Рішення

від 23.01.2024 по справі 916/186/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. Справа № 916/186/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ" (68300, Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, буд.4; код ЄДРПОУ 44795885),

до відповідача-1: Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722),

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліксир Україна" (21029, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 114-В, офіс 203-6, код ЄДРПОУ 41054005),

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство „Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" (68355, Одеська область, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 01125206),

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство „АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770),

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазові, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945),

про визнання наказів незаконними, визнання недійсним аукціону та визнання недійсним договору.

За участю учасників справи:

від позивача - адвокат Згода О.О., ордер серія ВН №121442;

від відповідача-1 - Стапінський В.О., самопредставництво;

від відповідача -2 - адвокат Колодяжний Д.П., ордер серія ВН №1270975 від 31.07.2023;

від третьої особи-1 - не з`явився;

від третьої особи-2 - не з`явився;

від третьої особи-3 - Ленько М.М., самопредставництво.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в якій просило визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 12.12.2022 № 1075, яким затверджено протокол № 1 засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) від 15.12.2022, затверджено протокол № 2 засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) від 21.12.2022, затверджено умови продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) (протокол засідання аукціонної комісії від 15.12.2022 № 1).

Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» звернулось до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просило суд забезпечити позов наступним шляхом:

- Накласти арешт на майно, а саме на комплекс будівель і споруд, які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Портова, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107418151223 та забороною державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо об`єкту нерухомого майна, а саме комплексу будівель і споруд, які знаходяться за адресою: Одеська область,

м. Кілія, вулиця Портова, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107418151223 до набрання законної сили рішення суду, прийнятого за результатами розгляду поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» позовної заяви;

- Заборони Регіональному відділенню фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях проводити прилюдні торги (аукціон) щодо продажу будівель і споруд у складі частки 94/100 комплексу будівель та споруд, які знаходяться за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107418151223, до набрання законної сили рішення суду, прийнятого за результатами розгляду поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» позовної заяви.

10 січня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про витребування доказів. Вказане клопотання про витребування доказів суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.01.2023 суд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» у задоволенні заяви про забезпечення позову (Вх. №2-42/23 та Вх. №2-43/23 від 10.01.2023) у справі № 916/186/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/186/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.02.2023 року о 10:30 год.

07 лютого 2023 року до суду від відповідача-1 у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказаний відзив на позовну заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

14 лютого 2023 року підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 14.02.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/186/23 на 30 днів. Призначено підготовче засідання у справі на 21.03.2023 о 10:30 год.

16 лютого 2023 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив. Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

16 лютого 2023 року до суду від Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» надійшла заява. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 21.03.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.10 год. 25.04.2023. Підготовче провадження у справі № 916/186/23 постановлено провести впродовж розумного строку, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою від 21.03.2023 суд задовольнив заяву Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (вх. суду № 1047/23 від 14.03.2023) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Залучено Державне підприємство «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (68355, Одеська область, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 01125206) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Також частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» (вх. № ГСОО 893/23 від 16.01.2023) про витребування доказів. Витребувано від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722) належним чином завірені копії наступних документів:

- Протокол № 1 засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» від 15.12.2022;

- Протокол № 2 засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» від 21.12.2022;

- Умови продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (протокол засідання аукціонної комісії від 15.12.2022 № 1). В іншій частині у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено. Встановлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях строк для подання до суду витребуваних доказів - протягом п`яти днів, починаючи з 22.03.2023. У разі неможливості подання витребуваних доказів у встановлений судом строк повідомити про це письмово протягом 5 днів, починаючи з 22.03.2023. Повідомлено Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, що у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд може застосувати до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

24 березня 2023 року до суду від позивача у справі надійшов лист з додаткам. Вказаний лист з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

27 березня 2023 року до суду від відповідача-1 у справі надійшли заперечення, в яких відповідач-1 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Вказані заперечення відповідача-1 суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

28 березня 2023 року до суду від відповідача-1 у справі надійшли клопотання. Вказані клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

13 квітня 2023 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна» надійшла заява. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

16 лютого 2023 року до суду від Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» надійшли пояснення, в яких третя особа просить суд повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 25.04.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засіданні на 16.00 год. 16.05.2023.

Ухвалою від 25.04.2023 суд задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна» (вх. суду № 12105/23 від 13.04.2023) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна» (21029, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 114-В, офіс 203-6, код ЄДРПОУ 41054005) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Запропоновано третій особі надати до суду (протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали) письмові пояснення на позовну заяву (в порядку ст. 168 ГПК України).

25 квітня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла заява. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

25 квітня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Вказане клопотання про приєднання доказів суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

25 квітня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла заява. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

15 травня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Вказане клопотання про зупинення провадження у справі суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

15 травня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Вказане клопотання про приєднання доказів суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

15 травня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивач просить суд:

1) Визнати незаконним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 12.12.2022 № 1075, яким затверджено протокол № 1 засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) від 15.12.2022, затверджено протокол № 2 засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) від 21.12.2022, затверджено умови продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) (протокол засідання аукціонної комісії від 15.12.2022 № 1);

2) Визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206), що оформлені протоколом про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20221223-70204, який затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.01.2023 № 69 «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20221223-70204 з продажу об`єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206);

3) Визнати незаконним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.01.2023 № 69 «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20221223-70204 з продажу об`єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206);

4) Визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» від 14.04.2023 року, укладений за результатами електронного аукціону з умовами між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна», нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 1376, про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна» (код ЄДРПОУ 41054005) об`єкта малої приватизації - Єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206).

Вказану заяву про зміну предмета позову суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

15 травня 2023 року до суду від ТОВ «Еліксир Україна» надійшли письмові пояснення. Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

16 травня 2023 року до суду від відповідача-1 у справі надійшли заперечення на заяву позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Державне підприємство «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ». Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

17 травня 2023 року до суду від відповідача-1 у справі надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи. Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 16.05.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.05.2023 о 09.30 год.

Ухвалою від 16.05.2023 суд задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» (вх. суду № 13495/23 від 25.04.2023) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Залучено Державне підприємство «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Відкладено підготовче засідання на 09:30 год. 23 травня 2023 року.

19 травня 2023 року до суду від позивача у справі надійшов лист з додаткам. Вказаний лист з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

22 травня 2023 року до суду від відповідача-1 у справі надійшло клопотання про залишення без розгляду заяви позивача про зміну предмета позову. Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

22 травня 2023 року до суду від відповідача-1 у справі надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі. Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 23.05.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.06.2023 о 09.30 год.

Ухвалою суду від 23.05.2023 у справі № 916/186/23 суд:

- Задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» про зміну предмета позову;

- Залучив до участі у справі в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна» (21029, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 114-В, офіс 203-6, код ЄДРПОУ 41054005);

- Задовольнив клопотання відповідача-1 у справі про залучення Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазові, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача;

- Залучив Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

- Відклав підготовче засідання у справі на 09:30 год. 20 червня 2023 року.

23 травня 2023 року до суду від позивача у справі надійшли пояснення. Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

23 травня 2023 року до суду від Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» надійшли заперечення на заяву про зміну предмету позову. Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

23 травня 2023 року до суду від Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» надійшли заперечення щодо приєднання доказів по справі. Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

29 травня 2023 року до суду від позивача у справі надійшов лист. Вказаний лист з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

30 травня 2023 року до суду від Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» надійшло клопотання. Вказане клопотання з додатками суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

30 травня 2023 року до суду від Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» надійшли пояснення. Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

15 червня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

15 червня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про витребування доказів. Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

15 червня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про призначення експертизи. Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 20.06.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засіданні на 11.00 год. 28.06.2023.

Ухвалою від 20.06.2023 суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» про поновлення процесуального строку на подання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» процесуальний строк на подання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Залучено до матеріалів справи № 916/186/23 докази, які додані до клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (Вх. суду № 19754/23).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2022 зупинено провадження у справі № 916/186/23.

05 липня 2023 року до Господарського суду Одеської області повернуто матеріали справи № 916/186/23.

27 червня 2023 року до суду від Фонду державного майна України надійшли пояснення третьої особи. Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

06 липня 2023 року до суду від ТОВ «Еліксир Україна» надійшов відзив на позов, в якому відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказаний відзив на позовну заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 12.07.2023 суд поновив провадження у справі № 916/186/23, призначено підготовче засідання у справі на 01.08.2023 о 15:30 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 01.08.2023 о 15:30 год.

19 липня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив. Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

06 липня 2023 року до суду від відповідача-2 у справі надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи та витребування доказів. Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

01 серпня 2023 року підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 01.08.2023 призначено підготовче засідання у справі на 21.09.2023 о 10:00 год. Постановлено провести підготовче засідання, призначене на 21.09.2023 о 10:00 год. з Фондом державного майна України в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (ВКЗ) (доступ до системи за посиланням: (https://cabinet.court.gov.ua). Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 21.09.2023 о 10:00 год.

23 серпня 2023 року до суду від Фонду державного майна України надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи та витребування доказів. Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

23 серпня 2023 року до суду від відповідача-2 у справі надійшли заперечення на відповідь на відзив. Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

25 серпня 2023 року до суду від Фонду державного майна України надійшли заперечення на клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

13 вересня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

18 вересня 2023 року до суду від відповідача-1 у справі надійшла заява про застосування строків позовної давності. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

18 вересня 2023 року до суду від відповідача-1 у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить суд повністю відмовити у задоволенні позову. Вказаний відзив на позовну заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

19 вересня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла заява. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

20 вересня 2023 року до суду від Фонду державного майна України надійшли заперечення на клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

21 вересня 2023 року до суду від відповідача-2 у справі надійшли пояснення щодо заяви про застосування позовної давності. Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 21.09.2023 суд протокольною ухвалою відмовив позивачу у задоволенні клопотання (вх. №19756/23 від 15.06.2023) про призначення експертизи, відмовив у задоволенні клопотання (вх. №19755/23 від 15.06.2023) про витребування доказів, а також відмовив у задоволенні клопотання (вх. №15952/23 від 15.05.2023) про зупинення провадження у справі № 916/186/23.

Щодо клопотання позивача (вх. №19756/23 від 15.06.2023) про призначення експертизи, клопотання (вх. №19755/23 від 15.06.2023) про витребування доказів, а також клопотання (вх. №15952/23 від 15.05.2023) про зупинення провадження у справі № 916/186/23, то суд дійшов висновку, що вказані клопотання позивача не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд зазначає, що питання викладені у клопотанні позивача про призначення експертизи не стосуються предмету спору та позовних вимог, позивач не визначив, яким чином розмір часток, а не їх склад вплинули або могли вплинути на правомірність оскаржуваних ним наказів або порушити права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся. Визначення частки майна співвласника, тим паче без врахування окремих об`єктів державної власності, що є складовими ЄМК ДП "МТП Усть-Дунайськ", не яким чином не вплине на предмет доказування у даній справі, оскільки оскаржувані накази стосуються приватизації Єдиного майнового комплексу, а не часток у майні. Таким чином, клопотання про призначення експертизи не підлягає задоволенню, оскільки заявлено з приводу обставин, які не входять у предмет доказування та не мають значення для вирішення спору у даній справі.

Також з огляду на відмову суду у призначенні експертизи у справі, суд також вважає, що не підлягає задоволенню й клопотання про витребування доказів, оскільки дані докази необхідні саме для проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Щодо клопотання позивача про зупинення провадження у справі №916/186/23 до набрання законної сили рішення у справі № 910/6314/23, суд зазначає, що обидві справи не пов`язані між собою ані предметом, ані підставами позову, тобто відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, звідси відсутня будь-яка об`єктивна обставина щодо задоволення даного клопотання.

Ухвалою від 21.09.2023 суд закрив підготовче провадження у справі № 916/186/23, постановлено здійснити розгляд справи № 916/186/23 по суті впродовж розумного строку, призначено справу до судового розгляду по суті на 31.10.2023 об 11:30 год., викликано учасників справи у судове засідання.

30 жовтня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату. Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

31 жовтня 2023 року до суду від відповідача-1 у справі надійшло клопотання, в якому останній просить залучити письмові пояснення щодо позовної вимоги про недійсність договору куплі-продажу. Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 31.10.2023 суд оголосив перерву у засіданні суду до 14:10 год. 16.11.2023.

Ухвалою суду від 31.10.2023 повідомлено Державне підприємство „Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" та Державне підприємство „АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ", що судове засідання з розгляду справи № 916/186/23 по суті призначене на 16.11.2023 о 14:10 год.

У судовому засіданні 16.11.2023 суд оголосив перерву у засіданні суду до 14:10 год. 07.12.2023.

Ухвалою суду від 16.11.2023 повідомлено Державне підприємство „Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" та Державне підприємство „АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ", що судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 07.12.2023 о 14:10 год.

07 грудня 2023 року судове засідання у справі не відбулось, у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи КП "Діловодство спеціалізованого суду" наказом керівника апарату Господарського суду Одеської області від 30.11.2023.

Ухвалою суду від 11.12.2023 призначено судове засідання у справі на 18.01.2024 о 15:30 год. Проведення судового засідання з представником Фонду державного майна України, яке призначене Господарським судом Одеської області на 18.01.2024 о 15:30 год. постановлено здійснити в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (ВКЗ) (доступ до системи за посиланням: (https://cabinet.court.gov.ua).

У судовому засіданні 18.01.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 12:50 год. 23.01.2024.

Ухвалою суду від 18.01.2024 повідомлено Державне підприємство „Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" та Державне підприємство „АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ", що судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 23.01.2024 о 12:50 год.

23 січня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про приєднання доказів підтверджуючих понесення витрат на правничу допомогу. Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 23.01.2024 позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у заявах по суті справи.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 23.01.2024 проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав викладених у заявах по суті справи.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 23.01.2024 року проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав викладених у заявах по суті справи.

Представник третьої особи-3 у судовому засіданні 23.01.2024 проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав викладених у заявах по суті справи.

Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 у судове засідання 23.01.2024 не з`явились, про поважність причин неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.

У судовому засіданні 23.01.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що відповідно до пункту 2 наказу Фонду державного майна України від 20.11.2019 № 1140 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 1637 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» (із змінами) додаток 2 «Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році» доповнено позицією «Єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код за ЄДРПОУ 01125206), розташований за адресою: Одеська обл., м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, із визначенням органу приватизації Міністерство інфраструктури України».

Наказом Фонду державного майна України від 13.12.2019 № 1240 з урахуванням наведеного вище наказу прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» шляхом продажу на аукціоні з умовами, у зв`язку з чим надані відповідні доручення щодо утворення аукціонної комісії, а також щодо здійснення заходів щодо прийняття функцій з управління майном відповідного єдиного майнового комплексу до сфери управління Фонду державного майна України.

У подальшому на підставі наказу Фонду державного майна України від 20.01.2020 № 80 останнім із сфери управління Міністерства інфраструктури України прийнято до сфери свого управління єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» крім майна, що не підлягає приватизації.

Додатком 2 до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році» затверджено Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, до якого серед іншого включено Єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код за ЄДРПОУ 01125206), розташований за адресою: Одеська обл., м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, із визначенням органу приватизації Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

Відповідно до протоколу засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) від 15.12.2022 № 1 комісією визначено стартову ціну об`єкта приватизації, умови його продажу, а також взято за основу розроблений проект інформаційного повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про продаж відповідного єдиного майнового комплексу.

Згідно протоколу засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) від 21.12.2022 № 2 комісією затверджено інформаційне повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про продаж відповідного єдиного майнового комплексу.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 21.12.2022 № 1075 затверджено вищезгадані протоколи засідань аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) від 15.12.2022 № 1, від 21.12.2022 № 2, а також затверджено умови продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) (протокол засідання аукціонної комісії від 15.12.2022 № 1). Цей наказ оскаржується позивачем.

17 січня 2023 року відбувся електронний аукціон з продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією протоколу про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20221223-70204.

Відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» протокол про результати електронного аукціону формується та оприлюднюється електронною торговою системою автоматично в день завершення аукціону в електронній формі.

Відповідно до відомостей розділу «Інформація про проведення» щодо вказаного аукціону на електронному майданчику Prozorro.продажі (https://prozorro.sale/auction/SPE001-UA-20221223-70204/) датою формування протоколу про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20221223-70204 є 17.01.2023 року 13:33.

Як вбачається із зазначеного протоколу, переможцем електронного аукціону став відповідач-2 - ТОВ «Еліксир Україна», який запропонував найвищу цінову пропозицію, що становила 201000300,00 грн. Саме ці результати електронного аукціону позивач просить суд визнати недійсними.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідний протокол був підписаний переможцем електронного аукціону та оператором, через електронний майданчик якого надано найвищу цінову пропозицію 17.01.2023 та затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.01.2023 року № 69, який також оскаржується позивачем у цій справі.

Зазначений наказ разом із затвердженим ним протоколом, підписаним переможцем аукціону та оператором, через електронний майданчик якого надано найвищу цінову пропозицію, опубліковано 26.01.2023 року о 9 годині 58 хвилин на електронному майданчику Prozorro.продажі у вкладці «Інформація про проведення» аукціону № SPE001-UA-20221223-70204 щодо приватизації об`єкта малої приватизації Єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» у підрозділі «Повідомлення про намір укласти договір» у графі «Документи» за гіперпосиланням «Список документів» (https://prozorro.sale/auction/SPE001-UA-20221223-70204/).

14 квітня 2023 року за результатами електронного аукціону з умовами між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Еліксир Україна» укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», який позивач просить суд визнати недійсним.

Досліджуючи обставини спірних правовідносин, суд встановив, що до складу об`єкта приватизації, серед іншого, увійшло майно у вигляді частини частки держави у праві спільної часткової власності на комплекс будівель та споруд в цілому загальною площею 5179,4 кв.м, який розташований за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова (колишня вул. Железнякова), 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107418151223, що випливає з Інформаційного повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (далі - Інформаційне повідомлення), а також з п. 1.3.2. договору купівлі-продажу від 14.04.2023, укладеного за результатом проведеного електронного аукціону.

Згідно наявної у матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у вигляді комплексу будівель та споруд в цілому загальною площею 5179,4 кв.м, які розташовані за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, 4, на момент проведення електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» зареєстровано:

- право власності держави на 94/100 частин комплексу будівель та споруд, що складаються в цілому з: адмінбудівля літ. «А» загальною площею 478,5 кв.м, теплиця літ. «В» загальною площею 121,0 кв.м, склад літ. «Г» загальною площею 925,6 кв.м, магазин літ. «Е» загальною площею 65,4 кв.м, гараж літ. «Ж-Ж1-Ж2» загальною площею 570,5 кв.м, спортивний зал літ. «З» загальною площею 58,6 кв.м, теслярні майстерні літ. «И» загальною площею 99,9 кв.м, склад РБГ літ. «К» загальною площею 190,7 кв.м, радіостанція літ. «Л-Л1» загальною площею 239,5 кв.м, матеріальний склад літ. «Н» загальною площею 575,0 кв.м, матеріальний склад літ. «М» загальною площею 91,6 кв.м, мехмайстерні літ. «О-О1-О2», загальною площею 206,1 кв.м, мехмайстерні літ. «П» загальною площею 220,7 кв.м, такелажна літ. «Р» загальною площею 165,2 кв.м, прохідна літ. «Т» загальною площею 20,8 кв.м, склад літ. «У» загальною площею 354,9 кв.м, насосна літ. «Ф» загальною площею 29,3 кв.м, цементний склад літ. «Ш» загальною площею 48,2 кв.м, будівля літ. «Щ» загальною площею 13,3 кв.м, матеріальний склад літ. «Э» загальною площею 139,5 кв.м, заправна літ. «Ю», навіс з бензоколонкою літ. «Я», склад літ. « 1А», навіс літ. « 1Б», убиральня літ. « 1В», убиральня літ. « 1Г», склад літ. « 1Д», такелажний склад літ. « 1Е», склад літ. « 1Ж», склад « 1З», навіс літ. « 1И», вагова літ. « 1К», навіс літ. « 1Л», насосна літ. « 1М», трансформаторна літ. « 1Н», склад літ. « 1О», склад літ. « 1П», БСУ літ. « 1Р», тир літ. « 1С», убиральня літ. « 1Т», навіс літ. « 1У», склад палива літ. « 1Ф», склад літ. « 1Х», надвірні споруди № 1-11,31-48, виробничі споруди №12-15, 17-30, причал №16, надвірні споруди (мощення) І-ІІІ, загальною площею 4614,3 кв.м;

- право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» на 6/100 частин комплексу будівель та споруд, що складаються із санпропускника з котельнею літ. «Б-Б1» площею 163,5 кв.м, павільйону морвокзалу літ «Х» площею 177,1 кв.м; загальною площею 340,6 кв.м.

З наведеного вбачається, що позивач є співвласником об`єкта нерухомого майна, частина державної частки у праві спільної часткової власності на який була включена до складу об`єкта спірної приватизації.

У свою чергу, укладений за результатами електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації договір купівлі-продажу передбачає перехід від держави до нового власника - ТОВ «Еліксир Україна» права власності на 93/100 частин комплексу будівель та споруд, що складаються в цілому з: адмінбудівля літ. «А» загальною площею 478,5 кв.м, теплиця літ. «В» загальною площею 121,0 кв.м, склад літ. «Г» загальною площею 925,6 кв.м, магазин літ. «Е» загальною площею 65,4 кв.м, гараж літ. «Ж-Ж1-Ж2» загальною площею 570,5 кв.м, спортивний зал літ. «З» загальною площею 58,6 кв.м, теслярні майстерні літ. «И» загальною площею 99,9 кв.м, склад РБГ літ. «К» загальною площею 190,7 кв.м, радіостанція літ. «Л-Л1» загальною площею 239,5 кв.м, матеріальний склад літ. «Н» загальною площею 575,0 кв.м, матеріальний склад літ. «М» загальною площею 91,6 кв.м, мехмайстерні літ. «О-О1-О2», загальною площею 206,1 кв.м, мехмайстерні літ. «П» загальною площею 220,7 кв.м, такелажна літ. «Р» загальною площею 165,2 кв.м, прохідна літ. «Т» загальною площею 20,8 кв.м, склад літ. «У» загальною площею 354,9 кв.м, насосна літ. «Ф» загальною площею 29,3 кв.м, цементний склад літ. «Ш» загальною площею 48,2 кв.м, будівля літ. «Щ» загальною площею 13,3 кв.м, матеріальний склад літ. «Э» загальною площею 139,5 кв.м, заправна літ. «Ю», навіс з бензоколонкою літ. «Я», склад літ. « 1А», навіс літ. « 1Б», убиральня літ. « 1В», убиральня літ. « 1Г», склад літ. « 1Д», такелажний склад літ. « 1Е», склад літ. « 1Ж», склад « 1З», навіс літ. « 1И», вагова літ. « 1К», навіс літ. « 1Л», насосна літ. « 1М», трансформаторна літ. « 1Н», склад літ. « 1О», склад літ. « 1П», БСУ літ. « 1Р», тир літ. « 1С», убиральня літ. « 1Т», навіс літ. « 1У», склад палива літ. « 1Ф», склад літ. « 1Х», надвірні споруди № 1-11, 31-47, виробничі споруди № 12-14, 17-30, надвірні споруди ІІ-ІІІ, що складає 93/100 частини комплексу будівель та споруд, загальною площею 4614,3 кв.м.

Звернувшись з позовними вимогами до суду, позивач зазначив, що винесенням оскаржуваних ним наказів відповіда-1 від 21.12.2022 № 1075, від 26.01.2022 № 69, проведенням аукціону та укладенням договору купівлі-продажу порушено норми ст.ст. 316, 319, 355, 356, ч. 1 ст. 358 ЦК України, що на думку позивача, полягає у проведенні приватизації будівель та споруд, які знаходяться у спільній частковій власності позивача та держави в особі Фонду державного майна України без згоди на це позивача при невиділенні їх в окреме господарство. Крім того, позивач вважає протиправним відчуження у процесі приватизації не частки у майні, яка належить державі, а конкретно визначеного майна, а також стверджує, що розрахунок таких часток співвласників не відповідає дійсності. Протиправним також позивач вбачає включення до складу об`єкта приватизації споруди № 1 (в`їзні металеві ворота); будівлі прохідної літ. «Т», надвірні споруди ІІ-ІІІ (автомобільні шляхи, мостіння території), будівлі трансформаторної літ « 1Н», будівлі насосної літ. 1М як об`єктів портової інфраструктури загального користування, що відповідно до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» не підлягають приватизації, а також зазначає про неправильне визначення стартової ціни об`єкта малої приватизації. Заявляючи свої вимоги, позивач вказав на порушення його прав як співвласника майна, що підлягало приватизації, яке полягало в неотриманні від нього згоди на продаж майна, звернувши увагу, що на продаж виставлено майно, яке не підлягає приватизації та повинно бути у державній власності, що зумовило його звернення до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизацією державного або комунального майна є платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Частиною 2 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до об`єктів малої приватизації зокрема належать єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об`єктів великої приватизації.

У свою чергу, згідно п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.

При цьому, суд звертає увагу, що законодавством України у сфері приватизації державного і комунального майна не передбачено будь-яких обмежень щодо можливості включення до складу об`єкта приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства майна у вигляді частки (чи її окремої частини) держави у праві спільної часткової власності на відповідний об`єкт нерухомого майна, яка (частка чи її окрема частина) призначена для діяльності такого державного підприємства. Такої норми закону не визначено й позивачем у позові.

Судом встановлено, що до завершення оскаржуваної у справі приватизації державі на праві спільної часткової власності належало 94/100 комплексу будівель та споруд в цілому загальною площею 5179,4 кв.м, які розташовані за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107418151223. З відомостей, наявних в інформаційному повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про продаж єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», укладеному договорі купівлі-продажу, а також Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, випливає, що частина майна, яке входило до складу цієї частки держави, була призначена для діяльності ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», а інша частина майна, яке входило до складу державної частки у цьому комплексі будівель і споруд - для діяльності іншого державного підприємства, а саме, ДП «Адміністрація морських портів України». Закріплення відповідного майна у межах частки держави за вказаними державними підприємствами відбувалось за конкретними складовими із визначенням їх найменувань та літер, які відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно входили до складу загальної державної частки 94/100 у праві спільної часткової власності зазначеного комплексу будівель і споруд. Відповідно, до складу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», серед іншого майна, увійшла лише та частина майна зі складу загальної частки держави у праві спільної часткової власності на вищезазначений комплекс будівель та споруд, яка призначалась для діяльності саме цього державного підприємства, а інша частина майна зі складу вказаної державної частки, яка була закріплена за державним підприємством «Адміністрація морських портів України», в об`єкт приватизації включена не була та залишилась у державній власності.

Частиною 1 ст. 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 ЦК України визначені особливості здійснення права спільної часткової власності. Її нормами встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Аналіз наведеної норми свідчить, що вона визначає особливості здійснення спільної часткової власності, що пов`язані безпосередньо із спільним володінням та користуванням співвласниками відповідного майна.

У свою чергу, нормою яка встановлює засади розпорядження майном, що належить особі на праві спільної часткової власності, є ст. 391 ЦК України «Право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності», яка визначає, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Оскільки наведеною нормою прямо передбачено право співвласника розпоряджатися саме часткою у праві спільної власності, що само по собі визначає можливість розпорядження часткою без її виділу у натурі, адже відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється, суд критично оцінює посилання позивача на неможливість держави як суб`єкта цивільних прав розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності без її попереднього виділу.

Суд також враховує, що з приписів ст.ст. 183, 364, 372 ЦК України слідує, що поділ майна чи виділ частки у майні не є обов`язковим, закріплений у законодавстві у вигляді відповідних прав співвласників, та допустимий виключно у випадках, не заборонених законодавством, та коли такий процес взагалі є можливим з точки зору характеристики речі, тобто, існують такі речі, які взагалі не можна поділити.

При цьому, ст. 391 ЦК України не лише визначає право співвласника розпоряджатися саме часткою у майні спільної часткової власності без її виділу, а ще й встановлює його право реалізовувати таке розпорядження самостійно, незалежно від волі інших осіб, в тому числі й волі співвласника відповідного майна.

Натомість ч. 1 ст. 358 ЦК України, на яку посилається позивач у своєму позові, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин щодо розпорядження часткою у майні спільної часткової власності, оскільки встановлює спосіб реалізації права спільної часткової власності за згодою співвласників лише щодо володіння та користування відповідним майном, тоді як право розпорядження відповідною часткою у майні регулюється іншою спеціальною нормою ЦК України.

Статтею 362 ЦК України передбачені окремі переваги співвласника у разі продажу частки у праві спільної часткової власності, що полягає у наявності у нього переважного права перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, яке, втім, не виникає у випадку продажу такої частки у майні з публічних торгів, що мало місце у даному випадку.

При цьому, ч. 4 ст. 362 ЦК України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. Отже, законодавством України передбачено конкретний спосіб захисту порушеного переважного права купівлі.

З наведеного випливає, що у позивача у справі не виникало права переважної купівлі частки, та у будь-якому випадку право переважної купівлі частки у майні спільної власності не може розглядатись як необхідність отримання згоди співвласника для розпорядження часткою у майні як такого та не виключає права співвласника самостійно, незалежно від волі інших співвласників, реалізовувати рішення про відчуження належної йому на праві власності частки у майні.

Таким чином, законодавство України не ставить право співвласника розпорядитися належною йому на праві власності часткою у майні спільної часткової власності у залежність від необхідності отримання згоди на таке розпорядження від іншого співвласника, у зв`язку з чим суд відхиляє доводи позивача щодо ненадання ним згоди на продаж майна, яке знаходиться у спільній з ним частковій власності, як підставу для задоволення його позовних вимог, з якою позивач пов`язує порушення своїх прав оскаржуваними ним наказами, результатами електронного аукціону з продажу об`єкта приватизації та укладеним договором купівлі-продажу.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо розпорядження державою не часткою у майні спільної власності, а окремо визначеним майном, а також щодо питання правильності визначення розміру часток у майні спільної власності, суд встановив наступне.

Як зазначив позивач у своєму позові, та як випливає з наявних у матеріалах справи копій актів державного виконавця про проведені прилюдні торги від 01.03.2007 у провадженні Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області перебувало виконавче провадження про стягнення з ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» суми заборгованості, в рамках якого державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника у вигляді будівлі павільйону морвокзалу за літ. «Х», а також будівлі санпропускника з котельною за літ. «Б-Б1». У подальшому на прилюдних торгах окремими лотами реалізовано лот № 1 «Недобудована будівля павільйону морвокзалу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 »

(літ. Х) та лот № 2 «Недобудована будівля санпропускника з котельною, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 » (літ. Б-Б1) із визначенням по кожному із наведених лотів окремої стартової ціни. За результатами проведених прилюдних торгів обидва з цих лотів придбані ОСОБА_1 , про що складено два окремих акта державного виконавця про проведені прилюдні торги.

У подальшому ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про визнання прилюдних торгів такими, що відбулися, і визнання за ним права власності на придбане майно. Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 15.03.2007 у справі № 2-818/2007 зазначений позов був задоволений, визнано прилюдні торги від 16.02.2007 по реалізації будівлі павільйону морвокзалу за літ. «Х», інв. № 860, та будівлі санпропускника з котельною за літ. «Б-Б1», інв. № 841, такими, що відбулися, акти державного виконавця про проведені прилюдні торги, затверджені начальником ДВС у Кілійському районі Одеської області 01.03.2007, законними; визнано за Балакірєвим Романом Володимировичем право власності на будівлю павільйону морвокзалу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

(літ. Х, інв. № 860) - 1-поверхова будівля загальною площею приміщень 177,1 кв.м, будівлю санпропускника з котельною, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , (літ. Б-Б1, інв. № 841) - 1-поверхова будівля загальною площею приміщень 163,5 кв.м, що складають 6/100 частки від всього комплексу будівель та споруд.

На підставі цього рішення суду 07.08.2007 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 6/100 комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , про що внесені відомості до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2007 ОСОБА_1 передав зазначене майно у власність Фірми «ДАВОС» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно свідоцтва від 05.07.2019, виданого державним нотаріусом Савицькою О.Ю. на підставі акта про проведені електронні торги, затвердженого приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Долинським М.М. 03.07.2019, право власності на відповідне майно перейшло Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАРНС», яке, у свою чергу, на підставі акта приймання передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський порт Дунай-Кілія» від 19.10.2022 передало останньому нерухоме майно у вигляді 6/100 часток будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з санпропускника з котельною літ. Б-Б1, площею 163,5 кв.м, павільйону морвокзалу літ «Х», площею 177,1 кв.м, загальною площею 340,6 кв.м, загальна площа об`єкта 5489,60 кв.м.

Як вбачається з встановлених судом на підставі матеріалів справи обставин, первісне вибуття будівлі павільйону морвокзалу за літ. Х та будівлі санпропускника з котельною за літ. Б-Б1 з власності держави відбулось у вигляді окремих індивідуально визначених об`єктів, а не в якості частки єдиного об`єкта нерухомого майна у вигляді комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як безпосередньо визначення частки у спільному майні відбулось на підставі рішення суду у прив`язці до придбаних окремо на прилюдних торгах двох різних індивідуально визначених об`єктів. Дослідивши наведене рішення суду, суд встановив, що в його мотивувальній частині не зазначено жодних обставин чи посилань на документи, якими суд керувався, визначаючи придбані ОСОБА_1 об`єкти нерухомого майна частиною комплексу будівель та споруд та розмір частки позивача у цьому комплексі.

Матеріали справи свідчать, що склад та розмір частки 94/100 у відповідному об`єкті нерухомого майна, яка належить державі, також визначені на підставі рішення суду, в якому наведені найменування та літери складових об`єкта нерухомого майна, що входять до цієї частки держави. Так, згідно рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 у справі № 916/3270/15 з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 у справі № 916/3270/15 за державою в особі органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерством інфраструктури України, визнано право власності на 94/100 частини комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Железнякова, 4, які складаються з адмінбудівлі літ. «А», теплиці літ. «В», складу літ. «Г», магазину літ. «Е», гаражу літ. «Ж-Ж1-Ж2», спортивного залу літ. «З», теслярних майстерень літ. «И», складу РБГ літ. «К», радіостанції літ. «Л-Л1», матеріального складу літ. «М», матеріального складу літ. «Н», мехмайстерні літ. «О-О1-О2», мехмайстерні літ. «П», такелажної літ. «Р», прохідної літ. «Т», складу літ. «У», насосної літ. «Ф», цементного складу літ. «Ш», будівлі літ. «Щ», матеріального складу літ. «Э", заправної літ. «Ю», навісу з бензоколонкою літ. «Я», складу літ. « 1А», навісу літ. « 1Б», убиральні літ. « 1В», убиральні літ. « 1Г», складу літ. « 1Д», такелажного складу літ. « 1Е», складу літ. « 1Ж», складу літ. « 1З», навісу літ. « 1И», вагової літ. « 1К»; навісу літ. « 1Л», насосної літ. « 1М», трансформаторної літ. « 1Н», складу літ. « 1О», складу літ. « 1П», БСУ літ. « 1Р», тиру літ. « 1С», убиральні літ. « 1Т», навісу літ. « 1У», складу палива літ. « 1Ф», складу літ. « 1Х» - загальною площею 4614,3 кв. м та надвірних споруд № 1-11, 31-48, виробничих споруд № 12-15, 17-30, причалу № 16, надвірних споруд (мощення) - І-ІІІ.

Таким чином, первісним у визначенні частки співвласників цього майна було не відчуження саме частки (у її номінальному вираженні), а відчуження конкретних складових майнового комплексу як окремих об`єктів нерухомого майна, за характеристиками яких й визначались частки у майні спільної власності. Тобто, визначення складових часток має первісний характер по відношенню до їх номінального значення. За таких умов правова природа виникнення спільної часткової власності щодо комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, 4, надає підстави стверджувати, що саме склад часток, а не їх числове вираження у даному випадку визначає правомочності співвласників такого майна.

Судом встановлено, що зазначені особливості враховані й у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до якого з приводу зазначеного об`єкта нерухомого майна були внесені не лише відомості щодо номінального розміру часток кожного із співвласників майна (94/100 та 6/100), а й у графі «додаткові відомості» конкретизовано складові таких часток із наведенням конкретних літер, найменувань, їх площі як щодо відомостей про речове право держави щодо 94/100, так і щодо відомостей про речове право Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський порт Дунай-Кілія» на 6/100 комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Кілія,

вул. Портова, 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107418151223).

Згідно з пп. 1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи актуальні записи у Державному реєстрі щодо складу часток кожного із співвласників, в обох з них відсутні підстави у будь-який інший спосіб перерозподіляти ці складові у належних ним частках. Відповідно, реалізуючи свої повноваження власника частки у майні з чітко визначеними складовими цієї частки, держава не повинна була і не могла діяти в інший спосіб аніж визначати в об`єкті приватизації не лише числове вираження частки, а і його конкретні складові, відображені у Державному реєстрі.

З урахуванням наведених фактичних обставин суд також відхиляє доводи позивача з приводу того, що право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський порт Дунай-Кілія» на 6/100 у складі спірного комплексу будівель і споруд визначає його речові права в межах цієї частки на комплекс будівель і споруд у цілому, адже матеріали справи та дані державних реєстрів свідчать, що такі речові права позивача стосуються лише безпосередньо придбаних на прилюдних торгах ОСОБА_1 окремо будівлі павільйону морвокзалу за літ. Х та будівлі санпропускника з котельною за літ. Б-Б1, які у подальшому за ланцюгом перейшли у власність позивача та які як раз і становлять належну позивачу частку (6/100) у праві спільної часткової власності на вищезазначений комплекс будівель і споруд.

Виходячи з п. 13. ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», до складу об`єкта приватизації у вигляді єдиного майнового комплексу державного підприємства підлягає включенню усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права.

Відповідно до п. 1.1. договору об`єктом купівлі-продажу (приватизації) визначено саме Єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ». У пункті 1.3. договору наведене нерухоме майно, яке входить до складу об`єкта приватизації. Зокрема, в абзаці першому п. 1.3.2 договору наведено відомості та характеристики всього об`єкта нерухомого майна - комплексу будівель та споруд з реєстраційним номером 107418151223, який розташований за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, 4, в цілому, - вказана його загальна площа 5179,4 кв.м, перелічені всі складові, які у відповідності до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в цілому входять до складу об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 107418151223 без прив`язки до часток співвласників.

У свою чергу, у четвертому та п`ятому абзацах підпункту 1.3.2. договору перелічені найменування, літери та площі складових цього комплексу будівель і споруд, що в межах 94/100 частки держави підлягають відчуженню у складі об`єкта приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» та складають 93/100 частини комплексу будівель та споруд, загальною площею 4614,3 кв.м, а також зазначено, що відчуженню не підлягає 1/100 частка комплексу будівель та споруд, що складається з: причал № 16, виробничі споруди № 15, надвірні споруди № 48, надвірні споруди (мощення) І, які зазначені у довідці вих. № 3852/12-22, виданої ТОВ «Нове бюро технічної інвентаризації» 12.12.2022, залишаються у власності держави та не підлягають приватизації. Це було пов`язано із тим, що зазначені складові 1/100 державної частки у цьому комплексі будівель і споруд призначені для діяльності іншого державного підприємства - ДП «Адміністрація морських портів України» та не входили до складу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ».

Судом також встановлено, що відповідно до довідки ТОВ «Нове бюро технічної інвентаризації» від 12.12.2022 № 3852/12-22, посилання на яку міститься, зокрема, в укладеному договорі купівлі-продажу щодо визначення майна, яке не підлягає приватизації, причал № 16, виробничі споруди № 15, надвірні споруди № 48, надвірні споруди (мощення) І складають 1/100 частку вищезгаданого комплексу будівель та споруд; адмінбудівля літ. «А» загальною площею 478,5 кв.м, теплиця літ. «В» загальною площею 121,0 кв.м, склад літ. «Г» загальною площею 925,6 кв.м, магазин літ. «Е» загальною площею 65,4 кв.м, гараж літ. «Ж-Ж1-Ж2» загальною площею 570,5 кв.м, спортивний зал літ. «З» загальною площею 58,6 кв.м, теслярні майстерні літ. «И» загальною площею 99,9 кв.м, склад РБГ літ. «К» загальною площею 190,7 кв.м, радіостанція літ. «Л-Л1» загальною площею 239,5 кв.м, матеріальний склад літ. «Н» загальною площею 575,0 кв.м, матеріальний склад літ. «М» загальною площею 91,6 кв.м, мехмайстерні літ. «О-О1-О2», загальною площею 206,1 кв.м, мехмайстерні літ. «П» загальною площею 220,7 кв.м, такелажна літ. «Р» загальною площею 165,2 кв.м, прохідна літ. «Т» загальною площею 20,8 кв.м, склад літ. «У» загальною площею 354,9 кв.м, насосна літ. «Ф» загальною площею 29,3 кв.м, цементний склад літ. «Ш» загальною площею 48,2 кв.м, будівля літ. «Щ» загальною площею 13,3 кв.м, матеріальний склад літ. «Э» загальною площею 139,5 кв.м, заправна літ. «Ю», навіс з бензоколонкою літ. «Я», склад літ. « 1А», навіс літ. « 1Б», убиральня літ. « 1В», убиральня літ. « 1Г», склад літ. « 1Д», такелажний склад літ. « 1Е», склад літ. « 1Ж», склад « 1З», навіс літ. « 1И», вагова літ. « 1К», навіс літ. « 1Л», насосна літ. « 1М», трансформаторна літ. « 1Н», склад літ. « 1О», склад літ. « 1П», БСУ літ. « 1Р», тир літ. « 1С», убиральня літ. « 1Т», навіс літ. « 1У», склад палива літ. « 1Ф», склад літ. « 1Х», надвірні споруди №1-11, 31-47, виробничі споруди №12-14, 17-30, надвірні споруди ІІ-ІІІ загальною площею 4614,3 кв.м складають 93/100 частки комплексу будівель та споруд.

Отже, цією довідкою визначено частку, яка у відповідності до визначених складових об`єкта нерухомого майна підлягала відчуженню у процесі приватизації.

Суд звертає увагу, що визначене у ст. 361 ЦК України право власника самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності передбачає його право здійснити відчуження не тільки цієї частки у цілому, а й лише частини належної йому частки у майні.

Оскільки склад частки держави за окремими її складовими чітко визначений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також беручи до уваги той факт, що до складу 94/100 частки у спірному майні, яке на праві спільної часткової власності належало державі, входили складові, що використовувались у діяльності двох державних підприємств, суд вважає що уточнення складових об`єкта приватизації - єдиного майнового комплексу одного з таких державних підприємств під час його визначення у процесі приватизації відповідає вимогам законодавства та не може розглядатись як підстава для оскарження пов`язаних із процесом приватизації актів та її результатів.

Крім того, з огляду на чітке визначення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно складових об`єкта нерухомого майна, що входять до складу часток кожного із співвласників, а також деталізацію найменувань, літер, площ складових, що безпосередньо включені до об`єкта приватизації, суд відхиляє доводи позивача щодо невірного, на його погляд, визначення розміру часток у майні спільної власності як підставу для задоволення його позовних вимог, у зв`язку з тим, що у контексті спірних у цій справі правовідносин числове вираження часток у праві спільної часткової власності не впливає на обсяг прав кожного із співвласників такого майна щодо належних їм на праві власності часток, в тому числі прав держави щодо приватизації належної їй частки.

Одночасно з цим суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Виходячи з положень ст.ст. 2, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягає не лише виникнення таких прав, а й їх зміна, зокрема, й зміна часток у праві спільної власності.

З матеріалів справи слідує, що частки у праві спільної власності на спірний об`єкт нерухомого майна визначені на підставі рішень судів, офіційні відомості щодо них занесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не спростовані належними і допустимими доказами у справі, у зв`язку з чим відповідач-1 правомірно використовував зазначені офіційні відомості щодо розміру часток у праві спільної часткової власності, визначаючи під час приватизації державного майна характеристики об`єкта приватизації.

При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 3.1. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55, розрахунок часток у спільній власності на об`єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об`єктів нерухомого майна.

У разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлювальних документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлювальних документів.

Отже, належним засобом доказування щодо правильності визначення часток у праві спільної часткової власності є відповідний правовстановлювальний документ, а для відповідного перерахунку часток співвласники мали би звернутись із відповідними заявами.

Однак позивачем не доведено, що ним взагалі вживались передбачені чинним законодавством України заходи, спрямовані на здійснення перерахунку розміру відповідних часток. Навпаки, у матеріалах справи наявні копії листів позивача від 26.12.2022 № 26/12-22, від 02.02.2023 № 02-01/23, адресованих Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України та Фонду державного майна України відповідно, в яких позивач порушував питання щодо виділу належної йому частки у спірному майні, яка дорівнює саме 6/100, тобто, позивач сам вживає юридично значимі дії, визнаючи тим самим закріплений раніше розмір часток у праві спільної часткової власності.

Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на те, що під час розрахунку часток співвласників у праві спільної часткової власності на комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, 4, враховувались об`єкти, які не були об`єктами нерухомості та належать іншій особі - зернопереробний комплекс літ. Ц, ангар літ. Ч., вагова літ. С.

Позивач у поданих ним процесуальних документах зауважив, що частки співвласників у даному майні розраховувались ще у 2007 році, визначивши у відповіді на відзив документом, на підставі якого здійснювався такий розрахунок, рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15.03.2007 року у справі № 2-818/2007. Однак, як встановлено судом, у вказаному рішенні суду взагалі не згадується про зернопереробний комплекс літ. "Ц", ангар літ. "Ч", вагова літ. "С", у зв`язку з чим наведене рішення не може розглядатись належним та допустимим доказом на підтвердження заявлених позивачем обставин.

Дослідивши відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірного об`єкта нерухомого майна, суд встановив, що зернопереробний комплекс літ. "Ц", ангар літ. "Ч", вагова літ. "С", дійсно зазначені у відомостях про складові частини об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 107418151223, але не включені до складу частки жодного із співвласників відповідного майна.

Також, дослідивши надану позивачем до суду копію свідоцтва про право власності від 03.12.2012 САС № 314411, виданого Виконавчим комітетом Кілійської міської ради ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» на 94/100 комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Железнякова, 4, суд встановив, що зернопереробний комплекс літ. "Ц", ангар літ. "Ч", вагова літ. "С", зазначались у ньому в описі об`єкта нерухомого майна, але не визначались у примітках до свідоцтва, в яких деталізовано з чого складалась частка 94/100, яка на той момент була зареєстрована за ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ».

Сам по собі факт визначення у складі об`єкта нерухомого майна його окремих складових ще не означає, що вони так чи інакше враховувались у визначенні часток (їх числового вираження) співвласників, та позивачем це належним чином не підтверджено. Натомість, надані позивачем до суду докази підтверджують лише те, що зазначені ним об`єкти визначені складовими спірного об`єкта нерухомого майна, однак не дозволяють достовірно встановити, враховувались вони чи не враховувались під час розрахунку часток співвласників.

Судом також встановлено, що зернопереробний комплекс літ. "Ц", ангар літ. "Ч", вагова літ. "С", не зазначались у складі об`єкта приватизації в Інформаційному повідомленні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - Єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», та в оскаржуваному у справі договорі купівлі-продажу.

Зокрема, посилання на те, що зернопереробний комплекс літ. "Ц", ангар літ. "Ч", вагова літ. "С", міститься лише в абзаці першому п. 1.3.2 договору купівлі-продажу, в якому наведено відомості та характеристики всього об`єкта нерухомого майна - комплексу будівель та споруд, з реєстраційним номером 107418151223, який розташований за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, 4, в цілому, - вказана його загальна площа 5179,4 кв.м, який розташований за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, 4, зокрема, перелічені всі складові, які у відповідності до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в цілому входять до складу цього комплексу будівель і споруд без прив`язки до часток співвласників.

У свою чергу, у четвертому абзаці підпункту 1.3.2. договору, в якому перелічені найменування, літери та площі складових цього комплексу будівель і споруд, що в межах 94/100 частки держави підлягають відчуженню у складі об`єкта приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» та складають 93/100 частини комплексу будівель та споруд, загальною площею 4614,3 кв.м, жодного посилання на зернопереробний комплекс літ. Ц, ангар літ. Ч., вагова літ. С не міститься, що є додатковим підтвердження того факту, що зернопереробний комплекс літ. "Ц", ангар літ. "Ч", вагова літ. "С", до складу оспорюваної приватизації включені не були.

За таких умов факт врахування чи неврахування у номінальному значенні часток співвласників комплексу будівель та споруд даних щодо зернопереробного комплексу літ. "Ц", ангару літ. "Ч", вагової літ. "С", не має причинно-наслідкового зв`язку з питаннями правомірності визначення об`єкта приватизації, що включав лише закріплені за державою у відповідності до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно складові відповідного об`єкта нерухомого майна та формувався не за числовими показниками частки.

Щодо посилання позивача на приналежність зернопереробного комплексу літ. "Ц", ангару літ. "Ч", вагової літ. "С" іншій особі, суд зазначає, що такий довід не стосується прав позивача, а належний власник відповідних об`єктів за наявності у нього обґрунтованих підстав для оскарження не позбавлений права самостійно забезпечувати захист своїх інтересів, в тому числі у судовому порядку.

Оцінюючи доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» щодо протиправного, на його погляд, включення до складу об`єкта приватизації споруди № 1 (в`їзні металеві ворота), будівлі прохідної літ. «Т», надвірних споруд ІІ-ІІІ (автомобільні шляхи, мостіння території), будівлі трансформаторної літ « 1Н», будівлі насосної літ. "1М", які, за твердженням позивача, є об`єктами портової інфраструктури загального користування, що відповідно до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» не підлягають приватизації, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Частиною 2 цієї статті регламентовано, що крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема акваторії морських портів, гідротехнічні споруди (крім річкових причальних споруд), об`єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських і внутрішніх водних шляхів, системи управління рухом суден, об`єкти річкової інформаційної служби, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майно органів державного нагляду і контролю за торговельним мореплавством і судноплавством на внутрішніх водних шляхах.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України» до об`єктів портової інфраструктури загального користування відносяться акваторія, залізничні та автомобільні під`їзні шляхи (до першого розгалуження за межами території порту), лінії зв`язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні комунікації, інші об`єкти, що забезпечують діяльність двох і більше суб`єктів господарювання у морському порту.

Відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 14.04.2023 до складу об`єкта приватизації включено, зокрема, надвірну споруду № 1, прохідну літ. «Т», надвірні споруди ІІ-ІІІ, трансформаторну літ « 1Н», насосну літ. "1М".

Стверджуючи, що вищенаведені складові об`єкта приватизації є об`єктами портової інфраструктури загального користування, позивач посилається на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 08.05.2023 № 005, виконаний судовим експертом Митніковим Г.П. на замовлення позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З наведеного висновку експерта вбачається, що на вирішення судовому експерту поставлено питання: «Які об`єкти, зазначені в розділі «Відомості про об`єкт (нерухоме майно) Порто-пункту «Кілія» Інформаційного повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - єдиний майновий комплекс державного підприємства «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ УСТЬ-ДУНАЙСЬК», які входять до складу комплексу будівель та споруд за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова (Железнякова), буд.4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107418151223) є об`єктами загального користування та які використовуються співвласниками, в тому числі ТОВ «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ»?»

Відповідаючи на поставлене питання, у висновках судовий експерт Митніков Г.П. вказав, що споруда № 1 (в`їзні металеві ворота), будівля прохідної літ. «Т», надвірні споруди І-ІІІ (автомобільні шляхи, мостіння території), будівля трансформаторної літ. « 1Н», будівля насосної літ. «М», що зазначені в розділі «Відомості про об`єкт (нерухоме майно) Порто-пункту «Кілія» Інформаційного повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - єдиний майновий комплекс державного підприємства «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ УСТЬ-ДУНАЙСЬК», які входять до складу комплексу будівель та споруд за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова (Железнякова), буд. 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107418151223), є об`єктами загального користування, які використовуються співвласниками, в тому числі ТОВ «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ».

З наведеного висновку слідує, що перед судовим експертом порушувалось питання визначення не об`єктів портової інфраструктури загального користування, а об`єктів загального користування, які використовуються співвласниками.

Натомість, наведене у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України» визначення об`єктів портової інфраструктури загального користування визначає такими об`єктами лише ті, які забезпечують діяльність суб`єктів господарювання саме у морському порту.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про морські порти України» у межах морського порту функціонують суб`єкти господарювання усіх форм власності, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням суден, пасажирів, вантажів, та підприємства, продукція та/або сировина яких транспортується територією та акваторією порту.

Відтак, визначальним у дослідженні статусу об`єкта портової інфраструктури загального користування є не лише факт його використання декількома власниками об`єктів, розташованих на території морського порту, а їх використання суб`єктами господарювання у прив`язці до їх діяльності у морському порту.

Однак, у висновку експерта окремо не досліджувалось питання використання визначених ним у висновку об`єктів у діяльності суб`єктів господарювання у морському порту, зокрема, яким чином використання тих чи інших об`єктів пов`язано із провадженням відповідними суб`єктами господарювання тих чи інших технологічних процесів у морському порту, якими документами це передбачено тощо.

З урахуванням наведеного, зазначений висновок судового експерта не може розглядатись судом як належний та допустимий доказ щодо визначення тих чи інших складових об`єкта приватизації як об`єктів саме портової інфраструктури загального користування, що є визначальним у вирішенні цього спору.

Крім того, беручи до уваги специфіку правового статусу об`єктів портової інфраструктури загального користування, суд зазначає, що дослідження їх статусу визначає необхідність володіння відповідним експертом вузько спеціальними знаннями у сфері функціонування морських портів, тоді як такі питання не охоплюються змістом будівельно-технічної експертизи, проведення якої за замовленням позивача забезпечив судовий експерт Митніков Г.П., який за фахом є інженером-будівельником і має кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.7. «Визначення порядку користування земельними ділянками», 10.10. «Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд», 10.14 «Оцінка земельних ділянок».

З урахуванням наведеного, будівельно-технічна експертиза як така не може відповідати на питання приналежності того чи іншого об`єкта до категорії об`єктів портової інфраструктури загального користування, оскільки такий статус об`єктів визначається не будівельно-технічними показниками.

Разом з тим, суд також зазначає, що наводячи відповідний висновок, судовий експерт не вказав у ньому конкретних міркувань, з яких він виходив під час аналізу конкретних вихідних даних та вимог законодавства, формулюючи наведений ним висновок, адже у ньому лише встановлені деякі вихідні дані, послідовно перерахована добірка норм законодавства без наведення конкретного причинно-наслідкового зв`язку із зробленим висновком, та проведені експертом дослідження і зроблені ним висновки жодним чином не стосувались питань здійснення господарської діяльності у морському порту.

Будь-яких інших доказів, які б вказували на статус визначених позивачем складових об`єкта приватизації як об`єктів портової інфраструктури загального користування, позивачем до суду не надано, у поданих до суду процесуальних документах не визначено, яким чином наведені позивачем об`єкти використовуються ним спільно з іншими суб`єктами господарювання у діяльності морського порту та не підтвердив це відповідними доказами, та суд з урахуванням вимог ст.ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України вважає наведений довід позивача не доведеним належними та допустимими засобами доказування.

Одночасно з цим, суд зазначає, що позивачем у справі не доведено, що задоволення заявлених ним вимог на підставі визначених ним доводів щодо необґрунтованості включення до складу об`єкта приватизації окремих його складових, які позивач вважає об`єктами портової інфраструктури загального користування, сприятимуть відновленню його прав.

Говорячи про сутність оскаржуваного договору купівлі-продажу, а також всіх інших приватизаційних процедур, які передували його укладенню, у прив`язці до прав та інтересів позивача, як співвласника комплексу будівель та споруд, частина якого була включена до складу об`єкта приватизації, необхідно констатувати, що вони жодним чином не впливають та не можуть вплинути на правове становище позивача, адже він як був власником 6/100 у відповідному майні, що включають будівлю павільйону морвокзалу за літ. "Х" та будівлю санпропускника з котельною за літ. "Б-Б1", до початку процедури приватизації, так ним й залишиться у випадку задоволення заявленого ним позову.

Згадане право власності позивача на належну йому частку у майні не зменшилось (він продовжує перебувати власником того самого розміру частки та того саму складу майна, що відповідає цій частці), та не зникло як таке, а також оскаржувані ним акти, результати електронного аукціону жодним чином не позбавляють чи не обмежують його можливості здійснювати, реалізовувати своє право на належну йому частку у майні.

Посилання позивача на те, що проведення процедури приватизації, на його думку, призведе до обмеження доступу до окремих об`єктів портової інфраструктури загального користування, чим будуть обмежені його права та права декількох морських операторів, суд вважає безпідставними як такі, що ґрунтуються на ймовірності, виникнення певних подій у майбутньому, яких взагалі може не статись. При цьому, зміна співвласника майна жодним чином не впливає на ступінь вірогідності порушень прав позивача, про можливе настання яких у майбутньому він заявляє, адже правовий статус співвласника по відношенню до позивача незалежно від його особи (держава чи особа приватного права) залишається незмінним.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Виходячи з приписів ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, постанові Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 910/11511/18.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 916/286/20 з урахуванням предмету спору наведена вище позиція додатково конкретизована, а саме, суд зазначив, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені спірним договором та в результаті визнання недійсним договору інтереси заінтересованої особи будуть відновлені. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відтак, задоволення цього позову жодним чином не змінить правового становища позивача, у зв`язку з чим не призведе до поновлення його прав чи інтересів, що з урахуванням наведеної позиції Верховного Суду є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо заяви відповідача-1 від 29.08.2023 про застосування позовної давності (т. 6, а.с. 52-54), суд зазначає таке

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Виходячи із зазначеного та з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заява відповідача-1 про застосування до спірних правовідносин позовної давності судом не розглядається.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі суд проаналізував усі наявні у сторін доводи і заперечення, докази, якими вони обґрунтовувались.

У своїй сукупності обставини справи, надані сторонами докази, поведінка сторін, у тому числі учасників справи, сумніви щодо доказів, надало можливість встановити відносну істину у справі. Проте, її відносність не вказує, що суд не вжив усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов`язків сторін.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до приписів статі 129 ГПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 01 лютого 2024 року.

Суддя Нікітенко С.В.