Рішення

від 31.01.2024 по справі 914/3713/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2024 Справа № 914/3713/23

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув матеріали

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «Паво Груп», м. Київ,

предмет позову: стягнення 143 030,51 грн,

підстава позову: неналежне виконання умов договору оренди майна від 03.09.2015,

за участю представників:

позивача: Савко Наталії Володимирівни,

відповідача: Міхно Маргарити Григорівни (в режимі відеоконфренції).

1. ПРОЦЕС

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області 21.12.2023 подано позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Приватного підприємства «Паво Груп» про стягнення 143 030, 51 грн.

1.2. Ухвалою суду від 26.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 31.01.20204 та визначено дати наступних судових засідань за наявності підстав для відкладення розгляду справи.

1.3. Ухвала суду про відкриття провадження у справі доставлена до електронних кабінетів сторін у підсистемі «Електронний суд» 26.12.2023.

1.4. Від відповідача 23.01.2024 надійшов відзив на позовну заяву, від позивача 31.01.2024 - відповідь на відзив на позовну заяву.

1.5. Відводів складу суду сторонами не заявлено.

1.6. У судовому засіданні 31.01.2024 за участю представників обох сторін проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

2.1. Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні обов`язки по договору оренди нерухомого державного майна, зокрема, в частині сплати орендної плати за лютий 2022 року (23 дні) у сумі 600 346,56 грн, на яку позивачем було нараховано 124 674,71 грн пені за період прострочення 16.03-30.09.2022, стягнення яких (основного боргу та пені) було предметом судового розгляду в межах справи № 914/2964/22. Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 600 346, 56 грн за період, не охоплений рішенням суду у вказаній справі, з 01.04.2023 по 30.09.2023 в сумі 143 030, 51 грн.

2.2. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив, що загальний період, за який можливе нарахування пені по договору оренди нерухомого державного майна №142 від 03.09.2015 (нова редакція від 22.12.2021) за порушення строків оплати основної суми заборгованості - з 16.03.2022 по 16.09.2022, тоді як у позові заявлено вимогу про стягнення пені за період з 01.04.2023 по 30.09.2023, що виходить за межі визначені ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

3.1.Між сторонами у справі існували зобов`язальні правовідносини на підставі договору оренди нерухомого державного майна № 142 від 03.09.2015 (нова редакція від 22.12.2021). Предметом договору є надання орендодавцем і балансоутримувачем орендарю у строкове платне користування частини нежитлового приміщення загальною площею 130,0 кв. м, яке розташоване на другому поверсі будівлі під літ «Б-3» - новий аеровокзал Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 168, та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького.

3.2.У межах розгляду справи № 914/2964/22 господарським судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо вчасної сплати орендної плати по договору оренди нерухомого державного майна № 142 від 03.09.2015 (нова редакція від 22.12.2021) за лютий 2022 (23 дні) та прийнято рішення про стягнення з відповідача залишку заборгованості по орендній платі в сумі 600 346, 56 грн. Крім того, господарським судом задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за період прострочення 16.03-30.09.2022 у розмірі 124 674,71 грн, нарахованої на підставі п.3.9 розділу ІІ договору оренди.

3.3.Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Паво Груп» залишено без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2023 року у справі № 914/2964/22 без змін. На виконання рішення видано наказ про примусове виконання.

3.4.Крім того, у межах розгляду справи № 914/3027/23 задоволено вимоги позивача та стягнуто з відповідача пеню у сумі 149 675,44 грн за прострочення оплати орендної плати по договору оренди нерухомого державного майна № 142 від 03.09.2015 (нова редакція від 22.12.2021) у сумі 600 346, 56 грн за період 01.10.2022 31.03.2023.

3.5.Предметом спору у справі, що розглядається судом, є вимога про стягнення з відповідача пені за період, не охоплений рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2964/22 від 07.02.2023, а саме за період прострочення 01.04.2023 30.09.2023, нарахованої на підставі п.3.9 розділу ІІ договору у розмірі 143 030, 51 грн на суму боргу 600 346, 56 грн.

4. ВИСНОВКИ СУДУ

4.1.Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

4.2.Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. За вимогами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду (Верховний Суд, постанова від 12.03.2018 у справі № 914/712/16).

4.3.Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного Суду України від 18.10.2017 № 910/8318/16).

4.4.Верховний Суд у постанові від 31.05.2018 у справі № 902/330/17 також зазначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

4.5.Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами був договір оренди нерухомого державного майна № 142 від 03.09.2015 (нова редакція від 22.12.2021), зобов`язання по якому в частині сплати орендної плати у сумі 600 346, 56 грн відповідачем були порушені, що було встановлено в межах розгляду господарської справи у справі № 914/2964/22, за наслідками розгляду якої ухвалено стягнути з Приватного підприємства «Паво Груп» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 600 346,56 грн заборгованості з орендної плати, 124 674,71 грн пені (за період 16.03-30.09.2022) та 10 875,32 грн судового збору. Рішення суду набрало законної сили 22.05.2023. Рішенням суду у справі № 914/3027/23 від 15.12.2023 стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у сумі 149 675,44 грн за прострочення оплати орендної плати по договору оренди нерухомого державного майна № 142 від 03.09.2015 (нова редакція від 22.12.2021) у сумі 600 346, 56 грн за період 01.10.2022 31.03.2023. Рішення суду набрало законної сили 05.01.2024.

4.6.У матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем на користь позивача заборгованості за договором оренди у сумі 600 346, 56 грн як на момент звернення позивача до суду із позовом, так і на момент розгляду справи господарським судом.

4.7.Щодо заявленої в межах справи вимоги про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 600 346, 56 грн за період з 01.04.2023 по 30.09.2023 в сумі 143 030, 51 грн суд зазначає таке.

4.8.Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

4.9.За умовами п.3.9 розділу ІІ договору сторони погодили, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

4.10.Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

4.11. Суд звертає увагу сторін на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.06.2019 по справі № 910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 по справі № 902/669/18, від 12.06.2018 по справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 по справі № 903/962/17 про те, що «умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції».

4.12.Відповідно, доводи позивача про наявність підстав для нарахування пені поза межами визначеного у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку нарахування штрафних санкцій, з огляду на формулювання у п.3.9 розділу ІІ договору порядку нарахування пені від суми заборгованості «за кожен день прострочення перерахування орендної плати» помилкові.

4.13.Водночас, п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

4.14.Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятою відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який був неодноразово продовжений.

4.15.Однак постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відмінено з 30.06.2023.

4.16.Отже, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є продовженими лише до закінчення дії карантину, тобто до 30.06.2023. Вказане спростовує заперечення відповідача про закінчення шестимісячного періоду нарахування пені і відсутність підстав для її нарахування відповідно до законодавчо продовженого періоду.

4.17.Резюмуючи викладене, право позивача на нарахування пені, передбачене п. 3.9 розділу ІІ договору, було продовжене на період дії карантину - до 30.06.2023. Відповідно позивачем безпідставно здійснено нарахування пені у період після 30.06.2023 і до 30.09.2023.

4.18.Здійснивши перерахунок пені у період з 01.04.2023 по 30.06.2023 на суму заборгованості 600 346, 56 грн, суд зазначає, що сума пені у визначений період становить 74 837,72 грн, а тому позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню. Відповідно у задоволенні вимоги про стягнення 68 192, 79 грн пені зі період прострочення з 01.07.2023 по 30.09.2023 суд відмовляє.

4.19.Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Паво груп» (ідентифікаційний код юридичної особи 01286056, 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, 72, БЦ «Олімпійський», парадне 2, пов.9, офіс 153) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (ідентифікаційний код юридичної особи 42899921, 79005, м. Львів, вул. Коперника М., будинок 4) 74 837,72 грн пені та 1 404, 35 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. В задоволенні вимоги про стягненні 68 192, 79 грн пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02.02.2024.

Суддя Матвіїв Р.І.