Постанова

від 31.01.2024 по справі 300/3222/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3222/23 пров. № А/857/18944/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого суддіМатковської З.М.

суддів-Довгої О.І., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Споживчого товариства «Анастасія ІВ» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі №300/3222/23 за адміністративним позовом Споживчого товариства «Анастасія ІВ» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (головуючий суддя першої інстанції Шумей М.В., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення 11.09.2023),-

В С Т А Н О В И В:

Споживче товариство «Анастасія ІВ» ( далі СТ «Анастасія ІВ» ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі ГУ ДПС в Івано-Франківській області) в якому просить: скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області №003818/0706 від 03.05.2023 щодо застосування штрафної санкції в розмірі 37087,00 грн; скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області №003814/0706 від 03.05.2023 щодо застосування штрафної санкції в розмірі 38021,07 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що дії ГУ ДПС в Івано-Франківській області, щодо складення податкових-повідомлень рішень від 03.05.2023 №003818/0706 та №003814/0706 є протиправними.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом прийняте рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що виключень щодо можливості проведення фактичних перевірок з питань здійснення платниками податків розрахункових операцій, що врегульовано приписами Закону №265, положення пункту 52-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не містить, податковий орган у цій справі не мав повноважень на дослідження у ході проведення фактичної перевірки позивача питань щодо дотримання ним вимог Закону №265. Суд першої інстанції у справі не врахував, що право долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику, як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду, зокрема. Суд припустився помилкового висновку про те, що копії документів не були надані, та не врахував позицію Верховного Суду від 08.08.19 по справі №823/1358/13-а та права позивача долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем подано не було. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку господарських одиниць СТ «Анастасія-ІВ»: -магазину-кафе за адресою: вул. Гостинець,51/А, с. Рошнів, Тисменицького району з 05.04.2023; -магазину-кафе за адресою: вул. Царинка, 1/А, с. Стриганці, Тисменицького району з 05.04.2023; -магазину-кафе за адресою: вул. Гостинець, 149/А, с. Рошнів, Тисменицького району з 05.04.2023;

За результатами вказаних перевірок було складено Акти (довідки) ГУ ДПС в Івано-Франківській області фактичних перевірок (надалі - Акт), які отримано платником податків: - № 3115/09/13/PPO/36872598 від 07.04.2023; -№3119/09/12/PPO/36872598 від 07.04.2023; - №3120/09/13/PPO/36872598 від 07.04.2023;

03.05.2023 ГУ ДПС у Івано-Франківській області на піставі вказаних вище актів винесено податкові повідомлення- рішення про застосування фінансових санкцій, які отримано позивачем засобами поштового зв`язку 12.05.2023: - №003818/0706 в сумі 37087,00 грн; - №003814/0706 в сумі 38012,07 грн; - №003816/0706 в сумі 16754,25 грн.

СТ «Анастасія ІВ» вважаючи проведення фактичних перевірок незаконними та безпідставними, не погоджується з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось до суду з позовом.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем для спростування виявлених фактичними перевірками порушень не представлено жодного доказу та не надано будь-яких спростувань чи пояснень, всі доводи позивача зводиться лише до незгоди з підставами та порядком проведення контрольно-перевірочних заходів.

Також судом першої інстанції було зазначено, що введений з 18 березня 2020 мораторій не поширюється на фактичні перевірки, які стосуються порушень вимог законодавства, у тому числі регламентованих як Законом № 481/95-BP, так і Законом № 265/95-BP в частині операцій з підакцизними товарами, зокрема: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Тобто які можуть бути досліджені під час реалізації функцій, визначених як Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» так і законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. громадського харчування та послуг» в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі ПК України).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно вимог п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як передбачено до п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Вимогами пункту 80.1 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як передбачено п. 1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Вимогами пункту 5 статті 76 ПК України встановлено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Як встановлено судом, згідно наявних у матеріалах справи копії Акту перевірки, він містить перелік виявлених порушень, їх зміст та нормативне регулювання. Перевірка проведена в присутності представника позивача, який по закінченню перевірки ознайомивсь зі змістом акту та підписав його.

Як встановлено судом, що начальником ГУ ДПС у Івано-Франківській області, керуючись підпунктом підпунктами 80.2.2, 80.2.7, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, винесено три накази про проведення фактичних перевірок СТ «Анастасія ІВ», а саме: - наказ №592-п від 05.04.2023 про проведення з 05.04.2023 фактичної перевірки позивача за адресою: АДРЕСА_1 ; - наказ №590-п від 05.04.2023 про проведення з 05.04.2023 фактичної перевірки позивача за адресою: АДРЕСА_2 ; - наказ №589-п від 05.04.2023 про проведення з 05.04.2023 фактичної перевірки позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що правопорушення, на яке посилається відповідач, мало місце у період 2022 року, а фактична перевірка призначена та проведена у квітні 2023 року. А, перевірка РРО за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії, не можуть вчинятись в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

Пунктом 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язано вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно з статтею 20 Закону до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Таким чином, фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону №265/95-ВР зобов`язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 52-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПІК України, в редакції, яка була чинна на час призначення та проведення фактичної перевірки, передбачено: «Установити мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: -документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; - документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; - фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині; - обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; - цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; - обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу».

Отже як було зазначено судом першої інстанції та колегія суддів погоджується з таким висновком суду, що позивачем для спростування виявлених фактичними перевірками порушень не представлено жодного доказу та не надано будь-яких спростувань чи пояснень, всі доводи позивача зводиться лише до незгоди з підставами та порядком проведення контрольно-перевірочних заходів.

Також вірно зазначено судом першої інстанції, що введений з 18 березня 2020 мораторій не поширюється на фактичні перевірки, які стосуються порушень вимог законодавства, у тому числі регламентованих як Законом № 481/95-BP, так і Законом № 265/95-BP в частині операцій з підакцизними товарами, зокрема: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Тобто які можуть бути досліджені під час реалізації функцій, визначених як Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» так і законом У країни «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. громадського харчування та послуг» в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 308. 311. 315. 316. 321.328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Споживчого товариства «Анастасія ІВ» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі №300/3222/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. І. Довга С. М. Кузьмич