Рішення

від 22.01.2024 по справі 911/2082/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2082/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області (15300, Чернігівська обл., м. Корюківка, вул. Шевченка, 98) в інтересах держави в особі Іванківської селищної ради (07201, Київська обл., Вишгородський р-н, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, 7)

до 1. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитятки Солар" (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 19/14)

про скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав та витребування земельної ділянки,

секретар судового засідання: Невечера С.А.

Представники сторін:

прокурор: Недвига Н.О. (посвідчення № 077784);

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Іванківської селищної ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі - відповідач 1, ГУ Держгеокадастру) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитятки Солар» (далі - відповідач 2, ТОВ «Дитятки Солар») про скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав та витребування земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначає, що внаслідок державної реєстрації у Державному земельному кадастрі 25.02.2021 р. земельної ділянки площею 4,0000 га з кадастровим номером 3222080800:01:002:0089 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2322015832220, номер запису про право власності 41184995), яка була утворена шляхом об`єднання земельних ділянок площами 2,0000 га з кадастровими номерами 32222080800:01:002:0070 та 3222080800:01:002:00265, виник новий об`єкт цивільних прав, який перебуває у власності відповідача 2, в результаті чого вказані обставини призвели до неможливості виконання рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2020 р. у справі № 911/2927/19 про витребування з незаконного володіння ТОВ «Дитятки Солар» земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 32222080800:01:002:0070, оскільки вказана земельна ділянка припинила своє існування як об`єкт цивільних прав.

За змістом прохальної частини позовної заяви прокурор просить суд: 1) припинити за ТОВ «Дитятки Солар» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 4,0000 га, кадастровий номер 3222080800:01:002:0089 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2322015832220, номер запису про право власності 41184995); 2) зобов`язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 4,0000 га, кадастровий номер 3222080800:01:002:0089 на території Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (раніше - Дитятківська сільська рада Іванківського району Київської області); 3) витребувати у ТОВ «Дитятки Солар» на користь держави в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3222080800:01:002:0070 загальною площею 2 га, що розташована на території Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (раніше - Дитятківської сільської ради Іванківського району Київської області), в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 29.10.2018 р. № 10-9656/15-18-сг ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2023 р. позовну заяву було залишено без руху.

08.08.2023 р. до Господарського суду Київської області від прокурора надійшла заява б/н від 04.08.2023 р. (вх. № 15159/23 від 08.08.2023 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2023 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 11.09.2023 р.

29.08.2023 р. до Господарського суду Київської області від Іванківської селищної ради надійшло клопотання № 06-31-2629 від 18.08.2023 р. (вх. № 16392/23 від 29.08.2023 р.) про задоволення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить задовольнити позовні вимоги Керівника Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області та розглянути справу, розгляд якої призначено на 11.09.2023 р., без представника Іванківської селищної ради.

31.08.2023 р. до Господарського суду Київської області від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області надійшов відзив б/н від 30.08.2023 р. (вх. № 16557/23 від 31.08.2023 р.), згідно з яким відповідач 1 просить суд порушити питання щодо зміни процесуального статусу Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області з відповідача на третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а також відмовити позивачу у покладенні судових витрат на відповідача 1, оскільки останнім не було порушено права позивача.

У судовому засіданні 11.09.2023 р. представник відповідача 1 заперечував проти позову, підтримував клопотання, викладені у відзиві, про зміну процесуального статусу управління та про відмову в покладенні судових витрат на ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області; представник відповідача 2, прокурор та представник позивача в судове засідання не з`явились. Водночас, про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи були повідомлені належно, однак станом на час судового засідання 11.09.2023 р. в матеріалах справи були відсутніми докази отримання відповідачем 2 ухвали суду від 14.08.2023 р.

Підготовче засідання відкладалось.

Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2023 р. було відкладено підготовче засідання на 23.10.2023 р., зобов`язано прокурора та позивача надати суду письмові пояснення щодо клопотання відповідача 1, викладеного у відзиві, про зміну процесуального статусу Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області з відповідача на третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

14.09.2023 р. до Господарського суду Київської області від Керівника Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області надійшла відповідь на відзив відповідача 1 № 51-75-413вих23 від 08.09.2023 р. (вх. № 17439/23 від 14.09.2023 р.), відповідно до якої прокурор зазначає, що доводи відповідача 1, наведені у відзиві, є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки поданню позовної заяви передувало встановлення факту незаконного, безпідставного вибуття спірної земельної ділянки з власності держави з порушенням вимог ст.ст. 116, 121 Земельного кодексу України на підставі наказу № 10-9656/15-18-сг від 29.10.2018 р. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

27.09.2023 р. до Господарського суду Київської області від Іванківської селищної ради надійшло клопотання № 06-31-2992 від 19.09.2023 р. (вх. № 18401/23 від 27.09.2023 р.) про задоволення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить задовольнити позовні вимоги Керівника Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області та розглянути справу, розгляд якої призначено на 23.10.2023 р., без представника Іванківської селищної ради.

У судовому засіданні 23.10.2023 р. прокурор підтримувала позовні вимоги та заперечувала проти порушеного відповідачем 1 питання, викладеного у відзиві, про зміну процесуального статусу ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області. Представники позивача та відповідачів у судове засідання не з`явились. Водночас, про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи були повідомлені в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.10.2023 р. було відкладено підготовче засідання на 16.11.2023 р.

15.12.2023 р. до Господарського суду Київської області від Іванківської селищної ради надійшло клопотання № 06-31-3519 від 07.11.2023 р. (вх. № 23112/23 від 15.12.2023 р.) про задоволення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить задовольнити позовні вимоги Керівника Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області та розглянути справу, розгляд якої призначено на 16.11.2023 р., без представника Іванківської селищної ради.

У судовому засіданні 16.11.2023 р. прокурор заявила про подання всіх наявних у прокуратури доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті. Представники позивача та відповідачів у судове засідання не з`явились. Водночас, про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи були повідомлені в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2023 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2023 р.

15.12.2023 р. до Господарського суду Київської області від Іванківської селищної ради надійшло клопотання № 06-31-3750 від 16.11.2023 р. (вх. № 23129/23 від 15.12.2023 р.) про задоволення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить задовольнити позовні вимоги Керівника Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області та розглянути справу, розгляд якої призначено на 14.12.2023 р., без представника Іванківської селищної ради.

У судовому засіданні 14.12.2023 р. з розгляду справи по суті судом було встановлено, що в матеріалах даної справи відсутні докази повідомлення відповідача 2 про дату, час та місце судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2023 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 22.01.2024 р.

У судовому засіданні 22.01.2024 р. прокурор позовні вимоги підтримувала та просила покласти судовий збір на обох відповідачів, оскільки позов у даній справі був поданий, у тому числі, внаслідок встановлення судом незаконного вибуття спірної земельної ділянки з власності держави саме на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області № 10-9656/15-18-сг від 29.10.2018 р.; представники позивача та відповідачів у судове засідання не з`явились. Водночас, про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи були повідомлені в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом.

Відповідач 2 своїм правом на подання відзиву не скористався та не надав суду пояснень щодо позовних вимог проти нього, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

У судовому засіданні 22.01.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 1 (у підготовчому провадженні), дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.11.2020 р. у справі № 911/2927/19, яке набрало законної сили 31.12.2020 р., було витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитятки Солар" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222080800:01:002:0070 на території Дитятківської сільської ради Іванківського району Київської області, яка була відчужена громадянином ОСОБА_1 ТОВ «Дитятки Солар» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.11.2018 р. за реєстровим номером 8675, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., оскільки ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.ст. 116, 121 Земельного кодексу України, повторно, всупереч визначеного земельним законодавством порядку, отримав у власність вказану земельну ділянку.

Як слідує з позову у даній справі, під час виконання рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2020 р. у справі № 911/2927/19 стало відомо, що земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222080800:01:002:0070, припинила своє існування як об`єкт цивільних прав, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктив нерухомого майна № 328336099 від 06.04.2023 р.

16.12.2021 р. Корюківською окружною прокуратурою Чернігівської області було направлено запит № 4251вих-21 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області стосовно інформації про земельні ділянки, зокрема, земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222080800:01:002:0070.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило прокуратуру про те, що за інформацією сектору № 1 відділу № 5 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру, на підставі розробленої ТОВ «КАДАСТР Ф» технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 3222080800:01:002:00265 та 3222080800:01:002:0070, утворилася земельна ділянка з кадастровим номером 3222080800:01:002:0089. В результаті об`єднання земельних ділянок вказані кадастрові номери були перенесені до архівного шару, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-10-0.221-626/2-22 від 20.01.2022 р.

У подальшому, 25.02.2021 р. у Державному земельному кадастрі було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 4,0000 га з кадастровим номером 3222080800:01:002:0089, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001244742023 від 29.06.2023 р.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 328334288 від 06.04.2023 р., 23.03.2021 р. було вчинено державну реєстрацію права власності на новостворену земельну ділянку площею 4,0000 га з кадастровим номером 3222080800:01:002:0089 за ТОВ «Дитятки Солар», номер запису про право власності 41184995, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2322015832220.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначив, що внаслідок вчинення дій із державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3222080800:01:002:0089, державної реєстрації речового права на вказану земельну ділянку за відповідачем 2, порушено майнове право держави на витребування земельної ділянки, а також порушені конституційні засади щодо обов`язковості виконання судового рішення. Так, внаслідок державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 4,0000 га з кадастровим номером 3222080800:01:002:0089 виник новий об`єкт цивільних прав, який на даний час перебуває у власності ТОВ «Дитятки Солар», в той час як земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222080800:01:002:0070 припинила своє існування як об`єкт цивільних прав, що призвело до неможливості виконання рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2020 р. у справі № 911/2927/19 про витребування з незаконного володіння ТОВ «Дитятки Солар» об`єкта цивільних прав - земельної ділянки з кадастровим номером 3222080800:01:002:0070.

Викладене вище стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду про скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав та витребування земельної ділянки.

Слід зазначити, що за приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Встановлюючи наявність підстав для представництва інтересів держави, обов`язковими є висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 08.04.1999 р. № 3-рп/99, про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді.

Водночас, згідно із вказаним рішенням Конституційного Суду України, поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як зазначено прокурором у позові, Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області не вжила жодних заходів, спрямованих на припинення незаконного користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 3222080800:01:002:0070 та відновлення порушених прав та інтересів держави.

Згідно з ч. 5 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Поряд з цим, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Слід зазначити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави є об`єктивна обставина порушення інтересів держави у зв`язку з незаконним вибуттям із комунальної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що завдає шкоди розвитку та функціонуванню територіальної громади. Зокрема, законне, раціональне та ефективне використання земель територіальної громади беззаперечно становить державний інтерес, оскільки є одним із основних принципів розвитку територіальної громади, який полягає у виваженому та своєчасному використанні земельних ресурсів.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прокурор обґрунтовує своє представництво інтересів держави тим, що її інтерес полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Зверненню до суду з даною позовною заявою передувало встановлення факту незаконного, безпідставного вибуття земельної ділянки з кадастровим номером 3222080800:01:002:0070 з власності держави, у зв`язку з порушенням вимог ст.ст. 116, 121 Земельного кодексу України на підставі наказу № 10-9656/15-18-сг від 29.10.2018 р. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області. Водночас, дана позовна заява подана з метою захисту інтересів держави в особі Іванківської селищної ради та є повністю пропорційною визначеним цілям, серед яких: повернення в розпорядження держави земельної ділянки з кадастровим номером 3222080800:01:002:0070 та забезпечення обов`язковості виконання судового рішення у справі № 911/2927/19.

Керуючись приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Корюківською окружною прокуратурою Чернігівської області листом № 51-75-1922вих-23 від 27.04.2023 р. було повідомлено Іванківську селищну раду Вишгородського району Київської області про факт виявлення порушень вимог ст.ст. 116, 121 Земельного кодексу України при використанні земель сільськогосподарського призначення.

Листом від 10.05.2023 р. № 06-31-1465 Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області повідомила Корюківську окружну прокуратуру, що жодних заходів, спрямованих на захист порушених інтересів держави не вживалось, претензійно-позовна робота, спрямована на припинення незаконного користування земельною ділянкою не проводилась. Також, Іванківська селищна рада не заперечила щодо звернення прокуратури до суду із позовом про витребування із незаконного володіння земельної ділянки із кадастровим номером 3222080800:01:002:0070.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прокуратурою виконано вимоги, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва інтересів держави в суді, у зв`язку з чим Керівник Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області з передбачених законом підстав звернувся з даним позовом до суду про скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав та витребування земельної ділянки.

Щодо заявленого відповідачем 1 у відзиві клопотання про порушення перед позивачем питання про зміну процесуального статусу Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, необхідно відзначити таке.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу; відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Позов може бути бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно (ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість залучення до участі у справі співвідповідача та заміну неналежного відповідача, які здійснюються виключно за клопотанням позивача.

Як слідує з матеріалів справи, таких клопотань прокурором та позивачем не заявлялося, і прокуратура підтримувала позовні вимоги, заявлені до двох відповідачів.

Дослідивши наявні матеріали справи, позиції сторін, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 19 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами статей 18, 19 Земельного кодексу України встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Однією із категорій земель, на які за основним цільовим призначенням поділяються землі України, є землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22, ч. 1, 3 ст. 116, ч. 6 ст. 118, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 та п. б) ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України).

Поряд з цим, слід зазначити, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до пп. 1, 3, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області, затвердженого наказом Держгеокадастру № 603 від 23.12.2021 р., ГУ Держгеокадастру є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території м. Києва та Київської області. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством; здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації та ін.

Відповідно до приписів ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Як слідує з матеріалів справи, земельна ділянка площею 4,0000 га з кадастровим номером 3222080800:01:002:0089 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2322015832220, номер запису про право власності 41184995) в розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України є об`єктом цивільних прав, і була утворена шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 32222080800:01:002:0070 та 3222080800:01:002:00265 та на даний час перебуває у власності ТОВ «Дитятки Солар».

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 32222080800:01:002:0070 припинила своє існування як об`єкт цивільних прав, у зв`язку з її об`єднанням із земельною ділянкою з кадастровим номером 3222080800:01:002:00265, що призвело до неможливості виконання рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2020 р. у справі № 911/2927/19, яким було витребувано з незаконного володіння ТОВ "Дитятки Солар" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222080800:01:002:0070.

Так, вказаним рішенням було встановлено порушення ГУ Держгеокадастру у Київській області внаслідок видачі наказу № 10-9656/15-18-сг від 29.10.2018 р. положень ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України та принципів земельного законодавства, зокрема, рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 32222080800:01:002:0070 у власність ОСОБА_1 . Подальше відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3222080800:01:002:0070 на користь ТОВ «Дитятки Солар» також відбулось з порушенням вимог законодавства особою, яка не мала права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою. Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 32222080800:01:002:0070 вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, тоді як видача ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу № 10-9656/15-18-сг від 29.10.2018 р. не свідчила про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій відповідного органу державної влади щодо передачі цієї землі у власність. За таких обставин суд у справі № 911/2927/19 дійшов до висновку, що набуття земельної ділянки з кадастровим номером 32222080800:01:002:0070 у власність ТОВ «Дитятки Солар» відбулось з порушенням принципів, закріплених у ст.ст. 328, 330 Цивільного кодексу України, а відтак, згідно зі ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, земельна ділянка з кадастровим номером 32222080800:01:002:0070 підлягає витребуванню у ТОВ «Дитятки Солар» на користь держави.

Слід зазначити, що відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.12.2019 р. у справі № 910/6356/19, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у справі № 911/2927/19 встановлено факт незаконного вибуття із власності держави земельної ділянки з кадастровим номером 32222080800:01:002:0070, а відтак він є преюдиційним для розгляду даної справи.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021 р.) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають y постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. 3 дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Враховуючи викладене, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру втратила право розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів у межах територіальних громад.

У ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначається, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Отже, органи місцевого самоврядування можуть виконувати як функцію розпорядника земельних ділянок комунальної власності, з усіма повноваженнями власника на захист прав власності, так і функцію контролю за дотриманням земельного законодавства при використанні земельних ділянок комунальної власності. Виходячи з цього, суд відзначає, що на даний момент саме Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області є розпорядником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 32222080800:01:002:0070.

Поряд з цим, положеннями статей 328, 330, 387, 388 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом вищевказаних нормативних приписів передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна від кінцевого набувача, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас, серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Виходячи з системного аналізу наведеної норми, витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття його з володіння, наявність спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Відтак, системний аналіз норми ст. 388 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що власник з дотриманням вимог цієї статті може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Суд зазначає, що за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2023 р. у справі № 373/626/17, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та об`єднання, із присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик, не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема, і шляхом витребування цих ділянок. Подібний висновок також викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі № 367/2022/15-ц, від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц, від 18.04.2023 р. у справі № 357/8277/19, постанові Верховного Суду від 05.09.2023 р. у справі № 910/2722/22.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог прокурора про витребування у відповідача 2 земельної ділянки з кадастровим номером 32222080800:01:002:0070 в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 29.10.2018 р. № 10-9656/15-18-сг ОСОБА_1 , на користь держави в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області.

Щодо вимог про припинення за ТОВ "Дитятки Солар" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 4,0000 га з кадастровим номером 3222080800:01:002:0089 та зобов`язання ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 4,0000 га, кадастровий номер 3222080800:01:002:0089, на території Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Основним критерієм об`єкта цивільних правовідносин є його оборотоздатність, тобто можливість вільно відчужуватися або переходити від однієї особи, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено раніше, земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222080800:01:002:0070, припинила своє існування як об`єкт цивільних прав, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктив нерухомого майна № 328336099 від 06.04.2023 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

На момент звернення до суду із даним позовом, земельна ділянка з кадастровим номером 3222080800:01:002:0070 як об`єкт цивільного права вже не існувала, оскільки шляхом об`єднання увійшла до складу іншої земельної ділянки з кадастровим номером 3222080800:01:002:0089.

Суд відзначає, що у даному випадку повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) шляхом задоволення позовної вимоги про витребування майна в повній мірі не відбувається, з огляду на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 32222080800:01:002:0070 втратила статус об`єкта цивільних прав, тому рішення суду про витребування майна не є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за відповідачем 2 на даний момент зареєстровано право не на витребувану спірну земельну ділянку, а на новоутворену земельну ділянку, що не відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 3 вказаного Закону).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, окрім іншого, під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Поряд з цим, п. 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127, передбачено, що державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку.

Згідно з приписами ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.

Як встановлено судом, 25.02.2021 р. у Державному земельному кадастрі було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 4,0000 га з кадастровим номером 3222080800:01:002:0089, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001244742023 від 29.06.2023 р. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктив нерухомого майна № 328334288 від 06.04.2023 р., 23.03.2021 р. було вчинено державну реєстрацію права власності на новостворену земельну ділянку площею 4,0000 га з кадастровим номером 3222080800:01:002:0089 за ТОВ «Дитятки Солар», номер запису про право власності 41184995, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2322015832220.

Відповідач 1 заперечував проти задоволення позовних вимог, стверджуючи, що державна реєстрація земельної ділянки площею 4,0000 га з кадастровим номером 3222080800:01:002:0089 в Державному земельному кадастрі була здійснена 25.02.2021 р. на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розробленої 22.02.2021 р. ТОВ «КАДАСТР Ф», за нотаріально посвідченою заявою від 22.02.2021 р. та витягами з реєстру заборон від 22.02.2021 р. (номер довідки 245346798), у зв`язку з чим підстав для відмови в проведенні державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державного кадастрового реєстратора не було.

Слід зазначити, що процедура скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснюється із дотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Прокурор стверджує, що з метою відновлення порушеного права держави в особі Іванківської селищної ради та забезпеченні його виконання, необхідно відновити становище, яке існувало до вчинення рішень та дій з об`єднання земельних ділянок та перереєстрації речових прав на новоутворений об`єкт, шляхом визнання незаконною державної реєстрації земельної ділянки площею 4,0000 га з кадастровим номером 3222080800:01:002:0089 та її скасування. Задоволення такої вимоги надасть безперешкодну можливість як позивачу оформити витребувану земельну ділянку як об`єкт цивільних прав у спосіб, передбачений ст. 79-1 Земельного кодексу України, так і відповідачу 2 забезпечити державну реєстрацію та речові права на іншу земельну ділянку.

Приписами ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що задоволення позовних вимог про припинення за ТОВ "Дитятки Солар" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею площею 4,00 га з кадастровим номером 3222080800:01:002:0089 призведе до ефективного способу захисту порушених прав держави в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області.

Аналогічні висновки щодо ефективності обраного прокурором способу захисту містяться у постановах Верховного Суду від 24.03.2021 р. у справі № 672/1790/18 та від 07.12.2022 р. у справі № 924/144/20.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитятки Солар» (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 19/14, код 04358000) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 4,0000 га, кадастровий номер 3222080800:01:002:0089 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2322015832220, номер запису про право власності 41184995).

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код 39817550) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 4,0000 га, кадастровий номер 3222080800:01:002:0089, на території Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (раніше - Дитятківська сільська рада Іванківського району Київської області).

4. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитятки Солар» (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 19/14, код 04358000) на користь держави в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (07201, Київська обл., Вишгородський р-н, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, 7, код 42583282) земельну ділянку з кадастровим номером 3222080800:01:002:0070 загальною площею 2,0000 га, що розташована на території Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (раніше - Дитятківської сільської ради Іванківського району Київської області), в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 29.10.2018 р. № 10-9656/15-18-сг ОСОБА_1

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код 39817550) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код 02910114) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат зі плати судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитятки Солар» (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 19/14, код 04358000) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код 02910114) 8091 (вісім тисяч дев`яносто одну) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02.02.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна