Рішення
від 30.01.2024 по справі 545/1584/23
ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1584/23

Провадження № 2/545/157/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Потетія А.Г.,

за участю секретаря Мамишевої А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Чумак», про визнання незаконним наказу про звільнення, його скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Чумак», про визнання незаконним наказу про звільнення, його скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування заявлених вимог посилався на наступне. Відповідно до Наказу № 5-пр від 09.01.2020 року - ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 10 січня 2020 року по 31 березня 2020 року до Приватного акціонерного товариства «ЧУМАК» на посаду транспортувальника (обслуговування механізмів) третього розряду тимчасово.

Відповідно до запису трудової книжки №6 від 30 березня 2020 року Позивача було «Звільнено у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані, за ст. 40 п.7 КЗпП України, Наказ № 60-зв від 30.03.2020».

Однак, з 27 березня 2020 року на підставі Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 № 61-РС - ОСОБА_1 прийнятий у Збройні Сили України на військову службу за контрактом, проходив військову службу, з якої звільнений у запас 07 липня 2022 року, на підставі наказу Командира військової частини № 132-РС 02.07.22 за підпунктом «б».

Про прийняття його на військову службу за контрактом позивач сповіщав відповідача. Під час перебування у відпустці, позивач звертався до відповідача з метою з`ясування відсутності нарахувань заробітної плати, в результаті чого дізнався, що відповідно до запису в трудовій книжці про звільнення, його було звільнено за п.7 ст. 40 КЗпП України, відповідно до Наказу №60-зв від 30.03.2020, з яким його не було ознайомлено та отримав трудову книжку.

Отже, наразі, з наявної інформації щодо звільнення ОСОБА_1 вбачаються протиріччя між інформацією про звільнення зазначеною у трудовій книжці та фактичними обставинами трудової діяльності.

З метою з`ясування обставин звільнення позивача, зокрема щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарного стягнення та отримання копій відповідних документів, представником Позивача - адвокатом Шерстюк Анастасією Олегівною було направлено адвокатський запит від 10.04.2023 року до ПрАТ «ЧУМАК».

Згідно наданої 25.04.2023р. відповіді, відповідач підтвердив, що: « ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ПрАТ «ЧУМАК» 10.01.2020 на посаду транспортувальника (обслуговування механізмів) 3 розряду тимчасово, на строк по 31.03.2020 (наказ № 5-пр від 09.01.2020). 30.03.2020 ОСОБА_1 був звільнений за появу на роботі в нетверезому стані, п.7 ст.40 КЗпП України (наказ № 60-зв від 30.03.2020). На підтвердження факту звільнення надаємо витяг з Таблиці 5. Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби до Додатку 4. Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що була подана ПрАТ «ЧУМАК» до Державної податкової служби.

На дату звільнення ОСОБА_1 , 30.03.2020, ПрАТ «ЧУМАК» був проведений повний розрахунок та виплачені усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні, шляхом перерахування на його банківський (картковий) рахунок.

Щодо надання копій підтверджуючих документів - відповідачем повідомлено, що на даний час у ПрАТ «ЧУМАК» немає ані доступу до кадрових документів (наказів, документів, що підтверджують правомірність накладення дисциплінарного стягнення тощо), які залишились у приміщеннях підприємства, розташованих на окупованій території, ані будь-якої інформації про їх стан.

Вважаємо Наказ № 60-зв від 30.03.2020 про звільнення незаконним та таким що підлягає скасуванню виходячи із того, що відповідач навмисно зробив запис про звільнення позивача за появу на роботі в нетверезому стані за п.7 ст.40 КЗпП України, будучи обізнаним про те, що з 27.03.2020 на термін 3 роки ОСОБА_1 відбув до військової частини, з метою прийняття на військову службу за контрактом та проходження військової служби у Збройних Силах України. Також відповідач порушив визначену нормами КЗпП України процедуру звільнення працівника із займаної ним посади.

В зв`язку з зазначеним просив суд, визнати незаконним та скасувати Наказ № 60-зв від 30.03.2020, виданий Приватним акціонерним товариством «ЧУМАК»про звільнення його з посади транспортувальника (обслуговування механізмів) третього розряду на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані. Поновити ОСОБА_1 на посаді транспортувальника (обслуговування механізмів) третього розряду в Приватному акціонерному товаристві «ЧУМАК» з 30 березня 2020 року. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ЧУМАК» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Шерстюк А.О., позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали та прохали суд їх задовольнити з підстав викладених в позові. Зокрема позивач вказав, що наскільки пам`ятає остання виплата зарплати ним була отримана 04 квітня 2020 року.

Представник відповідача адвокат Рибак І.В. позовні вимоги не визнала заперечила проти їх задоволення з підстав викладених у відзиві на позов.

Згідно відзиву на позов зазначено, що відповідно до Наказу N? 5-пр від 09.01.2020 року - ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 10 січня 2020 року по 31 березня 2020 року до Приватного акціонерного товариства «ЧУМАК» на посаду транспортувальника (строкового трудового договору). Підставою припинення трудового договору, укладеного на визначений строк, с закінчення строку, на який його було укладено (ст. 36 К3пП України).

Згідно з приписами статті 40 КЗпП, строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний роботодавцем лише у визначених цією статтею випадках, зокрема, і за появу на роботі в нетверезому стані.

18.03.2020р. ОСОБА_1 з?явився на роботу в нетверезому стані, що є грубим порушенням трудової дисципліни та підставою для застосування до працівника дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 147 КЗпП України. У цей день він не був допущений до роботи, а у Табелі обліку робочого часу поставлено відмітку «прогул».

Після 18.03.2020р. Позивач відпрацював тільки два дні: 21.03.2020р. та 22.03.2020р., після чого на робочому місці більше не з`являвся, у зв`язку з чим при розрахунку при звільнені було враховано тільки 10 днів його роботи у березні 2020 року - копія роздруківки

30 травня 2020р. ОСОБА_1 був звільнений за появу на роботі в нетверезому стані на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КзпП України (наказ N? 60-зв від 30.03.2020р.). При цьому ПрАТ «ЧУМАК» були додержані передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

На дату звільнення ОСОБА_1 , 30.03.2020 р., ПрАТ «ЧУМАК» був проведений повний розрахунок та виплачені усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні, а саме: 4 529,76 грн., шляхом перерахування на його банківський рахунок (картковий) N? НОМЕР_2 в АТ "Сбербанк".

Щодо звільнення позивача 30.03.2020 р. відомості також було надано до Державної податкової служби, що підтверджується витягом з Таблиці 5. Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби до Додатку 4. Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що була подана ПрАТ «ЧУМАК» до Державної податкової служби 06.04.2020 р.

У зв`язку з тим, що позивач не з`явився до відділу кадрів відповідача, йому було направлено лист на адресу, зазначену ним в особовій картці працівника: АДРЕСА_1 , з проханням з`явитися для отримання трудової книжки до відділу кадрів ПрАТ «ЧУМАК» за адресою: м. Каховка, вул. Козацька, 3.

Надати матеріали службового розслідування, які були складені по факту з`явлення позивача у нетверезому стані, як і пояснення позивача, які містились у матеріалах службового розслідування, відповідач не має можливості, оскільки до 24.02.2022 року місцезнаходження Приватного акціонерного товариства «ЧУМАК» було за адресою: Херсонська обл., м. Каховка, вул. Козацька, 3. Там же розташовувались виробничі потужності підприємства, там же знаходились всі служби та підрозділи підприємства (в тому числі відділ кадрів, бухгалтерська, фінансова служби тощо), що вели кадрове діловодство, забезпечували документальне оформлення господарських операцій та зберігання первинних документів.

Починаючи з 24 лютого 2022р., тобто з першого дня військової агресії російської федерації проти України, Херсонська область, зокрема Каховський район і місто Каховка,

тимчасово окуповані військами РФ. Це підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022р. N? 309, відповідно до якого Каховська міська територіальна громада (UA65060110000017055) визначена як територія України, що тимчасово окупована РФ з 24.02.2022р., що є дійсним на день подання відзиву на позовну заяву.

25.02.2022 року на ПрАт «ЧУМАК» видається наказ N? 65/1/1 «Про тимчасове зупинення роботи виробничих підрозділів підприємства», відповідно до якого з 25 лютого

2022 року тимчасово зупинено роботу всіх виробничих підрозділів ПрАТ «ЧУМАК», розташованих за адресами: Херсонська область, місто Каховка, вул. Козацька, 3, та Херсонська область, місто Каховка, вул. Південна, 1, до закінчення воєнного стану або до можливості відновити роботу вказаних підрозділів.

Крім того, через деякий час з початку окупації ПрАТ «ЧУМАК» фактично втратило контроль над виробничими потужностями в місті Каховка (Херсонська область), про що 14.06.2022 підприємством було направлено відповідні повідомлення до Ради Національної безпеки і оборони України, до Військової адміністрації м. Київ, Миколаївської обласної військової адміністрації, до Головного управління Національної поліції у Миколаївській обл., а також до Департаменту захисту інтересів суспільства і держави Національної поліції України.

Через перешкоди, встановлені окупантами, а також з врахуванням бойових дій, які ведуться на території Херсонської області, вивезення документів, в тому числі і кадрових,

На даний час у ПрАТ «ЧУМАК» немає ані доступу до кадрових документів (наказів, документів, що підтверджують правомірність накладання дисциплінарного стягнення тощо), які залишилися у приміщеннях підприємства, розташованих на окупованій території, ані будь-якої інформації про їх стан.

ПрАТ «ЧУМАК» 18.05.2022р. вимушено змінило місцезнаходження (юридичну адресу) на нову, а саме: 01042, м. Київ, бульвар Дружби народів, 19, поверх 4.

Також, ПрАТ «ЧУМАК» своїм листом за вих. N? 002/3 від 24.01.2023 року повідомило ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві про неможливість вивезення первинних документів з окупованої території та надало Перелік документів за періоди 2015-2022 років, які неможливо вивезти з окупованої території: м. Каховка, Херсонської області, серед яких: банківські виписки; документи із заробітної плати (накази, табеля, відомості на банк і т.д.), кадрові документи (трудові книжки, накази).

У відповідь ГУ ДПС України в м. Києві своїм листом за вих. N? 15/26-15-07-05-07-07 від 22.02.23р. повідомило про розгляд повідомлення про втрату первинних документів через неможливість їх вивезення, та що така інформація буде врахована згідно чинного законодавства - копія листа ГУ ДПС України в м. Києві за вих. N? 15/26-15-07-05-07-07 від 22.02.23р.

Відповідач не був повідомлений позивачем про укладення ним 27.03.2020 року контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу з Міністерством оборони України в особі командира НОМЕР_3 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади полковника ОСОБА_2 (в/ч НОМЕР_1 ), видачу наказу N? 133 від 27.03.2020 р., або про його виклик до військкомату для проходження медичної комісії чи уточнення даних тощо.

Доказів того, що позивач подавав відповідачу заяви та/або інші документи щодо його призову до Збройних Сил України позовна заява не містить.

Опосередковано підтверджує факт ненадання позивачем документів відповідачу щодо призову ОСОБА_1 до Збройних Сил України наступні твердження позовної заяви.

Так, у своєму позові ОСОБА_1 звертає увагу, що його звільнення відбулось у день, коли останній вже перебував на військовій службі, та безпідставно стверджує, що відповідач навмисно зробив запис про звільнення позивача з метою того, щоб на час проходження військової служби, на ОСОБА_1 не розповсюджуватись гарантії, передбачені Кодексом законів про працю.

Але це твердження є безпідставним. ПрАТ «ЧУМАК» завжди максимально намагався соціально захистити своїх працівників та підтримати захисників України.

Протягом 2016-2023 років в ПрАТ «ЧУМАК» було призвано на військову службу або прийнято на військову службу за контрактом 11 (одинадцять) чоловіків, за якими протягом всього часу їх служби у Збройних Силах України зберігалось і зберігається робоче місце, й до липня 2022 року виплачувалась середня заробітна плата.

Окремо слід звернути увагу на наступне твердження позивача у позовній заяві:

«Під час перебування у відпустці, Позивач звертався до Відповідача з метою з`ясування відсутності нарахувань заробітної плати, в результаті чого дізнався, що відповідно до запису в трудовій книжці про звільнення, його було звільнено за п.7 ст. 40 КЗпП України, відповідно до Наказу N? 60-зв від 30.03.2020, з яким його не було ознайомлено та отримав

трудову книжку...».

3.1. Але, Позивачем не надано жодних доказів, коли саме відбулись ці події: у 2020 чи 2021 році, чи січні 2022 року? Пізніше Позивач не міг звертатись до Відповідача чи перебувати у відпустці у м. Каховка, оскільки відповідно до Наказу N? 309 Каховська міська територіальна громада визначена як територія України, що тимчасово окупована РФ з 24.02.2022р.

У зв`язку з чим постає питання: чому позивач раніше не вжив заходів для поновлення своїх прав, якщо вважав їх порушеними, наприклад, під час перебування у відпустці.

3.2. Крім того позивач стверджує, що йому не було надано копію наказу про звільнення, але доказів щодо цього матеріали справи не містять, так само й доказів того, що Позивач вимагав надати йому копію наказу, але йому відмовили.

Відповідач заперечує твердження Позивача, що його не ознайомили з наказом про

звільнення та не надали копію наказу, але надати підтверджуючі документи не має можливості, оскільки ці документи залишились на окупованій території.

3.3. Необхідно звернути увагу на частину першу статті 233 КЗпП України (у редакції, яка була чинна на день звільнення Позивача), яка передбачала, що: «Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.»

10.06.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в елекгронній формі», яким було внесено зміни до Кодексу законів про працю та інших законодавчих актів, у т.ч. до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю, якими: слова "з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки" замінено словами "з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення".

Ці зміни набрали чинності через 1 рік і майже 3 місяці з дати звільнення Позивача, а отже посилання Позивача на частину 1 статті 233 КЗпП України у новій редакції е безпідставним.

Трудова книжка знаходиться у позивача.

Незважаючи на той факт, що встановити точну дату її отримання на сьогодні неможливо з причин, зазначених вище, трудова книжка була отримана позивачем до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну (тобто до 24.02.2022 року).

Як вже зазначалось, частина перша статті 233 КЗпП України (у редакції, яка була чинна на день звільнення Позивача) встановлювала: «Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.»

Частини перша-друга статті 233 К3пП України у чинній редакції передбачають, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження)

про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,

- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Стаття 234 КЗпП України (у чинній редакції) встановлює, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Стаття 234 КЗПП України (у редакції, чинній до 10.06.2021р., та на яку посилається Позивач у своєму позову) передбачала, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Кодекс законів про працю не визначав такий перелік причин, а отже поважність таких причин має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку залежно від фактичних обставин.

Відповідач вважає, що під поважними причинами пропуску строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, варто розуміти такі причини, що об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду і підтверджуються належними доказами.

Але у своєму позові позивач не наводить жодної причини поважності пропуску строку на звернення до суду, й лише стверджує (без надання жодних доказів), що йому протиправно відповідач не надав наказ про звільнення для ознайомлення.

Позивачем не подано доказів, які б підтверджували неможливість подання позову в період проходження служби за контрактом. Матеріали справи не містять доказів, що після

звільнення Позивача Відповідачем, Позивач весь час проживав на території військової частини проходив спеціальні навчання, а після їх завершення одразу був скерований у райони бойових дій, постійно брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях тощо.

Відповідно до умов Контракту від 27.03.2020 Позивачу забезпечувалася встановлена тривалість службового часу, надання відпочинку за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові і неробочі дні, вільне пересування територією України у вихідні, святкові і неробочі дні, надання йому та членам його сім`ї жилого приміщення або виплата грошової компенсації за його піднайом.

Позовна заява та додані до неї документи не містять відомостей та відповідних доказів про те, що розпорядок дня і робочого тижня у військовій частині, де проходив службу Позивач та його службовий час позбавляли його об`єктивної можливості звернутися в суд з позовом особисто чи поштою, або скористатися професійною правничою допомогою і оскаржити своє звільнення через представника.

Натомість, як вже зазначалось вище, Позивач зазначає, що під час служби за контрактом мав відпустку, мав можливість приїжджати до Відповідача, отримувати документи і т.д.

Норми КЗпП України визначають строки звернення до суду, порядок їх обчислення і можливість поновлення у разі пропуску. Можливості переривання чи зупинення перебігу цих строків норми К3пП України не передбачають.

Частини 3, 4 статті 267 ЦК України встановлюють, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на викладене, враховуючи положення частин 3, 4 статті 267 ЦК України заявляємо про сплив позовної давності за вимогами Позивача визнання незаконним та скасування Наказу ПрАТ «ЧУМАК» N? 60-зв від 30.03.2020 поновлення позивача на посаді транспортувальника (обслуговування механізмів) третього розряду та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

??? Також звертаємо увагу суду, що позивачем не оскаржується факт з`явлення на робочому місці 18.03.2020 року в нетверезому стані, та його не допуск в цей день до виконання трудових обов`язків.

??? Вважаємо, що посилання позивача на частину 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 10.06.2021р.), яка передбачала що «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком», у цьому спорі є недоцільним, оскільки основним предметом спору (основними вимогами) є визнання незаконним та скасування Наказу ПрАТ «ЧУМАК» N? 60-зв від 30.03.2020р. та поновлення Позивача на посаді транспортувальника (обслуговування механізмів) третього розряду, а вимога про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідною вимогою.

З початку окупації ПрАТ «ЧУМАК» фактично втратило контроль над виробничими потужностями та приміщеннями для адміністративного персоналу в місті Каховка (Херсонська область).

Через перешкоди, встановлені окупантами, а також з врахуванням бойових дій, які ведуться на території Херсонської області, вивезення документів, в тому числі і кадрових, було і є таким, що пов`язане з ризиком для життя та здоров`я людей.

У зв`язку з цим ПрАТ «ЧУМАК» не може надати до суду оригінали (завірені копії) документів, які стосувались роботи Позивача у Відповідача (у т.ч. наказ про прийом на роботу, матеріали службового розслідування, наказ про звільнення з відміткою про ознайомлення з ним Позивача та інші).

На підставі зазначеного представник відповідача просила, застосувати наслідки спливу позовної давності за вимогами позивача про визнання незаконним та скасування наказу ПрАТ «Чумак» №60-зв від 30.02.2020 року поновлення позивача на посаді транспортувальника (обслуговування механізмів) третього розряду та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу про звільнення, його скасування та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення сторін, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав.

Як встановлено відповідно до Наказу N? 5-пр від 09.01.2020 року - ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 10 січня 2020 року по 31 березня 2020 року до Приватного акціонерного товариства «ЧУМАК» на посаду транспортувальника (строкового трудового договору). Підставою припинення трудового договору, укладеного на визначений строк, с закінчення строку, на який його було укладено (ст. 36 К3пП України).

Згідно з приписами статті 40 КЗпП, строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний роботодавцем лише у визначених цією статтею випадках, зокрема, і за появу на роботі в нетверезому стані.

18.03.2020р. ОСОБА_1 з?явився на роботу в нетверезому стані, що є грубим порушенням трудової дисципліни та підставою для застосування до працівника дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 147 КЗпП України. У цей день він не був допущений до роботи, а у Табелі обліку робочого часу поставлено відмітку «прогул».

Після 18.03.2020р. Позивач відпрацював тільки два дні: 21.03.2020р. та 22.03.2020р., після чого на робочому місці більше не з`являвся, у зв`язку з чим при розрахунку при звільнені було враховано тільки 10 днів його роботи у березні 2020 року - копія роздруківки

30 березня 2020р. ОСОБА_1 був звільнений за появу на роботі в нетверезому стані на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КзпП України (наказ N? 60-зв від 30.03.2020р.). При цьому ПрАТ «ЧУМАК» були додержані передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

На дату звільнення ОСОБА_1 , 30.03.2020 р., ПрАТ «ЧУМАК» був проведений повний розрахунок та виплачені усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні, а саме: 4 529,76 грн., шляхом перерахування на його банківський рахунок (картковий) N? НОМЕР_2 в АТ "Сбербанк".

Щодо звільнення позивача 30.03.2020 р. відомості також було надано до Державної податкової служби, що підтверджується витягом з Таблиці 5. Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби до Додатку 4. Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що була подана ПрАТ «ЧУМАК» до Державної податкової служби 06.04.2020 р.

У зв`язку з тим, що позивач не з`явився до відділу кадрів відповідача, йому було направлено лист на адресу, зазначену ним в особовій картці працівника: АДРЕСА_1 , з проханням з`явитися для отримання трудової книжки до відділу кадрів ПрАТ «ЧУМАК» за адресою: м. Каховка, вул. Козацька, 3.

Згідно частини першу статті 233 КЗпП України (у редакції, яка була чинна на день звільнення Позивача), яка передбачала, що: «Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.»

10.06.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі», яким було внесено зміни до Кодексу законів про працю та інших законодавчих актів, у т.ч. до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю, якими: слова "з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки" замінено словами "з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення".

Ці зміни набрали чинності через 1 рік і майже 3 місяці з дати звільнення позивача, а отже посилання Позивача на частину 1 статті 233 КЗпП України у новій редакції є безпідставним.

Трудова книжка знаходиться у позивача.

Незважаючи на той факт, що встановити точну дату її отримання на сьогодні неможливо з причин, зазначених вище, трудова книжка була отримана позивачем до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну (тобто до 24.02.2022 року).

Як вже зазначалось, частина перша статті 233 КЗпП України (у редакції, яка була чинна на день звільнення Позивача) встановлювала: «Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.»

Частини перша-друга статті 233 К3пП України у чинній редакції передбачають, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження)

про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,

- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Стаття 234 КЗпП України (у чинній редакції) встановлює, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Стаття 234 КЗПП України (у редакції, чинній до 10.06.2021р., та на яку посилається Позивач у своєму позову) передбачала, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Суд звертає увагу на ту обставину, що як зазначив сам позивач в позові із Збройних Сил України він звільнений у запас 07.07.2022 року згідно наказу від 02.07.2022 року командира військової частини в даному випадку є незрозумілим звернення до суду з позовом через десять місяців після звільнення зі збройних сил, а саме 03.05.2023 року.

Оскільки, а ні позивач, а ні його представник адвокат Шерстюк А.О. не ставили перед судом вимогу щодо поновлення строків звернення до суду, як і не надали доказів поважності їх пропуску, підстави для задоволення заявлених позовних вимог у суду відсутні.

З огляду на встановлені обставини у зв`язку з пропуском строку позовної давності підлягають відмові в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Чумак», про:

- визнання незаконним та скасування Наказу № 60-зв від 30.03.2020, виданого Приватним акціонерним товариством «ЧУМАК» про звільнення ОСОБА_1 з посади транспортувальника (обслуговування механізмів) третього розряду на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані;

-поновлення ОСОБА_1 на посаді транспортувальника (обслуговування механізмів) третього розряду в Приватному акціонерному товаристві «ЧУМАК» з 30 березня 2020 року;

-стягнення з Приватного акціонерного товариства «ЧУМАК» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

За змістом норм Кодексу законів про працю України відсторонення від роботи по своїй суті є лише призупиненням виконання працівником своїх трудових обов`язків з відповідними наслідками по оплаті праці та інших трудових гарантій, а не звільненням з роботи, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника.

Відтак, поняття відсторонення від роботи не є тотожним поняттю звільнення з роботи, тому вимога про скасування наказу про відсторонення позивача від роботи повинна бути оплачена судовим збором на загальних підставах, якщо позивач не має інших пільг, передбачених статтею 5 Закону України «Про судовий збір».

Окрім того, згідно з ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Із положень приписів ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст. 1,2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі N 910/4518/16 (провадження N 12-301гс18).

Отже, заробітна плата, яку просить стягнути позивач, за своєю суттю є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, що не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, враховуючи вищезазначене з позивача слід стягнути на користь держави судовий збір

в розмірі 2147,20 грн.

Керуючись ст.ст.94,97,116,117,233,234 КЗПП України , ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 175, 178 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Чумак», про:

- визнання незаконним та скасування Наказу № 60-зв від 30.03.2020, виданого Приватним акціонерним товариством «ЧУМАК» про звільнення ОСОБА_1 з посади транспортувальника (обслуговування механізмів) третього розряду на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані;

-понолення ОСОБА_1 на посаді транспортувальника (обслуговування механізмів) третього розряду в Приватному акціонерному товаристві «ЧУМАК» з 30 березня 2020 року;

-стягнення з Приватного акціонерного товариства «ЧУМАК» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 2147,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: А. Г. Потетій

СудПолтавський районний суд Полтавської області
Дата ухвалення рішення30.01.2024
Оприлюднено06.02.2024
Номер документу116720958
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Судовий реєстр по справі —545/1584/23

Ухвала від 03.07.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Ухвала від 23.05.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Постанова від 30.04.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Абрамов П. С.

Постанова від 30.04.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Абрамов П. С.

Ухвала від 25.04.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Абрамов П. С.

Ухвала від 15.03.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Абрамов П. С.

Ухвала від 11.03.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Абрамов П. С.

Рішення від 30.01.2024

Цивільне

Полтавський районний суд Полтавської області

Потетій А. Г.

Рішення від 30.01.2024

Цивільне

Полтавський районний суд Полтавської області

Потетій А. Г.

Ухвала від 21.11.2023

Цивільне

Полтавський районний суд Полтавської області

Потетій А. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні