Рішення

від 22.01.2024 по справі 904/4742/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024м. ДніпроСправа № 904/4742/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури (Тернопільська обл., м. Тернопіль) в інтересах держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації (Тернопільська обл., м. Тернопіль) та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішторгресурс" (м. Дніпро)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивачів - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (м. Київ)

про стягнення пені

Представники:

прокурор: Богомол О.М.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Кадеров Ю.М.;

від відповідача:: Кобиляков А.А.;

віт третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України звернувся з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішторгресурс", в якій просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішторгресурс" (код ЄДРПОУ 39110589) до Державного бюджету України пеню внаслідок несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в розмірі 870597,70грн.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані порушенням відповідачем договірних умов в частині дотримання строку поставки товару у визначений публічним договором термін, у зв`язку з чим, відповідачу нараховано до стягнення пеню в сумі 870597,70грн за загальний період з 08.04.2022 по 29.05.2022. Стягнення пені до Державного бюджету України прокурор обґрунтовує тим, що договір поставки укладено на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 «Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» від 02.03.2022, №185 «Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» від 03.03.2022, №193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету». Прокурор зазначає, що кошти, які AT "Українська залізниця", як платник за договором, сплачувала відповідачу на виконання договору поставки, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

Заявляючи про своє процесуальне право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, прокурор посилається на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зауважує, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк, є достатньою для втручання прокурора.

При цьому прокурор звертає увагу суду на відповідні висновки з цього питання Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Разом із позовною заявою заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури звернувся з клопотанням про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивачів - Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 17.10.2023. Залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивачів - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815).

06.09.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від представника позивача-2 надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви, в яких він просить позовні вимоги задовольнити повністю. Також, звернувся із заявою про розгляд справи за відсутності представника позивача-2.

11.09.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника позивача-2 надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви, аналогічні тим, що надійшли засобами електронного зв`язку 06.09.2023.

25.09.2023 відповідач подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити прокурору в задоволенні клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду та поновлення такого строку, а також просить відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що права або охоронювані законом інтереси Тернопільської обласної військової адміністрації та/або права або охоронювані законом інтереси Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України не порушені, а відтак у них відсутні підстави для звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. Додатково зазначає, що позивач-1 вже звертався до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача на користь АТ "Українська залізниця" пені і таку позовну заяву було повернуто без розгляду. Зазначає, що таке повернення позовної заяви підтверджує те, що Тернопільська обласна військова адміністрація є неналежним позивачем у справі про стягнення пені з ТОВ "Зовнішторгресурс" в рамках укладеного договору поставки. Відповідач стверджує те, що лише АТ "Українська залізниця" наділена правом на звернення із позовом про стягнення пені за неналежне виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару.

Крім того, 25.09.2023 відповідач подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за участю представника відповідача.

Окрім цього, 25.09.2023 відповідач звернувся до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування заяви про залишення без розгляду відповідач зазначає, що прокуратурою подано позовну заяву в інтересах держави не від особи, яка згідно умов договору має право на стягнення пені. Також зазначає, що прокуратурою обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в суді порушенням відповідачем умов договору поставки, який не укладався відповідачем з позивачами. При цьому відповідач зазначає про недоведеність прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

09.10.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив в якій він просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що АТ "Українська залізниця" хоч і є стороною договору, але вона не набуває прав за договором поставки, а є лише платником грошових коштів. Таким чином, прокуратурою правильно визначено Тернопільську обласну військову адміністрацію як позивача у справі. Прокурор обґрунтовує вимоги про стягнення пені до Державного бюджету України посиланням на статтю 29 Бюджетного кодексу України, якою визначено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належать, в тому числі, кошти від санкцій (штраф, пеня тощо), що застосовується відповідно до закону.

10.10.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від позивача-1 надійшла відповідь на відзив, в якій він просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Пояснення позивача-1 аналогічні тим, що викладені прокурором у позовній заяві.

16.10.2023 відповідач подав до канцелярії суду заперечення на відповідь Тернопільської обласної прокуратури. В своїх запереченнях зазначає, що прокуратурою пропущено строк позовної давності щодо вимог, які ним заявлені, а наведені прокурором причини для поновлення строку не є поважними. Також зазначає, що посилання прокурора на статтю 29 Бюджетного кодексу України є безпідставними, оскільки пеня в даній справі передбачена не законом, а умовами пункту 6.1 договору поставки. Додатково звертає увагу суду на те, що прокурором додано до позовної заяви договір поставки, який між позивачем-1, відповідачем та АТ "Українська залізниця" не укладався.

Також, 16.10.2023 відповідач звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності, в якій просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку із пропуском позивачами строків звернення до суду з позовом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 07.11.2023.

19.10.2023 відповідач подав до канцелярії суду повідомлення про виконання відповідачем вимог ухвали суду від 17.10.2023, а саме: надав докази направлення учасникам процесу копій заяв про залишення позовної заяви без розгляду та про застосування строку позовної давності.

20.10.2023 відповідач подав до канцелярії суду заперечення на відповідь Тернопільської обласної військової адміністрації.

03.11.2023 відповідач подав до канцелярії суду додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 відкладено підготовче засідання на 28.11.2023.

13.11.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення щодо заяв відповідача про залишення позовної заяви без розгляду і про застосування позовної давності.

24.11.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви, в яких зазначено, що АТ "Українська залізниця" повністю погоджується та підтримує позовні вимоги. Також зазначає, що у відносинах між сторонами АТ "Українська залізниця" виступало лише платником за грошовими зобов`язаннями замовника - Тернопільської ОВА, і не набувало жодних прав за договором поставки, проводило оплату лише після відповідного рішення замовника, який здійснював приймання товару, перевіряв його придатність, дотримання термінів і порядку поставки товару.

Також, 24.11.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника третьої особи надійшли додаткові письмові пояснення у справі в яких АТ "Українська залізниця" підтримує позицію позивачів стосовно заяв відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та про застосування позовної давності. Додатково зазначає, що специфіка договору, на підставі якого заявлений позов, полягає в тому, що на відміну від звичайної схеми взаємодії між покупцем та продавцем (§ 1 Глави 54 ЦК України) до таких відносин на підставі розпорядчого акта органу влади залучений третій агент - платник, який перебирає на себе лише одну з функцій покупця оплату товару. Водночас саме позивачі залишають за собою решту функцій покупця (замовника), зокрема визначення товару для закупівлі та його обсягу, визначення місця поставки, контроль кількості, якості і строків поставки, оплати і взагалі належного виконання, а тому є належними позивачами в цій справі.

27.11.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення від 21.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023 відмовлено в задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.12.2023.

08.12.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

20.12.2023 відповідач подав до канцелярії суду клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 відкладено розгляд справи по суті на 16.01.2024.

У судове засідання 16.01.2024 позивач-2 і третя особа не забезпечили явку своїх повноважних представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 відкладено розгляд справи по суті на 22.01.2024. У судовому засіданні представник відповідача зазначив про відсутність необхідності в розгляді його клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням, а тому господарський суд дійшов висновку про залишення даного клопотання без розгляду.

19.01.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

19.01.2024 до канцелярії суду від представника позивача-1 надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 22.01.2024 відмовлено в задоволенні заяви позивача-1 про відкладення розгляду справи та проголошені вступна і резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 «Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі», водночас переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначаються рішенням державних замовників у сфері оборони; для інших закупівель - рішенням органу управління державним майном суб`єкта господарювання державного сектору економіки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 «Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (далі - постанова №185) уповноважено AT «Укрзалізниця» в умовах воєнного стану виступати, зокрема, платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - постанова №193) з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженими постановою Уряду України від 03.05.2022 №528 (далі - порядок №528), головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вказане Міністерство перейменовано та на даний час є Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Положеннями п.п. 3-5 Порядку №528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами - AT «Укрзалізниця». Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок AT «Укрзалізниця», відкритий в державному банку. Кошти, використані AT «Укрзалізниця» для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

Так, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану Тернопільською обласною військовою адміністрацією здійснено закупівлю продовольчих товарів у постачальника, включеного до переліку підприємств для забезпечення нагальних потреб функціонування держави, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.03.2022 №148.

На офіційному веб-сайті АТ "Українська залізниця" за посиланням: https://uz.gov.ua/about/procurement/ опубліковано проект договору постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування. Форму та умови договору затверджено рішенням правління AT "Українська залізниця" від 12.03.2022, згідно витягу з протоколу №Ц-54/29 Ком.т, погоджено Мінагрополітики України - 06.04.2022.

Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (надалі товар (-и)), перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках (далі заявка), а замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору. Укладанням цього договору постачальник підтверджує, що товар належить постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами.

У заявці обов`язково зазначається назва предмету закупівлі з зазначенням коду ДК 021:2015 (Єдиний закупівельний словник) згідно з показником четвертої цифри (п. 1.3 договору)

Загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору, окрім іншого, визначено, що оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі всіма чинними змінами), на таких умовах:

2.2.1. попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника;

2.2.2. остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника. Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі товару та/або накладної (товаро-транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником.

Згідно з п. 5.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього договору, на підставі письмових заявок замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару.

Відповідно до п. 5.4 договору товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим договором порядку (п. 5.5 договору).

Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару в пункті призначення. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товаро-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього договору) та підписані уповноваженими особами (п. 5.8 договору).

Пунктом 6.1 договору визначено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

За умовами пунктів 6.6, 6.7 договору, платник несе відповідальність за своєчасне здійснення платежів за умовами цього договору. У разі не одержання платником відповідних рахунків (на попередню оплату та на остаточний розрахунок) у порядку відповідно до умов пункту 2.2 цього договору, платник не несе жодної відповідальності за не оплату чи несвоєчасну оплату поставленого товару.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків ? до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору).

Пунктами 11.1, 11.2 договору передбачено, що сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022. Відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З урахуванням положень ст. 634 Цивільного кодексу України та на виконання вимог вказаних постанов Уряду України, Тернопільська обласна військова адміністрація (далі замовник, позивач-1) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішторгресурс" (далі постачальник, відповідач) із заявкою №15 від 29.03.2022 на закупівлю продовольчих товарів, складеною та погодженою Департаментом агропромислового розвитку, на поставку товару, а саме: рис фасований в асортименті, 1кг, КОД ДК 021:2015 15610000-7, у кількості 1163500,00кг (а.с. 40 том 1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зовнішторгресурс" за результатом розгляду заявки №15 від 29.03.2022, виставило Тернопільській обласній військовій адміністрації рахунок на оплату №10/34 від 29.03.2022 (а.с. 41 том 1). Фактично відповідач погодився укласти договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування (в редакції оприлюдненій на сайті АТ "Українська залізниця" за посиланням - https://uz.gov.ua/about/procurement/), за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620).

Рахунком визначено: найменування товару рис фасований в асортименті, 1кг, КОД ДК 021:2015 15610000-7, у кількості 1163500,00кг, загальна вартість товару 53055600,00грн. Порядок оплати:

- аванс 30%: 15916680,00грн;

- остаточна оплата 70%: 37138920,00грн.

Відповідно до платіжного доручення №746 від 05.04.2022 на суму 15916680,00грн (а.с. 42 том 1) АТ "Українська залізниця" здійснило передоплату згідно рахунку №10/34 від 29.03.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620).

Таким чином, з наявних в матеріалах справи заявки №15 від 29.03.2022 на закупівлю продовольчих товарів, рахунку на оплату №10/34 від 29.03.2022 та платіжного доручення №746 від 05.04.2022 вбачається, що між Тернопільською обласною військовою адміністрацією, Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зовнішторгресурс", шляхом його приєднання на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України, укладено публічний тристоронній договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування (надалі договір) для забезпечення населення територіальних громад в регіонах, на території яких тривають активні бойові дії, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану (в редакції оприлюдненій на сайті АТ "Українська залізниця" за посиланням - https://uz.gov.ua/about/procurement/, станом на 24.03.2022).

З урахуванням здійсненої платником 05.04.2022 попередньої оплати за рахунком №10/34 від 29.03.2022, відповідно до п. 5.4 договору поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 07.04.2022 включно, однак всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України відповідачем зобов`язання з поставки товару у визначені строки не виконано.

Згідно з видатковими накладними №0025001 від 20.04.2022, №0025002 від 20.04.2022, №0025003 від 20.04.2022, №0025004 від 20.04.2022, №0025005 від 20.04.2022, №0026006 від 20.04.2022, №0025007 від 20.04.2022, №0025008 від 20.04.2022, №0025009 від 20.04.2022, №0026011 від 21.04.2022, №0025012 від 21.04.2022, №0025013 від 21.04.2022, №0025014 від 21.04.2022, №0025016 від 23.04.2022, №0025017 від 23.04.2022, №0025018 від 23.04.2022, №0025020 від 25.04.2022, №0025021 від 25.04.2022, №0025022 від 25.04.2022, №0025019 від 26.04.2022, №0025023 від 26.04.2022, №0025024 від 26.04.2022, №0025045 від 07.05.2022, №0025055 від 10.05.2022, №0025046 від 11.05.2022, №0025053 від 12.05.2022, №0025056 від 14.05.2022, №0025057 від 14.05.2022, №0025405 від 21.05.2022, №0025408 від 22.05.2022, №0025410 від 30.05.2022 (а.с. 43-73 том 1), весь товар за заявкою був поставлений до 30.05.2022 (включно).

Прокурор зазначає, що фактичне виконання зобов`язання з поставки товару (рис фасований в асортименті, 1 кг) відбулося 30.05.2022, хоча, з урахуванням здійсненої платником 05.04.2022 попередньої оплати, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 07.04.2022 включно, однак всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України відповідачем зобов`язання з поставки товару не було виконано у належний строк, у зв`язку з чим прокурор розрахував та просить стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 870597,70грн за загальний період з 08.04.2023 по 29.05.2023. Відповідач проти цього заперечує, що і є причиною виникнення спору.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено у Законі України «Про прокуратуру».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про прокуратуру, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци перший та другий частини третьої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

У свою чергу, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись із позовною заявою, заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури зазначив, що звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення державних інтересів, а стягнення пені з постачальника до Державного бюджету України сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже і укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору. Недотримання постачальником договірних зобов`язань перед державою в умовах воєнного стану суспільному інтересу вочевидь не відповідає, а тому має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист. Органами, уповноваженими на захист державних інтересів у спірних правовідносинах, є Тернопільська обласна військова адміністрація та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, які не здійснюють належних заходів щодо захисту інтересів держави, зокрема Тернопільською обласною військовою адміністрацією при розгляді справи №904/1213/23 обрано неналежний спосіб захисту прав, а Мінінфраструктури не вживає жодних заходів для захисту прав та інтересів держави.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що Тернопільською обласною прокуратурою на адресу Тернопільської обласної військової адміністрації направлено лист за вих. №15-406ВИХ-23 від 31.07.2023 із вимогою повідомити, чи будуть вживатися заходи щодо касаційного оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі №904/1213/23, та надати засвідчені копії документів (а.с. 74-79 том 1).

У відповідь, Тернопільська обласна військова адміністрація листом від 03.08.2023 №03-7149/16 повідомила Тернопільську обласну прокуратуру, що нею не подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі №904/1213/23 у зв`язку з відсутністю належного фінансування. Одночасно надано копії запитуваних документів (а.с. 80-85 том 1).

Тернопільською обласною прокуратурою на адресу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України направлено лист за вих. №15-698ВИХ-23 від 31.07.2023 із вимогою повідомити про вжиті та заплановані Мінінфраструктури заходи щодо стягнення з ТОВ «Зовнішторгресурс» штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань щодо поставки товару за договором на підставі заявки №15 від 29.03.2022 у сумі 870597,70грн (а.с. 86-89 том 1).

У відповідь, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України листом №15649-23 від 15.08.2023 повідомило Тернопільську обласну прокуратуру, що Мінінфраструктури не є стороною за укладеним договором, відсутні правові підстави для вжиття міністерством заходів щодо стягнення з ТОВ «Зовнішторгресурс» штрафних санкцій, передбачених ним (а.с. 90-92 том 1).

Листами №15-436ВИХ-23 від 17.08.2023 та №15-437ВИХ-23 від 17.08.2023 Тернопільська обласна прокуратура повідомила Тернопільську обласну військову адміністрацію та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, що ні Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України, ні Тернопільською обласною військовою адміністрацією не ініціювалося питання про стягнення з ТОВ «Зовнішторгресурс» пені у зв`язку з несвоєчасним виконанням взятих на себе зобов`язань з поставки товару, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Тернопільською обласною прокуратурою будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі Тернопільської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, за участю третьої особи на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ТОВ «Зовнішторгресурс» про стягнення пені у зв`язку із несвоєчасним виконанням взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 870597,70грн.

З наведених документів та матеріалів справи слідує, що хоча Тернопільська обласна військова адміністрація і зверталась до відповідача з вимогою про зобов`язання перерахувати на рахунок АТ «Українська залізниця» пеню в межах справи №904/1213/23, однак позовну заяву було повернуто. Наведене надавало підстави прокурору для висновку про неналежне здійснення органом державної влади захисту інтересів держави та вжиття заходів представницького характеру прокурором.

Згідно з викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 правової позиції прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

В свою чергу невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Окрім цього Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/19/18 надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави, оскільки позивачами, не зважаючи на те, що прокурор в порядку, визначеному статтею 23 Закону України Про прокуратуру, звертав їх увагу на порушення інтересів держави внаслідок несвоєчасного виконання постачальником зобов`язань з поставки товару, необхідність їх захисту шляхом стягнення з відповідача передбаченої договором пені, у розумний строк не вжили належних та ефективних правових заходів щодо захисту інтересів держави.

При цьому, при розгляді справи, позивачі підтримали позовні вимоги прокурора, погодились з порушенням визначених прокурором інтересів держави та необхідністю їх захисту.

Відтак, суд вважає обґрунтованим твердження прокурора про те, що неналежне виконання відповідачем своїх договірних обов`язків щодо своєчасного постачання продовольчих товарів може бути підставою для звернення прокурора з позовом за захистом інтересів держави, і такий спір підлягає вирішенню судом по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

При вирішенні даного спору суд керується приписами ч.ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України згідно з якими відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до наведеного вище договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування є договором приєднання та поставки відповідно.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено в ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4 договору визначено, що товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач виконав договірні зобов`язання щодо поставки товарів, водночас з порушенням визначеного п. 5.4 договору строку.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов`язання повинен сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частинами 1-3 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Умовами договору, а саме пунктом 6.1 сторонами погоджено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

З наведених вище положень законодавства слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору. Зазначене стосується і зобов`язань, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, що має місце у цьому спорі, оскільки виконання зобов`язання з оплати відповідачу поставленого товару фінансувалось за рахунок субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам.

Однак, положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачають, що навіть і у разі, якщо зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки (пені, штрафу) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією нормою статті.

Відповідно до статті 167 Цивільного кодексу України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України (п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Скориставшись засадою свободи договору, сторони замовник - Тернопільська обласна військова адміністрація, платник - АТ "Укрзалізниця" та постачальник - ТОВ "Зовнішторгресурс" узгодили пункт 6.1 укладеного між ними договору щодо розміру та порядку сплати пені за порушення постачальником строку поставки товару, а саме визначили, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ сплачується на рахунок саме платника - АТ "Українська залізниця".

Водночас, як встановлено судом, ТОВ "Зовнішторгресурс" укладало даний договір лише шляхом приєднання до його умов, які викладались на сайті АТ "Укрзалізниця". Отже, ТОВ "Зовнішторгресурс" не впливало на формулювання умов договору, не могло їх змінити в переддоговірній процедурі, а лише приєдналось до умов договору в цілому.

Разом з цим, господарський суд зазначає, що відповідач намагався погодити інший строк поставки товару, обґрунтовуючи його введенням правового режиму воєнного стану на території України, наявними затримками зі здійсненням митних процедур, відмовою іноземних постачальників здійснювати поставку на територію України, а також відсутністю фізичної спроможності позивача-1 прийняти товар у тій кількості, яка заявлена, протягом 2 (двох) календарних днів. Так, листом №06/04/2022 від 06.04.2022 відповідач просив продовжити строк поставки товару по 30.05.2022 (а.с. 99 том 1).

Таким чином, позивач-1 був повідомлений відповідачем про можливе продовження фактичних строків поставки товару ще до закінчення строку поставки визначеного договором.

Позивач-1 надав лист щодо виконання поставок товарів тривалого зберігання №04-6528/19 від 26.08.2022 (а.с. 102 том 1), відповідно до змісту якого зазначив, що поставка відбувалась протягом березня-травня 2022 року із заключною поставкою продуктів 30.05.2022. Зауважень та претензій до поставленого товару не має.

Прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з ТОВ "Зовнішторгресурс" пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 870597,70грн до Державного бюджету України.

Суд зазначає, що АТ "Українська залізниця" є самостійною юридичною особою, яка вправі набувати цивільні права та обов`язки, здійснювати їх захист.

Доводи прокурора про те, що кошти, які ТОВ "Зовнішторгресурс" отримало в рахунок оплати за договором, були виділені як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам, а отже мають стягуватися до Державного бюджету України не визнаються судом обґрунтованими, оскільки умови договору, а в даному випадку умови про сплату пені можуть встановлюватись сторонами у договорі, які скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок платника - АТ "Українська залізниця". Походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких було оплачено закупівлю товару, виділення таких коштів шляхом субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, не є підставою для зміни умов договору, і не є підставою для стягнення, всупереч умовам договору, пені до Державного бюджету України.

В судовому засіданні ні прокурор, ні представник позивача-1 не навели законодавчого обґрунтування та не повідомили суду про наявність додаткових угод, інших правочинів, що отриману відповідно до п. 6.1 договору пеню АТ "Українська залізниця" зобов`язане в подальшому перерахувати до Державного бюджету України. В договорі такі положення також відсутні.

Пунктом 23 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено зарахування до доходів загального фонду Державного бюджету України коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 6-3, 6-4, 6-9, і 13-5 частини третьої цієї статті, пунктами 37-39 частини першої статті 64, пунктом 13 частини першої статті 64-1 та пунктами 26 і 27 частини першої статті 66 цього Кодексу).

Суд не визнає обґрунтованими посилання прокурора про те, що пеня підлягає сплаті до Державного бюджету України на підставі статті 29 Бюджетного кодексу України, оскільки дана норма регулює зарахування до Державного бюджету України штрафів та пені, які застосовуються відповідно до закону, а не пені, сплата якої передбачається у договорі.

На посилання АТ "Українська залізниця" на те, що товариство є лише фактичним платником грошових коштів, які до того ж не є власними, та відповідно не набуває жодних прав за договором, зокрема і права вимоги будь-якого виконання на її користь суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 статті 202 Цивільного кодексу України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін;

Згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї;

Як вбачається з умов договору, на АТ "Українська залізниця" покладено як права, так і обов`язки, в тому числі, і передбачено відповідальність платника за невиконання своїх зобов`язань.

Зокрема, п. 1.1 договору на платника покладено обов`язок своєчасно забезпечити оплату товару, абзацом другим п. 11.4 передбачено право платника вносити зміни до договору за погодженням із замовником, абзацом десятим п. 7.3 договору передбачено обов`язок постачальника відшкодувати платнику всі збитки, завдані у зв`язку із застосуванням до постачальника санкцій, а відповідно до п. 6.6 договору АТ "Українська залізниця" несе відповідальність за своєчасне здійснення платежів за умовами цього договору.

За таких обставин, платник АТ "Українська залізниця" не є третьою особою, на яку відповідно до ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України боржник поклав виконання свого обов`язку, а є однією із сторін договору, тобто є самостійною стороною у договірних зобов`язаннях сторін з правами та обов`язками.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006 ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Враховуючи викладене та положення п. 6.1 договору, яке передбачає обов`язок постачальника сплатити пеню у випадку затримки поставки товару саме на рахунок платника, яким є АТ "Українська залізниця" суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 870597,70грн.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Щодо позовної давності для звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Так, щодо питань, які стосуються стягнення штрафних санкцій у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік (п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України).

Проте, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжено.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX унормовано, що відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодекс України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що у період дії в Україні воєнного стану строки позовної давності, як загальної, так і спеціальної, визначені Цивільним кодексом України, не сплинули, а продовжені на строк дії воєнного стану.

Оскільки, прокурором строк позовної давності не пропущено, заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в позові в повному обсязі, враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору слід залишити за Тернопільською обласною прокуратурою.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішторгресурс" про стягнення пені внаслідок несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в розмірі 870597,70грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 01.02.2024.

Суддя В.О. Татарчук