Постанова

від 01.02.2024 по справі 461/10079/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/10079/23 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 33/811/52/24 Доповідач в 2-й інстанції: Стельмах І. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд у складі:

судді Стельмаха І.О.,

з участю захисника-адвоката Авраменка О.В.,

представника Львівської митниці Держмитслужби Зирянова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України за апеляційною скаргою захисника Авраменка О.В. на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 12 грудня 2023 року,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 12 грудня 2023 року

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості конфіскованого товару, що становить 716902 грн. 54 коп. з конфіскацією предметів правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 536,80 грн.

Згідно з постановою судді 15.01.2023 на митну територію України з території Республіки Польща через пункт пропуску «Краківець-Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці транспортним засобом номерний знак НОМЕР_1 , на адресу Благодійного фонду «Безмежність і Віра» в якості гуманітарної допомоги, відповідно до Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, переміщувався товар «Спальні мішки, тушонки, вживані генератори», загальною вагою 24 300 кг. Відправником товарів зазначено «Fundacja «Aprobata» Rzeszow».

Пропуск зазначеного вантажу на митну територію України здійснено у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2022 року № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану», шляхом надання до митного оформлення водієм транспортного засобу р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, заповненої за формою згідно з додатком 1 Постанови. Також до митного оформлення подано лист отримувача гуманітарної допомоги Благодійного фонду «Безмежність і Віра» від 13.01.2023.

З метою перевірки законності ввезення товарів на митну територію України 16.06.2023 Львівською митницею направлено проект запиту до митних органів Республіки Польща (вих. № 7.4-4/20-06/4/15081).

31.08.2023 до Львівської митниці надійшла відповідь від митних органів Республіки Польща (лист Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби від 29.08.2023 № 26/26-04/7.4/2244) на запит про надання взаємної адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при ввезенні на митну територію України гуманітарної допомоги на адресу БО Благодійний фонд «Безмежність і Віра» (ЄДРПОУ 45029758).

Від митних органів Республіки Польща отримано копію документу з транзитної митної системи MRN 23PL402010NS5MDNJ5 - документ, відповідно до якого товари вивозились з території Республіки Польща на територію України.

Вказаний документ містить відомості щодо відправника товарів (гр. 2) - «VEGA SP.Z.O.O.» (Lukasiewicza, 8А, Rzeszow), отримувача (гр. 8) - ОСОБА_2 «INFINITY AND» ( АДРЕСА_2 ), країни відправлення (гр. 15) - PL, країни призначення (гр. 17) - UA. Також у ньому зазначений реєстраційний номер транспортного засобу (гр. 18) - BC9455PH/BC9445XF, яким переміщувались товари за межі території Євросоюзу, та вага брутто (гр. 35) - 24 299 кг. та зазначено перевізника ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ).

Згідно з додатком до зазначеної декларації на митну територію України переміщувались наступні товари: штани жіночі еластичні - 84576 штук, вагою - 23 800 кг. Зазначений товар переміщувався за фактурою GMT-24/12/2022-C та відповідно до документу DSK22PL402010D0070110 у якому зазначено також вартість товару, а саме 18606,72 USD, що станом на 15.01.2023, відповідно до курсу гривні встановленого Національним банком України становить 680 421,70 грн . та спортивне чоловіче взуття - 688 пар, вагою - 499 кг. Зазначений товар переміщувався за фактурою GMT-27/12/2022D та відповідно до документу 22PL402010D0070070 вартість товару становить 997,60 USD (19511,2 USD за 13 456 пар тобто 1,45 долари/шт.), що станом на 15.01.2023, відповідно до курсу гривні встановленого Національним банком України становить 36 480,84 грн. Загальна вартість переміщуваних товарів становила 716 902,54 грн. та такі надійшли на територію Республіки Польща і в подальшому переміщувались на територію України маючи статус товарів комерційного призначення і ні якого відношення до вантажу «гуманітарна допомога» не мають.

Відомості щодо відправників та статусу товарів у документах, отриманих від митних органів Республіки Польща, не відповідають даним, вказаним ОСОБА_1 у Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, заповненої за формою згідно з додатком 1 Постанови при переміщені через митний кордон України та їх митному оформленні.

Окрім того, 29.09.2023 на адресу БО Благодійний фонд «Безмежність і Віра» (вул. Руданського Степана, 46 офіс 89А, м. Київ, 04112 ЄДРПОУ 45029758) митницею направлено рекомендований лист №7.4-5/20-06/14/24965 з проханням підтвердити надходження гуманітарної допомоги, яка відповідно до поданої до митного контролю Декларації слідувала на адресу БО Благодійний фонд «Безмежність і Віра». Однак, від зазначеної організації до митного органу ніхто не прибув та жодних документів та інформації, що стосуються переміщення зазначеного товару, не надав.

Таким чином, дії ОСОБА_1 призвели до переміщення товарів загальною вартістю 716 902,54 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги та відправника.

На постанову судді захисник Авраменко О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, прийняти нову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що митним органом наявності умислу у діях ОСОБА_1 встановлено не було, а матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 надав митному органу підроблені документи чи документи одержані незаконним шляхом, які б доводили його вину у вчинення правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України.

Також звертає увагу на рішення Конституційного Суду України від 05.07.2023, яким абзац другий частини першої ст. 483 МК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Заслухавши пояснення захисника Авраменка О.В. на підтримку апеляційної скарги, думку представника митниці Зирянова О.Ю. щодо законності судового рішення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити з таких підстав.

Згідно з ч. 1ст. 458 МК Українипорушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою противоправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через митний кордон України.

У відповідності до вимогст. 489 МК Українисуд при розгляді справи про правопорушення митних правил зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з постанови судді першої інстанції, ці вимоги закону були дотримані не в повній мірі.

Згідно з диспозицією ст. 483 МК України, відповідальність за вказаною статтею настає у разі переміщення або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів, як підстави для переміщення товарів, підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару, згідно з УКТ ЗЕД, та його митної вартості.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, є охоронюваний МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України є переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, зокрема щодо товарів, їх ваги або кількості

Суб`єктивна сторона ч. 1 ст. 483 МК України передбачає прямий умисел, тобто винна у скоєнні правопорушення особа чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України чи вивезти з України з порушенням встановленого порядку.

Таким чином, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару, - містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», для притягнення до відповідальності за ст. 483 МК України необхідна наявність умислу в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 через пункт пропуску «Краківець-Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці транспортним засобом номерний знак НОМЕР_1 , на адресу Благодійного фонду «Безмежність і Віра» в якості гуманітарної допомоги, відповідно до Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, ввіз товар «Спальні мішки, тушонки, вживані генератори», загальною вагою 24 300 кг. Відправником товарів зазначено «Fundacja «Aprobata» Rzeszow».

Разом з тим матеріали справи не містять підтверджень того, що товари, які переміщував ОСОБА_1 не є гуманітарною допомогою або різняться із переліком товарів зазначених ним у митній декларації.

Щодо наявної у матеріалах справи відповіді митних органів Республіки Польщі, такі на думу апеляційного суду не підтверджують ввезення на митну територію України товарів зазначених у документах з транзитної системи, оскільки огляд переміщуваних ОСОБА_4 товарів митним органом не проводився.

Таким чином, матеріали справи про порушення митних правил не містять будь-яких відомостей та жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом надання в якості підстави для переміщення товарів до митного орану документів, що містять неправдиві відомості щодо отримувача, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

В суді апеляційної інстанції не знайшло підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 вини у формі прямого умислу.

Отже, з огляду на вищенаведене апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутня вина, як обов`язковий елемент складу порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 483 МК України.

Згідно зіст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п.1ст. 247 КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зст. 294 КУпАПза наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу захисника Авраменка О.В. слід задовольнити, постанову судді щодо ОСОБА_1 скасувати з прийняттям нової постанови, якою провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 1ст. 483 МК Українизакрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на позицію Конституційного Суду України викладену в рішенні від 05 липня 2023 року по справі № 3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини першої статті 483 Митного кодексу України.

Так, згідно з вищезазначеним рішенням, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України (щодо санкції частини даної статті).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через: відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов`язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом.

Таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права (правовладді) (in democratic society quided by the rule of law). А тому, абзац другий частини першої статті 483 Кодексу суперечить приписам частини першої статті 8, частин першої, четвертої статті 41, частини другої статті 61, частини першої статті 64 Конституції України.

Зазначене також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Краєва проти України (Krayeva v.Ukraine від 13 січня 2022 року (заява № 72858/13) Європейський суд з прав людини, констатувавши, що сума штрафу, накладеного на заявницю за порушення митних правил (частина перша статті 483 Кодексу), становила надмірне втручання в її право власності всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив, зокрема, що: «накладення штрафу як таке становитиме втручання у право, гарантоване абзацом першим статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки воно позбавляє особу, якої це стосується, певної частки майна, а саме суми, яку має бути сплачено» (§ 23); «щоб бути сумісним зі статтею 1 Першого протоколу, захід (втручання) має відповідати трьом умовам: він має бути правомірним, мати правомірну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства й основоположними правами особи» (§ 24).

За частиною першою статті 483 Митного кодексу, згідно з якою заявницю було визнано винною, штраф у розмірі, що дорівнює вартості товару, сам собою є надмірно великою сумою, та конфіскація товару були обов`язковими заходами без жодних винятків. Брак будь-якої дискреції у цьому випадку не дав українським судам можливості оцінити осібну ситуацію, унаслідок чого втрачається сенс будь-якого оцінювання. Суд уже зазначав, що подібна жорстка система не здатна забезпечити потрібний справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом права власності особи (§31).

Європейський суд з прав людини вказав, що для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають. Принцип домірності має бути дотриманий не лише під час визначення норм, які стосуються суворості санкції, а й під час оцінювання тих факторів, що їх має бути взято до уваги, коли визначають санкції (рішення у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14), §84).

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Зазначена позиція Європейського Суду щодо необхідності забезпечення необхідного справедливого балансу між захистом права власності та вимогами загального інтересу з огляду на свободу розсуду, якою наділена держава в цій сфері, також відображена у справі «Садоча проти України».

Суд вказав, що захід у вигляді конфіскації відповідає загальному суспільному інтересу, підкресливши, що необхідний баланс не буде досягнуто, якщо на відповідного власника майна буде покладено «індивідуальний та надмірний тягар» (рішення від 11 липня 2019 року ( п. п. 26, 27).

Крім того, на думку Європейського суду з прав людини, «стаття 1 Першого протоколу вимагає, щоб будь-яке втручання було виправдано домірним стосовно визначеної мети. Тобто потрібно досягти „справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та потребами захисту основоположних прав людини. Потрібного балансу не буде досягнуто, якщо особі або особам, яких це стосується, доведеться нести індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справах The Former King of Greece and Others v. Greece від 28 листопада 2002 року (заява № 25701/94), ECHR 2000-ХІІ, § 79, § 82; Jahn and Others v. Germny від 30 червня 2005 року (заяви №№ 46720/99, 72203/01, 72552/01), ECHR 2005-УІ, § 81-94» рішення у справі Gogitidze and Others v. Gejrmany від 12 травня 2015 року (заява № 36862/05), § 97).

Окрім того апеляційний суд звертає увагу на те, що в справі відсутній належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 надав митному органу підроблені документи чи документи одержанні незаконним шляхом (висновки експертизи, показання свідків, вирок суду), які б доводили його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Керуючись п.1 ст.247, ст.294 КУпАП, ст.ст.527,528 МК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Авраменка О.В. задовольнити.

Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 12 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

Провадження в справі про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 за ч. 1ст. 483 МК Українизакрити на підставі п.1ст. 247 КУпАПза відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя

Львівського апеляційного суду І.О. Стельмах