Рішення від 29.01.2024 по справі 127/19784/23

Справа № 127/19784/23

Провадження № 2/127/2462/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі :

головуючого суді Іщук Т. П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

представника позивача Медончак М. М., представника Органу опіки та піклування Вінницької міської ради Бойко М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю Органу опіки та піклування Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей. Позов мотивований тим, що з 15 лютого 2011 року вони з відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2023 року. Під час шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з ним та його батьками в будинку, який на праві власності належить його матері ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час діти навчаються у КЗ «Вінницько-Хутірський ліцей» та забезпечені усім необхідним. Позивач зазначає, що з лютого 2022 року відповідачка проживає окремо, не бере участі в утриманні синів, тривалий час нехтує своїми материнськими обов`язками, з дітьми не спілкується, до них не телефонує, не цікавиться їхнім життя та здоров`ям, не відвідує батьківські збори. При цьому, не має визначеного місця проживання та власного житла. Місце перебування відповідачки не відоме, вона неодноразово притягувалась до відповідальності, зловживає спиртними напоями, веде розпусний спосіб життя, не працює. За таких обставин просив визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.1-4).

Відповідач відзив на позов не надала.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, залучено до участі у справі Орган опіки та піклування Вінницької міської ради та зобов`язано його надати письмовий висновок щодо заявлених позовних вимог (а.с.28).

Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2023 року та від 14 листопада 2023 року (без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання) суд витребував з Відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області відомості щодо притягнення відповідача до адміністративної відповідальності (а.с.80, 102).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2023 року викликано як свідка ОСОБА_6 , визначено за доцільне з`ясувати думку дітей, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті(а.с136).

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Медончак М. М. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, не заперечувала щодо заочного розгляду справи. При цьому звертала увагу, що висновок Органу опіки та піклування не є беззаперечним доказом.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася завчасно та належним чином, відповідно до норм чинного законодавства, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов відповідач не надала, а тому суд ухвалив (без винесення окремого процесуального документа) провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Представники Органу опіки та піклування Вінницької міської ради Остапець Н.М. та Бойко М.П. у судових засіданнях підтримали висновок Органу опіки та піклування.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 , показала, що позивач є її родичем, він перебував з ОСОБА_2 в шлюбі. В перший період їх спільного життя відносини були теплими, сім`я ОСОБА_1 заможна, новостворена сім`я жодних потреб не мала, була забезпечена житлом, де проживали разом з батьками позивача. Однак, з 2019 року ОСОБА_2 почала зловживати алкогольними напоями, залишала своїх дітей на декілька днів, ніхто не знав, де вона знаходилась. Сусіди не раз розповідали свідку, що бачили ОСОБА_2 в нетверезому стані. Згодом ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та дітьми почали проживати окремо від батьків, однак через вживання ОСОБА_2 алкоголю та нестерпні умови проживання, діти, а згодом і ОСОБА_1 повернулись жити до його батьків. Були спроби примирення, оскільки ОСОБА_1 не хотів з нею розлучатися, ОСОБА_2 повернулась до дітей, однак з лютого 2022 року відповідачка покинула дітей та чоловіка і більше не поверталась. Деколи телефонувала, коли перебувала в нетверезому стані, однак діти відмовляються з нею спілкуватись. ОСОБА_2 не виїжджала за кордон, має заборгованість по кредитам, де знаходиться не відомо. Діти перебувають у бабусі по батькові лінії та знаходяться на її утриманні. ОСОБА_1 любить своїх синів, по можливості проводить з ними час, грається з ними в ігри, дарить подарунки. Також зазначала, що коли ОСОБА_1 пішов добровольцем на війну, старший син відмовився їсти, мотивуючи тим, що його батьки покинули.

Відповідно до ст. 171 СК України судом заслухана думка дітей щодо визначення їх місця проживання. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомив про своє бажання проживати разом із батьком, вказував, що мати їх покинула, йому соромно за неї, він на неї ображений, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свою думку не зазначив, попри толерантне намагання як суду, так і представників позивача та Органу опіки та піклування отримати відповідь.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, показання свідка, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2023 року (справа №127/5228/23)(а.с.8).

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 13 липня 2011 року та серії НОМЕР_2 від 18 лютого 2015 року(а.с.9-10).

Відповідно до довідки Вінницько-Хутірського старостинського округу Вінницької міської ради від 24 лютого 2023 року № 5 та від 17 квітня 2023 року № 38 діти проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . За час проживання позивача за вказаною адресою у правопорушеннях не помічений, скарг на поведінку від жителів старостинського округу не надходило (а.с.13).

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 187,2 кв.м., житлова площа 83.1 кв.м., який знаходиться за вищевказаної адресою належить на праві приватної власності ОСОБА_10 (а.с.17).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 12 березня 1985 року слідує, що ОСОБА_10 є матір`ю позивача ОСОБА_1 (а.с.16).

Згідно характеристик КЗ «Вінницько-Хутірський ліцей» від 27 лютого 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останні навчаються в вказаному закладі з першого класу, за місцем навчання зарекомендували себе як ліниві та незібрані учні, за яким постійно потрібно контролю збоку вчителя. Крім того зазначено, що мати дітей з 2022 року не бере участі у вихованні синів, не відвідає батьківські збори, зв`язку з нею не має. Діти знаходяться під опікую дідуся та бабусі, які піклуються про них (а.с.11-12).

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 185, ч. 1 ст. 173-2, ч. 1, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 175-1, ст. 183, що підтверджується рапортом ДОП сектору презентації відділу поліції №1 ВРУП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Олександра Сірка від 26 листопада 2023 року та відомостями, які містяться в Єдиному реєстру судових рішень, що перебувають в загальному доступі (а.с.116,117,129).

Відповідачка також має ряд боргових зобов`язань, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному реєстру судових рішень, що перебувають в загальному доступі.

На виконання вимог ухвали суду від 14 липня 2023 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради надано висновок про недоцільність визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , оскільки спір між батьками щодо місця проживання дітей відсутній, діти перебувають на обліку у службі у справах дітей Вінницької міської ради як такі, що опинились у складних життєвих обставинах, тобто батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків.

З даного висновку слідує, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з бабусею по лінії батька ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 . На засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вінницької міської ради ні батько, ні мати дітей не з`явились. Бабуся дітей по батькові лінії ОСОБА_10 повідомила, що мати ОСОБА_2 у лютому 2022 році покинула синів та з того часу не виявила бажання забрати дітей у свою сім`ю. Батько ОСОБА_1 проживає з ними за даною адресою періодично. Зі слів бабусі ОСОБА_10 , внуки перебувають на її утримані. Батько надає кошти на їх утримання в межах своїх можливостей, а мати матеріально не допомагає, дітьми не цікавиться, проживає окремо з 20 лютого 2022 року. З 18 січня 2023 року діти перебувають на обліку у службі у справах дітей Вінницької міської ради як діти, які опинилися у складних життєвих обставинах у зв`язку з ухиленням батьків від виконання свої батьківських обов`язків. Згідно з акту оцінки потреб сім`ї Вінницького міського центру соціальних служб від 18 серпня 2023 року, в сім`ї баби ОСОБА_10 наявні ознаки та чинники, що спричиняють складні життєві обставини: діти виховуються без батьків, місце перебування матері дітей ОСОБА_2 невідоме, дітьми займається баба, яка їх і забезпечує (а.с. 63-65).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини четверта-шоста статті 19 СК України).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь - кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Оскільки Сімейний кодекс України не визначає зміст категорії «інтереси дитини», то розкрити зміст цього поняття можна через підхід, що застосовує Європейський суд з прав людини.

Так, при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: 1) у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; 2) у найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному середовищі, що не є неблагополучним (пункти 78, 100 рішення ЄСПЛ у справі «Mamchur v. Ukraine» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини, дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування при прийнятті відносно неї будь-яких дій або рішень як у державній, так і у приватній сфері. Найкраще забезпечення інтересів дитини - це право, принцип і правила процедури, які засновані на оцінці усіх елементів, що відображають інтереси дитини у конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти наступним порядком: 1) з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них у співвідношенні з іншими; 2) з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечують юридичні гарантії та належну реалізацію цього права.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту.

Враховуючи вищезазначене, а також аналізуючи норми сімейного законодавства, вбачається, що питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

При цьому у контексті наведених вище правових норм, практики Європейського суду з прав людини, положень Конвенції про права дитини слід дійти висновку, що судове рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, може бути ухвалено лише якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, тобто за наявності між ними такого спору.

В контексті ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного свого цивільного права у разі його.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як установлено судом та ніким не оспорюється, сторони у справі є батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають окремо, шлюб між ними розірвано. Мати дітей з лютого 2022 року залишила дітей та не бере участі у їх вихованні, місцезнаходження її невідоме, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності. У той же час діти проживають з бабусею по лінії батька ОСОБА_10 та знаходяться фактично під опікую бабусі. Батько, позивач у справі, на даний час лише періодично проживає з дітьми, оскільки за повідомленням його представника перебуває на військовій службі у зв`язку із мобілізацією, а матеріальне утримання дітей ним здійснюється у межах своїх можливостей. З 18 січня 2023 року діти перебувають на обліку у службі у справах дітей Вінницької міської ради як діти, які опинилися у складних життєвих обставинах у зв`язку з із ухиленням батьків від виконання свої батьківських обов`язків. Тобто вказані обставини свідчать про те, що діти виховуються без матері та частково за участю батька, а дітьми опікується бабуся, матір позивача, яка з вимушених обставин їх і забезпечує.

Як вказувалося, ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин першої, другої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Суд враховує, що чинним законодавством передбачено, що спір між батьками вирішується судом, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина. Проте, з огляду на встановлені судом обставини щодо не взяття участі матері дітей у їх вихованні та неналежного виконання нею своїх батьківських обов`язків, відсутності у неї інтересу щодо життя дітей, зрештою залишення власних дітей на утриманні позивача за місцем його проживання, належить стверджувати про відсутність підстав вважати порушеним, невизнаним чи оспорюваним право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом визначення місця проживання малолітніх дітей з ним.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні поданого позову.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 51 Конституції України, ст. 15 ЦК України, ст. 19, 141, 160, 161 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст. 13, 77-79, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю Органу опіки та піклування Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дітей - відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ,

Органу опіки та піклування Вінницької міської ради, 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 03084813.

Повний текст рішення складений 02.02.2024.

Суддя: