Вирок від 01.02.2024 по справі 201/14559/23

Справа № 201/14559/23

Провадження № 1-кп/201/483/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041650001719 від 09.11.2023 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області, громадянки України, яка має середньо-спеціальну освіту, працює неофіційно, розлучена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима:

- 26.04.2023 Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч. 2 ст.15, ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнена від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 03.07.2023 Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнена від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 08.11.2023 Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.07.2023 та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць;

- 29.11.2023 Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком суду більш суворим покарання за вироком Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08.11.2023, остаточно призначенопокарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць;

- 05.12.2023 Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2023 та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та 2 місяці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_6

обвинувачена ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене і визнане судом доведеним

09 жовтня 2023 року приблизно о 15 годині 50 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні магазину ТОВ «Руш» магазин «Єва №9», що розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 35Д, побачила на полиці парфуми, а саме: ArmandBasiInred Тестер парфумована вода жіноча, об`ємом 100 мл 1шт, залишок рідини у флаконі 65 мл, вартість якої складає 476 гривень 67 копійок, котрий визначила об`єктом свого злочинного посягання, та у неї виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

Далі ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, вчиняючи злочин повторно, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, взяла правою рукою з полиці парфуми, а саме: ArmandBasiInred Тестер парфумована вода жіноча, об`ємом 100 мл 1шт, залишок рідини у флаконі 65 мл, вартість якої складає 476 гривень 67 копійок.

Після чого ОСОБА_3 , поклавши вищевказаний парфумований виріб до правого карману куртки, яка була одягнена на ній, залишила місце вчинення кримінального правопорушення, разом з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду ТОВ «Руш» магазин «Єва №9» на загальну суму 476 гривень 67 копійок.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

2.Позиція обвинуваченої

Під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_3 визнала свою вину у вчиненні злочину повністю та підтвердила його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаялася у вчиненому, просила суд суворо не карати.

3.Позиція представника потерпілого

Представник потерпілого надав до суду заяву, в якій просив провести судовий розгляд без його участі, претензій не має, покарання призначити на розсуд суду.

4. Докази, які досліджені судом

Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачена не заперечила.

На підставі ч. 3ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченою своєї вини, а також те, що вона не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності її позиції немає. Сторонам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченої, дослідив документи, які характеризують її особу та документи, які підтверджують процесуальні витрати.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

5.Висновок суду про винуватість

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 185 КК України, повністю та об`єктивно доведена.

Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вірно.

6.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

Загальні положення

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК Українита роз`ясненнями, що містяться в п.1постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннямист. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, щокожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну метупокарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Щодо обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання

Обставинами, які, відповідно дост. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченій, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, оскільки вона критично оцінила вчинені нею кримінальне правопорушення, своєю поведінкою під час досудового розслідування та судового провадження прагнула зменшити негативні наслідки своєї протиправної поведінки, що проявилось в осуді вчиненого.

Обставин, які, відповідно дост. 67 КК України, обтяжують покарання, є рецидив злочинів по відношенню до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за яким її засуджено 03.07.2023 Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнена від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік.

Призначення покарання

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачена була осудною у розумінніст. 19 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України за ступенем тяжкості вчиненого злочину, останній віднесено до категорії тяжкого злочину.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати до обвинуваченої, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного нею злочину, її соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я, стать та вік, неперебування на обліку у лікарів нарколога і психіатра, рівень культури та освіти, соціально-психологічні риси, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, а також її відношення до скоєного, в повному обсязі повернення майна, викраденого з магазину (а.п. 31).

Відповідно до вимогст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про особу обвинуваченої, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів є покарання у вигляді позбавлення волі.

Застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України

Судом встановлено, що злочин у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 вчинила до ухвалення вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2023, який набув чинності 06.01.2024.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до ухвалення попереднього вироку.

Виходячи з приписів кримінального закону, правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов`язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими вст. 72 цього Кодексу.

За таких обставин у цьому кримінальному провадженні суд спочатку призначає обвинуваченій покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, потім остаточно призначає покарання за правилами ч. 4ст. 70 КК Україниза сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстави для застосування положень ст. 69, ст. 75 КК України відсутні.

7.Вирішення питання щодо цивільного позову

У даному кримінальному провадженні представником потерпілого до обвинуваченої цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, не пред`явлено.

8.Вирішення питання про долю речових доказів

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченомустаттею 100 КПК України.

9.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Щодо дітей

За вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2023 року обвинувачена ОСОБА_3 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років один місяць.

При цьому, як було встановлено під час судового розгляду, обвинувачена ОСОБА_3 є матір`ю малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які залишаються без батьківського піклування.

На даний час діти проживають разом з матір`ю обвинуваченою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Тому на підставі ч. 1 ст. 378 КПК України ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2023 року поставлено передУправлінням-службою у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради питання про встановлення опіки щодо малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (справа № 932/9492/23).

Згідно відповіді Управління-служби у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 04.01.2024 на обліку управління перебувають діти ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах з 09.11.2023.

Тому підстави для повторного винесення ухвали про вирішення питання щодо встановлення опіки щодо малолітніх дітей відсутні.

Щодо виконання вироку

У цьому кримінальному провадженні запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався. За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2023 строк покарання ОСОБА_3 обчислюється з моменту її фактичного затримання.

Разом з цим, згідно із п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається, зокрема «рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження», у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили».

Суд враховує, що різниця між пунктами а) та с) статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує, що ці пункти визначають різний правовий характер, різні підстави, різні вимоги до рішення про тримання під вартою.

Пункт а) вимагає лише законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання. Пункт с) вимагає розумної підозри, наявності ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи. Крім того, для затримання за пунктом с) передбачаються спеціальні гарантії частини 3 статті 5 Конвенції. Також гарантії частини 4 статті 5 Конвенції мають дуже обмежене застосування до пункту а).

За правом багатьох країн затримання у очікуванні розгляду апеляції вважається попереднім триманням під вартою і засуджена особа не починає відбувати своє покарання, поки вирок не набере чинності. Однак відмінності між підходами до процедури призначення покарання є відмінності за формою, а не за суттю, якщо розглядати наслідки для зацікавленої особи. Слід вважати, що стаття 5 §1 а), в якій не зазначається про припустимі форми правового механізму, за яким особа може законно триматися під вартою «після засудження», залишає державам-учасницям свободу вибору в цьому питанні (правова позиція, викладена у рішенні «Monnel and Morris v. the United Kingdom», заяви №9562/81 та9818/82, від 02 березня1987року).

Обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 a) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Ruslan Yakovenko v. Ukraine», заява №5425/11, від 04 червня2015року).

Термін «після засудження» не можна тлумачити так, ніби він стосується лише остаточного засудження. Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6 (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Wemhoff v. Germany», заява2122/64, від 27 червня1968року).

Отже, незважаючи на те, що за законодавством України таке тримання під вартою термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком, що набрав законної сили, з погляду статті 5 Конвенції воно буде розглядатися як таке, що підпадає під пункт а): законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

Відповідно немає необхідності у будь-якому клопотанні при вирішення питання запобіжного заходу на цій стадії, оскільки суд у цьому випадку діє у якості влади, що призначила покарання і забезпечує його виконання, а не вирішує спір між сторонами; немає потреби аналізувати питання, необхідні для тримання під вартою до вироку: розумна підозра стає неактуальною, оскільки вже є висновок про винуватість, ризики не мають значення, оскільки відбувається де факто відбування покарання, обґрунтованість вироку не потребує періодичного перегляду; обмеження строку дії запобіжного заходу має на меті забезпечити можливість періодичного перегляду тримання під вартою до вироку, у разі винесення обвинувального вироку міркування, які зумовлюють необхідність періодичного перегляду, не мають значення, тому тримання під вартою на підставі вироку здійснюється для забезпечення його виконання, в той час, як ст. 197 КПК України передбачає не строк тримання під вартою, а строк дії відповідної ухвали, після якого вона втрачає силу, а тому вирок діє протягом строку покарання, якщо не скасований. Обґрунтованість вироку не стосується законності тримання під вартою, навіть у разі його скасування, тримання під вартою на його підставі буде законним, у тому числі з погляду статті 5 Конвенції.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, яке вона має відбувати реально, отже, з метою виконання вироку та запобіганню спробам засудженої ухилитися від відбуття покарання, ризик чого значно підвищується в умовах введеного в Україні воєнного стану, до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 слід взяти під вартою в залі суду.

Щодо процесуальних витрат

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати в розмірі 400,00 грн, у зв`язку із проведенням судової експертизи, які слід стягнути із обвинуваченої по наступним експертизам:

- судова-товарознавча експертиза №4898 від 13.11.2023, витрати на проведення якої становлять 200 гривень 00 копійок.

- судова-товарознавча експертиза №4985 від 17.11.2023, витрати на проведення якої становлять 200 гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти)років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного даним вироком, більш суворим покаранням, призначеного вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2023, остаточно визначити ОСОБА_3 до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання за даним вироком відбуте нею покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2023 року.

До набрання вироком законної сили з метою його виконання ОСОБА_3 взяти під варту в залі суду негайно та з цього часу обчислювати початок строку відбуття покарання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь судового експерта ОСОБА_7 витрати на проведення судової експертизи в сумі400,00 грн (а.п. 39, 80).

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази:

- ArmandBasiInred Тестер парфумована вода жіноча, переданий на відповідальне зберігання представнику потерпілого ОСОБА_8 (а.п. 77), - залишити останньому за належністю;

- диск DVD-R залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (а.п. 27).

Роз`яснитиучасникам судовогопровадження правоподати клопотанняпро помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2ст. 349 КПК України.

Суддя ОСОБА_1