Постанова

від 20.11.2007 по справі 12/16-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/16-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 листопада 2007 р.                                                                                    № 12/16-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

за участю представників:

ПрокурораБаклан Н.Ю. –прокурор відділу Генпрокуратури України

ТОВ "Нектар"Гончаренко Н.К. –(дор. № 3 від 19.11.2007)

розглянув касаційну скаргувиконавчого комітету Красногвардійської районної у        м. Дніпропетровську ради

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2007 року

у справі№ 12/16-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомпрокурора Красногвардійського району                                м. Дніпропетровська в інтересах держави в собі Дніпропетровської міської ради

доТОВ "Нектар"

третя особавиконавчого комітету Красногвардійської районної у         м. Дніпропетровську ради

проповернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2007 (суддя: Л.Жукова) у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки відповідач 03.02.2000 придбав у власність нерухомість, яка знаходиться на земельній ділянці, наданій у користування, а тому згідно ст. 377 ЦК України до нього перейшло право користування земельною ділянкою на якій розміщена нерухомість та частиною земельної ділянки, яка     необхідна для обслуговування нерухомості.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.02.2004 було погоджено розташування кафе та надано дозвіл на проведення проектних робіт, 14.04.2003 між відповідачем та міською радою укладено договір про резервування земельної ділянки та співробітництво у комплексній забудові міста.

Крім того, в обґрунтування рішення господарський суд послався на рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 18/88, яким прокурору відмовлено у позовних вимогах щодо визнання спірної земельної ділянки самовільно зайнятою.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2007 рішення господарського суду від 10.05.2007 у цій справі залишено без змін з аналогічних мотивів та підстав.

Виконавчий комітет Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради просить в касаційній скарзі судові рішення у справі скасувати, оскільки представником виконкому складено акт № 57 про порушення відповідачем земельного законодавства, договір оренди спірної земельної ділянки не укладався, міською радою затверджено лише проект відведення земельної ділянки.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Здійснення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яка проведена третьою особою, на знайшло відображення у рішенні компетентного органу, яким відповідне рішення не приймалося, відповідач до адміністративної чи іншої відповідальності не притягувався, а отже суди попередніх інстанцій правомірно не врахували відповідний акт перевірки, як такий, що є неналежним доказом, а відтак правильно застосовано ст.ст. 33-34 ГПК України.

Скаржником не враховану тих обставин, що міською радою спірна земельна ділянка резервувалася для відповідача, 03.02.2000 відповідачем на підставі договору купівлі-продажу придбана нерухомість.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок,  будівлю  або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.        

Касаційна інстанція констатує, що скаржником не доведено, що відповідні рішення міської ради та виконавчого комітету районної ради про проведення проектних робіт місця розташування кафе, резервування земельної ділянки оскаржувалися та визнанні недійсними, не визнавався недійсним договір купівлі-продажу нерухомості, яка розташована на спірній земельній ділянці.     

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2007 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2007 у справі № 12/16-07 господарського суду Дніпропетровської області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                                                    В. Овечкін                              

судді                                    Є. Чернов

                                                В. Цвігун