Рішення

від 02.02.2024 по справі 910/16652/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2024Справа № 910/16652/23за позовом Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І.Вернадського Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малахіт-К"

про стягнення 19679,30 грн

Суддя Усатенко І.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малахіт-К" про стягнення 19679,30 грн, згідно договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 40/18 від 02.05.2018 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 02.05.2018.

Ухвалою суду від 02.11.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

14.11.2023 та 15.11.2023 від позивача надійшла заяви про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 02.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.11.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 03142, місто Київ, проспект Палладіна, будинок 32/34, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 20.11.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018 Інститутом загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського Національної академії наук України (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Малахіт-К" (орендар) укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 40/18.

Згідно п. 1.1 договору оренди в редакції додаткової угоди від 10.01.2020, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно:т вбудоване нежиле приміщення кім. 10(143) Лабораторно-адміністративного корпусу (літера А) (інвент. 101300004), загальною площею 14,3 кв м, розміщене за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Палладіна (земельна ділянка 1,5108 га, кадастровий № 8000000000:75:041:037), на першому поверсі Лабораторно-адміністративного корпусу (літера А), що перебуває на балансі Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського , вартість якого згідно з висновком про вартість майна від 31.07.2017 і становить за незалежною оцінкою станом на 31.07.2017 - 76270,00 грн без ПДВ.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п. 2.1 договору оренди).

Відповідно до п. 3.1, 3.3-3.5 договору оренди, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2018 - 1247,33 грн. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України. Орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (не залежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця, добова орендна плата за дні користування визначається згідно з методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Згідно п. 3.11 договору оренди, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, орендодавцю.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 02.05.2018 до 01.04.2021 включно. Договір оренди може бути розірваний достроково: за взаємною згодою сторін (п. 10.1, 10.6 договору оренди).

Обумовлене договором оренди нерухоме майно орендар прийняв в оренду за актом приймання-передачі від 02.05.2018.

Позивач долучив до матеріалів справи розрахунок заборгованості з оренди за договором № 40/18 від 02.05.2018, згідно якого, відповідач мав сплати орендну плату у наступному розмірі: за грудень 2019 - 1654,60 грн, за січень 2020 - 1651,28 грн, за лютий 2020 - 1654,58 грн, за березень 2020 - 1649,63 грн, за квітень 2020 - 1662,83 грн, за травень 2020 - 1676,12 грн, за червень 2020 - 840,58 грн. Загальна сума нарахованої позивачем орендної плати за період з грудня 2019 по червень 2020 становить 10789,62 грн.

Відповідач не подав будь-яких заперечень чи спростувань щодо нарахованої позивачем суми орендної плати.

13.05.2020 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому просив достроково розірвати договір оренди № 40/18 від 02.05.2018.

15.06.2020 сторони уклали додаткову угоду до договору оренди № 40/18 від 02.05.2018, згідно якої домовились, що договір оренди вважається розірваним за згодою сторін, а орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно.

15.06.2020 сторони підписали акт приймання-передачі, яким було повернуто нерухоме майно з оренди (1 приміщення кім. 10(143), загальною площею 14,3 кв м, на 1 поверсі в будівлі Лабораторно-адміністративного корпусу (літера А), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ).

Тобто загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати становить 10789,62 грн за період з грудня 2019 по червень 2020.

02.05.2018 між Інститутом загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малахіт-К" (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до п. 1.1 якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 14,3 кв м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Пунктами 2.1.1, 2.1.2 договору про відшкодування витрат балансоутримувач зобов`язується забезпечити: - виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його співробітникам, згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Перелік таких робіт і послуг, порядок та умови їх оплати, встановлюються додатками до цього договору; - надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами.

В додатку № 2 до договору про відшкодування витрат передбачено перелік робіт з утримання приміщень та прибудинкових територій: прибирання прибудинкових територій; освітлення прибудинкових територій; прибирання місць загального користування; освітлення місць загального користування; обслуговування та ремонт електричних, водопровідних та каналізаційних мереж зовні та всередині будівлі; охорона інституту; вивіз сміття; дератизація, демеркуризація відпрацьованих люмінесцентних ламп, ремонт бойлерних, насосних, вентиляційних, електрощитових, трубопроводів, електрокабелів та ін.. відшкодовуються у випадку надання таких послуг; послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд, пов`язане з експлуатацією та утриманням будинків.

В додатку № 3 до договору про відшкодування витрат передбачено розрахунок щомісячних платежів за утримання, обслуговування та ремонт приміщень, комунальних та інших послуг балансоутримувача: витрати по утриманню будівлі та прибудинкової території з ПДВ - 6,60 грн/кв. м, вивіз сміття з ПДВ - 0,05 грн/кв м, освітлювання місць загального користування з ПДВ - 6,18 грн/кв м, вода та водовідведення - 14,21 грн/чол., Інтернет з ПДВ - 21,0 грн/чол.

Згідно п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат орендар зобов`язується: не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю.

Також орендар зобов`язується оплачувати балансоутримувачу в повному обсязі передбачені послуги за цим договором та додатками до нього, на підставі виставлених рахунків, включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору оренди від 02.05.2018 № 40/18 (п. 2.2.7 договору про відшкодування витрат).

Відповідно до п. 5.1, 5.6 договору про відшкодування витрат, строк дії цього договору не може бути більшим, ніж строк дії договору оренди від 02.05.2018 № 40/18. Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку дії договору оренди від 02.05.2018 № 40/18.

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату експлуатаційних послуг та податку на землю: № 1108 від 24.01.2020 на суму 227,23 грн, відшкодування комунальних послуг за грудень 2019; № 1325 від 26.03.2020 на суму 32,52 грн, відшкодування податку на землю за січень-лютий 2020; № 1272 від 23.03.2020 на суму 158,44 грн, відшкодування комунальних послуг за лютий 2020; № 1200 від 03.03.2020 на суму 182,75 грн, відшкодування комунальних послуг за січень 2020; № 1498 від 04.05.2020 на суму 16,26 грн, податок на землю за квітень 2020; № 1405 від 16.04.2020 на суму 162,31 грн, відшкодування комунальних послуг за березень 2020; № 1529 від 08.05.2020 на суму 154,15 грн, відшкодування комунальних послуг за квітень 2020; № 5590/06 від 10.06.2020 на суму 167,81 грн, відшкодування комунальних послуг за травень 2020 та податку на землю за травень-червень 2020; № 1618 від 09.07.2020 на суму 75,43 грн, відшкодування комунальних послуг за червень 2020; № 982 від 11.12.2019 на суму 185,33 грн, відшкодування комунальних послуг за листопад 2019; № 967 від 06.12.2019 на суму 16,25 грн, відшкодування податку на землю за вересень 2019; № 938 від 06.12.2019 на суму 48,79 грн, податок на землю за жовтень-грудень 2019. Загалом згідно виставлених позивачем рахунків, долучених до матеріалів справи відповідач мав сплатити вартість комунальних послуг та податку на землю за період з вересня 2019 по червень 2020 у сумі 1427,27 грн.

Відповідач не надав суду доказів оплати вартості наданих йому комунальних послуг та податку на землю у сумі 1427,27 грн, нарахованих за період з вересня 2019 по червень 2020.

До матеріалів справи долучено листи позивача адресовані відповідача з приводу наявності заборгованості за договором оренди та вимогою її оплатити (№ 93/2-154 від 23.03.2021, № 93/2-325 від 12.06.2020, № 93/2-357 від 07.07.2020, № 93/2-590 від 27.11.2020, № 93/2-104 від 02.03.2021, № 93/2-249 від 08.05.2020, № 93/2-210 від 17.04.2020, № 93/2-80/1 від 20.01.2020, № 93/2-597 від 10.12.2019, № 93/2-536 від 13.11.2019).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Стаття 763 ЦК України передбачає, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач користувався об`єктом оренди в період з 02.05.2018 по 15.06.2020.

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно умов договору оренди, орендна плата вносить орендарем до 25 числа поточного місяця, тобто з 26 числа поточного місяця орендар є таким, що прострочив сплату орендного платежу за поточний місяць. Оскільки, предметом розгляду у даній справі є стягнення орендної плати за період з грудня 2019 по червень 2020, то строк її оплати є таким, що настав, за всіма заявленими до стягнення платежами.

Відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження відсутності у нього обов`язку сплачувати орендну плату за користування приміщенням згідно договору № 40/18 від 02.05.2018 в період з грудня 2019 по 15.06.2020 (дата припинення договору оренди).

Оскільки суду не було надано доказів оплати відповідачем орендної плати за період з грудня 2019 по червень 2020 у сумі 10789,62 грн, суд вважає вимоги позивача в цій частині обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Договором оренду було обумовлено укладення сторонами договору, на підставі якого орендарю відшкодовуються витрати, понесені ним в зв`язку з наданням комунальних послуг та плати за землю, який був укладений 02.05.2018 та зазначений вище. За своєю правовою природою вказаний правочин є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Згідно умов договору відшкодування вартість спожитих комунальних послуг та плати за землю мала здійснюватись до 15 числа місяця, наступного за звітним. Тобто, відповідач є таким, що прострочив свої грошові зобов`язання за договором про відшкодування з 16 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги.

До матеріалів справи долучено докази виставлення позивачем відповідачу рахунків за договором про відшкодування за період з вересня 2019 по червень 2020 на загальну суму 1427,27 грн, які не були оплачені. Суд відзначає, що позивач в прохальній частині позову просить стягнути суму відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 1525,54 грн. Проте, у обгрунтованому розрахунку, який був наданий позивачем на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без розгляду, позивачем зазначено, що сума витрат, яка підлягає відшкодуванню становить 1427,27 грн. Також позивачем саме на суму 1427,27 грн було виставлено рахунки-фактури, які були надані суду на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Отже, суду не було надано доказів виставлення відповідачу рахунків на суму 1525,54 грн, як і не надано доказів надання послуг саме на цю суму. В зв`язку з вище зазначеним, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 1427,27 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача втрати від інфляції на загальну суму 6137,14 грн, та 3% річних на загальну суму 1227,00 грн, нараховані на грошові зобов`язання за договором оренди за період з 26.12.2019 по 08.11.2023 (з урахуванням дат виникнення заборгованості за кожен місяць) та на грошові зобов`язання за договором про відшкодування витрат за період з 16.12.2019 по 08.11.2023 (з урахуванням дат виникнення заборгованості за кожен місяць).

Частина 1 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд № 910/12604/18 від 01.10.2019).

Згідно перерахунку суду суми втрат від інфляції та 3% річних є більшими, ніж нарахував позивача, проте з урахуванням приписів ст. 237 ГПК України, що обмежують право суду виходити за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню втрати від інфляції у сумі 6137,14 грн та 3% річних у сумі 1227,00 грн, тобто у визначеному позивачем розмірі.

Таким чином, суд вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги, в частині, з огляду на встановлені судом обставини.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен з доводів сторін.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малахіт-К" (03142, м. Київ, проспект Палладіна, будинок 32/34; ідентифікаційний код 32252430) на користь Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського Національної академії наук України (03142, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, будинок 32/34; ідентифікаційний код 05417383) заборгованість по орендній платі у розмірі 10789 (десять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 62 коп., витрати балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна на надання комунальних послуг орендарю у розмірі 1427 (одна тисяча чотириста двадцять сім) грн 27 коп., втрати від інфляції у розмірі 6137 (шість тисяч сто тридцять сім) грн 14 коп., 3% річних у розмірі 1227 (одна тисяча двісті двадцять сім) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 2670 (дві тисячі шістсот сімдесят) грн 60 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна на надання комунальних послуг орендарю у розмірі 98,27 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко