Рішення

від 27.03.2024 по справі 357/12601/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/12601/23

Провадження № 2/357/1178/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Пустовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року представник ТОВ Агрофірми «Білоцерківська» Тетеря С.І. звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом, в якому просить суд скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:020:0027; визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська»; визнати відсутнім у ТОВ«АГРОТРЕЙД- 2000» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:020:0027; стягнути у рівних частинах з відповідачів судові витрати.

І. Позиція сторін у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.09.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 1302/116, за яким було передано в оренду земельну ділянку площею 1,8907 га з кадастровим номером 3220489500:01:020:0027, розташовану у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 7 років. 23.11.2015 року державний реєстратор Управління державної реєстрації ГТУЮ у Київській області Овсієнко Л.М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26386677, яким було зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку за позивачем. Протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності та належним чином сплачував орендну плату, і орендодавець не зверталась з претензіями або позовами щодо його неналежного виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" строк дії Договору оренди землі мав би закінчитися 01.09.2022 року, однак його було автоматично поновлено на один рік до 01.09.2023 року в силу дії, на той момент, норми підп. 1 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України у редакції Закону України від 24.03.2022 року № 2145-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану".

23.08.2022 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», користуючись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, відповідно до норм ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 5 Договору оренди землі № 1302/116, направило ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі за вих. №01-3-115 від 19.08.2022 року, в якому пропонувало поновити його ще на 7 років, до якого долучили проект відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Однак, орендодавець не відповів на лист у місячний строк. Позивач зазначає, що процедура поновлення договору оренди землі, передбачена у ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не була завершена внаслідок невиконання ОСОБА_1 обов`язку щодо укладення у місячний строк додаткової угоди до нього або надання заперечень щодо поновлення такого договору. 10.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О. із заявою про державну реєстрацію припинення права оренди позивача на земельну ділянку у зв`язку із припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 12.01.2023 року державний реєстратор Майорко Т.О. здійснила державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська».

12.01.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» було укладено договір оренди земельної ділянки № 86, згідно умов якого спірну земельну ділянку було передано в оренду строком на 7 років, і подано державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Агротрейд-2000», яку було проведено 16.01.2023 року. Представник позивача вважає, що ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди землі № 1302/116 передав земельну ділянку в оренду іншому орендарю, чим порушив право оренди позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Представник позивача посилається на підп. 1 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі ЗК України), згідно якого вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди. Вказана норма набрала чинності - 07.04.2022 року і діяла у такій редакції до 19.11.2022 року. А тому, позивач вказує, що оскільки строк дії договору оренди землі закінчувався у період до набрання чинності Законом України № 2698-ІХ, то його дію було автоматично поновлено на один рік в силу дії норми підп. 1 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України, а саме до 01.09.2023 року. А тому, на момент проведення державної реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку, Договір оренди землі № 1302/116 діяв. Однак, у порушення норм ч. 3 ст. 10, п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 18 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не врахувавши норми ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", підп. 1 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України, державний реєстратор Майорко Т.О. не перевірила належним чином наявність підстав для припинення права оренди позивача і всупереч п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації, а натомість незаконно провела державну реєстрацію припинення цього права, що є підставою для скасування судом такої реєстрації.

Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Марценюк Л.А. подала відзив на позовну заяву, в якому вказала, що пунктом 37 Договору оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 року передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Тобто, сторони в договорі визначили строк набрання ним чинності, а саме пов`язали його з двома фактами: 1) підписання; 2) державна реєстрація права оренди. Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем, згідно договору оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 року, було зареєстровано 19.11.2015 року в ДРРПНМ рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Білоцерківського МРУЮ Київської області Лепетинською Н.А. від 23.11.2015р., строком дії на 7 років, без права пролонгації. Строк дії договору оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 року закінчився 19.11.2022 року, відповідно, із 19.11.2022 року речове право позивача припинено, що спростовує твердження позивача, що строк дії договору нібито був до 01.09.2022 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 .А зазначає, що позивач безпідставно посилається у своєму позові на Постанову Верховного Суду від 18.04.2023 року у справі № 357/8277/19, оскільки обставини у такій справі відмінні від спірних правовідносин. Також сторона відповідача вказує, що автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану діяло до 19.11.2022 року, тобто, таке положення закону поширює свою дію виключно на ті договори оренди землі, дія яких закінчувалась до 19.11.2022 року, в той же час Договір оренди землі № 1302/116 закінчився - 19.11.2022 року, тобто, в день коли автоматичне поновлення було припинено. Законом України від 09 жовтня 2022 року № 2698-IX, який набрав чинності 19.11.2022 року, абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом). Аналіз наведених положень ЗК України призводить до висновку, що у період із 07.04.2022 року до 19.11.2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу. Представник відповідача ОСОБА_3 , посилається на постанову ВС від 29.03.2023 року у справі № 563/376/22 у якій Верховний Суд чітко визначив строк дії договору, початковою датою якого є саме реєстрація речового права, а не дата підписання договору. А тому, сторона відповідача зазначає, що умовами договору, нормами чинного законодавства передбачено, що строк дії договору оренди землі позивача почався з дати реєстрації - 19.11.2015 року і закінчився 19.11.2022 року. При цьому, 17.05.2022 року, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеного договору оренди землі (п. 5 договору), ОСОБА_1 надіслав позивачу лист-повідомлення, в якому вказав, що строк дії договору закінчується 19.11.2022 року, та одночасно повідомив, що він не бажає продовжувати дію такого договору і просив повернути належну йому земельну ділянку після 19.11.2022 року. А тому сторона відповідача вважає, що належним чином, у визначений договором та законодавством строк орендодавець виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендаря про небажання поновлювати дію договору, а тому посилання позивача про відсутність такого повідомлення не відповідають дійсності та обставинам справи. З 12.01.2023 року, тобто з моменту укладення між відповідачами договору оренди землі № 86 та його реєстрації, спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ «Агротрейд-2000», а тому посилання позивача, що нібито він використовує у своїй господарській діяльності спірну земельну ділянку, не відповідають дійсності.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що позивач неналежно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, а саме виплата орендної плати проводилась без урахування індексації вартості земельної ділянки, всупереч вимогам п. 7 Договору оренди землі (обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без урахування індексів інфляції). Крім того, відповідач ОСОБА_1 зазначає, що направлений позивачем лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі та додаткова угода не відповідають вимогам законодавства, є не вчиненими зі сторони позивача, а зміст позовних вимог у даній справі не відповідає такому листу-повідомленню та надісланій додатковій угоді. Представник відповідача, посилаючись на ч. 3 ст. 33 ЗУ «Про оренди землі» (в ред. 2015р.) зазначає, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Однак, така вимога також не виконана позивачем, оскільки додана додаткова угода до договору оренди землі не є додатковою угодою, бо не містить реквізитів договору, який змінює, не вказано ні дати ні номеру договору; не містить умов, які підлягають зміні щодо укладеного правочину, за формою така нібито додаткова угода є самостійним договором оренди, який нібито має бути укладено 19.08.2022 року. Тобто, усі істотні умови такого договору змінені і не відповідають умовам первинного договору, умови такого правочину містять не умови поновлення договору на новий строк, а встановлюють відмінні істотні умови від первинного договору, в тому числі і щодо строку дії договору. У позовних вимогах позивач зазначає текст угоди, яка відмінна від редакції документу, названого «Додаткова угода» та надісланого ОСОБА_1 , зокрема, така додаткова угода не містить істотної умови договору дати укладання, строк дії договору вже змінено на 15 років, знову таки не вказано реквізитів договору, який підлягає зміні, просто викладено новий правочин, який позивач хоче укласти. Якщо позивач вважає, що ОСОБА_1 порушив його право на поновлення договору оренди землі, то позовні вимоги мали б містити текст тієї додаткової угоди, яка була надіслана відповідачу в серпні 2023р., однак, предмет позову даної справи взагалі не відповідає такій угоді.

Представник відповідача адвокат Марценюк О.В. зазначила, що позивач не вказав жодної правової підстави для визнання відсутнім права оренди ТОВ «Агротрейд-2000», хоча відповідне речове право виникло у ТОВ «Агротрейд-2000» на підставі юридичного факту, який спрямовано на набуття відповідних прав, таке право визнане державою. ОСОБА_1 належним чином повідомив позивача про своє небажання укладати договір оренди на новий строк, жодні зміни щодо істотних умов договору оренди не були узгоджені сторонами договору, а тому після закінчення строку дії первинного договору оренди позивача, ОСОБА_1 правомірно передав в оренду свою земельну ділянку на підставі договору, який є чинним, дійсним, речове право за яким зареєстроване, а тому відсутні підстави для визнання такого права відсутнім.

Не визнаючи позов, представник ТОВ «Агротрейд-2000» адвокат Косяк В.М. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що сторони договору оренди № 1302/116 узгодили у пункті 5 вказаного договору строк його дії - 7 років, у пункті 16 передбачили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі, у пункті 27 передбачили, що орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строки, визначені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку та у пункті 37 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Отже, момент укладення договору оренди № 1302/116, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить. Актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.11.2015 року, підтверджено також факт, що саме з 19.11.2015 року договір оренди землі № 1302/116 набрав чинності і у сторін договору виникають права і обов`язки за цим договором саме з дати реєстрації договору оренди.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечує твердження позивача щодо автоматичної пролонгації договору оренди № 1302/116, оскільки він діяв з 19.11.2015 року до 19.11.2022 року, договір № 1302/116 не підлягав поновленню на 1 рік без волевиявлення сторін відповідно до пунктів 27 і 28 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, що є підставою для відмови в задоволені позовної вимоги про скасування у ДРРПНМ державної реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:020:0027. Представник відповідача ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_1 у відповідності до п. 5 Договору № 1302/116 направив на адресу позивача лист в якому повідомив про небажання укладати новий договір оренди землі з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська». Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 350290919 право оренди позивача було припинено 10.01.2023 року на підставі листа-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 17.05.2022, видавник: гр. ОСОБА_5 ; опис вкладення, серія та номер: 0911100774421, видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0911100774421, виданий 17.05.2022, видавник: Укрпошта (стор. 3 Інформаційної довідки). Спірна земельна ділянка на законних підставах перебуває в користуванні ТОВ «Агротрейд-2000», оскільки останній являється орендарем даної земельної ділянки, що підтверджується Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які перебувають в користуванні на умовах оренди ТОВ «Агротрейд-2000».

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді від 17.10.2023 року частково задоволено заяву ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" про забезпечення позову, накладено арешт на земельну ділянку, площею 1,8907 га, із кадастровим номером 3220489500:01:020:0027. (том 1, а.с. 56-59)

18.10.2023 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Марценюк Л.А. подала клопотання про скасування заходів забезпечення позову (т. 1, а.с. 62-136).

20.10.2023 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Марценюк Л.А. подала клопотання про залишення позову без розгляду через зловживання позивачем процесуальними правами (т. 1, а.с.140-200).

20.10.2023 року представник позивача ОСОБА_6 подала заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову (т. 1, а.с. 201-208).

Ухвалою судді від 23.10.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Марценюк Л.А. про скасування заходів забезпечення позову (т. 1, а.с. 212-214).

Ухвалу суду про забезпечення позову від 17.10.2023 року було оскаржено та постановою Київського апеляційного суду від 24.01.2024 року ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на земельну ділянку скасовано та відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.

07.11.2023 року на адресу суду надійшла довідка щодо місця реєстрації відповідача (т. 1, а.с. 217).

Ухвалою судді від 08.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (т. 1, а.с. 218-219).

Ухвалою судді від 14.11.2023 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л.А. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т. 1, а.с.231-232).

13.11.2023 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 -адвокат Марценюк Л.А. подала відзив на позовну заяву (т. 1, а.с. 233-276).

27.11.2023 року на електронну адресу суду представник ТОВ «Агротрейд-2000» Косяк В.М. подав відзив на позовну заяву (т. 2, а.с. 1-44).

Ухвалою судді від 08.12.2023 року задоволено клопотання представника позивача ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» Кравець О.І. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т. 2, а.с. 50-51).

11.12.2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. через систему «Електронний суд» подала заперечення на відповідь на відзив (т. 2, а.с. 52-77).

12.12.2023 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_7 надійшла відповідь на відзиви відповідачів (т. 2, а.с. 78-127).

13.12.2023 року представник ТОВ «Агротрейд-2000» Косяк В.М. подав на електронну адресу суду клопотання про відкладення підготовчого засідання (т. 2, а.с. 129-131).

14.12.2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л.А. через систему «Електронний суд» подала клопотання про відкладення розгляду справи (т.2, а.с. 132-137).

26.12.2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л.А. через систему «Електронний суд» подала клопотання про відкладення підготовчого засідання (т. 2, а.с. 150-162).

04.01.2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. через систему «Електронний суд» подала клопотання про витребування у АТ «Укрпошта» документів, що підтверджують передачу грошових коштів ОСОБА_1 за період 2019-2023 років, які надійшли від ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» в якості орендної плати та копії документів, які підтверджують повернення ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» неотриманих грошових коштів, а також просила відкласти розгляд справи (т. 1, а.с. 163-175).

Ухвалою суду від 23.01.2024 року задоволено клопотання представника відповідача ТОВ «Агротрейд-2000» Косяка В.М. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т. 2, а.с. 181-182).

29.01.2024 року представник позивача ОСОБА_6 через систему «Електронний суд» подала клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (т. 2, а.с. 183-189).

31.01.2024 року представник ТОВ «Агротрейд-2000» Косяк В.М. подав клопотання про відкладення підготовчого засідання (т. 2, а.с. 190-198).

31.01.2024 року представник позивача ОСОБА_6 на електронну адресу суду подала клопотання про розгляд справи без участі позивача (т. 2, а.с. 199-202).

21.02.2024 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_7 надійшла заява про забезпечення позову (т. 2, а.с. 204-213).

Ухвалою судді від 22.02.2024 року вжито заходи забезпечення шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:020:0027 (т. 2, а.с. 217-221).

Ухвалою суду від 22.02.2024 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (т. 2, а.с. 228-229).

27.02.2024 року представник ТОВ «Агротрейд-2000» Косяк В.М. подав на електронну адресу суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивача (т. 2, а.с. 231-235).

28.02.2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л.А. через систему «Електронний суд» подала клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді на адвокатський запит (т. 2, а.с. 237-247).

Ухвалою суду від 28.02.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про витребування доказів з АТ «Укрпошта», приєднано до матеріалів справи письмові клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, приєднано до матеріалів справи клопотання представника ТОВ «Агротрейд-2000» Косяк В.М. про зменшення витрат на правничу допомогу, закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті.

25.03.2024 року представник позивача ОСОБА_6 через систему «Електронний суд» подала заяву про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Кравець О.І. підтримала позов.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Марценюк Л.А. заперечила щодо задоволення позовних вимог.

Представник відповідача ТОВ «Агротрейд-2000», адвокат Косяк В.М. позовні вимоги не визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 01.09.2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» було укладено Договір оренди землі № 1302/116, згідно п.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада та належить Орендодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності 41941284 від 07.08.2015 року (т. 1, а.с. 17-18).

Згідно п. 5 Договору оренди землі № 1302/116, договір укладено на сім років. Після закінчення строку договору Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це Орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо Орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за шість місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 16 договору).

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 31 договору).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 24.11.2015 року орендодавець ОСОБА_1 , з одного боку, передає, а орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», в особі директора ОСОБА_8 , з другого приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:01:020:0027, що знаходиться в межах землекористування Шкарівської сільської ради, загальною площею 1,8907 га, у тому числі рілля 1,8907 га (т. 1, а.с. 19).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу: 48285549, вбачається, що 19.11.2015 року 16:03:02, державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Лепетинською Н.А. зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: 1302, виданий 01.09.2015; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26386677 від 23.11.2015 15:40:45; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: строкове платне користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строк дії: на 7 років; відомості про суб`єкта іншого речового права: Орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», Орендодавець: ОСОБА_1 ; опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 1,8907 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 698383732204; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером: 3220489500:01:020:0027 (т. 1, а.с. 20).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 10.01.2023 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. було здійснено державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "БІЛОЦЕРКІВСЬКА", на підставі: лист-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 17.05.2022, видавник: гр. ОСОБА_5 ; опис вкладення, серія та номер: 0911100774421, виданий 17.05.2022 видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0911100774421, виданий 17.05.2022, видавник: Укрпошта (т. 1, а.с. 22).

Встановлено, що 12.01.2023 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. було здійснено державну реєстрацію іншого речового права: 48979880, документи подані для державної реєстрації: договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 86, виданий 12.01.2023; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66099251 від 16.01.2023; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: 12.01.2023, строк: 7років, дата закінчення дії: 12.01.2030, з автоматичним продовженням дії договору; відомості про суб`єкта іншого речового права: орендодавець: ОСОБА_1 , орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» (т. 1, а.с. 21 зворот).

Встановлено, що 19.08.2022 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» направила лист-повідомлення (клопотання) про укладання договору оренди землі на новий строк за вих. № 01-3-115 до якого долучено проект додаткової угоди (т.1, а.с. 23-26).

Судом встановлено, що 17.05.2022 року ОСОБА_1 направив директору ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» лист-повідомлення, в якому повідомив, що термін дії договору закінчується 19.11.2022 року, що відповідно до п. 31 договору є підставою для його припинення, та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Зазначив, що на виконання п. 5 договору, не бажає укладати новий договір оренди з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» або продовжувати дію вказаного договору, а має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на власний розсуд. А також, просив утриматись від вчинення дій які б перешкоджали йому відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну йому земельну ділянку (том 1, а.с. 273).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

За частиною другою статті 792 Цивільного Кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі"(далі Закон № 161-XIV) визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ст. 16 Закону № 161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 17 Закону № 161-XIV об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 , ч. 3 ст. 19 Закону № 161-XIV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може бути меншим як 25 років.

За ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як було встановлено судом, між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 року, за яким ОСОБА_1 передав позивачу в оренду свою земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:020:0027.

Позивач стверджує, що за вказаним Договором оренди землі право користування земельною ділянкою у орендаря виникало з дати підписання сторонами цього договору 01.09.2015р., а відповідачі наполягають, що право користування земельною ділянкою у орендаря виникало з дати державної реєстрації права оренди - 19.11.2015 року.

В даному випадку, визначення початку виникнення у орендаря права користування землею і строку дії договору має суттєве значення, оскільки позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, серед іншого, посилається на п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України, та стверджує, що договір оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 року був автоматично поновлений на 1 рік, тобто до 01.09.2023р., а тому, є протиправним припинення 10.01.2023 року права оренди позивача на спірну земельну ділянку.

Так, згідно із Законом № 2145-IX від 24.03.2022, Розділ X Земельного Кодексу України було доповнено пунктом 27.

Відповідно до пп.1 п.27 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення:

а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування;

б) приватної власності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (далі Закон № 2698-IX) від 09.10.2022 року, який набрав чинності 19.11.2022 року, абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом).

Аналіз наведених положень ЗК України дає підстави для висновку, що у період із 07 квітня 2022 року по 19 листопада 2022 року договори оренди землі, строк яких закінчувався у цей проміжок часу, були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору.

Відповідно до п. 37 Договору оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Тобто, сторони в договорі визначили строк набрання ним чинності, а саме пов`язали його з двома фактами: 1) підписання; 2) державна реєстрація права оренди.

З конструкції наведеної умови договору вбачається, що лише за наявності двох умов можливе набрання ним чинності.

Як було вже зазначено, речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно Договору оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 року було зареєстровано 19.11.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Лепетинської Н.А., рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 26386677 від 23.11.2015 року, строк дії договору 7 років.

Отже, виключно після здійснення реєстрації речового права, 19.11.2015 року, Договір оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 року набув чинності, та саме з цієї дати державної реєстрації відраховується строк оренди - 7 років.

Слід також, звернути увагу, що речове право було зареєстроване без права пролонгації. Тобто, строк дії Договору оренди землі № 1302/116 закінчився 19.11.2022 року та відповідно з 19.11.2022 року речове право позивача на користування земельною ділянкою було припинено.

Крім того, в підтвердження, що право орендаря на користування землею за Договором оренди землі №1302/116 розпочало діяти виключно після 19.11.2015 року є те, що Акт приймання передачі земельної ділянки було підписано сторонами договору після реєстрації речового права 24.11.2015 року.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, датою набрання чинності, а також початком перебігу строку дії Договору оренди земельної ділянки є 19.11.2015 року, тобто дата виконання обох умов набрання чинності такого договору і передача земельної ділянки за Актом приймання-передачі, а відповідно, сім років строку дії такого договору закінчилися - 19.11.2022 року.

При цьому, слід зазначити, що сторона позивача безпідставно посилається на правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18.04.2023 року у справі № 357/8277/19, оскільки обставини цієї справи є відмінними від обставин справи, що розглядається наразі, правовідносини у спорах є неподібними.

Зокрема, у справі № 357/8277/19 договір оренди землі містив умову набрання ним чинності: «договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації», а в даній справі договір оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 р. містить наступні умови набрання чинності: «п. 37 Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди». У справі № 357/8277/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що договір набрав чинності з дати його підписання, оскільки на момент укладання договору чинне законодавство не містило поняття та, відповідно, дій щодо держаної реєстрації договору, оскільки з 01.01.2013 року реєстрації підлягає тільки речове право.

Частина 1 ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції чинній на дату укладання Договору оренди землі, 2015р.) встановлювала, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Жодних посилань щодо моменту відліку цього строку не містять норми ЗУ «Про оренду землі».

Норма ст. 631 ЦК України, вказує, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Тобто, позивач та орендодавець ОСОБА_1 у Договорі оренди визначили строк набрання чинності договором оренди, пов`язавши цей строк, у тому числі, і з реєстрацією речового права, оскільки виключно після такої реєстрації і починався відлік строку дії договору, тобто, строку, коли сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки.

Таким чином, реєстрацію припинення права оренди позивача здійснено 10.01.2023 року на підставі того, що строк дії договору оренди закінчився 19.11.2022 року.

Посилання позивача, що дія Договору оренди землі №1302/116 закінчилася 01.09.2022 року та була автоматично поновлена на рік, не відповідають умовам договору та чинному законодавству.

Положення щодо автоматичного поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану діяло до 19.11.2022 року, а строк договору оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_1 закінчився 19.11.2022 року, тобто, в перший день припинення дії положення про автоматичну пролонгацію і тому відсутні підстави стверджувати, що Договір оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 р. було автоматично поновлено на один рік без волевиявлення сторін цього договору і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові ВС від 29.03.2023 року у справі № 563/376/22 (провадження № 61-47св23) Верховним судом досліджувалось питання автоматичного поновлення договорів оренди землі у період із 07 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року та Верховний Суд дійшов висновку про те, що з дня набрання чинності Законом України № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», тобто з 19.11.2022 року, автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених з фізичними особами, скасована.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Згідно ст. 33 Закону № 161-XIV (в редакції чинній на момент укладання договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди

землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В даному випадку, слід зазначити, що пунктом 5 Договору оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 р. передбачено, якщо Орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього Договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії нового Договору повідомити про це Орендаря в письмовій формі.

Встановленим є те, що у визначений договором строк, в травні 2022 року ОСОБА_1 надіслав орендарю свої заперечення щодо поновлення Договору оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 року.

Позивач підтверджує факт отримання такого повідомлення від орендодавця ОСОБА_1 .

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 скористався своїм правом та з повним дотриманням умов договору, у визначений договором строк, повідомив орендаря про свої наміри не укладати новий договір і не продовжувати дію, ще на той час чинного договору оренди.

Натомість, якщо слідувати позиції позивача, то ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» порушила умови ст. 33 Закону № 161-XIV, яким передбачено обов`язок орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомити про це орендодавця у строк не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Позивач наполягає, що Договір оренди землі № 1302/116 розпочав свою дію 01.09.2015 року і, при цьому, за 10 днів, а не за місяць, до спливу строку договору позивач направив ОСОБА_1 пропозицію лист-повідомлення (клопотання) про укладання договору оренди землі на новий строк (Т. 1 а.с.23)

Представник позивача в судовому засіданні стверджувала, що в діях відповідача ОСОБА_1 вбачається суперечлива і недобросовісна поведінка, яка призвела до порушення переважного права позивача, як орендаря на подальше користування земельною ділянкою. Представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 ввів позивача в оману та за умови особистого використання ОСОБА_1 своєї земельної ділянки, як то було зазначено в його листі-повідомленні та за умови не укладення нового договору оренди землі з ТОВ «Агротрейд-2000», позивач не ініціював би даного судового спору.

Суд критично оцінює таку позицію сторони позивача, оскільки, отримавши у травні 2022 року лист-повідомлення орендодавця про небажання продовжувати з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» відносини щодо оренди землі, у серпні 2022 року позивач направив ОСОБА_1 лист про поновлення договору оренди з проектом відповідної додаткової угоди, тим самим повністю проігнорував наміри і повідомлення власника земельної ділянки.

При цьому, позивач стверджує, що орендодавець у відповідності до умов Договору та ст. 33 Закону № 161-XIV (в редакції чинній на момент укладання договору оренди) зобов`язаний був в місячний строк укласти додаткову угоду до договору оренди землі чи заперечити його поновлення.

Слід звернути увагу, що Договором оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 року не передбачено інформування орендодавцем причин своїх намірів, а також, не передбачена повторність/кратність повідомлення орендодавцем своїх намірів чи інше листування.

У постанові від 04.12.2019 р. у справі № 693/42/18 Верховний Суд зазначив, що закон зобов`язує орендодавця повідомити орендаря про бажання чи небажання продовжувати договір, а не вказувати причини такого.

Отже, встановлено, що позивач направив відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про намір продовжити дію договорів оренди з проектом додаткової угоди, але цьому повідомленню передував лист орендодавця у травні 2022р. про небажання продовжувати строк договору оренди землі на новий строк та прохання звільнити і повернути спірну земельну ділянку. Наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право позивача, як орендаря, не було порушено.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. ст. 13 ЦК України ).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Право орендаря на поновлення договору оренди землі не є абсолютним, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено. Така правова позиція викладена у Постанові ВС 18 квітня 2019 року у справі № 625/166/18 (провадження №61-257св19).

Отже, відповідач ОСОБА_1 , у відповідності до умов Договору оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 р. повідомив орендаря про свої наміри та по закінченню строку дії цього договору розпорядився своєю земельною ділянкою на власний розсуд. За пів року до закінчення строку дії договору оренди, орендар був обізнаний щодо волі орендодавця. Такі дії власника земельної ділянки є послідовними і законними.

Після направлення позивачу листа-повідомлення про небажання продовжувати дію договору оренди, власник земельної ділянки мав законне очікування щодо звільнення і повернення йому земельної ділянки. В даному випадку, думки, бажання і переконання орендаря продовжити орендні правовідносини не породжують для орендодавця нових обов`язків, ніж ті, що були ним виконані.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно положень статті 526 вказаного Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_1 належним чином, у визначений договором та законодавством строк скористався своїм правом, повідомив орендаря про свої наміри, а тому посилання позивача про відсутність такого повідомлення не відповідають дійсності та обставинам справи.

У Постанові ВС КЦС від 15.05.2023 року у справі № 693/137/22 зазначено, що переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки не було порушено, оскільки відсутня воля орендодавця на поновлення такого договору, що підтверджується листом-повідомленням відповідача.

Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 січня 2020 року у справі №379/1354/18 (провадження №61-1730); від 15 лютого 2023 року у справі №399/295/11 (провадження №61-13035).

Щодо заперечень відповідача ОСОБА_1 про неналежне виконання позивачем своїх обов`язків за Договором оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 р., та твердження, що виплата орендної плати проводилась позивачем без урахування індексації вартості земельної ділянки, суд зазначає, що не є предметом даного спору орендна плата за цим договором оренди. Орендодавець не ставив вимоги про стягнення з позивача недоотриманої орендної плати чи її перерахунок, так само, й не оскаржував сам договір оренди, чи окремі його умови. Та як було встановлено судом, ОСОБА_1 заперечує право позивача на користування спірною земельною ділянкою, саме внаслідок закінчення строку дії договору, а не внаслідок не виконання орендарем умов цього договору. Крім того, в рамках розгляду даної справи, достовірних і достатніх доказів в підтвердження неналежного виконання позивачем своїх обов`язків за Договором оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 р., суду не надано.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Представник відповідача ОСОБА_1 звертала увагу суду на подані позивачем у справі лист-повідомлення з додатковою угодою, що пропонувалася ОСОБА_1 і яка не містить волевиявлення орендаря, оскільки додаткова угода не підписана, не скріплена печаткою юридичної особи, тобто, відсутнє волевиявлення самого позивача на її укладання.

Згідно із частиною першою та четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін .

Однак, коли сторона не виявила свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Представник відповідача, адвокат Марценюк Л.А. в судовому засіданні пояснила, що позивач не направляв ОСОБА_1 належного проекту додаткової угоди до договору оренди, оскільки підтвердженням волевиявлення орендаря на укладання правочину, змін до укладеного правочину являється наявність підпису та печатки позивача на такому правочині, у той же час додана позивачем додаткова угода не містить такого волевиявлення. Тобто, така додаткова угода є неукладеною, та такою, що не відбулася, такий правочин не вчинено зі сторони позивача, як орендаря, а відповідно такі дії позивача не породжують жодних наслідків, жодного захисту для невчиненого правочину не передбачено чинним законодавством.

Крім того, сторона відповідача звертає увагу, що доданий до позовної заяви проект додаткової угоди не є додатковою угодою, оскільки, 1) не містить реквізитів договору, який змінює, не вказано ні дати ні номеру договору; 2) не містить умови, які підлягають зміні щодо укладено правочину, за формою така додаткова угода є самостійним договором оренди; 3) умови такого правочину встановлюють відмінні істотні умови від первинного договору, в тому числі і щодо строку дії договору. У позовних вимогах позивач зазначає новий і невідомий ОСОБА_1 текст угоди, зі строком дії 15 років, та без реквізитів договору, який підлягає зміні.

Відповідно до ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Вираження наміру юридичної особи вважати себе зобов`язаною має вчинятися шляхом підписання уповноваженою особою такого правочину, та скріплення печаткою.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

З огляду наведеного та враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що відсутня оформлена в належний спосіб пропозиція позивача щодо поновлення договору оренди землі, та вбачається, що позивачем подано проект договору оренди з відмінними істотними умовами відносно первинного договору оренди землі, де відсутнє волевиявлення сторін договору (підпис).

Наведене, в сукупності із іншими встановленими та вищезазначеними обставинами, дає підстави стверджувати, що у позивача відсутнє право на визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 року.

За змістом статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

У п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки правовідносини, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , які витікали з Договору оренди землі № 1302/116 від 01.09.2015 року припинилися внаслідок закінчення строку дії цього договору, то ОСОБА_1 на власний розсуд розпорядився своїм майном, передавши в користування земельну ділянку іншому орендарю - ТОВ "АГРОТРЕЙД- 2000".

Відповідач ТОВ "АГРОТРЕЙД-2000" 12.01.2023 року належно зареєстрував своє право оренди та приступив до користування земельною ділянкою. Суду не надано належних та достовірних доказів в спростування наведеного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Висновок ВС викладений у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

Таким чином, суд приходить до висновку, що необґрунтованою і безпідставною є позовна вимога щодо визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРЕЙД-2000" права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:020:0027.

V. Судові витрати.

Згідно ч.2, ч. 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. (Постанова ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16)

Оскільки позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» не підлягають до задоволення, то з позивача підлягають стягненню на користь відповідачів понесені судові витрати.

Відповідно до статей 133, 134, 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. (…) Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Встановлено, що відповідачі у відповідності до зазначених норм ЦПК України, подали заяви, розрахунки і докази понесених судових витрат на правничу допомогу та просили компенсувати їм дані витрати згідно ст. 141 ЦПК України.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим (Постанови ВС від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15).

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Постанова ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19)

Встановлено, що 17.10.2023 року між адвокатом Марценюк Л.А. та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги 46/23. (Т.1 а.с.266-267) 13.11.2023 року між адвокатом та ОСОБА_1 складено Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 2 (т.1 а.с. 270), відповідно до якого за надання послуг клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 20 000, 00 (двадцять тисяч) гривень, з яких 15 000, 00 грн. гонорар адвоката за надані послуги, а 5 000,00 грн. гонорар успіху, у відповідності до п. 4.2. Договору. Крім того, відповідач ОСОБА_1 поніс витрати на правову допомогу в сумі 15 000грн. в зв`язку з оскарженням ухвали про забезпечення позову від 17.10.2023 р. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено та постановою Київського апеляційного суду від 24.01.2024 року ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на земельну ділянку скасовано і відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Дані витрати відповідача ОСОБА_1 є обґрунтованими та пропорційними до предмету спору, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «МКБ ГРУПП» та відповідачем ТОВ «Агротрейд-2000» було укладено 21.11.2023 року Договір про правничу допомогу № 83. 24.11.2023 року між даним адвокатським об`єднанням та ТОВ «Агротрейд-2000» складено Акт приймання-передачі правничої допомоги, згідно якого вартість наданих послуг становить 11 000 грн. та згідно п. 2.4. Договору про правничу допомогу № 83 гонорар успіху встановлено 11 000 грн. Отже, відповідач ТОВ «Агротрейд-2000» в зв`язку з розглядом даної справи поніс судові витрати на правничу допомогу на загальну суму 22 000,00 грн. (Т.2 а.с.18-19)

Дані витрати відповідача ТОВ «Агротрейд-2000» є обґрунтованими та пропорційними до предмету спору, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Позивач скористався своїм правом на судовий захист, однак його позиція не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи та оскільки позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» не підлягають до задоволення, то в силу ч.9 ст. 158 ЦПК України підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 22.02.2024 року по даній справі про заборону Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:020:0027.

Згідно ч.9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі в сумі 35 000 грн. (тридцять п`ять тисяч гривень).

Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» - 22000 грн. (двадцять дві тисячі гривень).

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 22.02.2024 року про заборону Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад. Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:020:0027 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 698383732204).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 05.04.2024 року.

Суддя О. Я. Ярмола