Ухвала

від 31.01.2024 по справі 2-577/11

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-577/11

Провадження № 4-с/545/2/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Потетій А.Г.,

при секретарі Мамишевій А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві скаргу скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича щодо виконання виконавчого листа № 2-577/11 від 18.05.2011 року виданого Полтавським районним судом Полтавської області, -

ВСТАНОВИВ:

До Полтавського районного суду Полтавської області надійшла скарга ОСОБА_1 в якій просила:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округ Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича при винесенні постанови ВП № 66989639 про відкриття виконавчого провадження від 01 жовтня 2021 року на виконання виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області № 2-577/11 виданого 18 травня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фелікс» заборгованості в сумі 34 265,49 доларів США (тридцять чотири тисячі двісті шістдесят п?ять доларів США 49 центів), що за курсом НБУ 273 068,54 грн. та скасувати її;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича при винесенні постанови ВП № 66989639 про арешт майна боржника від 01 жовтня 2021 року якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно належне ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 37 692,04 доларів США та 500,00 грн. та скасувати її;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича при винесенні постанови ВП №66989639 про арешт коштів боржника від 01 жовтня 2021 року якою накладено арешт на належні ОСОБА_1 грошові кошти, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 37692,04 доларів США та скасувати її;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича при винесенні постанови ВП № 66989639 про стягнення з боржника основної винагороди від 01 жовтня 2021 року якою стягнуто з ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 3 426,55 доларів США та скасувати й визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича при винесенні постанови ВП № 66989639 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01 жовтня 2021 року якою стягнуто з ОСОБА_1 мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 274,84 грн. та скасувати її.

В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 посилається на те, що в провадженні приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович перебуває виконавче провадження №59677131 щодо виконання виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області № 2-577/11 виданого 18 травня 2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», заборгованість за кредитним договором в сумі 34265,49 доларів США, що за курсом НБУ 273068,54 грн., в тому числі строкова сума заборгованості за кредитом 32534, 25 доларів США, що становить 259271,94 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 52,19 доларів США, що становить 415, 91 грн.; строкова сума заборгованості за процентами - 209,89 доларів США, що становить 1 672,65 грн.; прострочена заборгованість за процентами 1 436,53 доларів США, що становить 11 437,65 грн.; пеня - 32,63 доларів США, що становить 260,03 грн.

07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , за адресою реєстрації отримано (про, що вона власноручно поставила свій підпис): копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 66989639 від 01 жовтня 2021 року; копію постанови про арешт майна боржника ВП № 66989639 від 01 жовтня 2021 року; копію постанови про арешт коштів боржника ВП № 66989639 від 01 жовтня 2021 року; копію, постанови про стягнення з боржника основної винагороди ВП № 66989639 від 01 жовтня 2021 року; копію постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 66989639 від 01 жовтня 2021 року, вказані постанови винесені на виконання виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області № 2-577/11 виданого 18 травня 2011 року згідно з:

- постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 66989639 від 01 жовтня 2021 року винесеною на виконання виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області № 2-577/11 виданого 18 травня 2011 року, за нею рахується заборгованість в сумі 34 265,49 доларів США (тридцять чотири тисячі двісті шістдесят п`ять доларів США 49 центів), що за курсом НБУ 273 068,5.4 грн.;

- постановою про арешт майна боржника ВП №66989639 від 01 жовтня 2021 року на все рухоме та нерухоме належне їй майно накладено арешт, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 37 692,04 доларів США та 500,00 грн.;

- постановою про арешт коштів боржника ВП №66989639 від 01 жовтня 2021 року накладено, арешт на належні, їй грошові кошти, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 37692,04 доларів США;

- постановою про стягнення з боржника основної винагороди ВП № 66989639 від 01 жовтня 2021 року, стягнуто з неї основну винагороду у сумі 3 426,55 доларів США;

- постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 66989639 від 01 жовтня 2021 року, стягнуто з неї мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 274,84 грн.

З вказаними постановами скаржник ОСОБА_1 не погоджується, вважає що вони винесені з грубим порушенням чинного законодавства, прав та свобод гарантованих Конституцією України, та зі зловживанням приватним виконавцем своїми правами.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2011 року у справі № 2-577/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» в особі відділення № 21 АТ «БМ Банк» м. Полтава до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованос ті за кредитним договором № 21/58/260808 від 26 серпня 2008 року у розмірі 34 265,49 доларів США 49 центів, що за курсом НБУ станом на 15.02.2011 року становить 272 187, 92 грн., задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 34 265,49 доларів США, що за курсом НБУ становить 273 068,54 грн., в тому числі: строкова сума заборгованості за кредитом 32 534,25 доларів США, що становить 259 271,94 грн.; прострочена заборгованість за кредитом 52,19 доларів США, що становить 415,91 грн.; строкова сума заборгованості за процентами 209,89 доларів США, що становить 1672,65 грн.; прострочена заборгованість за процентами 1436,53 доларів США, що становить 11 437,65 грн.; пеня 32,63 доларів США, що становить 260,03 грн.

18 травня 2011 року Полтавської районним судом Полтавської області на виконання вищевказаного рішення суду видано виконавчий лист.

Починаючи з 2011 року виконавчий лист неодноразово перебував на виконанні у відповідному відділі державної виконавчої служби.

13 вересня 2021 року державним виконавцем Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області ПівнічноСхідного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Суми) виконавче провадження № 59954456 з виконання виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області № 2-577/11 виданого 18 травня 2011 року, завершено, а виконавчий лист повернуто стягувачу згідно його заяви від 31 серпня 2021 року, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У межах вищевказаного виконавчого провадження № 59954456 державним Виконавцем було винесено:

- постанову ВП № 59954456 від 05 вересня 2019 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 27 306,85 грн., залишок по якому становить 26 036,96 грн. та яка в подальшому виведена в окреме виконавче провадження і по якій продовжується стягнення;

- постанову ВП № 59954456 від 05 вересня 2019 року про стягнення розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 171,41 грн. та яка в подальшому виведена в окреме виконавче провадження. 22 вересня 2021 року в зі сплатою, нею витрат виконавчого провадження виконавче провадження щодо витрат завершено.

03 лютого 2020 року Полтавським районним відділом державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Суми) видано довідку за X« 8354. Згідно з вказаною довідкою станом на 03 лютого 2020 року по виконавчому провадженню № 59954456, щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів згідно виконавчого листа № 2-577/11 від 18 травня 2011 року, залишок заборгованості складає:

- додаткові витрати на проведення виконавчих дій - 240,41 грн.;

- виконавчий збір - 26 036,96 грн.;

- заборгованість згідно рішення суду - 260 368,40 грн.

Приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди у сумі 3 426,55 доларів США, а також винесено постанову про накладення арешту на все належне рухоме і нерухоме майно в межах суми 37 692,04 доларів США та 500,00 грн. та винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми 37 692,04 доларів США, при цьому рішенням Полтавського районного суду на виконання якого видано виконавчий лист чітко визначено порядок та спосіб його виконання, а саме стягнення з неї заборгованості в розмірі 34 265,49 доларів США, що за курсом становить 273068, 54 грн. ОСОБА_1 стверджує, що заборгованість нею частково погашалась.

Частиною першою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього, закону, або основної винагороди приватного виконавця, яка є альтернативою виконавчому збору.

Вказана постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди в розмірі 3 426,59 доларів США, винесена з порушенням статті 61 Конституції України, оскільки ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Так, як постановою ВП № 59954456 від -05 вересня 2019 року про стягнення з боржника виконавчого збору стягується з мене виконавчий збір в розмірі 27 306,85 грн., залишок по якому становить 26 036,96 грн. та яка в подальшому виведена в окреме виконавче провадження і по якій продовжується стягнення.

Вважає, що діями рішеннями приватного виконавця проігноровано норми чинного законодавства, внаслідок чого порушено її права та охоронювані законом інтереси.

Скаржник ОСОБА_1 скаргу підтримала, просила задовольнити.

Приватний виконавець Скрипник Володимир Леонідович у судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність та прохав відмовити у задоволенні карги. Також в матеріалах справи міститься відзив на скаргу у якому вважає скаргу ОСОБА_1 необгрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Щодо скарги боржника в частині оскарження постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди від 01.10.2021 р. ВП №66989639 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01.10.20201 р. ВП №66989639 та визнання неправомірними дій приватного виконавця при винесенні вказаних постанов слід зазначити наступне.

Стаття 74 Закону України «Про виконавче посадових осіб регламентує порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів держаний виконавчої служби.

Згідно ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018р. у справі N?921/16/14-г/15 (провадження N? 12-93г18) дійшла висновку про те, що крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України «Про виконавче провадження» встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, Верховний Суд у Постанові від 16 вересня 2019 року у справі N?681/1637/18 визначив правову позицію, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов?язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Таким чином, боржником порушено норми щодо підсудності справ про оскарження постанов щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій, що є підставою для закриття провадження у справі в частині вимог скарги про визнання неправомірними дій приватного виконавця Скрипника В.Л. та скасування постанов про стягнення з боржника основної винагороди від 01.10.2021 р. ВП №66989639 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01.10.20201 р. ВП №66989639 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Щодо скарги боржника в частині оскарження постанов про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2022 р. ВП №66989639, про арешт майна боржника від 01.10.2022 р. ВП №66989639, про арешт коштів боржника від 01.10.2022 р. ВП №66989639 та визнання неправомірними дій приватного виконавця при винесенні вказаних постанов - повідомляє наступне.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. перебуває виконавче провадження №66989639 з примусового виконання Виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області №2-577/11 від 21.07.2011 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» заборгованості за кредитним договором в сумі 34 265,49 доларів США (ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 21.09.2020 змінено стягувача по справі №2-577/11 з ПАТ "БМ Банк" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс".

Примусове виконання будь-якого судового рішення розпочинається з подання стягувачем заяви про примусове виконання.

Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р., заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

30.09.2021 р. на адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача про примусове виконання рішення.

Перед прийняттям рішення про відкриття виконавчого провадження або про повернення без прийняття виконавчого документа виконавцем перевірено виконавчий документ на дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 22 р. 3 Інструкції з примусового виконання рішень, при закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Згідно останньої відмітки державного виконавця на виконавчому листі Полтавського районного суду Полтавської області №2-577/11 від 21.07.2011 р. виконавчий документ

13.09.2021 р. повернуто стягувачу на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, на виконавчому листі відсутній будь-який запис про те, що за виконавчим документом проводилося стягнення, а саме - жодного запису про суму стягнутих коштів за виконавчим документом або про залишок заборгованості.

Встановивши, що виконавчий документ повністю відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов?язаний прийняти до виконання виконавчий документ.

У відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» 01.10.2021 р. виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66989639 та у порядку статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» направлено сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документі.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження на виконання вимог чинного законодавства винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

01.10.2021 р. на підставі повідомлень з банківських установ встановлено, що боржник має відкриті розрахункові рахунки в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

01.10.2021 р. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на розрахункових рахунках боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 37692,04 доларів США.

Того ж дня, згідно заяви стягувача та відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконання провадження» під час відкриття виконавчого провадження з метою забезпечення реального виконання рішення винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 37692,04 доларів США та 500,00 грн., та зареєстровано відповідні обтяження

Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Твердження скаржника про те, що приватним виконавцем начебто змінено суму заборгованості, визначену у рішенні суду, не відповідає дійсності та не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Загальні положення про виконання грошового зобов?язання закріплені у статті 533 ЦК

України, а саме в частині третій цієї статті зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов?язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитор просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов?язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

3 огляду на зазначене виконання за виконавчим листом повинне було здійснюватися в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 53 Закону№606-XIV. Так, відповідно до частини третьої цієї статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов?язання, яке існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов?язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 53 Закону № 606-XIV. При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що боржник, виконуючи зобов?язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.11.2017 р. у справі N?6-1063ц17, від 15.03.2018 р. у справі N?638/1841/14-ц, від 04.07.2018 р. у справі N?761/12665/14-ц, від 16.01.2019 р. у справі N?373/2054/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі N?723/304/16-ц вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов?язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. При цьому, зауважено, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті. а не її еквівалент у гривні.

Як вбачається із резолютивної частини судового рішення у справі №2-577/11, що відображене у виконавчому листі, з боржника на користь стягувача стягнута сума боргу обчислена у іноземній валюті, доларах США. При цьому, зазначений гривневий еквівалент долара не змінює суті рішення в частині стягнення заборгованості в іноземній валюті, а відображає гривневий еквівалент заборгованості на дату ухвалення рішення суду.

Таким чином, стягнення заборгованості за виконавчим листом Полтавського районного суду Полтавської області №2-577/11 від 21.07.2011 р. має здійснюватися саме в іноземній валюті.

Натомість, оскільки на виконавчому листі відсутній будь-який запис про те, що за виконавчим документом проводилося стягнення (відсутній запис про суму стягнутих коштів або про залишок заборгованості) приватним виконавцем розпочато примусове виконання рішення суду на ту суму заборгованості, що визначена безпосередньо судом у виконавчому листі.

Скаржник зазначає про начебто наявність якоїсь довідки про часткове стягнення заборгованості органами ДВС за виконавчим листом №2-577/11 від 21.07.2011 р., проте до скарги не додає цієї довідки. А тому, вказане твердження не заслуговує на увагу.

Крім того, повторно наголошую на тому, що жодним державним виконавцем, у якого попередньо на виконанні перебував виконавчий лист №2-577/11 від 21.07.2011 р. не зазначено на виконавчому документі про часткове стягнення заборгованості за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2022 р. ВП №66989639, про арешт майна боржника від 01.10.2022 р. ВП №66989639, про арешт коштів боржника від 01.10.2022 р. ВП №66989639 є законними та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні підстави для їх скасування та визнання незаконним дій приватного виконавця з винесення даних постанов, оскільки такі дії в повній мірі узгоджуються з приписами чинного законодавства. Отже, вважає, що скарга ОСОБА_1 є такою, що не підлягає задоволенню судом.

Представник стягувача ТОВ «ФК «ФЕЛІКС» у судове засідання не з`явився надавши заяву про розгляд скарги у його відсутність.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як стверджує скаржник, 18 жовтня 2021 року нею подано скаргу до Полтавського районного суду Полтавської області. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 20.10.2021 р. у справі №2-577/11 повернуто без розгляду скаргу ОСОБА_1 .

04.11.2021 року ОСОБА_1 повторно подала скаргу в якій просила:

- визнати ??неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округ Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича при винесенні постанови ВП № 66989639 про відкриття виконавчого провадження від 01 жовтня 2021 року на виконання виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області № 2-577/11 виданого 18 травня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фелікс» заборгованості в сумі 34 265,49 доларів США (тридцять чотири тисячі двісті шістдесят п?ять доларів США 49 центів), що за курсом НБУ 273 068,54 грн. та скасувати її;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича при винесенні постанови ВП № 66989639 про арешт майна боржника від 01 жовтня 2021 року якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно належне ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 37 692,04 доларів США та 500,00 грн. та скасувати її;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича при винесенні постанови ВП №66989639 про арешт коштів боржника від 01 жовтня 2021 року якою накладено арешт на належні ОСОБА_1 грошові кошти, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 37692,04 доларів США та скасувати її;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича при винесенні постанови ВП N? 66989639 про стягнення з боржника основної винагороди від 01 жовтня 2021 року якою стягнуто з ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 3 426,55 доларів США та скасувати й визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича при винесенні постанови ВП № 66989639 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01 жовтня 2021 року якою стягнуто з ОСОБА_1 мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 274,84 грн. та скасувати її.

Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29 червня 2021 року у справі N?904/3405/19 128 зазначено: «Ураховуючи вищевикладене тлумачення статей 256, 264, 265 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі N? 639/9642/14-ц та у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі N? 713/1548/18, щодо переривання перебігу позовної давності у разі пред?явлення позову, який судом було залишено без розгляду, та відступає від них.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі N? 523/10225/15-ц (провадження N? 14-15919) та від 19 листопада 2019 року у справі N? 911/3677/17 (провадження N? 12-119гс19, пункт 6.37) наведено такий висновок щодо застосування вказаної норми права: Позовна давність шляхом пред?явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред?явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається.

Задля забезпечення правової визначеності та єдності судової практики щодо однакового застосування норми частини другої статті 264 ЦК України Велика Палата Верховного Суду відступає від зазначеного висновку, сформульованого у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі N? 523/10225/15-и (провадження N? 14-159с19) та від 19 листопада 2019 року у справі N? 911/3677/17 (провадження N? 12-119гс 19, пункт 6.37)».

Таким чином, враховуючи факт залишення судом без розгляду скарги ОСОБА_1 від 18.10.2021 р., 10-денний строк оскарження в даному випадку не переривався і вказаний процесуальний строк продовжував обраховуватися, а відповідно, звернення до суду з цією ж скаргою 04.11.2021 р. - є зверненням поза межами встановленого процесуального строку.

Окрім того суд враховує ту обставину, що заявницею не подано до суду клопотання про поновлення процесуального строку як і не додано доказів щоб підтверджували обставини поважності пропущеного процесуального строку.

В інакшому випадку нівелюється інститут оскарження на стадії судового контролю за виконанням судових рішень, надаючи боржнику можливість свідомого зловживання наданими процесуальними правами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене слід відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги у зв`язку тим що скаржником пропущено встановлений законодавством процесуальний строк звернення до суду з відповідною скаргою та не надано відповідних доказів підтвердження поважності пропущення строку.

Керуючись ст.ст.,447, 449 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича щодо виконання виконавчого листа № 2-577/11 від 18.05.2011 року виданого Полтавським районним судом Полтавської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення, а особою, яка не була присутня при проголошенні ухвали в той же строк з моменту отримання її копії.

Суддя: А. Г. Потетій