Постанова

від 01.02.2024 по справі 340/2351/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 340/2351/23

адміністративне провадження № К/990/41917/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Завод Екоенергія» Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛВАКС-УКРАЇНА» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів Олефіренко Н. А., Божко Л. А., Суховарова А. В., у справі № 340/2351/23 за позовом Дочірнього підприємства «Завод Екоенергія» Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛВАКС-УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У квітні 2023 року до Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Дочірнє підприємство «Завод Екоенергія» Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛВАКС-УКРАЇНА» (далі - позивач, ДП «Завод Екоенергія» ТОВ «ПОЛВАКС-Україна») з позовною заявою до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2023 року № 00003960705, яким визначено грошове зобов`язання за платежем пеня за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 208 728,37 грн.

Позов обґрунтовано тим, що зафіксовані відповідачем в акті перевірки висновки щодо порушення позивачем строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є безпідставними.

За твердженнями позивача, ухвалюючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі висновків акта перевірки, відповідач не врахував факт отримання позивачем висновку Міністерства економіки України, яким продовжено граничний строк розрахунків.

Окрім цього, були наявні підстави для зупинення нарахування пені з огляду на існування форс-мажорних обставин, виникнення яких підтверджується наданими під час перевірки документами.

Також, позивач звертає увагу, що контролюючий орган неправильно обчислює граничний строк для проведення розрахунків, оскільки згідно з умовами договору позивач не тільки поставляє товар, а й виконує обов`язки щодо його монтажу, установки, налагодження та випробування. У зв`язку з цим строк проведення розрахунків повинен розпочинатися після виконання обов`язків за договором у повному обсязі, тобто після підписання акта прийому робіт, а не після формування експортної митної декларації.

Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 13 липня 2023 року адміністративний позов задовольнив.

Ухвалюючи рішення, яким скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції сформував такі висновки:

- законодавчо встановлений строк надходження коштів від нерезидента на виконання спірного договору поставки настав 22 червня 2022 року, тоді як частина коштів надійшла на рахунок позивача 27 вересня 2022 року, що є підставою для нарахування пені за порушення встановлених строків розрахунку по експортному контракту;

- нарахування пені може бути припинено у зв`язку з існуванням форс-мажорних обставин, виникнення яких необхідно підтвердити відповідною довідкою уповноваженої організації;

- наданий позивачем лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким засвідчуються форс-мажорні обставини у зв`язку із введенням воєнного стану, має загальний характер та не може бути доказом настання обставин непереборної сили для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні, тоді як належним доказом наявності таких обставин може бути лише сертифікат (довідка) відповідної торгово-промислової палати, що стосується конкретно визначеного договору;

- у свою чергу, наданий позивачем сертифікат Бургаської торгово-промислової палати про форс мажор № 31/01.07.2022 р. засвідчує належним чином настання форс-мажорних обставин, а також підтверджує їх вплив на права та обов`язки позивача та його контрагента у договорі поставки;

- наявність підтверджених форс-мажорних обставин звільняє позивача від відповідальності та нарахування пені за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньо-економічної діяльності.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 07 листопада 2023 року скасував зазначене рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Уважаючи відсутніми підстави для задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив:

- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, на який посилається позивач як на доказ настання форс-мажорних обставин, не є належним документам, що засвідчує настання обставин непереборної сили;

- текст зазначеного листа є загальним та стосується невизначеного кола осіб, тоді як належним доказом настання форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати, який видається по кожному окремому договору після надання оцінки впливу відповідних обставин на можливість сторін договору виконувати свої зобов`язання;

- позивач не надав сертифікату Торгово-промислової палати, а наданий сертифікат Бургаської торгово-промислової палати про форс мажор № 31/01.07.2022 р. підтверджує існування форс-мажорних обставин у періоді до 31 березня 2022 року, тобто цей сертифікат не охоплює період, в якому зафіксовано порушення граничного строку розрахунків;

- отже, позивач не підтвердив належним чином настання обставин непереборної сили, з огляду на що нарахування пені у спірному випадку є правомірним.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:

Головне управління ДПС у Кіровоградській області згідно з наказом від 08 листопада 2022 року № 1271-п провело документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «ЗАВОД ЕКОЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПОЛВАКС-Україна» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по контракту від 17 червня 2021 року № 17/06 (дата здійснення операції - 23 червня 2021 року) за період з 23 червня 2021 року по 27 вересня 2022 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 23 грудня 2022 року № 4619/11-28-07-05/32992036, в якому встановлено таке.

За умовами експортного договору поставки від 17 червня 2021 року № 17/06 між ДП «Завод Екоенергія» ТОВ «ПОЛВАКС-Україна» (продавець) та компанією-нерезидентом Товариством з обмеженою відповідальністю «БПГ» (Болгарія) (покупець) продавець зобов`язується поставити покупцю товар згідно зі специфікацією. Ціна товару встановлена на умовах поставки СРТ та становить 116 000,00 євро. Оплата повинна бути здійснена не пізніше 365 днів з моменту відвантаження

На виконання умов зазначеного договору позивач здійснив митне оформлення експорту товару, яке є предметом зазначеного договору, згідно з митними деклараціями від 23 червня 2021 року: № UA110280/2021/004451 на суму 58768,00 євро; UA110280/2021/004453 на суму 6826,00 євро; UA110280/2021/004454 на суму 50406,00 євро, а отже граничним строком розрахунків за операцією з експорту товару є 22 червня 2022 року.

Розрахунки за отриманий товар здійснено шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, що підтверджено SWIFT повідомленнями та банківськими виписками, а саме:

- 29 листопада 2021 року в сумі 32500,00 євро або 993694,00 грн за курсом Національного банку України, встановленим на день здійснення операцій - без порушення граничного строку розрахунків;

- 27 вересня 2022 року в сумі 83500,00 євро або 2691831,25 грн за курсом Національного банку України, встановленим на день здійснення операцій, з порушенням граничного строку розрахунків на 27 днів.

Кількість днів прострочення була обчислена з урахуванням наданого позивачем висновку Міністерства економіки України № 4432-09/61305-07 від 24 серпня 2022 року, яким продовжено строки розрахунків на суму 83 500,00 євро по договору поставки від 17 червня 2021 року № 17/06 з 20 липня 2022 року до 23 червня 2023 року.

Так, до кількості днів було включено період з наступного дня після закінчення граничного строку проведення розрахунків до дня прийняття Мінекономіки висновку про продовження строків, а саме: з 23 червня 2022 року по 19 липня 2022 року. При цьому період після прийняття висновку Мінекономіки до дня фактичного надходження коштів до розрахунку пені не був включений.

Відсутні підстави для зупинення перебігу строку розрахунку пені у зв`язку з непідтвердженням виникнення форс-мажорних обставин, оскільки наданий платником сертифікат Бургаської торгово-промислової палати підтверджує обставини надзвичайної ситуації лише до 31 березня 2022 року, що не охоплює період після закінчення граничного строку проведення розрахунків.

На підставі висновків щодо порушення граничного строку розрахунків контролюючий орган прийняв податкове повідомлення рішення 24 січня 2023 року № 00003960705, яким нарахував пеню у розмірі 208 728,37 грн.

Уважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги позивача:

Дочірнє підприємство «Завод Екоенергія» Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛВАКС-УКРАЇНА», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 04 грудня 2018 року у справі № 813/6485/14, від 10 квітня 2020 року у справі № 810/1221/16, від 05 січня 2021 року у справі № 804/828/16, від 29 січня 2021 року у справі № 801/9330/13-а, від 15 лютого 2022 року у справі № 160/816/20 щодо ретроспективної дії висновку Міністерства економіки України про продовження граничних строків, де зазначено, що висновок, що був виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків звільняє від відповідальності у вигляді нарахування пені за весь період порушення строків.

Також скаржник указує, що зазначені доводи стосовно зворотної дії у часі висновку Мінекономіки були окремою підставою позову, але суд апеляційної інстанції не надав оцінки таким аргументам, а проаналізував спірні правовідносини лише у контексті наявності чи відсутності форс-мажорних обставин, що призвело до ухвалення передчасних висновків про відмову у позові без повного з`ясування усіх обставин справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Закон України "Про валюту та валютні операції" від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Частинами п`ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав-з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).

Це Положення, відповідно до пункту 1, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно з пунктами 21, 23 Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7, банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України належать митному оформленню), або підписання акту або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), -за операціями з експорту товарів.

Згідно з підпунктом 2 пункту 9 Інструкції, банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції.

Суди попередніх інстанцій установили, що товар за договором поставки від 17 червня 2021 року № 17/06 був експортований 23 червня 2021 року, а отже грошові кошти за цей товар мали надійти на рахунок позивача не пізніше 22 червня 2022 року. Водночас частина оплати за товар за договором надійшла на рахунок позивача 27 вересня 2022 року, тобто з порушенням встановленого граничного строку.

Зазначені обставини відповідають наведеному вище правовому регулюванню, сторонами не заперечуються та не є предметом касаційного розгляду.

Позивач як на підставу позову посилався на три обставини, які, на його думку, свідчать про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи позивача стосуються правозастосування норм законодавства, що передбачають підстави для звільнення від відповідальності за порушення граничних строків, - наявність висновку про продовження граничного строку розрахунків та виникнення форс-мажорних обставин, а також іншого погляду на обчислення граничного строку розрахунків (визначення дня, з якого починається обчислення строку розрахунків, не з моменту відвантаження, а з моменту закінчення усіх послуг за договором, оскільки позивачем здійснюється не лише поставка, а й послуги щодо монтажу та налаштування на об`єкті контрагента-нерезидента).

Серед іншого, у позовній заяві зазначено, що відповідач в акті перевірки неправильно надав оцінку висновку Міністерства економіки України № 4432-09/61305-07 від 24 серпня 2022 року, яким продовжено строки розрахунків на суму 83 500,00 євро по договору поставки від 17 червня 2021 року № 17/06 з 20 липня 2022 року до 23 червня 2023 року.

На думку позивача, контролюючий орган помилково застосував пеню за період, який не був охоплений висновком Мінекономрозвитку, оскільки, відповідно до практики Верховного Суду, висновок про продовження строків може бути виданий за зверненням резидента як в межах передбаченого граничного строку, так і після його закінчення. У той же час санкції за порушення строків розрахунку підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності на момент перевірки рішення про його продовження або якщо оплата надійшла після спливу подовженого строку, що був визначений у висновку Мінекономіки.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п`яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.

Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.

Отже, висновок Мінекономіки щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним юридичним актом, виданим на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, який скасовує відповідальність за правопорушення й звільняє платника від відповідальності у вигляді сплати пені.

Позиція податкового органу ґрунтується на тому, що позивач звернувся до Мінекономіки за отриманням висновку вже після закінчення граничних строків розрахунку. При цьому отриманий ним висновок містить чіткі темпоральні межі - початкову та кінцеву дати його дії. Тому, при обчисленні пені до відповідного періоду включено лише той період, який передував висновку Мінекономіки та не був охоплений ним.

Натомість позивач посилається на позицію Верховного Суду про те, що висновок Мінекономіки видається для збільшення встановлених законодавством строків розрахунків, який усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотну дію у часі та звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені (постанови Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 813/6485/14, від 10 квітня 2020 року у справі № 810/1221/16, від 05 січня 2021 року у справі № 804/828/16, від 29 січня 2021 року у справі № 801/9330/13-а, від 15 лютого 2022 року у справі № 160/16/20).

Також позивач наголошує, що у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 813/6485/14 Верховний Суд зазначав і про те, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків, ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.

Отже, до предмету доказування у справі за визначених позивачем підстав позову належить, зокрема, встановлення права контролюючого органу, за наявності висновку Мінекономіки, який був виданий після закінчення граничного строку розрахунків, - нараховувати пеню за період перед видачою висновку, але після закінчення граничних строків.

Для з`ясування наведених обставин, а відтак і правильного вирішення спору, суди в межах наданих повноважень процесуальним законом повинні були дослідити зазначений висновок Мінекономіки у взаємозв`язку з нормами, що регулюють порядок, підстави та наслідки його видачі.

При цьому суди повинні були проаналізувати релевантність зазначених позивачем висновків Верховного Суду до обставин цієї справи, зважаючи на те, що такі висновки у зазначених справах зроблені щодо правозастосування норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який втратив чинність.

Верховний Суд акцентує на тому, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає підстави, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на суд.

Суд першої інстанції оцінку обставинам щодо висновку Мінекономіки не надав, визначивши інші підстави позову (наявність форс-мажорних обставин) достатніми та самостійними для задоволення позовних вимог.

У свою чергу апеляційний суд рішення місцевого суду скасував з посиланням на недоведеність існування обставин форс-мажорних обставин, але при цьому не надав оцінку іншим доводам позовної заяви з огляду на те, що вони не є основними та не впливають на правильність висновків контролюючого органу.

Наведені висновки апеляційного суду колегія суддів уважає передчасними та помилковими, зробленими без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За таких обставин, колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції мав повноваження, у разі незгоди з визначеними судом першої інстанції підставами для задоволення позовних вимог, дослідити та надати власну оцінку й іншим підставам позову, оскільки такі підстави були заявлені в суді першої інстанції, але не були ним розглянуті.

При цьому, сукупність доводів з посиланням на докази, які наводив позивач в обґрунтування своїх вимог, не є очевидно необґрунтованими. Тому, за відсутності будь-якого дослідження та надання оцінки наведеним позивачем підставам позову, на яких останній наголошував протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, достовірно не можна стверджувати про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, суди попередніх інстанцій дослідили та надали оцінку лише одній з трьох підстав позову - щодо наявності чи відсутності форс-мажорних обставин, тоді як не дослідили належним чином доводи позивача щодо неправильного обчислення дати, з якої необхідно обчислювати граничний строк для проведення розрахунків з урахуванням того, що згідно умов договору позивач не тільки поставляє товар, а й виконує обов`язки щодо його монтажу, установки, налагодження та випробування. Крім цього, суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінку питанню наявності чи відсутності зворотної сили висновку Мінекономіки у разі, якщо він був виданий вже після закінчення граничного строку.

Суд звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

З урахуванням викладеного, з огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суди попередніх інстанцій не перевірили й не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, рішення судів попередніх інстанцій необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити зазначені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Завод Екоенергія» Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛВАКС-УКРАЇНА» задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 340/2351/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко