Рішення

від 31.01.2024 по справі 280/9312/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 січня 2024 року Справа № 280/9312/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі- відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-4126-49 від 26 липня 2023 року на суму 28193,44 грн;

скасувати вимогу та грошове нарахування відповідача про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-4126-49 від 26 липня 2023 року про заборгованість у розмірі 28193,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана вимога є протиправною оскільки рішенням суду по справі №280/6132/21 визнано протиправною та скасовано вимоги на загальну суму 40285,74 гри. Проте ігноруючи рішення суду, відповідач надсилає вимогу про сплату недоїмки у розмірі 28193,44 гривень. Зазначено, що оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадку, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464, позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в пеірод, за який винесена оскаржувана вимога (2018-2019 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внсеку позивачем. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 04 грудня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення/виклику представників сторін.

Ухвалою суду від 04 грудня 2023 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що у розумінні Закону №2464 позивач з 25.12.2014 по 08.09.2020 як фізична особа-підприємець була платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зазначає, що у зв`язку із змінами до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01.01.2017, платник єдиного внеску, зокрема і фізична особа підприємець, зобов`язані сплачувати єдиний внесок не залежно від того чи отримано такими особами доходів протягом звітного періоду. Згідно відомостей відображених в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 станом на 30.06.2023 була наявна заборгованість у сумі 28193,44 грн. Також зазначено, що позивач не відноситься до осіб, які на підставі Закону №2464 звільняються від сплати єдиного внеску. Позивачем до позовної заяви не надавались індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 . Пенсійного фонду України, які б підтверджували, що позивач у період нарахування недоїмки була працевлаштована. Відповідач вважає, що ним правомірно нараховувався позивачу єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який позивачем у встановлений строк не сплачено. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

З матеріалів справи судом установлено, що позивач з 25.12.2014 по 08.09.2020 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області з 25.12.2014 по 31.03.2015 та з 01.10.2015 по 08.09.2020 на загальній системі оподаткування, а також з 01.04.2015 по 30.09.2015 на спрощеній системі оподаткування. З 16.09.2020 позивач здійснила повторну реєстрацію підприємницької діяльності та перебувала на обліку з 16.09.2020 по 30.09.2020 на загальній системі оподаткування, а з 01.10.2020 по 29.12.2020 на спрощеній системі оподаткування.

26.07.2023 контролюючим органом прийнято та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4126-49, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 28193,44 грн, яка обліковується станом на 30.06.2023.

Вважаючи протиправною виставлену вимогу, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Щодо посилань представника відповідача про те, що позивачем у позовній заяві неправильно зазначено код ЄДРПОУ ГУ ДПС в Запорізькій області, а саме замість 44118663 вказано 43143945, у зв`язку з чим представник відповідача просить суд залишити позовну заяву без руху, з метою усунення недоліків позовної заяви.

Суд зазначає, що ухвалою від 13 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - залишено без руху, та зазначено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДПС в Запорізькій області (ЄДРПОУ 43143945) припинено з 08.02.2022. Отже, у позовній заяві позивачем було зазначено не вірні відомості щодо відповідача, а тому позивачу було запропоновано уточнити відомості щодо відповідача, оскільки зазначені у позові відомості не відповідали відомостям щодо особи, яка винесла оскаржувану вимогу. У встановлений строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Стосовно посилань представника відповідача про те, що позивачем порушено строк оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в судовому порядку (протягом 10 календарних днів), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено у ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У п.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №9-зп від 25.12.1997) зазначено: "Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод".

На переконання суду в питаннях оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду, необхідно уникати вияву надмірного формалізму, що може розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З вказаних підстав суд вважає, що підстави для залишення позовубез розглядувідсутні.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, переліченими нормами чинного законодавства встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

При цьому, з 01.01.2017 в разі неотримання доходу, за будь-яких умов, єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Звільнені від обов`язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу, проте позивачем доказів того, що він підлягає звільненню від сплати єдиного внеску в силу Закону до суду не надано.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вищевказана правова позиція щодо застосування норм права була викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 по справі №440/2149/19, яка враховується судом під час ухвалення рішення у даній справі.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 27 лютого 2020 року (справа №0440/5632/18).

За даними інтегрованої картки АІС «Податковий блок» у ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування по коду бюджетної класифікації 71040000 обліковується борг, а саме: за 2017 рік автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці в сумі 8448,00 грн + нарахування за 2018 рік 9828,72 грн + нарахування за 2019 рік 11016,72 грн + за 1 квартал 2020 року 2078,12 грн + за 2 квартал 2020 року 1039,06 грн + за 3 квартал 2020 року 1100,00 грн + 09.02.2021 в інтегрованій картці платника єдиного внеску нараховано 182,82 грн згідноподаного звіту №9356973991 від 11.01.2021. Сплачено єдиного внеску 5500,00 грн. Сума боргу на 30.06.2023 складає 28193,44 грн.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що з 30.01.2018 по 21.04.2020 позивач набула статусу застрахованої особи, а єдиний внесок за позивача з 30.01.2018 по 21.04.2020 сплачував роботодавець TOB «МКЮ РІТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 41346471), що підтверджується довідкою «Форми ОК-5» від ПФУ.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Відповідач у відзиві на позов про наявність таких доходів також не зазначав.

Суд зауважує, що факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога від 26 липня 2023 року №Ф-4126-49 в частині зобов`язання позивача сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ у розмірі 16787,32 грн (за період 30.01.2018 по 21.04.2020) є протиправною та підлягає скасуванню.

Натомість, оскільки з 01.01.2017 по 29.01.2018 та з 22.04.2020 по 01.10.2020 відсутні відомості про сплату позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та ураховуючи те, що запис про припинення підприємницької діяльності позивача внесено 16.12.2020, а особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу, суд дійшов висновку про обов`язок сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 29.01.2018 та з 22.04.2020 по 01.10.2020.

Враховуючи, що позивачем не було надано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували, що позивач в період з 01.01.2017 по 29.01.2018 та з 22.04.2020 по 01.10.2020 була найманим працівником або доказів сплати роботодавцями за працівника ЄСВ за зазначений період, тому суд доходить висновку, що позивачем не спростовано обов`язку щодо сплати ЄСВ.

За таких обставин, оскаржувана вимога №Ф-4126-49 від 26 липня 2023 року в частині зобов`язання позивача сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ у розмірі 11406,12 грн (за період з 01.01.2017 по 29.01.2018 та з 22.04.2020 по 01.10.2020) є правомірною та скасуванню не підлягає.

Крім того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року по справі № 280/6132/21, яке набрало законної сили 18.04.2022, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11.06.2021 №Ф-4126-49 в частині зобов`язання ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ у розмірі 16787,32 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09.08.2021 №Ф-4126-49 в частині зобов`язання ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ у розмірі 23498,42 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.06.2021 №86192405/830. В іншій частині позовних вимог- відмовлено.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини четвертоїстатті 78 КАС Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наданої відповідачем інтегрованої картки вбачається, що контролюючим органом не здійснено відображення результату розгляду судом адміністративної справи №280/6132/21 вкартціплатника ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування контролюючими органами здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 12.01.2021 №5.

Приписами пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Cтатус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд»).

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд».

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Тож, в силу положень вищевказаного порядку, працівники контролюючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов`язань.

Суд зазначає, що спосіб захисту прав та інтересів осіб, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, суд, з урахування приписів ч.2 ст.9, п.10 ч.2 ст.245 КАС України для ефективного захисту прав та інтересів позивача вважаєзанеобхідневийти за межіпозовних вимог і зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій областіздійснити коригуванняінтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 16787,32 грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час нарахування позивачу єдиного внеску та прийняття оскаржуваної вимоги відповідач, у частині нарахування недоїмки починаючи з 30.01.2018 по 21.04.2020 діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Оскільки відповідачем у справі було ГУ ДПС у Запорізькій області, то з нього мають бути стягнуті на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 26 липня 2023 року №Ф-4126-49 на суму нарахованої недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 16787,32 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій областіздійснити коригуванняінтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 16787,32 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова