Рішення

від 01.02.2024 по справі 320/1145/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2024 року м.Київ справа №320/1145/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус-Груп Лтд" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус-груп» (далі позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач), - про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 14.11.2022 №320460413.

Зміст позову складають вимоги визнати протиправнимта скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2022 №320460413.

Свої позовні вимоги позивач аргументує у позовній заяві та відповіді на відзив тим, що відповідачем було допущено ряд порушень при здійсненні податкової перевірки, які призвели до протиправного по суті оскаржуваного рішення.

Відповідач проти позову заперечив, подав до суду відзив в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2022 №320460413 щодо платника податків - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус-Груп Лтд» (дачі - Позивач, ТОВ «Оптімус-Груп Лтд») застосована штрафна (фінансова) санкція за платежем: ПДВ, код платежу 3014060100, на суму 1 092 239,83грн (далі оскаржуване рішення) .

Позивач вважає зазначене оскаржуване рішення протиправним, невірними - висновки акту перевірки, на підставі яких вони прийняті. Позивач з ними не погоджується, вважає їх незаконними, безпідставними, протиправними та необґрунтованими, оскільки вони не відповідають вимогам податкового законодавства, суперечать та спростовуються належним чином складеними первинними і обліковими документами, а також не відповідають встановленим критеріям і принципам законності, обґрунтованості, неупередженості, розсудливості та добросовісності.

Винесенню оскаржуваного рішення передували наступні обставини.

За результатами камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Оптімус-Груп Лтд» (ПН 42829236), проведеної фахівцем ГУ ДПС у м. Києві було складено акт від 14.10.2022 №30536/Ж5/26-15-04-13-03/42829236 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, позивач подав відповідачу свої письмові заперечення від 09.11.2022 на Акт перевірки. У своїх запереченнях позивач виклав обґрунтування своєї незгоди з висновками Акту перевірки, доводи і міркування, які їх спростовують, вказав ряд істотних обставин (наприклад, відомості баз даних ДПС України щодо податкової інформації), які не були враховані відповідачем при формуванні висновків та які вказують на помилковість і неповноту зроблених висновків.

Відповідач у відзиві вказує на те, що не брав до уваги зазначені заперечення, оскільки позивачем було порушено строк на подачу заперечень, визначений податковим законодавством. При цьому відповідач вказує, що при визначенні строку на подачу заперечень на Акт перевірки керувався нормами п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України та ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таке правозастосування відповідач ніяким чином не аргументує у своєму відзиві. Натомість суд спростовує таке правозастосування як неналежне у зв`язку з наступним.

Щодо регулювання строку на подачу заперечень на Акт перевірки у Податковому кодексі передбачена спеціальна норма, яку відповідач повинен був застосувати, однак протиправно і необґрунтовано не застосував. На цю норму позивач вказував відповідачу при адміністративному оскарженні, однак відповідач проігнорував доводи позивача як при адміністративному оскарженні, так і при викладенні відзиву на позовну заяву, чим виявив недобросовісність та упередженість, як ознаки протиправності оскаржуваної діяльності, визначені ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до норми п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, - у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Зазначеною спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню при визначенні строку на подання заперечень на Акт перевірки чітко визначено, що такий строк обраховується в робочих, а не календарних днях.

Відповідачем в жодній мірі не спростовано, що заперечення позивачем були подані на пошту в 10-й робочий день такого строку 09.11.2022. Відповідно, - позивачем строк на подачу заперечень на Акт перевірки було подано вчасно, а не врахування таких заперечень відповідачем є не обґрунтованим і не добросовісним, що призвело до протиправності винесеного за таких умов оскаржуваного рішення.

При цьому суд звертає увагу, що застосування відповідачем при визначенні строку на подачу заперечень на Акт перевірки норм п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України та ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України є не належним, не обґрунтованим і може містити ознаки професійної некомпетентності відповідача.

Відповідно суд погоджується, що розгляд заперечень позивача на Акт перевірки відповідачем не відбувся, чим істотно порушено: визначений порядок адміністративного оскарження, права та інтереси позивача, зокрема і право позивача взяти участь у процесі розгляду матеріалів перевірки, у тому числі право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

З приводу обставин здійснення позивачем господарської діяльності за результатами перевірки здійснення якої відповідачем було винесено оскаржуване рішення, суд встановив наступне.

Позивач належним чином зареєстрований у встановленому порядку як юридична особа та перебуває на податковому обліку в органах ДПС України. Основним видом економічної діяльності Позивача є: КВЕД 22.21 «Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас». Даний вид господарської діяльності є типовим для позивача з огляду на всю сукупність здійснюваних ним господарських операцій та має незмінний характер.

Позивач отримував від постачальників саме ту сировину, яка потрібна для виробництва продукції і виробляв продукцію саме з сировини постачальників та виробив і реалізував продукцію, що документально підтверджується первинними і обліковими документами, що не спростовано Відповідачем. Позивач у встановленому порядку нарахував і сплатив від цих операцій (поставок) ПДВ до бюджету, що не спростовано відповідачем.

У зв`язку із введенням військового стану в Україні та неможливістю проводити звичну господарську діяльність, позивач не мав власних коштів для поповнення електронного рахунку у СЕА ПДВ, оскільки не отримує прибутку, що є достатнім для подвійної сплати сум ПДВ. Позивач вказує на те, що один раз сума ПДВ була сплачена позивачем постачальникам за пп. 194.1.1 п. 194.1 ст.194 ПК України за ставкою 20%, однак відповідач заблокував постачальникам реєстрацію податкових накладних у ЄРПН. Дану обставину відповідач не спростовує і не вказує на те, що вона взагалі досліджувалась чи бралась до уваги при винесенні оскаржуваного рішення.

Також позивач вказує на те, що відповідач своїм блокуванням податкових накладних постачальників призвів до того, що позивач мав шукати кошти для повторного фінансування тих же сум ПДВ, для реєстрації у СЕА ПДВ своїх податкових накладних, за відсутності у ЄРПН профінансованих постачальникам податкових накладних цих постачальників, що мали б забезпечити Позивачеві право на податковий кредит. Причиною зазначеної ситуації послужило наступне: відповідач зупинив реєстрацію у ЄРПН податкових накладних нашим постачальникам сировини: ТОВ «Полігран-Трейд» (код ЄДРПОУ 43462455) на загальну суму ПДВ - 923 750,00грн.; ТОВ «Імпекс Полімер» (код ЄДРПОУ 38292662) на загальну суму ПДВ - 2 047 750,08грн. - Всього: 2 971 500,08грн. Наведена сума мала поповнити ліміт на електронному рахунку ТОВ «Оптімус-Груп Лтд» в СЕА ПДВ і забезпечити реєстрацію податкових накладних, виписаних ТОВ «Оптімус-Груп Лтд» на адресу покупців продукції (виготовленої із сировини зазначених постачальників) та сплату ПДВ до бюджету. Оскільки реєстрацію податкових накладних від ТОВ «Полігран-Трейд» і ТОВ «Імпекс Полімер» у ЄРПН податковий орган зупинив, то ТОВ «Оптімус-Груп Лтд» не набув права на законний податковий кредит на цю-ж суму - 2 971 500,08грн. (за п. 198.1, п. 198.3 та п.198 ст.198 ПК України). Відтак, сума ПДВ, що підлягала сплаті платником податку ТОВ «Оптімус-Груп Лтд» до бюджету, збільшилась на 2 971 500,08грн. Податок ТОВ «Оптімус-Груп Лтд» до бюджету сплатив, у порядку, передбаченому нормами ст.200-1 ПК України: з електронного рахунку в СЕА ПДВ, що підтверджується документально та є другою причиною недостатності ліміту для реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Дані обставини можуть свідчити на думку суду про створення відповідачем штучних перешкод для здійснення зокрема і позивачем нормальної господарської діяльності і до добросовісного виконання позивачем обов`язків по реєстрації податкових накладних за наслідками господарської діяльності для, відповідно, - своєчасній та добросовісній сплаті податків. При цьому суд погоджується з доводами позивача, що рішення Відповідача мають прямий і вирішальний вплив на стан електронного рахунку Позивача у СЕА ПДВ, адже ЄРПН та СЕА ПДВ адмініструє і контролює ДПС України. Відтак, рішення податкових органів щодо зупинення реєстрації у ЄРПН податкових накладних не залежить ані від постачальників позивача, ані від самого Позивача. Такий висновок підтверджуються положеннями п.п. 10, 11 та 12. Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341 (надалі по тексту - Порядок №1246) та п.п.З, 9, 10, 13 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1177.

У відповідь на зазначені аргументи позивача, відповідач у відзиві на позовну заяву не надав суду ніяких пояснень, які спростовували такі аргументи або свідчили, що відповідач здійснив належний аналіз аргументів позивача по відношенню до обставин перевірки позивача та винесенню в подальшому оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зупинення податковою службою реєстрації у ЄРПН податкових накладних постачальників сировини для позивача (ТОВ «Полігран-Трейд», ТОВ «Імпекс Полімер»), призвело до затримки строків реєстрації податкових накладних позивачем, що відповідачем не було взято до уваги при винесенні оскаржуваного рішення.

При цьому суд бере до уваги, що у подальшому, податковою службою визнано свою неправоту та розблоковано всі податкові накладні: ТОВ «Імпекс Полімер» - на всю суму ПДВ 2 047 750,08грн., ТОВ «Полігран-Трейд» - теж на всю суму ПДВ 923 750,00грн., тобто - всі податкові накладні, які податкова служба заблокувала, та ж податкова служба і розблокувала. Що свідчить про визнання податковою службою неправомірності її рішень. Таке розблокування проведено із суттєвим запізненням від 3-х до майже 10 місяців. Наведене підтверджується даними ЄРПН та СЕА ПДВ, які адмініструє і контролює ДПС України, відокремленим підрозділом якої є відповідач. Блокування податковим органом податкових накладних постачальників було розпочато 30 березня 2022 року, а останню податкову накладку податковим органом розблоковано 12 січня 2023 року.

Позивач вказує, що у Акті перевірки невірно зазначено, що податкові накладні від 05.08.2022 №7, від 08.08.2022 №10 та від 11.08.2022 №13 зареєстровані у ЄРПН з запізненням на 1 день, за що передбачено штраф у розмірі 10% від суми ПДВ. При цьому позивач спростовує зазначені відомості Акта перевірки письмовими доказами, а саме квитанціями, які додаються до позовної заяви. Так наведені податкові накладні надійшли до Державної податкової служби України і отримані нею для реєстрації в ЄРПН 31.08.2022 о 17год. 58хв., о 17год. 59хв. та о 18 год. 00хв. Достовірність наданих позивачем квитанцій відповідачем не спростована.

Згідно з п.3 Порядку №1246, - операційний день триває в робочі дні з 8 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Керуючись наведеними вимогами законодавства слід дійти висновку, що вказані податкові накладні вважаються належним чином зареєстрованими, оскільки до закінчення часу на реєстрацію податкових накладних у ЄРПН (до 20год. 00хв. 31.08.2022) ДПС Україна не повідомила ТОВ «Оптімус-груп Лтд» про відмову у реєстрації податкових накладних. Тому суд погоджується з доводами позивача, що висновки Акту перевірки про прострочення реєстрації в ЄРПН податкових накладних від 05.08.2022 №7, від 08.08.2022 №10 та від 11.08.2022 №13 на 1 день - не обґрунтовані, а тому протиправні.

Позивач отримав від Відповідача квитанцію №2 про реєстрацію у ЄРПН податковим органом зазначених податкових накладних не до 20:00 31.08.2022, а наступним днем. Тим самим ДПС України порушила встановлений п.201 ст.201 ПК України порядок реєстрації податкових накладних у ЄРПН, а позивач - своєчасно і належним чином зареєстрував податкові накладні.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022. Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, тобто до 21.11.2022.

Згідно з п. 109.1 ст.109 «Загальні положення» глави II «Відповідальність» ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

При цьому діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Беручи до уваги обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач порушив вимоги норм пп.пп. 21.1.1, 21.1.2, 21.1.3, 21.1.4, 21.1.9 п.21.1 ст.21 ПК України, за якими посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: пп.21.1.1. дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; пп.21.1.2. забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; пп.21.1.3. забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; пп.21.1.4. не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; пп.21.1.9. використовувати дані та інформацію, отримані через електронний кабінет, необхідні для виконання покладених на них функцій з адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації державної податкової та державної митної політики в межах наданих їм повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (далі - Конституція України, або Основний закон), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частин першої і другої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи слідує, що податкове повідомлення-рішення від 14.11.2022 №320460413 прийняте ГУ ДПС у м. Києві з істотним порушенням вимог законодавства, а також суперечить і не відповідає критеріям визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 16383,61 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1559 від 12.01.2023 року.

Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 14.11.2022 №320460413.

3. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України витрати зі сплати судового збору в розмірі 16383 (шістнадцять тисяч триста вісімдесят три) гривні 61 (шістьдесят одна) копійка.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.