Рішення

від 01.02.2024 по справі 642/8719/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"01" лютого 2024 р.

Справа № 642/8719/19

Провадження № 2/642/109/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 рокуЛенінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Вікторова В. В.

за участю секретаря Шнайдер Д.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Луніна Тетяна Анатоліївна про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування рішення про державну реєстрацію та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Луніна Тетяна Анатоліївна, про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності,-

В с т а н о в и в:

24.12.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду міста Харкова із позовом до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , приватний нотаріус Луніна Т. А. із позовом, в якому просила:

1) Витребувати з чужого володіння ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

2) Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 .

3) Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луніною Т.А., номер запису про право власності 18504508 від 06.01.2017 за яким права власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

4) Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є спадкоємцем за законом після смерті свого брата ОСОБА_6 . Незадовго до смерті брат їй повідомив, що невідомі особи незаконно, проти його волі, заволоділи належною йому квартирою АДРЕСА_1 та Слобідським відділом поліції Харківської області за цим фактом проводиться досудове слідство. Посилаючись на висновки почеркознавчої експертизи від 29.05.2019 року № 10/167СЕ-19, яка була призначена та проведена у межах кримінального провадження вважає, що ОСОБА_4 заволодів квартирою АДРЕСА_1 незаконно, тому підлягає витребуванню із незаконного чужого володіння. Враховуючи викладене, позивачка звернулась до суду із даним позовом.

17.03.2020 року до суду відповідачем ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти позову та зазначив, що позов не визнає в повному обсязі. Квартиру АДРЕСА_1 він придбав за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Луніною Т.А. 06.01.2017р. Позов про витребування майна з чужого незаконного володіння може подавати лише власник майна, але позивачка не є власницею майна. Квартира не перейшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продав її через свого представника ОСОБА_5 в 2017 році. Він є добросовісним набувачем, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 06.01.2017р. представник продавця надав усі правовстановлюючі документи на нерухоме майно, і не було жодних сумнівів щодо власника квартири та добровільності його волевиявлення. За статтею 388 ЦК України, в даному випадку майно не може бути витребуване у добросовісного набувача. Те, що ОСОБА_6 звернувся до Слобідського ВП ГУНП в Х/о 14.03.2019р. за місяць до своєї смерті могло бути зумовлене впливом на нього зі сторони позивачки. ОСОБА_6 після продажу квартири АДРЕСА_2 постійно мешкав поруч в квартирі АДРЕСА_3 і не заперечував щодо відчуження нерухомого майна і мешкання там орендарів протягом двох років, та не звертався до органів поліції із заявами. В кримінальному провадженні, на яке посилається позивачка, до цього часу не повідомлено про підозру жодній особі. У висновку експерта від 29.05.2019р. є вади, оскільки зразки почерку ОСОБА_6 відібрані станом на 2019р. без врахування змін, зумовлених віком та погіршеним станом здоров`я, а надані на дослідження вільні та експерементальні зразки не співпадають і не могли бути предметом дослідження.

09.04.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача на позов, в якому остання зазначила, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Харківською державною нотаріальною конторою 04.01.2019 року позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_6 , 1937 р.н.. Крім того, в проваджені ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №1201822054001370 за ч. 3 ст. 190, ст. 15,ч. 3, ст. 190 КК України по факту незаконного заволодіння шахрайським шляхом невстановленими особами належної ОСОБА_6 квартирою АДРЕСА_1 , в ході розслідування якого було проведено судову почеркознавчу експертизу. Під час проведення зазначеного розслідування відповідач ОСОБА_4 не ставив питання про повторне проведення судової почеркознавчої експертизи.

29.05.2020 року відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 , в яких не погодився з доводами позивача, зазначивши що витребувати майно із незаконного чужого володіння може лише власник майна, а позивач є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_6 . Крім того, надане позивачем до відповіді на відзив свідоцтво про право на спадщину стосується зовсім іншого нерухомого майна.

ОСОБА_4 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Луніна Т.А., про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності, в якому просив: визнати його добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 , придбаної ним на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із відчужувачем ОСОБА_6 , інтереси якого на підставі довіреності представляв ОСОБА_5 , який посвідчено 06.01.2017р. приватним нотаріусом ХМНО Луніною Т.А., і визнати за ним право власності на цю квартиру. Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 06 січня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луніною Т. А. за реєстром № 15 йому на праві приватної власності належить квартира, яка розташована у АДРЕСА_4 . Його право власності на зазначену квартиру зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно. Продавцем за цим договором є ОСОБА_6 , інтереси якого за довіреністю представляв ОСОБА_5 . Вказував, що за договором купівлі-продажу квартири він є добросовісним набувачем, оскільки на час укладання договору від 06.01.2017 року представник продавця надав правовстановлюючий документ на нерухоме майно, що відчужувалося з підтвердженням реєстрації права власності на нього за відчужувачем, нотаріально посвідчену довіреність на право вчинення таких дій. Нотаріусом, який посвідчував договір купівлі-продажу було перевірено як саму довіреність та обсяг повноважень довіреної особи, так і усі правовстановлюючі документи на нерухоме майно. При укладанні договору він не мав жодних сумнівів щодо власника квартири та добровільності його волевиявлення. Після отримання квартири за договором купівлі-продажу він безперешкодно користувався нею на власний розсуд, передав її за письмовим договором у оренду третій особі, жодна фізична, юридична особа (у тому числі представники правоохоронних органів, суду) не пред`являли йому жодної претензій щодо нібито неправомірності володіння ним квартирою. Про те, що відчужувач звернувся до відділу поліції із заявою про нібито порушення його прав, він дізнався вже після його смерті, від працівників поліції. Вказує, що оскільки на час смерті ОСОБА_6 він не мав прав та обов`язків власника квартири бо її відчуження зробив більше ніж за два роки до своєї смерті, квартира не входить до складу спадщини після його смерті. Права та інтереси ОСОБА_1 не порушені. Просить відмовити у задоволенні первісних позовних вимог, об`єднати його зустрічний позов у одне провадження з позовом ОСОБА_1 до нього, визнати його добросовісним набувачем квартири яка розташована у АДРЕСА_4 , і придбана ним на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ним та відчужувачем ОСОБА_6 , інтереси якого на підставі довіреності представляв ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3 ), договір купівлі-продажу посвідчено 06 січня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луніною Т. А., за реєстром № 15 і визнати за ним право власності на цю квартиру, стягнути з відповідача на його користь усі понесені ним по справі витрати.

У відзиві на зустрічну позовну заяву представник позивача- адвокат Павлов Є.О. заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що нерухоме майно вибуло з права власності спадкодавця ОСОБА_6 поза його волею на підставі договору купівлі-продажу, укладеного особою, яка не мала права його відчужувати, а тому ОСОБА_1 як спадкоємець має право на витребування нерухомого майна у добросовісного набувача.

23.09.2021 від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Капустіної Т.О надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволені первісного позову у зв`язку з їх незаконністю та необґрунтованістю та задовольнити зустрічні позовні вимоги, в обґрунтуванні посилався на доводи, викладені в зустрічній позовній заяві.

В запереченнях на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву від 20.10.2021 представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвокат Павлов Є.О. посилався на доводи, викладені в уточненій позовній заяві та відзиві на зустрічну позовну заяву.

07.07.2021 року представником позивача- адвокатом Павловим Є.О. подано уточнену позовну заяву про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування рішення про державну реєстрацію. В обґрунтування уточненої позовної заяви зазначено, що до позивача ОСОБА_1 перейшли всі права та обов`язки, які належали її рідному брату ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Квартира вибула з володіння спадкодавця ОСОБА_6 незаконно, без відповідних правових підстав та поза його волею, тому підлягає витребуванню із незаконного чужого володіння.

У відзиві на уточнену позовну заяву від 13.08.2021 року представник відповідача адвокат Капустіна заперечувала проти позовних вимог, зазначивши, що тільки власник має право витребування майна з чужого незаконного володіння. Враховуючи, що позивач не є власником майна, її права та інтереси не порушені, а відповідач є добросовісним набувачем майна, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

19.10.2021 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Павлова Є.О. подано відповідь на відзив на уточнену позовну заяву за первісним позовом, в якому зазначив, що відповідач ОСОБА_4 набув право власності на квартиру незаконно, без відповідних підстав, поза волею власника, посилався на те, що двома висновками судових експертів фактично встановлено, що померлий ОСОБА_6 не підписував довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Луніною Т.А., а тому останній не надав будь-яких повноважень ОСОБА_5 на відчуження належного йому нерухомого майна. Також спадкодавець ОСОБА_6 не отримував грошові кошти від продажу квартири, про що свідчить відсутність будь-яких документів, які підтверджували факт передачі грошових коштів. До ОСОБА_1 ж перейшли всі права та обов`язки, які належали її брату ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право подання позову про витребування майна з чужого незаконного володіння відноситься до майнових прав та захищає порушене право власності, тому спадкоємець ОСОБА_1 має право законні підстави на звернення до суду із зазначеним позовом.

В запереченнях на відповідь на відзив позивача представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Капустіна Т.О. зазначила, що позовні вимоги за первісним позовом не визнає у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги визнає у повному обсязі, посилався на доводи, викладені у зустрічній позовній заяві, а також у відзивах та запереченнях за первісним позовом

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано час позивачу для усунення недоліків.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 27 січня 2020 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 р. первісний та зустрічний позови об`єднані в одне провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 р. клопотання позивача та відповідача про витребування доказів задоволено. Витребувано з Другої Харківської нотаріальної контори інформацію щодо відкриття спадкової справи, звернень з заявами про прийняття чи відмову від спадщини, видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявності чи відсутності заповіту померлого. Також витребувано належним чином посвідчену копію спадкової справи, заведеної після ОСОБА_6 ; Витребувано зі слідчого відділу Слобідського відділу поліції ГУНП у Х/О відомості щодо розслідування кримінального провадження №12018220540001370, а саме: чи повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення фізичній чи юридичній особі, а якщо так то якій особі, а також відомості на якій стадії знаходиться розслідування зазначеного кримінального провадження (триває, зупинене чи завершено).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 подав заяву про слухання справи у його відсутність.

Треті особи ОСОБА_5 , приватний нотаріус Луніна Т.А. були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом спрямування повісток за вказаними у позовних заявах адресами та викликалися до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, до суду не з`явилися, але таким чином вони є повідомленими про дату, час і місце розгляду справи у встановлений законом спосіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи у відсутності відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 , третіх осіб ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Луніної Тетяни Анатоліївни.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнала, дала суду пояснення, які співпадають з викладеним у позові, додатково пояснила, що її брат ніколи не збирався продавати свою квартиру, постійно мешкав у цій квартирі за АДРЕСА_2 . Просила свої первісні позовні вимоги задовольнити, а у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвокат Павлов Є. О. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав, дав суду пояснення, які співпадають з викладеним у позові, у заявах по суті справи та поясненнях ОСОБА_1 , додатково пояснив, що квартира вибула із володіння ОСОБА_6 незаконно, без правових підстав, висновками експертів підтверджено, що підписи на довіреності були вчинені іншою особою, довіреність не містила належних повноважень, жодна особа після смерті ОСОБА_6 квартирою не користувалася. Як на доказ посилався на доданий ним до матеріалів справи протокол допиту у якості свідка ОСОБА_7 по кримінальному провадженню № 12019220540000019. Просив первісні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, а у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 - адвокат Капустіна Т. О. первісні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні, суду дала пояснення, які співпадають із викладеним у зустрічному позові та заявах по суті справи, додатково суду пояснила, що ОСОБА_4 перед придбанням квартири АДРЕСА_2 її оглядав в присутності ОСОБА_6 , що Жуйборода мешкав у квартирі АДРЕСА_5 , яка розташована «під одним тамбуром» із квартирою АДРЕСА_2 і огляд квартири не міг проходити без його участі. При цьому відчужувачу ОСОБА_6 було відомо про те, що ОСОБА_8 оглядає квартиру з наміром її придбати і жодних заперечень при огляді квартири ОСОБА_6 не висказував. Також пояснила, що при укладанні договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 06.01.2017 року виконав усі вимоги закону: передав певну суму грошей, рівних вартості квартири представникові відчужувача, що нотаріусу підтвердив представник, в наслідок чого договір був посвідчений нотаріусом, який перевірив усі надані документі представником відчужувача документи, а саме правовстановлюючий документ на нерухоме майно, що відчужувалося з підтвердженням реєстрації права власності на нього за відчужувачем, нотаріально посвідчену довіреність на право вчинення таких дій. При укладанні договору ОСОБА_4 не мав жодних сумнівів щодо власника квартири, добровільності його волевиявлення та правильності документів, які були посвідчені нотаріусом. ОСОБА_4 уклав відплатний договір у встановлений законом спосіб, що підтверджено підписами сторін у договорі засвідченому нотаріусом. Довіреність представника відчужувача посвідчена нотаріусом, правовстановлюючі документи на квартиру були в наявності та перевірені, в тому числі і нотаріусом. За договором купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 є добросовісним набувачем. Після укладання договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 став на власний розсуд володіти та користуватися квартирою, уклавши договір оренди цієї квартири із ОСОБА_7 . Зазначила, що викладене нею підтверджується наявними в матеріалах цивільної справи доказами, а саме: довідкою головного сервісного центру МВС України, яка підтверджує наявність на той час у ОСОБА_4 коштів на придбання квартири; рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 01 грудня 2020 року, яке набуло законної сили (справа № 645/3933/20), відповідно до якого з орендаря ОСОБА_7 було стягнуто на користь орендодавця ОСОБА_4 заборгованість за договором оренди квартири. Просила зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити, а у задоволені первісних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Суд вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належала трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 44, 1 кв. м., загальною площею 65, 2 кв.м. (далі - квартира, нерухоме майно).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 від 03.05.2019 року ( Том 2 - арк.9).

Ще за життя ОСОБА_6 склав заповіт (06.04.2007р.), згідно якого все належне йому майно, що буде належати йому на момент смерті, заповів своїй доньці ОСОБА_9 ( Том 2 -арк. 12), яка відмовилась від прийняття спадщини шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори, яку прийнято Другою Харківською міськдержавною нотаріальною конторою та зареєстровано в журналі реєстрації вхідних документів за №02-14/1099.

Після смерті ОСОБА_6 , його рідна сестра ОСОБА_1 20.05.2019 року звернулася до Другої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Таким чином, на підставі свідоцтва про права на спадщину, яке видано державним нотаріусом Другої Харківської міської нотаріальної контори, Гритчина Н.М. є єдиною спадкоємицею ОСОБА_6 (матеріали спадкової справи Том 2 -а.с.2-32)

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До ОСОБА_1 перейшли всі права та обов`язки, які належали ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В свою чергу, ще за життя ОСОБА_6 повідомив своїй сестрі, що невідомі особи шахрайський шляхом заволоділи належною йому квартирою, у зв`язку з чим останній звернувся до Слобідського ВП ГУНП в Харківській області з заявою про вчинення злочину. В подальшому, Слобідським ВП ГУНП в Харківській області по даному факту було відкрито кримінальне провадження №12018220540001370 за ч. 3 ст. 190 КК України. ОСОБА_1 як спадкоємець померлого визнана потерпілою в межах даного кримінального провадження.

06.01.2017 між ОСОБА_5 , який діяв інтересах ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої Луніною Т.А., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу від 05.01.2017, реєстровий № 9 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений Луніною Т.А, приватним нотаріусом ХМНО (Том1 а.с. 25).

Як вбачається з довіреності від 05.01.2017, посвідченої Луніною Т.А., приватним нотаріусом ХМНО, реєстровий номер 9, Жуйборода Віктор Митрофанович нібито уповноважує ОСОБА_5 бути його представником з усіх без винятку питань, що стосуватимуться управління та розпорядження квартирою АДРЕСА_6 (Том 1 а.с. 24) В той же час, предметом Договору купівлі-продажу 06.01.2017 згідно п. 1.2 є квартира АДРЕСА_1 (Том 1 а.с. 25).

Також, судовим експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Іванко Є.Б. у висновку № 10/167СЕ-19 від 29.05.2019 та судовим експертом Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Гайдамакіною Д.І. у висновку експерта № 4875/11447-11452 фактично встановлено, що померлий ОСОБА_6 не підписував довіреність, посвідчену Луніною Т.А., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу від 05.01.2017, реєстровий № 9, а тому останній не надав будь-яких повноважень ОСОБА_5 на відчуження належного йому нерухомого майна.

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 , вибула з володіння власника поза його волею.

Згідно частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та другастатті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 388 ЦК України.

За змістомстатті 388 ЦК України випадкивитребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Положеннястатті 388 ЦК Українизастосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до положень частини першоїстатті 388 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першійстатті 388 ЦК України.

У пункті 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що відповідно до положень частини першоїстатті 388 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першійстатті 388 ЦК України.

Відповідно достатті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майнавід добросовісного набувача, передбаченестаттею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника.

У частині п`ятійстатті 1268 ЦК Українипередбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно доглави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина другастатті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбаченихстаттею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього(див. правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12; висновок у постановіВерховного Суду від14 квітня 2021 року у справа № 754/11747/18 (провадження № 61-22947св19).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387та388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Велика Палата Верховного Суду вважає, що власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

За обставин цієї справи вимога позивача за первісним позовом про визнання права власності є неефективною, у тому числі і для захисту прав ОСОБА_1 , як спадкоємиці ОСОБА_6 . З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині про визнання права власності на квартиру задоволенню не підлягають.

За даних відносин належним способом захисту є саме віндикаційний позов, який суд задовольняє.

Таким чином, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги за первісним позовом в частині витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Щодо вимоги позивачаза первіснимпозовом проскасування рішенняпро державнуреєстрацію права власностівідповідача судприйшов довисновку,що ця вимога суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна.

Аналогічна позиція викладена у постанові від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц Великої Палати Верховного Суду, в якій зазначено, що ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставною для державної реєстрації права власності за позивачем.

Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України» про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав в частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Луніна Тетяна Анатоліївна, про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності не підлягає з урахуванням наступного.

Під час розгляду позову про витребування майна відповідач згідно зістаттею 388 ЦК Українимає право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач).У такому разі пред`явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (стаття 16 ЦК України), оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна (пункти 23, 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Заявляючи позовну вимогу про визнання добросовісним набувачем, позивач за зустрічним позовом обрав неправильний спосіб захисту цивільного права.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 як на підставу задоволення зустрічної позовної заяви посилається на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 06.01.2017 року не знав та не міг знати про відсутність у продавця квартири законних підстав для укладення спірного договору.

Відповідно достатті 41 Конституції України,статті 321 ЦК Українипередбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно достатті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно достатті 388 цього Кодексумайно не може бути витребуване у нього.

Судом встановлено, що спірна квартира належить ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який як власник квартири, волю на відчуження останньої не виявляв, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення, а відтак відсутні підстави для задоволення зустрічної позовної заяви.

Згідно ч.1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи, що первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково, то з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 , підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 1-2), судовий збір у розмірі 3999,95 грн.

Оскільки у задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі, то судовий збір на користь позивача ОСОБА_4 не стягується.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.4, 5, 13, 16, 43, 76-81, 133, 141, 262-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 70, 71 СК України, суд, -

ухвалив:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Луніна Тетяна Анатоліївна про витребування майна із чужого незаконного володіння та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Луніна Тетяна Анатоліївна, про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності, задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Луніна Тетяна Анатоліївна, про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_8 ) судовий збір у розмірі 3999 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 89коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяВ.В. Вікторов