Ухвала

від 31.01.2024 по справі 910/815/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про передачу матеріалів справи за підсудністю

м. Київ

31.01.2024Справа № 910/815/24

Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши

позовну заяву Міністерства оборони України 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6

до Казенного підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" 69071, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ МАГІСТРАЛЬНА, будинок 84

про стягнення 1 384 502,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Казенного підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" про стягнення 1 384 502,16 грн. неустойки (пені) .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/94 від 03.04.2022 року в частині здійснення поставки товару у визначений договором строк, у зв`язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені у вказаній сумі.

Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція, основними видами якої є загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Згідно п. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 вказаної статті).

Відповідно до п.10 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.

В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження та найменування юридичної особи (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як встановлено судом, в позовній заяві в якості відповідача визначено Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (код ЄДРПОУ 14313866), місцезнаходженням якого за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є: 69071, Запорізька область, місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ МАГІСТРАЛЬНА, будинок 84.

Тобто, як свідчать матеріали справи, місцезнаходження відповідача не відноситься територіально до міста Києва.

При цьому, звертаючись з даним позовом до Господарського суду міста Києва позивач в обґрунтування обраної територіальної підсудності не посилається на жодні норми господарського процесуального кодексу та не наводить підстав звернення з даною позовною заявою саме до Господарського суду міста Києва.

За загальним правилом згідно з положеннями ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Правило територіальної підсудності, закріплене у ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, є прикладом підсудності, яка застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред`явити позов не лише в судах за місцезнаходженням відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.

Визначена ч.5 ст.29 Господарського процесуального кодексу України підсудність за місцем виконання договору не залежить від сторін договору і можливої зміни ними свого місця проживання, не надає жодній із сторін переваг порівняно з іншою.

Аналіз ч. 5 ст. 29 ГПК України свідчить про те, що законодавцем передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін.

Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Так, згідно зі ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 ГК України господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є стягнення з відповідача - Казенного підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" неустойки (пені) в сумі 1 384 502,16 грн. за неналежне виконання останнім умов укладеного між сторонами Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/94 від 03.04.2022 року (далі - Контракт).

Так, за умовами п. 3.1 Контракту поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товару за Контрактом здійснюється у місці поставки на підставі видаткової накладної з оформленням вантажоодержувачем акту приймання - передачі.

Поряд із цим, умовами погоджених сторонами згідно Контракту специфікацій не визначене місце поставки товару, а додані до матеріалів позовної заяви копії видаткової накладної № 50 від 31.10.2023 року та Акту приймання - передачі військового майна № 172 від 31.10.2023 року містять адресу доставки та адресу вантажоодержувача - м. Лозова Харківська область.

Наразі, у ч. 5 ст. 29 ГПК України не зазначено, що предмет спору повинен бути пов`язаний з виконанням договору у певному місці. Відтак, якщо у договорі чітко вказано місце його виконання, до позову, що подається, за умови такого існування в договорі відповідної умови, застосовується частина 5 статті 29 ГПК України та у позивача в такій справі виникає право (в силу дії ч. 1 ст. 29 ГПК України) вибору, до якого суду він може подати позовну заяву за місцезнаходженням відповідача чи за місцем виконання договору.

При цьому, з урахуванням умов спірного Контракту сплата штрафних санкцій за рішенням суду не містить прив`язки до певного місця, що в сукупності виключає можливість застосування в даному випадку ч. 5 ст. 29 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені за неналежне виконання відповідачем умов Контракту, тобто спір про стягнення штрафних санкцій безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання договору поставки, оскільки умовами Контракту не визначено конкретного місця виконання зобов`язання відповідача як постачальника по сплаті штрафних санкцій за Контрактом, за висновками суду вказане зобов`язання не є таким, яке належить через його особливість виконувати тільки в певному місці, що у даному випадку виключає можливість застосування приписів ч. 5 ст. 29 ГПК України.

Таким чином, оскільки місцезнаходженням відповідача є: 69071, Запорізька область, місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ МАГІСТРАЛЬНА, будинок 84, згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України позивач мав звернутись з даною позовною заявою до Господарського суду Запорізької області.

Отже, дана позовна заява не підсудна Господарському суду міста Києва, відтак наявні підстави для передачі справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

У відповідності до вимог статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (ч. 1 ст. 31 ГПК України).

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали (ч. 3 ст. 31 ГПК України).

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріали позовної заяви у справі № 910/815/24 підлягають передачі за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Направити матеріали позовної заяви Міністерства оборони України про стягнення 1384502,16 грн. пені з доданими до неї документами за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у строки та порядку, встановленому статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон