні у силу процесуальних повноважень

(стаття 400 ЦПК України) правові підстави перевірити поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності, суди у порушення зазначених положень закону також не здійснили цих дій.

Отже, судам при новому розгляді справи слід з`ясувати причини пропуску позивачем строку позовної давності, перевірити їх поважність, а не автоматично вказувати про те, що ним не пропущено строк позовної давності.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 листопада

2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 травня 2023 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець