Постанова

від 30.01.2024 по справі 456/4194/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/4194/23 Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В. М.

Провадження № 22-ц/811/3200/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді Ніткевича А.В.

суддів Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 жовтня 2023 року в складі судді Бораковського В.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Стрийського міськвиконкому про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, -

встановив:

У серпні2023року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати шлюб з відповідачкою та визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним, батьком ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач піклується про своїх дітей, утримує їх, старається забезпечити усім необхідним, дбає про їх благополуччя, створив для дітей всі умови для їх комфорту. Відповідачка працює та проживає за кордоном, не цікавиться дітьми, коштів на їх утримання не дає. Коли приїжджає в Україну, то проживає у своїх батьків, до дітей не приходить, лише зрідка телефонує. Тобто відповідачка втратила інтерес не тільки до позивача, а й до спільних дітей, до їх виховання, розвитку. Просив позов задовольнити.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 жовтня 2023 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , 3-я особа Служба у справах дітей Стрийського міськвиконкому про визначення місця проживання дітей, з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалу оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає таку необґрунтованою та незаконною, необ`єктивною, такою, що прийнята з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував обставини справи та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 квітня 2019 року у справі 456/647/18 та від 13.05.2020 у справі №686/20582/19-ц, у зв`язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про закриття провадження, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до правосуддя.

Додає, що на момент звернення до суду між сторонами існував спір щодо визначення місця проживання дітей. Відсутність заперечень відповідачки на те, щоб діти проживали з батьком, не доводить той факт, що спір між ними відсутній. Це не доводить і та обставина, що на даний час діти проживають разом з ним.

Просить скасувати ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 жовтня 2023 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника на підтримку доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дітей разом з ним, суд першої інстанції проаналізувавши обставини позову, врахувавши тривалий час проживання дітей разом з батьком, відсутність заперечень відповідачки проти проживання дітей з позивачем, а також ненадання органом опіки та піклування висновку щодо розв`язання спору, вважав, що між сторонами відсутній предмет спору, тому дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Перевіряючи підстави закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції (ч. 1 ст. 23 ЦПК).

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

З матеріалів справи встановлено, що сторони з 20 вересня 2009 перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі в них народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно.

Згідно із Актом обстеження умов проживання від 29 червня 2023 року, діти проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де їм створено належні умови для проживання.

З долучених до матеріалів справи довідок: Стрийської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 за вих. № 99 від 26.06.2023 та Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 12 комбінованого типу Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області № 55 від 26.06.2023 вбачається, що ОСОБА_1 останнім часом займається вихованням і навчанням дітей, цікавиться їхніми успіхами, турбується про стан здоров`я.

Під час перебування справи в провадженні суду першої інстанції виконавчий комітет Стрийської міської ради щодо вирішення питання щодо визначення місця проживання дітей покладався на розсуд суду, при цьому у листі від 05.09.2023 № 01-14/593 ВК зазначив, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини від 05.09.2023 розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо визначення проживання дітей. При вивченні поданих документів з`ясовано, що мати дитини ОСОБА_3 не ставить питання про визначення місця проживання дітей з нею, і у своїй заяві від 01.09.2023 надає згоду на проживання її дітей з батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог п. 72 постанови КМУ № 866 від 24.09.2008 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» орган опіки та піклування розглядає питання щодо визначення місця проживання дитини за наявності спору між батьками.

Зважаючи на викладене, органом опіки та піклування по суті питання щодо визначення місця проживання не було вирішене за відсутності наявності спору між батьками.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, позивач, в тому числі, серед вимог просив визначити місце проживання його дітей разом з ним по АДРЕСА_2 . Тобто, на час звернення до суду позивач зазначив як предмет так і підстави позову.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2020 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зроблено висновок, що «закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань».

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц також зазначив про те, що відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, на час пред`явлення позову існував спір між сторонами щодо визначення місця проживання дітей сторін. Тобто в той час предмет спору мав місце.

Відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо визначення місця проживання дітей разом з батьком, остання пояснювала тим, що на даний час проживає за кордоном, де у неї немає наразі постійного житла, куди б вона могла забрати дітей, тому проживання дітей з їх батьком відповідатиме їхнім інтересам.

Зважаючи на подану відповідачкою заяву від 11.09.2023 описаного змісту, позивач заяви про відмову від позову до ухвалення судом першої інстанції судового рішення на підставі статті 206 ЦПК України не подав.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у випадку відсутності спору щодо визначення місця проживання, між батьками, як визначено у ч. 1 ст. 109 СК України, може бути укладений письмовий договір про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Однак, такого змісту договір сторони по справі не укладали.

Таким чином, сама по собі відсутність заперечень з боку відповідачки щодо проживання дітей разом із позивачем, тобто батьком дітей дитини, не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання дитини на час звернення позивача до суду із цим позовом, а також на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, а тому суд першої інстанції не мав достатніх підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Отже, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку та постановлення ухвали про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду, тому суду необхідно було розглянути по суті заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при постановлені ухвали про закриття провадження у справі, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскаржувана ухвала як незаконна підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 жовтня 2023 року, якою закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , 3-я особа Служба у справах дітей Стрийського міськвиконкому про визначення місця проживання дітей, з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - скасувати, справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 31 січня 2024 року.

Головуючий А. В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк