Постанова

від 24.01.2024 по справі 357/12601/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2023року м. Київ

Справа № 357/12601/23

Провадження: № 22-ц/824/2803/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Нежури В. А., Верланова С. М.

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 ,

на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Ярмоли О. Я.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки

у с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.09.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма "БілоцерківськаА" було укладено договір оренди землі № 1302/116. Протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином виконував свої обов`язки за цим договором. Більше ніж за рік до закінчення строку дії договору оренди землі, який був автоматично продовжений до 01.09.2023 року в силу дії підп. 1 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, у серпні 2022 року ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" направило ОСОБА_1 лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі на 7 років разом з проектом відповідної додаткової угоди до нього у порядку, визначеному у ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 5 Договору оренди землі. Однак, орендодавець не відповів на цей лист у місячний строк. 10.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О. з заявою про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку у зв`язку з припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 12.01.2023 року державний реєстратор Майорко Т.О. здійснила державну реєстрацію припинення права оренди товариства. Також, 12.01.2023 року ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки № 86 з ТОВ «Агротрейд-2000», за яким він передав в оренду земельну ділянку на 7 років, та подав державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Агротрейд-2000», яку було проведено 16.01.2023 року. На момент проведення державної реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку і її передачі в оренду іншому орендарю на ній були наявні здійснені позивачем раніше посіви соняшника, що перешкоджало ТОВ «Агротрейд-2000» у користуванні цією земельною ділянкою, однак, вказані посіви було знищено останнім, що дозволить ТОВ «Агротрейд - 2000» приступити до користування земельною ділянкою і в майбутньому, у разі задоволення позову ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» та набрання законної сили відповідним судовим рішенням перешкоджатиме останньому у використанні цієї ділянки згідно з договором оренди землі і, відповідно, поновленні його порушеного права оренди на підставі судового рішення у цій справі.

Одночасно з поданням позовної заяви, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення вказаного позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:020:0027; заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:020:0027; заборони ТОВ "Агротрейд-2000" користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:020:0027; заборони ОСОБА_1 і ТОВ «Агротрейд-2000» вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:020:0027 до закінчення строку дії Договору оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 року.

Обгрунтовуючи заяву, позивач зазначив, що поведінка відповідачів свідчить про те, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі, ними можуть бути вчинені дії, спрямовані на подальше ускладнення поновлення порушеного права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» і унеможливлення виконання рішення суду у цій справі.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2023 року заяву ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на земельну ділянку, площею 1,8907 га, із кадастровим номером 3220489500:01:020:0027 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 698383732204).

В іншій частині заявлених вимог по забезпеченню позову відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Марценюк Л. А в інтересах ОСОБА_1 31 жовтня 2023 року подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 1,8907 га, із кадастровим номером 3220489500:01:020:0027 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 698383732204).

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказані заходи забезпечення позову є неспівмірними з предметом позову, судом першої інстанції не досліджено зв`язку між позовними вимогами та необхідністю вживання заходів забезпечення, не вказано якими доказами позивач обґрунтував неможливість виконання рішення у разі задоволення позову. Вказує, що предметом позову є три немайнові вимоги, жодних майнових вимог, таких як вимога щодо звернення стягнення на земельну ділянку відповідача, позов не містить. Також зазначає, що ТОВ «Агрофірма Білоцерківська», обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, в якості обставин які, на думку позивача, можуть створити перешкоди для виконання рішення суду обґрунтовуючи допустило лише припущення, не надавши на підтвердження цих обставин жодних доказів.

Окрім того, зазначила, що позивач вже звертався до відповідачів із позовом у 2023 році з тих самих підстав, у справі № 357/12368/23, проте відкликав позовну заяву та заяву про забезпечення позову, тобто, на момент винесення оскаржуваної ухвали в суді вже розглядалася аналогічна заява, яка була подана раніше.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - ОСОБА_5., судді: Шебуєва В. А., Крижанівська Г. В.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №357/12601/23 у зв`язку зі звільненням судді-доповідача ОСОБА_5 із посади судді Київського апеляційного суду відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 23 листопада 2023 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Тетеря С.І. в інтересах ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову, які обмежать розпорядження відповідачами земельною ділянкою, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся. Позивач не має об`єктивної можливості попередити чи контролювати такі дії відповідачів та інших осіб самостійно, оскільки відомості ДРРПНМ про подання будь-якими особами заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є відкритими, а тому, наявна реальна загроза настання обставин, які можуть унеможливити ефективне поновлення його порушеного права оренди.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник ТОВ "Агрофірма "Білоцерківська" - адвокат Кравець О. І. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки ухвалу суду про забезпечення позову відповідачем оскаржено лише в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, апеляційний суд згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в цій частині.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 3220489500:01:020:0027, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно існує спір щодо права користування земельною ділянкою і невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може значно утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Колегія суддів не може погодитисьіз такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Разом з тим, при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на земельну ділянку суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предметом позову у цій справі є позовні вимоги про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, які є немайновими.

У разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому, суд помилково вважав, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що судове рішення воскаржуваній частиніухвалене без додержання норм процесуального права, а тому, таке судове рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заявипро забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку.

При цьому, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості входити в обговорення питання забезпечення пред`явленого позову в інший спосіб, оскільки ухвала суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні інших вимог заяви про забеспечення позову позивачем не оскаржена. Позивач, в свою чергу, не позбавлений можливості звернутися до суду щодо забезпечення позову повторно.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц зазначено, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

З огляду на викладене, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, належить здійснити суду, який ухвалить остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2023 року в частині накладення арешту на земельну ділянку скасувати, та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині заяви.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено31 січня 2024 року.

Головуючий: Т. О. Невідома

Судді: С. М. Верланов

В. А. Нежура