Постанова

від 28.11.2024 по справі 280/9312/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/9312/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року (суддя Чернова Ж.М.)

у справі №280/9312/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила:

визнати протиправними дії відповідача щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-4126-49 від 26 липня 2023 року на суму 28193,44 грн;

скасувати вимогу та грошове нарахування відповідача про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-4126-49 від 26 липня 2023 року про заборгованість у розмірі 28193,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога є протиправною, сформована без урахування того, що рішенням суду у справі №280/6132/21 між тими ж сторонами визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальну суму 40285,74 гри. Також позивачка зазначає, що вона є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога (2018-2019 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачкою.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 26 липня 2023 року №Ф-4126-49 на суму нарахованої недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 16787,32 грн.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 16787,32 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 30.01.2018 по 21.04.2020 позивачка, будучи фізичною особою-підприємцем, одночасно набула статусу застрахованої особи, а єдиний внесок за позивачку у вказаний період сплачував роботодавець TOB «МКЮ РІТЕЙЛ». Оскільки контролюючим органом не надано доказів, що у вказаний період позивачка отримувала доход від провадження господарської діяльності, тому суд дійшов висновку, що визначений борг з ЄСВ за вказаний період у розмірі 16787,32 грн є безпідставним, а спірна вимога підлягає скасуванню у такій сумі.

Щодо періодів, за які відповідачем визначена недоїмка з єдиного внеску, з 01.01.2017 по 29.01.2018 та з 22.04.2020 по 01.10.2020, суд встановив відсутність відомостей про сплату позивачкою єдиного внеску та ураховуючи те, що запис про припинення підприємницької діяльності позивачки внесено 16.12.2020, а особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу, суд визнав наявним у позивачки обов`язку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Також суд, застосовуючи положення ч.2 ст.9, п.10 ч.2 ст.245 КАС України, дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог для ефективного захисту прав та інтересів позивачки і зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 16787,32 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що позивачка з 25.12.2014 по 08.09.2020 була фізичною особою-підприємцем та повинна сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У зв`язку із змінами до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01.01.2017, платник єдиного внеску, зокрема і фізична особа підприємець, зобов`язані сплачувати єдиний внесок не залежно від того чи отримано такими особами доходів протягом звітного періоду. В даному випадку в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 станом на 30.06.2023 була наявна заборгованість у сумі 28193,44 грн, тому відповідач наполягає на правомірності спірної вимоги.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка - ОСОБА_1 з 25.12.2014 по 08.09.2020 була зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області з 25.12.2014 по 31.03.2015 та з 01.10.2015 по 08.09.2020 на загальній системі оподаткування, з 01.04.2015 по 30.09.2015 - на спрощеній системі оподаткування.

08.09.2020 проведено запис про припинення підприємницької діяльності позивачки за власним рішенням за №2001030060002081717.

16.09.2020 позивачка здійснила повторну реєстрацію підприємницької діяльності та перебувала на обліку з 16.09.2020 по 30.09.2020 на загальній системі оподаткування, а з 01.10.2020 - на спрощеній системі оподаткування.

16.12.2020 проведено запис про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням за №2001030060001109733.

26.07.2023 контролюючим органом сформовано та направлено на адресу позивачки вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4126-49, якою позивачку зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 28193,44 грн, яка обліковується станом на 30.06.2023.

Вказана сума недоїмки визначена контролюючим органом, виходячи з даних інтегрованої картки АІС «Податковий блок» по ФОП ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування по коду бюджетної класифікації 71040000, а саме: за 2017 рік автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці - в сумі 8448,00 грн, за 2018 рік - нарахування 9828,72 грн, за 2019 рік -нарахування 11016,72 грн, за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн, за 2 квартал 2020 року -1039,06 грн, за 3 квартал 2020 року - 1100,00 грн, 09.02.2021 в інтегрованій картці платника єдиного внеску нараховано 182,82 грн згідно поданого звіту №9356973991 від 11.01.2021. Сплачено єдиного внеску 5500,00 грн. Сума боргу на 30.06.2023 - 28193,44 грн.

При цьому контролюючий виходив з того, що оскільки у вказаний період позивачка доходів не отримувала, єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску -позивачки нарахований у розмірі мінімального страхового внеску.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає за необхідне зазначити таке.

В даному випадку позиція відповідача щодо обов`язку сплати єдиного внеску ґрунтується на тому, що сам факт наявності в ЄДР відомостей про позивачку, як зареєстрованого суб`єкта підприємницької діяльності, незалежно від того чи фактично ним така діяльність здійснювалась, є підставою для сплати єдиного внеску на соціальне страхування.

Суд апеляційної інстанції вважає, що такі доводи відповідача відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, в той же час контролюючим органом не враховано, що в певному періоді, за які відповідачем визначена недоїмка зі сплати єдиного внеску, позивачка була найманим працівником, перебувала у трудових відносинах та отримувала заробітну плату, з якої роботодавцем здійснювалось нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивачку, що підтверджується сформованою органом Пенсійного фонду випискою з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК-5), яка містить відомості про фактично отриманий позивачкою заробіток та сплату страхових внесків роботодавцем позивачки.

Суд зазначає, що такі обставини напряму впливають на обов`язок фізичної особи, яка зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності, сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пп 14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Підпункт 14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є:

роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абз.2 п. 1 ч.1 ст.4 Закону);

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4 ч.1 ст.4 Закону).

За правилами ч.1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами - абз.1 п.1.

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) абз. 1 п.2.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску - абз. 1 п.3.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 цього Закону).

Таким чином, фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності є платником єдиного внеску, при цьому, враховуючи положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», незалежно від того чи отримує вона дохід від такої діяльності чи ні.

Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, на час виникнення спірних правовідносин Законом №2464-VI врегульовано не було.

В той же час системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці і необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене вище дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, фізична особа-підприємець зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 04 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 02.04.2020 (справа №620/2449/19).

В спірному випадку, як правильно встановлено судом першої інстанції, не спростовано відповідачем, позивачка у період з 30.01.2018 по 21.04.2020, за який контролюючим органом нарахована недоїмка зі сплати єдиного внеску, перебувала у трудових відносинах з роботодавцем TOB «МКЮ РІТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 41346471), який, нараховував позивачці заробітну плату із відрахуванням сум єдиного внеску, що підтверджується довідкою «Форми ОК-5». Доказів отримання позивачкою у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності суду не надано.

Вказані обставини встановлені рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі №280/6132/21 між тими ж сторонами, яке набрало законної сили 18.04.2022, і відповідно до ч.4 ст.78 КАС України не доказуються при розгляді цієї справи №280/9312/23.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога від 26 липня 2023 року №Ф-4126-49 в частині зобов`язання позивача сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ у розмірі 16787,32 грн (за період 30.01.2018 по 21.04.2020) є протиправною та підлягає скасуванню.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про зобов`язання відповідача здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 16787,32 грн.

Згідно пункту 2 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року №5, інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу.

За змістом пункту 1 розділу ІІ зазначеного Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Згідно з п.4-5 розділу І Порядку відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

За такого правового регулювання суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що працівники контролюючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов`язань.

В даному випадку суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі №280/6132/21, яке набрало законної сили 18.04.2022, було задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11.06.2021 №Ф-4126-49 в частині зобов`язання ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ у розмірі 16787,32 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09.08.2021 №Ф-4126-49 в частині зобов`язання ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ у розмірі 23498,42 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.06.2021 №86192405/830.

В той же час, з наданої відповідачем інтегрованої картки вбачається, що контролюючим органом не здійснено відображення результату розгляду судом адміністративної справи №280/6132/21 в картці платника ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Та таких обставин суд апеляційної інстанції вважає цілком виправданим, та таким, що здійснено судом в межах наданих повноважень і з дотриманням вимог ч.2 ст.9 КАС України, вихід суду за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивачки і зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №280/9312/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко