Постанова

від 15.05.2024 по справі 916/186/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/186/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: О.О. Згода

від відповідача-1 - Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях: В.О. Стапінський

до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна»: Д.П. Колодяжний

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ»: не з`явився

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ»: не з`явився

від третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України: В.С. Пономаренко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 (суддя С.В. Нікітенко, м.Одеса, повний текст складено 01.02.2024)

у справі №916/186/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ»

до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ»

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ»

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України

про визнання наказів незаконними, визнання недійсним аукціону та визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (надалі також Регіональне відділення), в якій просило визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 12.12.2022 №1075, яким затверджено протокол №1 засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) від 15.12.2022, затверджено протокол №2 засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) від 21.12.2022, затверджено умови продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) (протокол засідання аукціонної комісії від 15.12.2022 № 1).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/186/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 залучено Державне підприємство «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2023 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

15.05.2023 до суду першої інстанції від позивача у справі надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивач просив:

1)визнати незаконним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 12.12.2022 №1075, яким затверджено протокол №1 засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) від 15.12.2022, затверджено протокол №2 засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) від 21.12.2022, затверджено умови продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) (протокол засідання аукціонної комісії від 15.12.2022 №1);

2)визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206), що оформлені протоколом про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20221223-70204, який затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.01.2023 № 69 «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20221223-70204 з продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206);

3)визнати незаконним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.01.2023 №69 «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20221223-70204 з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206);

4)визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» від 14.04.2023, укладений за результатами електронного аукціону з умовами між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна», нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстрований в реєстрі за №1376, про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна» (код ЄДРПОУ 41054005) об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 залучено Державне підприємство «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2023 у справі № 916/186/23:

-задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» про зміну предмета позову;

-залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна»;

-залучено Фонд державного майна України (надалі також Фонд) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги мотивовані тим, що при прийнятті Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях оскаржуваних наказів від 21.12.2022 №1075, від 26.01.2022 №69, проведенні аукціону та укладенні договору купівлі-продажу порушено норми статей 316, 319, 355, 356, частини першої статті 358 Цивільного кодексу України, що призвело до проведення приватизації будівель та споруд, які знаходились у спільній частковій власності позивача та держави в особі Фонду державного майна України без згоди на це позивача при невиділенні вказаних будівель та споруд в окреме господарство.

Крім того, на переконання позивача, є протиправним відчуження у процесі приватизації не частки у майні, яка належить державі, а конкретно визначеного майна, а також розрахунок таких часток співвласників не відповідає дійсності.

Як зазначав позивач, включення до складу об`єкта приватизації споруди №1 (в`їзні металеві ворота); будівлі прохідної літ. «Т», надвірні споруди ІІ-ІІІ (автомобільні шляхи, мостіння території), будівлі трансформаторної літ « 1Н», будівлі насосної літ. « 1М», як об`єктів портової інфраструктури загального користування, не відповідає Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», оскільки вказане майно не підлягає приватизації.

Також позивач вказав про неправильне визначення стартової ціни об`єкта малої приватизації.

Заявляючи свої вимоги, позивач вказував на порушення його прав як співвласника майна, що підлягало приватизації, яке полягало в неотриманні від нього згоди на продаж майна, звертаючи увагу на те, що на продаж виставлено майно, яке не підлягає приватизації та повинно бути у державній власності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що до складу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», серед іншого майна, увійшла лише та частина майна зі складу загальної частки держави у праві спільної часткової власності на вищезазначений комплекс будівель та споруд, яка призначалась для діяльності саме цього державного підприємства, а інша частина майна зі складу вказаної державної частки, яка була закріплена за Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», в об`єкт приватизації включена не була та залишилась у державній власності.

Також місцевий господарський суд, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов висновку, що законодавство України не ставить право співвласника розпорядитися належною йому на праві власності часткою у майні спільної часткової власності у залежність від необхідності отримання згоди на таке розпорядження від іншого співвласника, у зв`язку з чим суд відхилив доводи позивача щодо ненадання ним згоди на продаж майна, яке знаходиться у спільній з ним частковій власності, як підставу для задоволення його позовних вимог, з якою позивач пов`язує порушення своїх прав оскаржуваними ним наказами, результатами електронного аукціону з продажу об`єкта приватизації та укладеним договором купівлі-продажу.

Суд першої інстанції дослідженням наявних в матеріалах справи доказів встановив, що первісним у визначенні частки співвласників цього майна було не відчуження саме частки (у її номінальному вираженні), а відчуження конкретних складових майнового комплексу, як окремих об`єктів нерухомого майна, за характеристиками яких й визначались частки у майні спільної власності. Тобто, визначення складових часток має первісний характер по відношенню до їх номінального значення. За таких умов, правова природа виникнення спільної часткової власності щодо комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, 4, надає підстави стверджувати, що саме склад часток, а не їх числове вираження у даному випадку визначає правомочності співвласників такого майна.

Оскільки склад частки держави за окремими її складовими чітко визначений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також беручи до уваги той факт, що до складу 94/100 частки у спірному майні, яке на праві спільної часткової власності належало державі, входили складові, що використовувались у діяльності двох державних підприємств, суд дійшов висновку, що уточнення складових об`єкта приватизації - єдиного майнового комплексу одного з таких державних підприємств під час його визначення у процесі приватизації відповідає вимогам законодавства та не може розглядатись як підстава для оскарження пов`язаних із процесом приватизації актів та її результатів.

Будь-яких інших доказів, які б вказували на статус визначених позивачем складових об`єкта приватизації, як об`єктів портової інфраструктури загального користування, позивачем до суду не надано, у поданих до суду процесуальних документах не визначено, яким чином наведені позивачем об`єкти використовуються ним спільно з іншими суб`єктами господарювання у діяльності морського порту та не підтверджено це відповідними доказами.

Право власності позивача на належну йому частку у майні не зменшилось (він продовжує перебувати власником того самого розміру частки та того самого складу майна, що відповідає цій частці), та не зникло як таке, а також оскаржувані ним акти, результати електронного аукціону жодним чином не позбавляють чи не обмежують його можливості здійснювати, реалізовувати своє право на належну йому частку у майні.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції зазначив, що задоволення цього позову жодним чином не змінить правового становища позивача, у зв`язку з чим не призведе до поновлення його прав чи інтересів, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що з метою об`єктивного розгляду справи, можливості подання до суду доказів на підтвердження зазначених у позові обставин, які мають відношення до предмету позову та відносяться до предмету доказування у даній справі, позивачем подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Вказане клопотання подано з метою встановлення реальних часток співвласників даного майна та встановлення частки, яку держава мала право відчужувати під час проведення процедури приватизації. Однак судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, адже на теперішній час частки співвласників майна в дійсності є іншими, що підлягало встановленню, так як Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях могло здійснити продаж лише частки майна, яка реально належить державі та може бути приватизована. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що частка держави, яку можливо було реалізувати на електронному аукціоні, не відповідає частці, яка була реалізована Регіональним відділенням.

Крім того, скаржник зауважив на тому, що ним заявлялось клопотання про зупинення провадження у справі №916/186/23 до набрання законної сили рішенням у справі №910/6314/23, розгляд якої проводиться Господарським судом міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» до Фонду державного майна України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ», про визнання незаконними та скасування наказів.

Місцевим господарським судом також необґрунтовано відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки накази, які оскаржуються у справі №916/186/23 та у справі №910/6314/23, пов`язані між собою та визначають певні етапи приватизації майна, які позивач вважає незаконними та такими, які порушують його майнові права в частині вжиття заходів до приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» та проведення процедури приватизації. Обставини, які будуть встановлені у справі №910/6314/23, мають відношення до предмету позову у справі №916/186/23 та мають преюдиційне значення для винесення об`єктивного та законного рішення у даній справі, оскільки наказ №1240 від 03.12.2019 про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» та наказ №1 від 04.01.2022 про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році, винесені раніше наказу №1075 від 21.12.2022, який оскаржується у справі №916/186/23 та який винесено на підставі вищевказаних наказів Фонду державного майна України.

Також в апеляційній скарзі скаржник вказав про неправильне застосування судом першої інстанції частини першої статті 358 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Обґрунтовуючи зазначений довід, апелянт зазначив, що оскаржуваним у даній справі процесом приватизації та договором купівлі-продажу передбачався продаж індивідуально визначених речей при наявності зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно частки у майні, а саме, 94/100 частин в комплексі будівель та споруд, розташованих за адресою: м.Кілія, вул. Портова (колишня Железнякова), 4, без виділення частки держави в окреме господарство, тобто фактично проводилась приватизація конкретно визначеного майна, а не частки в спільному майні, чим порушено право власності позивача.

Судом не враховано, що до виділення своєї долі із спільної часткової власності держава Україна не мала цивільних прав та обов`язків на окремо виділену річ, а мала лише право частки в комплексі будівель та споруд, які в теперішній час незаконно реалізувала через прилюдні торги (аукціон), при тому, що частки співвласників в дійсності інші. При цьому апелянт наполягав на тому, що у державній власності знаходилось не окреме індивідуально визначене майно в комплексі будівель та споруд, а відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно частка в даному комплексі будівель та споруд складає в розмірі 94/100, що не може складати єдиний майновий комплекс та дане майно знаходиться не тільки у державній власності, а і у власності суб`єкта господарювання приватного права, з чого слідує, що розпоряджатися даним майном могли співвласники за обоюдною згодою. Вищевказане нерухоме майно не могло виставлятися на продаж на прилюдних торгах (аукціоні) без виділення частки кожного із співвласників.

Апелянт у своїй скарзі також навів низку доводів, які, на його погляд, вказують на неправильне визначення числового вираження часток співвласників у праві власності на комплекс будівель та споруд, адже частка Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» на теперішній час є більшою, ніж зазначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно, частка держави, яка підлягала приватизації, є меншою. При цьому в апеляційній скарзі позивач, з посиланням на Інструкцію щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затверджену Міністерством з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 №86, навів самостійний розрахунок, за яким частка Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» у спірному майні становить приблизно 7/100.

Крім того, за доводами позивача, фактично під час проведення процедури приватизації відчужено, в тому числі, майно, яке є майном портової інфраструктури загального користування, яке використовує позивач нарівні з іншими суб`єктами господарювання, тим більше, що дані об`єкти необхідні для користування позивача, як співвласника майна в комплексі будівель та споруд за адресою: м.Кілія, вул. Портова (колишня Железнякова), буд. 4, у зв`язку з чим при їх відчуженні порушені права позивача.

При цьому скаржник зазначив, що підтвердженням того, що до складу об`єкта приватизації включено об`єкти портової інфраструктури загального користування, а саме: споруду № 1 (в`їзні металеві ворота), будівлю прохідної літ. «Т», надвірні споруди ІІ-ІІІ (автомобільні шляхи, мостіння території), будівлю трансформаторної літ « 1Н», будівлю насосної літ. « 1М», є висновок судової будівельно-технічної експертизи від 08.05.2023 № 005, виконаний судовим експертом Митніковим Г.П. на замовлення позивача, однак вказаний доказ безпідставно відхилено судом першої інстанції.

У письмових додаткових поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» ще раз пояснило, що має місце порушення при проведенні процесу приватизації вимог частини першої статті 358 Цивільного кодексу України, оскільки оскаржуваним у даній справі процесом приватизації та договором купівлі-продажу від 14.04.2023 передбачався продаж індивідуально визначених речей при наявності зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно частки у майні, а саме 94/100 частин в комплексі будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто, позивач зазначив про те, що без згоди співвласників неможливо розпоряджатися саме конкретно визначеними об`єктами, які входять до складу майна, яке знаходиться в спільній частковій власності, а не самою часткою.

У додаткових письмових поясненнях апелянт також зауважив, що на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15.03.2007 у справі № 2- 818/2007, 07.08.2007 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 6/100 комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , про що внесені відомості до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Враховуючи вищевикладене, саме після набрання законної сили вищезазначеним рішенням суду статус державної власності на все майно змінився на спільну часткову власність, оскільки саме даним рішенням суду визначено частку у розмірі 6/100, без виділення придбаного з торгів майна в індивідуально - визначений об`єкт нерухомості, з присвоєнням йому окремого реєстраційного номеру та окремої адреси, тим самим встановивши право на частку у спільному майні. У даному випадку, у співвласників комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , відсутнє право на конкретні складові складної речі та таке право не зареєстровано, а зареєстровано право власності на частку у майні в цілому.

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна» щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна» просило залишити оскаржуване рішення без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на її безпідставність.

Щодо доводів апелянта про безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/6314/23 відповідач-2 зазначив, що враховуючи те, що оскаржувані у справі №910/6314/23 накази Фонду державного майна України стосувались загального наміру держави реалізувати прямо передбачену законодавством можливість приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства, в яких навіть не згадувалось про об`єкт нерухомого майна, що на праві спільної часткової власності належить позивачеві, беручи до уваги викладені самим позивачем підстави для позову у цій судовій справі, які не пов`язувались ним із існуванням наведених наказів як причини, що безпосередньо визначили незаконність оскаржуваних ним актів, відсутні будь-які підстави стверджувати, що оскарження в іншій судовій справі таких наказів об`єктивно унеможливлювало розгляд цієї справи та вказувало би на підстави для її зупинення. При цьому, відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції не посилався на чинність оскаржуваних у справі №910/6314/23 наказів Фонду державного майна України як підставу, що виключає задоволення заявлених у цій справі позовних вимог, чим фактично й підтверджено, що наявні у матеріалах справи докази дозволяли встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що само по собі виключало підстави для обов`язкового зупинення провадження у справі.

У зв`язку з наведеним, відповідач-2 вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні відповідного клопотання позивача, а заявлені ним з цього приводу доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування судом частини першої статті 358 Цивільного кодексу України відповідач-2 вказав про непослідовну позицію апелянта, оскільки останній як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в своїй апеляційній скарзі одночасно заявляє і про неможливість приватизації без отримання його згоди як співвласника, і про неможливість такої приватизації до проведення процедури її виділу (що в принципі виключає існування спільної власності), і про неможливість приватизації конкретних складових частки держави у праві власності, тоді як наведені підстави є взаємовиключними та регулюються різними нормами матеріального права.

Частина перша статті 358 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач у своєму позові, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин щодо розпорядження часткою у майні спільної часткової власності, оскільки встановлює спосіб реалізації права спільної часткової власності за згодою співвласників лише щодо володіння та користування відповідним майном, тоді як право розпорядження відповідною часткою у майні регулюється іншою спеціальною нормою Цивільного кодексу України (статтею 361). Відтак, беручи до уваги, що спірні правовідносини стосуються саме розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій власності, відповідач-2 вважає, що суд першої інстанції й не міг неправильно застосувати статтю 358 Цивільного України, оскільки вона взагалі не стосується правовідносин, визначених предметом спору у цій справі, про що фактично суд і наголосив у своєму рішенні. Також з наведених норм законодавства всупереч доводам апелянта чітко слідує, що розпорядження одним із співвласників належною йому часткою у праві спільної часткової власності не вимагає отримання згоди для цього іншого співвласника у будь-якому вигляді.

Щодо доводів апелянта стосовно неприпустимості продажу під час приватизації частки із визначенням конкретного майна відповідач-2 зазначив, що судом першої інстанції було правильно взято до уваги ту обставину, що за даними Державного реєстру за співвласниками було зареєстровано право власності не лише із визначенням числового вираження часток співвласників, а й з визначенням конкретних складових, які входили до часток кожного із співвласника як держави, так і Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ».

У даному випадку право спільної часткової власності первісно виникло не у зв`язку із поділом єдиного об`єкта нерухомого майна на частки у їх номінальному вираженні, а внаслідок відчуження окремих будівель з конкретно визначеними характеристиками без жодної прив`язки до права спільної власності та взагалі до об`єкта нерухомого майна у вигляді комплексу будівель та споруд. В результаті ланцюга правочинів у власність позивача перейшли конкретні складові складної речі, яке є складовою частиною складної речі у вигляді об`єкта нерухомого майна комплексу будівель і споруд, та воно є чітко визначеним - санпропускник з котельною літ. «Б-Б1», площею 163,5 кв.м, павільйон морвокзалу літ. «Х», площею 177,1 кв.м. Права власності на інші складові, що входять до складу комплексу будівель та споруд, у апелянта ніколи не виникало.

Таким чином, відповідач-2 зазначив, що відсутні будь-які підстави стверджувати, що позивачеві на праві власності належать не лише вищезгадані складові під літ. «Б-Б1» та літ. «Х», як це випливає з правовстановлювальних документів та даних Державного реєстру, а ще й будь-які інші складові у складі єдиної речі комплексу будівель та споруд, про що фактично намагається заявити Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» у цій судовій справі, стверджуючи про те, що як його право власності в межах 6/100, так і право власності держави в межах 94/100 у праві спільної часткової власності на комплекс будівель та споруд розповсюджується на комплекс у цілому без уточнення їх складових.

Беручи до уваги особливості визначення у Державному реєстрі часток у майні спільної власності з наведенням їх конкретних складових, будь-які доводи й посилання апелянта на невірне визначення числового вираження часток у майні не мають значення для вирішення цієї справи по суті, оскільки незалежно від цього числового вираження склад таких часток у будь-якому разі залишиться незмінним, адже жодна із сторін у рамках цього спору не заявляє своїх претензій щодо закріпленого за ними у Державному реєстрі складу часток у майні спільної власності.

Частки у праві спільної власності на спірний об`єкт нерухомого майна визначені на підставі рішень судів, офіційні відомості щодо них занесені до Державного реєстру, у зв`язку з чим під час визначення в рамках приватизації державного майна характеристик об`єкта приватизації правомірно використані офіційні відомості Державного реєстру щодо розміру часток у праві спільної часткової власності.

Заперечуючи проти доводів скаржника про неправомірну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення експертизи, відповідач-2 зазначив, що оскільки немає значення числове вираження часток співвласників у реалізації процедури спірної приватизації, є правильним наведений судом першої інстанції у рішенні висновок про те, що викладені у цьому клопотанні питання не стосуються предмету спору і позовних вимог та не можуть жодним чином вплинути на предмет доказування у цій справі.

Стосовно посилань апелянта на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 08.05.2023 №005, виконаним судовим експертом Митніковим Г.П., Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна» підтримало висновок суду, що згаданим висновком експерта не можуть підтверджуватися обставини визначення об`єктів портової інфраструктури загального користування, і що що будь-яких інших доказів, які б вказували на статус визначених позивачем складових об`єкта приватизації як об`єктів портової інфраструктури загального користування, позивачем до суду не надано.

Виходячи із сутності оскаржуваного договору купівлі-продажу, а також всіх інших приватизаційних процедур, які передували його укладенню, у прив`язці до прав та інтересів позивача як співвласника комплексу будівель та споруд, частина якого була включена до складу об`єкта приватизації, відповідач-2 констатував, що вони жодним чином не впливають та не можуть вплинути на правове становище позивача, адже він як був власником 6/100 у відповідному майні, що включають будівлю павільйону морвокзалу за літ. «Х» та будівлю санпропускника з котельною за літ. «Б-Б1» до початку процедури, так ним й залишився і у процесі приватизації, і після укладення договору купівлі-продажу як результату проведених процедур.

Позиція Фонду державного майна України щодо апеляційної скарги

Фонд державного майна України у відзиві на апеляційну скаргу просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін,

Зокрема, Фонд державного майна України зазначив, що у переліку майна єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», яке було передано Фонду Міністерством інфраструктури України, як головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського та річкового транспорту, відсутні об`єкти, що не підлягають приватизації. Крім того, відповідно до приписів Закону України «Про морські порти України» державні стратегічні об`єкти портової інфраструктури, закріплені на праві господарського відання за Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та які не підлягають приватизації, на балансі Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» відсутні.

За доводами Фонду, Регіональне відділення Фонду державного майна України, як орган приватизації, діяло у межах та у спосіб, визначених Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна», при цьому Регіональним відділенням були дотримані всі передбачені Законом процедури щодо здійснення продажу об`єкту малої приватизації.

Фонд державного майна України вважає позицію позивача про необхідність погодження з ним продажу державного майна необґрунтованою, оскільки майно, що належить позивачу на праві приватної власності, не входить до складу єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», вказане майно не використовується в його господарській діяльності та не задіяне у виробничому процесі, а його відсутність жодним чином не впливає на можливість завершення відповідного циклу виробництва (робіт, послуг).

Враховуючи, що до переліку майна, яке виставлялося на приватизацію, не було включено майно, яке належить позивачу, Фонд вважає, що позивач не зазнав жодного втручання у свої права внаслідок приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ».

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 21.02.2024 за вх.№635/24.

Одночасно із поданням апеляційної скарги апелянтом заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи (вх.№638/24 від 21.02.2024), проведення якої просив доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та для проведення якої просив витребувати у Комунального підприємства Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» належним чином завірені копії матеріалів інвентаризаційної справи комплексу будівель та споруд за адресою: Одеська обл., м.Кілія, вул. Портова (в минулому Железнякова), 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107418151223.

На вирішення експертам апелянт запропонував поставити наступні питання:

1)Які реальні частки у майні (станом на 21.12.2022) можливо визначити співвласникам комплексу будівель та споруд, який знаходиться за адресою: Одеська обл., м.Кілія, вул. Портова (в минулому Железнякова), 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107418151223, а саме, Товариству з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» та державі Україна, враховуючи матеріали справи, в тому числі проведені судові експертизи та технічну інвентаризацію об`єкту?

2)Яку частку у майні, а саме, комплексу будівель та споруд, який знаходиться за адресою: Одеська обл., м.Кілія, вул. Портова (в минулому Железнякова), 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107418151223, можливо визначити станом на 21.12.2022 державі відповідно до матеріалів справи, в тому числі проведених судових експертиз та технічної інвентаризації об`єкта - комплексу будівель та споруд, який знаходиться за адресою: Одеська обл., м.Кілія, вул. Портова (в минулому Железнякова), 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107418151223, за винятком наступних об`єктів:

-зерноперероблювального комплексу літ. «Ц», ангару літ. «Ч», вагової літ. «С», зазначені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у відомостях про складові частини об`єкту нерухомого майна, а саме, комплексу будівель та споруд, який знаходиться за адресою: Одеська обл., м.Кілія, вул. Портова (в минулому Железнякова), 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107418151223;

-споруди №1, будівлі прохідної літ. «Т», надвірних споруд І-ІІІ, будівлі трансформаторної літ. « 1Н», будівлі насосної літ. « 1М», зазначені в розділі «Відомості про об`єкт (нерухоме майно») Порто-пункт «Кілія» Інформаційного повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», які входять до складу комплексу будівель та споруд за адресою: Одеська обл., м.Кілія, вул. Портова (в минулому Железнякова), 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107418151223).

Клопотання мотивоване тим, що проведення будівельно-технічної експертизи у даній справі підтвердить обставини того, що на час проведення процедури приватизації реальні частки співвласників держави та Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» у комплексі будівель та споруд, який знаходиться за адресою: Одеська обл., м.Кілія, вул. Портова (в минулому Железнякова), 4, є іншими, аніж зазначено в Державому реєстрі речових прав на нерухоме майно, та частка держави у вищевказаному майні є інша, ніж зазначена в Інформаційному повідомленні про проведення продажу на аукціоні цього майна та договорі купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 14.04.2023. При цьому враховуючи, що в розрахунок частки держави, яка відчужується, враховано об`єкти портової інфраструктури загального користування, які не підлягали відчуженню, що, в свою чергу, зменшувало частку держави, яку можливо було відчужувати, а також враховуючи, що частки, належні державі до проведення приватизації та Товариству з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» в комплексі будівель та споруд розраховувались ще в 2007 році, та при розрахунку часток враховувались об`єкти, які не були об`єктами нерухомості, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №8196 від 06.07.2021, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, та технічним паспортом будівель та споруд від 30.08.2013, і належать взагалі іншій особі, що підтверджено рішенням Господарського суду Одеської області від 24.11.2021 у справі №916/2514/21, залишеним без змін постановою від 13.07.2022, а саме, що об`єкти зернопереробний комплекс літ. «Ц» та ангар літ. «Ч» є рухомими майном, належним Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ».

З урахуванням викладеного, а також з посиланням на необґрунтовану відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі №916/186/23 судової будівельно-технічної експертизи, апелянт просив призначити проведення такої експертизи під час апеляційного перегляду справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги та клопотання визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.02.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 у справі №916/186/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/186/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

01.03.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/186/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 у справі №916/186/23. Встановлено учасникам справи строк до 22.03.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Запропоновано учасникам справи у строк до 22.03.2024 подати свої міркування або заперечення щодо заявленого скаржником клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи (вх.№638/24 від 21.02.2024) у справі №916/186/23.

22.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№635/24/Д2).

25.03.2024 від Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№635/24/Д3), надісланий останнім 22.03.2024 засобами поштового зв`язку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 розгляд справи №916/186/23 призначено на 01.05.2024 о 12:00 год.

30.04.2024 Регіональним відділенням Фонду державного майна України подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№635/24/Д6 від 30.04.2024) разом із клопотанням про поновлення строку на його подання.

30.04.2024 скаржником надано додаткові пояснення у справі (вх.№635/24/Д5 від 30.04.2024), які протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 01.05.2024, були залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.05.2024, протокольною ухвалою суду було відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про призначення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі (вх.№3709/23 від 15.11.2023).

Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення експертизи, колегія суддів виходила з такого.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Частинами першою, другою статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1)для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2)жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно із частиною першою статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Особливість висновку експерта полягає в тому, що предметом його дослідження є обставини, встановлення яких потребує наявності спеціальних знань (частина друга статті 98 Господарського процесуального кодексу України). Отже, висновок експерта дозволяє встановити певні специфічні обставини, які не можуть бути встановлені іншими доказами (засобами доказування).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №910/11002/21.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсними наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України, якими затверджено протоколи засідань аукціонної комісії, умови продажу об`єкта малої приватизації, протокол про результати електронного аукціону; визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації; визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації.

Суть заявленого позивачем спору зводиться до того, що під час процедури приватизації державного майна у вигляді єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» включено частину частки держави на комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: м.Кілія, вул. Портова, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107418151223, співвласником якого також є позивач, що останній вважає порушенням своїх прав.

У клопотанні про призначення експертизи позивач просить встановити фактичні обставини щодо реальних часток у майні (станом на 21.12.2022) співвласників комплексу будівель та споруд, який знаходиться за адресою: Одеська обл., м.Кілія, вул. Портова (в минулому Железнякова), 4, а саме, Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» та держави.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання про призначення експертизи, оскільки обставини щодо визначення часток співвласників не входять у предмет доказування у даній справі з огляду на те, що у цій справі вирішується спір щодо законності/незаконності проведеної приватизації будівель та споруд, які знаходились у спільній частковій власності позивача та держави, з підстав проведення останньої без згоди на це позивача при невиділенні вказаних будівель та споруд в окреме господарство; відчуження у процесі приватизації не частки у майні, яка належить державі, а конкретно визначеного майна; включення до складу об`єкта приватизації об`єктів портової інфраструктури загального користування, яке не підлягає приватизації.

Відтак, виходячи із предмета, підстав позову та обставин справи, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для проведення експертизи з метою встановлення реальних часток позивача та держави у комплексі будівель та споруд, які були об`єтами приватизації, яка оспорюється у даній справі.

Розглянувши у судовому засіданні, яке відбулось 01.05.2024, клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів протокольною ухвалою відмовила у його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Колегією суддів встановлено, що клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу разом з відзивом на апеляційну скаргу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях подано 30.04.2024 через систему «Електронний суд», тоді як ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 22.03.2024. Отже, Регіональним відділенням пропущено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу мотивоване дією в Україні воєнного стану та процесом реорганізації регіональних відділень, який потребує значного обсягу робіт, у яких задіяна більша кількість працівників Регіонального відділення.

Згідно із частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Апеляційний суд звертає увагу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, що відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України поновлюється лише такий процесуальний строк, який встановлено законом, а строк на подання відзиву на апеляційну скаргу був встановлений судом, а не законом.

В той же час, колегія суддів, відмовляючи протокольною ухвалою суду у задоволенні клопотання Регіонального відділення про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, виходила з того, що у разі, коли учасник справи пропустив процесуальний строк або строк, встановлений судом, з причин, пов?язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, то питання про його поновлення/продовження вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Обставина введення воєнного стану могла унеможливити дотримання такого строку Регіональним відділенням за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило досить значний пропуск строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, та могла б бути визнаною обставиною непереборної сили для поновлення/продовження строку.

Щодо посилань Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на процес реорганізації регіональних відділень, який потребує значного обсягу робіт, у яких задіяна більша кількість працівників Регіонального відділення, колегія суддів зазначає, що труднощі в організації своєчасного виконання працівниками державного органу своїх професійних обов`язків є виключно проблемою внутрішньої організації роботи такої юридичної особи, а тому зазначені скаржником підстави не є тими обставинами, які перешкоджають подати відзив на апеляційну скаргу в найкоротший строк, адже вони є суб`єктивними (такими, що залежать виключно від організації роботи Регіонального відділення), натомість відповідач-1, діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинен був з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, проте такий відзив подано зі значним пропуском строку (30.04.2024).

Апеляційний суд вважає, що Регіональне відділення не навело змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати процесуальні права останнього, з огляду на що клопотання про поновлення строку на подання відзиву не підлягає задоволенню.

У відповідності до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За наведених обставин відзив Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях протокольною ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні, залишено без розгляду.

У судових засіданнях апеляційної інстанції представники Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна», Фонду державного майна України підтримали свої правові позиції у справі.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити, наголошуючи на тому, що виставляючи комплекс будівель та споруд на приватизацію, Регіональне відділення керувалось рішенням господарського суду, яким визнано за державою в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, - Міністерством інфраструктури України право власності на 94/100 частини комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська обл., м.Кілія, вул. Железнякова, 4, та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Також відповідач-1 зауважив на тому, що позивач не був учасником електронного аукціону і не має відношення щодо об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», а також не є власником нерухомого майна, яке входило до складу цілісного майнового комплексу, який був виставлений на приватизацію.

Державне підприємство «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» та Державне підприємство «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, проте участі не брали.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» та Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ».

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників учасників справи,дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій актів державного виконавця про проведені прилюдні торги від 01.03.2007, у провадженні Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області перебувало виконавче провадження про стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» суми заборгованості, в рамках якого державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника у вигляді будівлі павільйону морвокзалу за літ. «Х», а також будівлі санпропускника з котельною за літ. «Б-Б1».

У подальшому на прилюдних торгах окремими лотами реалізовано лот №1 «Недобудована будівля павільйону морвокзалу, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м.Кілія, вул. Железнякова, 4» (літ. «Х») та лот № 2 «Недобудована будівля санпропускника з котельною, які знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Железнякова, 4» (літ. «Б-Б1») із визначенням по кожному із наведених лотів окремої стартової ціни.

За результатами проведених прилюдних торгів обидва з цих лотів придбані ОСОБА_1 (надалі також Балакірєв Р.В.), про що складено два окремих акта державного виконавця про проведені прилюдні торги.

У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про визнання прилюдних торгів такими, що відбулися, і визнання за ним права власності на придбане майно.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 15.03.2007 у справі № 2-818/2007 зазначений позов було задоволено, визнано прилюдні торги від 16.02.2007 по реалізації будівлі павільйону морвокзалу за літ. «Х», інв. № 860, та будівлі санпропускника з котельною за літ. «Б-Б1», інв. № 841, такими, що відбулися, акти державного виконавця про проведені прилюдні торги, затверджені начальником ДВС у Кілійському районі Одеської області 01.03.2007, законними; визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю павільйону морвокзалу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (літ. «Х», інв. № 860) - 1-поверхова будівля загальною площею приміщень 177,1 кв.м; будівлю санпропускника з котельною, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Железнякова (нині вул. Портова), 4, (літ. «Б-Б1», інв. № 841) 1-поверхова будівля загальною площею приміщень 163,5 кв.м, що складають 6/100 частки від всього комплексу будівель та споруд.

На підставі цього рішення суду 07.08.2007 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 6/100 комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , про що внесені відомості до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згодом на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2007 ОСОБА_1 передав зазначене майно у власність Фірми «ДАВОС» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

05.07.2019 державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі Савицькою О.Ю. відповідно до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акту про проведені електронні торги, затвердженого 03.07.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Долинським М.М., було видано Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАРНС» свідоцтво, яким підтверджено, що останньому на праві власності належить майно, що складається з 6/100 часток комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: санпропускника з котельнею літ. «Б-Б1» площею 163,5кв.м, павільйону морвокзалу літ. «Х» площею 177,1 кв.м, загальною площею 340,6 кв.м, вартістю 1812388 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 107418151223, загальна площа об`єкта 5489,60 кв.м, що складається в цілому з адмінбудівлі літ. «А», санпропускника з котельнею літ. «Б-Б1», теплиці літ. «В», складу літ. «Г», магазину літ. «Е», гаражу літ. «Ж-Ж1-Ж2», спортивного залу літ. «З», теслярних майстерень літ. «И», складу РБГ літ. «К», радіостанції літ. «Л-Л1», матеріального складу літ. «М», матеріального складу літ. «Н», мехмайстерні літ. «О-О1-О2», мехмайстерні літ. «П», такелажної літ. «Р», вагової літ. «С», прохідної літ. «Т», складу літ. «У», насосної літ. «Ф», павільйону морвокзалу літ. «Х», зернопереробного комплексу літ. «Ц», ангару літ. «Ч», цементного складу літ. «Ш», будівлі літ. «Щ», матеріального складу літ. «Э», заправної літ. «Ю», навісу з бензоколонкою літ. «Я», складу літ. « 1А», навісу літ. « 1Б», убиральні літ. « 1В», убиральні літ. « 1Г», складу літ. « 1Д», такелажного складу літ. « 1Е», складу літ. « 1Ж», складу літ. « 1З», навісу літ. « 1И», вагової літ. « 1К»; навісу літ. « 1Л», насосної літ. « 1М», трансформаторної літ. « 1Н», складу літ. « 1О», складу літ. « 1П», БСУ літ. « 1Р», тиру літ. « 1С», убиральні літ. « 1Т», навісу літ. « 1У», складу палива літ. « 1Ф», складу літ. « 1Х» надвірних споруд 1-48, І-ІІІ, яке придбане Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАРНС» за 1848635,76 грн, що раніше належало Фірмі «ДАВОС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Децик Е.М. 29.11.2007 за реєстровим №8368, зареєстрованого 05.12.2007 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством «Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» Кілійської міської ради, номер запису: 24 в книзі: 52, реєстраційний номер: 19841462.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРНС» за актом приймання передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» від 19.10.2022 передало останньому нерухоме майно у вигляді 6/100 часток будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська обл., Кілійський район, м.Кілія, вул. Железнякова (нині вул. Портова), 4.

19.10.2022 було проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» на 6/100 частин комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська обл., Кілійський район, м. Кілія, вул. Железнякова, 4, що складається з: санпропускника з котельнею літ. «Б-Б1» площею 163,5 кв.м, павільйону морвокзалу літ. «Х» площею 177,1 кв.м, всього загальною площею 340,6 кв.м (номер запису про право власності: 48205343).

Поряд з цим, рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 у справі №916/3270/15 (з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 про виправлення описок), яке набрало законної сили та є чинним, за державою в особі органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерством інфраструктури України, визнано право власності на 94/100 частини комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Железнякова, 4, які складаються з адмінбудівлі літ. «А», теплиці літ. «В», складу літ. «Г», магазину літ. «Е», гаражу літ. «Ж-Ж1-Ж2», спортивного залу літ. «З», теслярних майстерень літ. «И», складу РБГ літ. «К», радіостанції літ. «Л-Л1», матеріального складу літ. «М», матеріального складу літ. «Н», мехмайстерні літ. «О-О1-О2», мехмайстерні літ. «П», такелажної літ. «Р», прохідної літ. «Т», складу літ. «У», насосної літ. «Ф», цементного складу літ. «Ш», будівлі літ. «Щ», матеріального складу літ. «Э», заправної літ. «Ю», навісу з бензоколонкою літ. «Я», складу літ. « 1А», навісу літ. « 1Б», убиральні літ. « 1В», убиральні літ. « 1Г», складу літ. « 1Д», такелажного складу літ. « 1Е», складу літ. « 1Ж», складу літ. « 1З», навісу літ. « 1И», вагової літ. « 1К»; навісу літ. « 1Л», насосної літ. « 1М», трансформаторної літ. « 1Н», складу літ. « 1О», складу літ. « 1П», БСУ літ. « 1Р», тиру літ. « 1С», убиральні літ. « 1Т», навісу літ. « 1У», складу палива літ. « 1Ф», складу літ. « 1Х» - загальною площею 4614,3 кв. м та надвірних споруд № 1-11, 31-48, виробничих споруд № 12-15, 17-30, причалу № 16, надвірних споруд (мощення) - І-ІІІ.

17.01.2019 було проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності Міністерства інфраструктури України на вищезазначене майно (номер запису про право власності: 29942478).

Відповідно до пункту 2 наказу Фонду державного майна України від 20.11.2019 №1140 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 №1637 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» (із змінами) додаток 2 «Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році» доповнено позицією «Єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код за ЄДРПОУ 01125206), розташований за адресою: Одеська обл., м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, із визначенням органу приватизації Міністерство інфраструктури України.

Наказом Фонду державного майна України від 13.12.2019 №1240 «Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» шляхом продажу на аукціоні з умовами, у зв`язку з чим надані відповідні доручення щодо утворення аукціонної комісії, а також щодо здійснення заходів щодо прийняття функцій з управління майном відповідного єдиного майнового комплексу до сфери управління Фонду державного майна України у встановленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства інфраструктури України №879 від 18.12.2019 функції з управління єдиним майновим комплексом Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» передано до сфери управління Фонду державного майна України, у зв`язку з чим останнім було прийнято наказ №80 від 20.01.2020 «Про прийняття до сфери управління Фонду державного майна України єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ».

Наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році», серед іншого, затверджено перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду (додаток 2), які підлягають приватизації у 2022 році.

Як вбачається із додатку 2 до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1, до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, включено єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код за ЄДРПОУ 01125206), розташований за адресою: Одеська обл., м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, із визначенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як органу приватизації.

15.12.2022 відбулося засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206).

Як вбачається із протоколу засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) №1 від 15.12.2022, комісією визначено стартову ціну об`єкта приватизації, умови його продажу, а також взято за основу розроблений проект інформаційного повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про продаж відповідного єдиного майнового комплексу.

На засіданні аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206), яке відбулося 21.12.2022, комісією затверджено інформаційне повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про продаж відповідного єдиного майнового комплексу (протокол засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) №2 від 21.12.2022).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 21.12.2022 №1075 затверджено вищезгадані протоколи засідань аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) від №1 від 15.12.2022, №2 від 21.12.2022, а також затверджено умови продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) (протокол засідання аукціонної комісії від 15.12.2022 № 1). Цей наказ оскаржується позивачем.

17.01.2023 відбувся електронний аукціон з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20221223-70204.

Відповідно до відомостей розділу «Інформація про проведення» щодо вказаного аукціону на електронному майданчику Prozorro.продажі (https://prozorro.sale/auction/SPE001-UA-20221223-70204/) датою формування протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20221223-70204 є 17.01.2023 року 13:33.

Як вбачається із зазначеного протоколу, переможцем електронного аукціону став відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна», який запропонував найвищу цінову пропозицію, що становила 201000300,00 грн. Саме ці результати електронного аукціону позивач просить суд визнати недійсними.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідний протокол був затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.01.2023 №69, який також оскаржується позивачем у цій справі.

Зазначений наказ разом із затвердженим ним протоколом, підписаним переможцем аукціону та оператором, через електронний майданчик якого надано найвищу цінову пропозицію, опубліковано 26.01.2023 о 9 годині 58 хвилин на електронному майданчику Prozorro.продажі у вкладці «Інформація про проведення» аукціону №SPE001-UA-20221223-70204 щодо приватизації об`єкта малої приватизації - єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» у підрозділі «Повідомлення про намір укласти договір» у графі «Документи» за гіперпосиланням «Список документів» (https://prozorro.sale/auction/SPE001-UA-20221223-70204/).

14.04.2023 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» за результатами електронного аукціону з умовами, який позивач просить суд визнати недійсним.

Відповідно до пункту 1.1. договору купівлі-продажу від 14.04.2023 продавець зобов`язується передати у власність (продати) покупцю об`єкт малої приватизації - єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», який розташований за адресами: Одеська область, Ізмаїльський район (колишня назва Кілійський район), місто Вилкове, вулиця Придунайська, 2; Одеська область, Ізмаїльський район, місто Кілія, вулиця Портова, 4 (колишня адреса Одеська область, Кілійський район, місто Кілія, вулиця Железнякова, 4); Одеська область, Ізмаїльський район (колишня назва Кілійський район), місто Вилкове, вулиця Придунайська, 46; Одеська область, Ізмаїльський район, місто Вилкове, вулиця Різдвяна, 201 (колишня адреса Одеська область, Кілійський район, місто Вилкове, вулиця Леніна, 201); Одеська область, о. Шабаш, Жебріянівська бухта Чорного моря, далі об`єкт приватизації, а покупець зобов`язується прийняти у власність (купити) об`єкт приватизації, та виконати визначені в договорі умови.

Таким чином, згідно із пунктом 1.1. договору об`єктом купівлі-продажу (приватизації) визначено саме єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ».

У пункті 1.3. договору зазначено нерухоме майно, яке входить до складу об`єкта приватизації. Зокрема, в абзаці першому підпункту 1.3.2. договору наведено відомості та характеристики всього об`єкта нерухомого майна - комплексу будівель та споруд з реєстраційним номером 107418151223, який розташований за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, 4, в цілому, вказана його загальна площа 5179,4 кв.м, перелічені всі складові, які у відповідності до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в цілому входять до складу об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 107418151223, без прив`язки до часток співвласників.

У свою чергу, у четвертому та п`ятому абзацах підпункту 1.3.2. договору перелічені найменування, літери та площі складових цього комплексу будівель і споруд, що в межах 94/100 частки держави підлягають відчуженню у складі об`єкта приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» та складають 93/100 частини комплексу будівель та споруд, загальною площею 4614,3 кв.м, а також зазначено, що відчуженню не підлягає 1/100 частка комплексу будівель та споруд, що складається з: причалу № 16, виробничих споруд №15, надвірних споруд №48, надвірних споруд (мощення) І, які зазначені у довідці вих. № 3852/12-22, виданої ТОВ «Нове бюро технічної інвентаризації» 12.12.2022, залишаються у власності держави та не підлягають приватизації. Це було пов`язано із тим, що зазначені складові 1/100 державної частки у цьому комплексі будівель і споруд призначені для діяльності іншого державного підприємства Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та не входили до складу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ».

Відповідно до довідки ТОВ «Нове бюро технічної інвентаризації» від 12.12.2022 №3852/12-22, посилання на яку міститься в укладеному договорі купівлі-продажу щодо визначення майна, яке не підлягає приватизації, причал №16, виробничі споруди №15, надвірні споруди №48, надвірні споруди (мощення) І складають 1/100 частку вищезгаданого комплексу будівель та споруд; адмінбудівля літ. «А» загальною площею 478,5 кв.м, теплиця літ. «В» загальною площею 121,0 кв.м, склад літ. «Г» загальною площею 925,6 кв.м, магазин літ. «Е» загальною площею 65,4 кв.м, гараж літ. «Ж-Ж1-Ж2» загальною площею 570,5 кв.м, спортивний зал літ. «З» загальною площею 58,6 кв.м, теслярні майстерні літ. «И» загальною площею 99,9 кв.м, склад РБГ літ. «К» загальною площею 190,7 кв.м, радіостанція літ. «Л-Л1» загальною площею 239,5 кв.м, матеріальний склад літ. «Н» загальною площею 575,0 кв.м, матеріальний склад літ. «М» загальною площею 91,6 кв.м, мехмайстерні літ. «О-О1-О2», загальною площею 206,1 кв.м, мехмайстерні літ. «П» загальною площею 220,7 кв.м, такелажна літ. «Р» загальною площею 165,2 кв.м, прохідна літ. «Т» загальною площею 20,8кв.м, склад літ. «У» загальною площею 354,9 кв.м, насосна літ. «Ф» загальною площею 29,3 кв.м, цементний склад літ. «Ш» загальною площею 48,2 кв.м, будівля літ. «Щ» загальною площею 13,3 кв.м, матеріальний склад літ. «Э» загальною площею 139,5 кв.м, заправна літ. «Ю», навіс з бензоколонкою літ. «Я», склад літ. « 1А», навіс літ. « 1Б», убиральня літ. « 1В», убиральня літ. « 1Г», склад літ. « 1Д», такелажний склад літ. « 1Е», склад літ. « 1Ж», склад « 1З», навіс літ. « 1И», вагова літ. « 1К», навіс літ. « 1Л», насосна літ. « 1М», трансформаторна літ. « 1Н», склад літ. « 1О», склад літ. « 1П», БСУ літ. « 1Р», тир літ. « 1С», убиральня літ. « 1Т», навіс літ. « 1У», склад палива літ. « 1Ф», склад літ. « 1Х», надвірні споруди №1-11, 31-47, виробничі споруди №12-14, 17-30, надвірні споруди ІІ-ІІІ загальною площею 4614,3 кв.м складають 93/100 частки комплексу будівель та споруд.

Досліджуючи обставини спірних правовідносин, суд першої інстанції правильно встановив, що до складу об`єкта приватизації, серед іншого, увійшло майно у вигляді частини частки держави у праві спільної часткової власності на комплекс будівель та споруд в цілому загальною площею 5179,4 кв.м, який розташований за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова (колишня Железнякова), 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107418151223, що випливає з Інформаційного повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (далі - Інформаційне повідомлення), а також з пункту 1.3.2. договору купівлі-продажу від 14.04.2023, укладеного за результатом проведеного електронного аукціону.

Згідно наявної у матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у вигляді комплексу будівель та споруд в цілому загальною площею 5179,4 кв.м, які розташовані за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, 4, на момент проведення електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» зареєстровано:

-право власності держави на 94/100 частин комплексу будівель та споруд, що складаються в цілому з: адмінбудівля літ. «А» загальною площею 478,5 кв.м, теплиця літ. «В» загальною площею 121,0 кв.м, склад літ. «Г» загальною площею 925,6 кв.м, магазин літ. «Е» загальною площею 65,4 кв.м, гараж літ. «Ж-Ж1-Ж2» загальною площею 570,5 кв.м, спортивний зал літ. «З» загальною площею 58,6 кв.м, теслярні майстерні літ. «И» загальною площею 99,9 кв.м, склад РБГ літ. «К» загальною площею 190,7 кв.м, радіостанція літ. «Л-Л1» загальною площею 239,5 кв.м, матеріальний склад літ. «Н» загальною площею 575,0 кв.м, матеріальний склад літ. «М» загальною площею 91,6 кв.м, мехмайстерні літ. «О-О1-О2», загальною площею 206,1 кв.м, мехмайстерні літ. «П» загальною площею 220,7 кв.м, такелажна літ. «Р» загальною площею 165,2 кв.м, прохідна літ. «Т» загальною площею 20,8 кв.м, склад літ. «У» загальною площею 354,9 кв.м, насосна літ. «Ф» загальною площею 29,3 кв.м, цементний склад літ. «Ш» загальною площею 48,2 кв.м, будівля літ. «Щ» загальною площею 13,3 кв.м, матеріальний склад літ. «Э» загальною площею 139,5 кв.м, заправна літ. «Ю», навіс з бензоколонкою літ. «Я», склад літ. « 1А», навіс літ. « 1Б», убиральня літ. « 1В», убиральня літ. « 1Г», склад літ. « 1Д», такелажний склад літ. « 1Е», склад літ. « 1Ж», склад « 1З», навіс літ. « 1И», вагова літ. « 1К», навіс літ. « 1Л», насосна літ. « 1М», трансформаторна літ. « 1Н», склад літ. « 1О», склад літ. « 1П», БСУ літ. « 1Р», тир літ. « 1С», убиральня літ. « 1Т», навіс літ. « 1У», склад палива літ. « 1Ф», склад літ. « 1Х», надвірні споруди № 1-11,31-48, виробничі споруди №12-15, 17-30, причал №16, надвірні споруди (мощення) І-ІІІ, загальною площею 4614,3 кв.м;

-право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» на 6/100 частин комплексу будівель та споруд, що складаються із санпропускника з котельнею літ. «Б-Б1» площею 163,5 кв.м, павільйону морвокзалу літ «Х» площею 177,1 кв.м; загальною площею 340,6 кв.м.

Позиція суду апеляційної інстанції

Частина перша статті 316 Цивільного кодексу України визначає поняття права власності та встановлює, що це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, він також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Фактично це означає, що власник нерухомого майна може розпоряджатися своїм майном, керуючись власними переконаннями і власною волею не порушуючи при цьому інтереси інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна регулюються нормами Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VIII.

Пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» визначено, що приватизація державного або комунального майна - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Відповідно до пунктів 2, 4, 6 частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» аукціон - це спосіб продажу об`єкта приватизації, за яким власником об`єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну. Аукціон в електронній формі (електронний аукціон) - вид аукціону в режимі реального часу в Інтернеті. Аукціон з умовами спосіб продажу об`єкта приватизації, за яким власником об`єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну і взяв на себе зобов`язання виконати умови продажу об`єкта приватизації.

Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

У статті 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації.

До об`єктів малої приватизації, зокрема, належать єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, до складу яких у відповідності до пункту 13 частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» входять усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.

Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації. Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України «Про Фонд державного майна України», цього Закону, інших актів законодавства (частина перша статті 7 «Про приватизацію державного і комунального майна»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» перелік об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджується Фондом державного майна України.

Стаття 13 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (зараз і надалі в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про затвердження умов продажу об`єкта приватизації та проведення електронного аукціону) визначає способи приватизації шляхом: 1) продажу об`єктів права державної або комунальної власності на аукціоні, у тому числі, аукціоні з умовами; аукціоні без умов; аукціоні за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій; аукціоні із зниженням стартової ціни; 2) викупу об`єктів приватизації.

За умовами статті 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах.

Фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році», серед іншого, затверджено перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду (додаток 2), які підлягають приватизації у 2022 році, до складу якого включено єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код за ЄДРПОУ 01125206), розташований за адресою: Одеська обл., м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, із визначенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як органу приватизації.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 21.12.2022 № 1075 затверджено протоколи засідань аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) від №1 від 15.12.2022, №2 від 21.12.2022, а також затверджено умови продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206) (протокол засідання аукціонної комісії від 15.12.2022 № 1).

17.01.2023 відбувся електронний аукціон з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (код ЄДРПОУ 01125206).

Результати проведеного аукціону оформлені протоколом про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20221223-70204, з якого вбачається, що переможцем електронного аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна», яке запропонувало найвищу цінову пропозицію.

Протокол про результати електронного аукціону затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.01.2023 №69.

За результатами електронного аукціону з умовами 14.04.2023 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ».

Звертаючись з даним позовом, позивач, зокрема, зазначає, що він, як співвласник, не надавав згоду державі на продаж будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Одеська обл., м.Кілія, вул. Портова (в минулому Железнякова), 4.

Оцінюючи наведені доводи позивача на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15.03.2007 у справі № 2-818/2007, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю павільйону морвокзалу, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Железнякова (нині вул. Портова), 4, (літ. «Х», інв. № 860) - 1-поверхова будівля загальною площею приміщень 177,1 кв.м; будівлю санпропускника з котельною, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Железнякова (нині вул. Портова), 4, (літ. «Б-Б1», інв. № 841) 1-поверхова будівля загальною площею приміщень 163,5 кв.м, що складають 6/100 частки від всього комплексу будівель та споруд, 07.08.2007 за Балакірєвим Р.В. зареєстровано право власності на 6/100 комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , про що внесені відомості до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

В результаті подальшого ланцюга правочинів у власність позивача перейшов об`єкт нерухомого майна - санпропускник з котельною літ. «Б-Б1», площею 163,5 кв.м, павільйон морвокзалу літ. «Х», площею 177,1 кв.м, що складають 6/100 частки від всього комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Поряд з цим, рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 у справі № 916/3270/15 (з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 про виправлення описок), за державою в особі органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерством інфраструктури України, визнано право власності на 94/100 частини комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Железнякова, 4, які складаються з адмінбудівлі літ. «А», теплиці літ. «В», складу літ. «Г», магазину літ. «Е», гаражу літ. «Ж-Ж1-Ж2», спортивного залу літ. «З», теслярних майстерень літ. «И», складу РБГ літ. «К», радіостанції літ. «Л-Л1», матеріального складу літ. «М», матеріального складу літ. «Н», мехмайстерні літ. «О-О1-О2», мехмайстерні літ. «П», такелажної літ. «Р», прохідної літ. «Т», складу літ. «У», насосної літ. «Ф», цементного складу літ. «Ш», будівлі літ. «Щ», матеріального складу літ. «Э», заправної літ. «Ю», навісу з бензоколонкою літ. «Я», складу літ. «1А», навісу літ. « 1Б», убиральні літ. « 1В», убиральні літ. « 1Г», складу літ. « 1Д», такелажного складу літ. « 1Е», складу літ. «1Ж», складу літ. « 1З», навісу літ. « 1И», вагової літ. « 1К»; навісу літ. « 1Л», насосної літ. « 1М», трансформаторної літ. « 1Н», складу літ. « 1О», складу літ. « 1П», БСУ літ. « 1Р», тиру літ. « 1С», убиральні літ. « 1Т», навісу літ. « 1У», складу палива літ. «1Ф», складу літ. « 1Х» - загальною площею 4614,3 кв. м та надвірних споруд № 1-11, 31-48, виробничих споруд №12-15, 17-30, причалу № 16, надвірних споруд (мощення) - І-ІІІ.

Згідно наявної у матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у вигляді комплексу будівель та споруд в цілому загальною площею 5179,4 кв.м, які розташовані за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, 4, на момент проведення електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» зареєстровано:

-право власності держави на 94/100 частин комплексу будівель та споруд, що складаються в цілому з: адмінбудівля літ. «А» загальною площею 478,5 кв.м, теплиця літ.«В» загальною площею 121,0 кв.м, склад літ. «Г» загальною площею 925,6 кв.м, магазин літ. «Е» загальною площею 65,4 кв.м, гараж літ. «Ж-Ж1-Ж2» загальною площею 570,5 кв.м, спортивний зал літ. «З» загальною площею 58,6 кв.м, теслярні майстерні літ. «И» загальною площею 99,9 кв.м, склад РБГ літ. «К» загальною площею 190,7 кв.м, радіостанція літ. «Л-Л1» загальною площею 239,5 кв.м, матеріальний склад літ. «Н» загальною площею 575,0 кв.м, матеріальний склад літ. «М» загальною площею 91,6 кв.м, мехмайстерні літ. «О-О1-О2», загальною площею 206,1 кв.м, мехмайстерні літ. «П» загальною площею 220,7 кв.м, такелажна літ. «Р» загальною площею 165,2 кв.м, прохідна літ. «Т» загальною площею 20,8кв.м, склад літ. «У» загальною площею 354,9 кв.м, насосна літ. «Ф» загальною площею 29,3 кв.м, цементний склад літ. «Ш» загальною площею 48,2 кв.м, будівля літ. «Щ» загальною площею 13,3 кв.м, матеріальний склад літ. «Э» загальною площею 139,5 кв.м, заправна літ. «Ю», навіс з бензоколонкою літ. «Я», склад літ. « 1А», навіс літ. « 1Б», убиральня літ. « 1В», убиральня літ. « 1Г», склад літ. « 1Д», такелажний склад літ. « 1Е», склад літ. « 1Ж», склад « 1З», навіс літ. « 1И», вагова літ. « 1К», навіс літ. « 1Л», насосна літ. « 1М», трансформаторна літ. « 1Н», склад літ. « 1О», склад літ. « 1П», БСУ літ. « 1Р», тир літ. « 1С», убиральня літ. « 1Т», навіс літ. « 1У», склад палива літ. « 1Ф», склад літ. « 1Х», надвірні споруди № 1-11,31-48, виробничі споруди №12-15, 17-30, причал №16, надвірні споруди (мощення) І-ІІІ, загальною площею 4614,3 кв.м;

-право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» на 6/100 частин комплексу будівель та споруд, що складаються із санпропускника з котельнею літ. «Б-Б1» площею 163,5 кв.м, павільйону морвокзалу літ. «Х» площею 177,1 кв.м; загальною площею 340,6 кв.м.

З наведеного вбачається, що позивач є співвласником об`єкта нерухомого майна, частина державної частки у праві спільної часткової власності на який була включена до складу об`єкта спірної приватизації.

У частині першій статті 355 Цивільного кодексу України наведено поняття права спільної власності таким чином: майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (частина друга статті 355 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною четвертою статті 355 Цивільного кодексу України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до частини першої статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 442/7505/14-ц.

Статтею 358 Цивільного кодексу України визначені особливості здійснення права спільної часткової власності. Її нормами встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Як правильно зазначено місцевим господарським судом, стаття 358 Цивільного кодексу України визначає особливості здійснення спільної часткової власності, що пов`язані безпосередньо із спільним володінням та користуванням співвласниками відповідного майна.

В силу вимог частин першої та другої статті 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Отже, кожен учасник права спільної часткової власності має суб`єктивне цивільне право на виділ своєї частки. Юридичне значення виділу полягає в тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсацію за нього.

Відповідно до статті 361 Цивільного кодексу України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Аналіз статті 361 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що об`єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, що, в свою чергу, визначає можливість розпорядження часткою без її виділу у натурі, адже відповідно до частини третьої статті 364 Цивільного кодексу України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд правильно відхилив посилання позивача на неможливість держави, як суб`єкта цивільних прав, розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності без її попереднього виділу.

При цьому, стаття 361 Цивільного кодексу України не лише визначає право співвласника розпоряджатися саме часткою у майні спільної часткової власності без її виділу, а ще й встановлює його право реалізовувати таке розпорядження самостійно, незалежно від волі інших осіб, в тому числі й волі співвласника відповідного майна.

Натомість частина перша статті 358 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач у своєму позові та в апеляційній скарзі, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин щодо розпорядження часткою у майні спільної часткової власності, оскільки встановлює спосіб реалізації права спільної часткової власності за згодою співвласників лише щодо правомочностей володіння та користування відповідним майном, тоді як право розпорядження відповідною часткою у майні регулюється іншою спеціальною нормою статтею 361 Цивільного кодексу України.

Між тим, статтею 362 Цивільного кодексу України передбачені окремі переваги співвласника у разі продажу частки у праві спільної часткової власності, що полягає у наявності у нього переважного права перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, яке, втім, не виникає у випадку продажу такої частки у майні з публічних торгів, що мало місце у даному випадку.

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд підтримує висновок Господарського суду Одеської області, що законодавство України не ставить право співвласника розпорядитися належною йому на праві власності часткою у майні спільної часткової власності у залежність від необхідності отримання згоди на таке розпорядження від іншого співвласника, а тому є безпідставними доводи позивача щодо ненадання ним згоди на продаж майна, яке знаходиться у спільній з ним частковій власності, як підставу для задоволення його позовних вимог, з якою позивач пов`язує порушення своїх прав оскаржуваними ним наказами, результатами електронного аукціону з продажу об`єкта приватизації та укладеним договором купівлі-продажу.

Стосовно доводів позивача щодо розпорядження державою не часткою у майні спільної власності, а окремо визначеним майном, а також щодо правильності визначення розміру часток у майні спільної власності, колегія суддів зазначає таке.

Дослідженням наявних в матеріалах справи доказів колегією суддів установлено, що за співвласниками було зареєстровано право власності не лише із визначенням числового вираження часток співвласників, а й з визначенням конкретних складових, які входили до часток кожного із співвласника як держави, так і Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ».

Як вбачається із встановлених як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій обставин справи, первісне вибуття будівлі павільйону морвокзалу за літ. «Х» та будівлі санпропускника з котельною за літ. «Б-Б1» з власності держави відбулось у вигляді окремих індивідуально визначених об`єктів, а не в якості частки єдиного об`єкта нерухомого майна у вигляді комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Саме за характеристиками придбаного колись ОСОБА_1 майна було визначено його частку у праві спільної часткової власності на комплекс будівель та споруд.

Безпосередньо визначення частки у спільному майні відбулось на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15.03.2007 у справі № 2-818/2007 у прив`язці до придбаних окремо на прилюдних торгах двох різних індивідуально визначених об`єктів.

При цьому у мотивувальній частині рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15.03.2007 у справі № 2-818/2007 не зазначено жодних обставин чи посилань на документи, якими суд керувався, визначаючи придбані ОСОБА_1 об`єкти нерухомого майна частиною комплексу будівель та споруд та розмір частки позивача у цьому комплексі.

Водночас, очевидним є те, що придбане колись ОСОБА_1 конкретне майно у вигляді санпропускника з котельною літ. «Б-Б1», площею 163,5 кв.м, павільйону морвокзалу літ. «Х», площею 177,1 кв.м, не може у будь-який спосіб трансформуватися у дещо невизначене у вигляді номінальної частки у праві спільної часткової власності на комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , про що слушно зазначає відповідач-2.

Речові права позивача стосуються лише безпосередньо придбаних на прилюдних торгах Балакірєвим Романом ВолодимиР.В. окремо будівлі павільйону морвокзалу за літ. «Х» та будівлі санпропускника з котельною за літ. «Б-Б1», які у подальшому за ланцюгом перейшли у власність позивача та які наразі становлять належну позивачу частку (6/100) у праві спільної часткової власності на вищезазначений комплекс будівель і споруд.

Склад та розмір частки 94/100 у відповідному об`єкті нерухомого майна, яка належить державі, також визначені на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 у справі №916/3270/15 (з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 про виправлення описок), яким за державою в особі органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерством інфраструктури України, визнано право власності на 94/100 частини комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Железнякова, 4, і в якому наведені найменування та літери складових об`єкта нерухомого майна, що входять до цієї частки держави.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що до завершення оскаржуваної у справі приватизації державі на праві спільної часткової власності належало 94/100 комплексу будівель та споруд в цілому загальною площею 5179,4 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107418151223.

З відомостей, наявних в інформаційному повідомленні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про продаж єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», укладеному договорі купівлі-продажу, а також Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, випливає, що частина майна, яке входило до складу цієї частки держави, була призначена для діяльності Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», а інша частина майна, яке входило до складу державної частки у цьому комплексі будівель і споруд - для діяльності іншого державного підприємства, а саме, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

При цьому закріплення відповідного майна у межах частки держави за вказаними державними підприємствами відбувалось за конкретними складовими із визначенням їх найменувань та літер, які відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно входили до складу загальної державної частки 94/100 у праві спільної часткової власності зазначеного комплексу будівель і споруд. Відповідно, до складу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», серед іншого майна, увійшла лише та частина майна зі складу загальної частки держави у праві спільної часткової власності на вищезазначений комплекс будівель та споруд, яка призначалась для діяльності саме цього державного підприємства, а інша частина майна зі складу вказаної державної частки, яка була закріплена за Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», в об`єкт приватизації включена не була та залишилась у державній власності.

Визначення рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 у справі №916/3270/15, яке набрало законної сили, складу частки держави у праві спільної часткової власності на комплекс будівель та споруд із наведенням конкретних складових об`єкта нерухомого майна, що становить цю частку, виключає підстави стверджувати про те, що право власності держави в межах належної їй частки 94/100 має суто числовий невизначений характер, і не стосується конкретних складових, чим підтверджується право держави розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності саме шляхом відчуження конкретних складових, що становлять цю частку.

Враховуючи викладене, у даному випадку визначення складових часток має первісний характер по відношенню до їх номінального значення. За такої правової природи виникнення спільної часткової власності щодо комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, 4, саме склад часток, а не їх числове вираження, у даному випадку визначає правомочності співвласників такого майна.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, зазначені особливості враховані й у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до якого з приводу зазначеного об`єкта нерухомого майна були внесені не лише відомості щодо номінального розміру часток кожного із співвласників майна (94/100 та 6/100), а й у графі «додаткові відомості» конкретизовано складові таких часток із наведенням конкретних літер, найменувань, їх площі як щодо відомостей про речове право держави щодо 94/100, так і щодо відомостей про речове право Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» на 6/100 комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107418151223).

Отже, частки у праві спільної часткової власності на спірний об`єкт нерухомого майна визначені на підставі рішень судів, офіційні відомості щодо них занесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не спростовані належними і допустимими доказами у справі, у зв`язку з чим Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях правомірно використало зазначені офіційні відомості щодо розміру часток у праві спільної часткової власності, визначаючи під час приватизації державного майна характеристики об`єкта приватизації.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що до складу частки держави (94/100) входило майно, яке було закріплено не лише за Державним підприємством «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», а і за іншим державним підприємством Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», та таке закріплення також здійснено за конкретними складовими, виходячи з їх функціонального призначення як об`єктів портової інфраструктури.

З урахуванням викладеного, оскільки склад частки держави за окремими її складовими чітко визначений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також беручи до уваги той факт, що до складу 94/100 частки у спірному майні, яке на праві спільної часткової власності належало державі, входили складові, що використовувались у діяльності двох державних підприємств, уточнення складових об`єкта приватизації єдиного майнового комплексу одного з таких державних підприємств під час його визначення у процесі приватизації відповідає вимогам законодавства та не може розглядатись як підстава для оскарження пов`язаних із процесом приватизації наказів та її результатів, про що правильно виснував суд першої інстанції.

Разом з тим, відповідно до пункту 3.1. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55, розрахунок часток у спільній власності на об`єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об`єктів нерухомого майна. У разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлювальних документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлювальних документів.

Отже, належним засобом доказування щодо правильності визначення часток у праві спільної часткової власності є відповідний правовстановлювальний документ, а для відповідного перерахунку часток співвласники мали би звернутись із відповідними заявами.

Однак позивачем не доведено, що ним взагалі вживались передбачені чинним законодавством України заходи, спрямовані на здійснення перерахунку розміру відповідних часток. Навпаки, у матеріалах справи наявні копії листів позивача від 26.12.2022 № 26/12-22, від 02.02.2023 № 02-01/23, адресованих Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України та Фонду державного майна України відповідно, в яких позивач порушував питання щодо виділу належної йому частки у спірному майні, яка дорівнює саме 6/100, тобто, позивач вживає юридично значимі дії, визнаючи тим самим закріплений раніше розмір часток у праві спільної часткової власності.

Таким чином, ані на момент приватизації, ані на момент розгляду справи судом першої інстанції, не існувало жодного юридично значимого документа, який дозволяв би визначати частки в іншій спосіб та не враховувати офіційно визнані та підтверджені державою через державну реєстрацію дані.

Безпідставними також є посилання позивача на те, що під час розрахунку означених часток співвласників комплексу будівель та споруд враховувались об`єкти, які не були об`єктами нерухомості та належать іншій особі зернопереробний комплекс літ. «Ц», ангар літ. «Ч», вагова літ. «С».

Із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірного об`єкта нерухомого майна вбачається, що зернопереробний комплекс літ. «Ц», ангар літ. «Ч», вагова літ. «С» дійсно зазначені у відомостях про складові частини об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 107418151223, але не включені до складу частки жодного із співвласників відповідного майна.

Також зернопереробний комплекс літ. «Ц», ангар літ. «Ч», вагова літ. «С» не зазначались у складі об`єкта приватизації в Інформаційному повідомленні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ».

В абзаці першому підпункту 1.3.2. договору купівлі-продажу, в якому в цілому наведено відомості та характеристики всього об`єкта нерухомого майна - комплексу будівель та споруд, з реєстраційним номером 107418151223, який розташований за адресою: Одеська обл., м.Кілія, вул. Портова, 4, вказана його загальна площа 5179,4 кв.м, який розташований за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, 4, зокрема, перелічені всі складові, які у відповідності до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в цілому входять до складу цього комплексу будівель і споруд без прив`язки до часток співвласників, у тому числі зазначено зернопереробний комплекс літ. «Ц», ангар літ. «Ч», вагова літ. «С».

У свою чергу, у четвертому абзаці підпункту 1.3.2. договору, в якому перелічені найменування, літери та площі складових цього комплексу будівель і споруд, що в межах 94/100 частки держави підлягають відчуженню у складі об`єкта приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» та складають 93/100 частини комплексу будівель та споруд, загальною площею 4614,3 кв.м, жодного посилання на зернопереробний комплекс літ. «Ц», ангар літ. «Ч», вагова літ. «С» не міститься, що є додатковим підтвердження того факту, що зернопереробний комплекс літ. «Ц», ангар літ. «Ч», вагова літ. «С», до складу оспорюваної приватизації включені не були.

За таких умов, як вірно зазначив місцевий господарський суд, факт врахування чи неврахування у номінальному значенні часток співвласників комплексу будівель та споруд даних щодо зернопереробного комплексу літ. «Ц», ангару літ. «Ч», вагової літ. «С», не має причинно-наслідкового зв`язку з питаннями правомірності визначення об`єкта приватизації, що включав лише закріплені за державою у відповідності до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно складові відповідного об`єкта нерухомого майна та формувався не за числовими показниками частки.

Щодо посилання позивача на приналежність зернопереробного комплексу літ. «Ц», ангару літ. «Ч», вагової літ. «С» іншій особі, суд першої інстанції також вірно зазначив, що такий довід не стосується прав позивача, а належний власник відповідних об`єктів за наявності у нього обґрунтованих підстав для оскарження не позбавлений права самостійно забезпечувати захист своїх інтересів, в тому числі у судовому порядку.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» щодо протиправного, на його погляд, включення до складу об`єкта приватизації споруди № 1 (в`їзні металеві ворота), будівлі прохідної літ. «Т», надвірних споруд ІІ-ІІІ (автомобільні шляхи, мостіння території), будівлі трансформаторної літ « 1Н», будівлі насосної літ. « 1М», які, за твердженням позивача, є об`єктами портової інфраструктури загального користування, що відповідно до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» не підлягають приватизації, суд першої інстанції правильно відхилив у зв`язку з їх недоведеністю.

Так, стверджуючи, що вищенаведені складові об`єкта приватизації є об`єктами портової інфраструктури загального користування, позивач посилається на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 08.05.2023 №005, виконаний судовим експертом Митніковим Г.П. на замовлення позивача.

Дослідженням означеного висновку експерта Господарським судом Одеської області вірно встановлено, що перед судовим експертом порушувалось питання визначення не об`єктів портової інфраструктури загального користування, а об`єктів загального користування, які використовуються співвласниками.

Разом з тим, пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про морські порти України» визначає об`єкти портової інфраструктури загального користування лише ті, які забезпечують діяльність суб`єктів господарювання саме у морському порту.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про морські порти України» у межах морського порту функціонують суб`єкти господарювання усіх форм власності, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням суден, пасажирів, вантажів, та підприємства, продукція та/або сировина яких транспортується територією та акваторією порту.

Поряд з цим, суд першої інстанції цілком вірно зауважив, що визначальним у дослідженні статусу об`єкта портової інфраструктури загального користування є не лише факт його використання декількома власниками об`єктів, розташованих на території морського порту, а їх використання суб`єктами господарювання у прив`язці до їх діяльності у морському порту.

Однак у висновку експерта окремо не досліджувалось питання використання визначених ним у висновку об`єктів у діяльності суб`єктів господарювання у морському порту, зокрема, яким чином використання тих чи інших об`єктів пов`язано із провадженням відповідними суб`єктами господарювання тих чи інших технологічних процесів у морському порту, якими документами це передбачено тощо.

Крім того, будівельно-технічна експертиза не може відповідати на питання приналежності того чи іншого об`єкта до категорії об`єктів портової інфраструктури загального користування, оскільки такий статус об`єктів визначається не будівельно-технічними показниками.

Оцінюючи висновок експерта, місцевий господарський суд також зазначив, що наводячи відповідний висновок, судовий експерт не вказав у ньому конкретних міркувань, з яких він виходив під час аналізу конкретних вихідних даних та вимог законодавства, формулюючи наведений ним висновок, адже у ньому лише встановлені деякі вихідні дані, послідовно перерахована добірка норм законодавства без наведення конкретного причинно-наслідкового зв`язку із зробленим висновком, та проведені експертом дослідження і зроблені ним висновки жодним чином не стосувались питань здійснення господарської діяльності у морському порту.

Відповідно до частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Колегія суддів вважає, що мотивуючи відхилення як доказу у справі висновку судової будівельно-технічної експертизи від 08.05.2023 №005, виконаного судовим експертом Митніковим Г.П., суд першої інстанції належним чином обґрунтував, у чому полягає неналежність вказаного висновку експерта, та дійшов правомірного висновку, що зазначений висновок судового експерта не може розглядатись судом як належний та допустимий доказ щодо визначення тих чи інших складових об`єкта приватизації як об`єктів саме портової інфраструктури загального користування.

Апеляційний суд, беручи до уваги приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України та усталену практику Верховного Суду, зауважує на тому, що задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем.

Оскаржуваний договір купівлі-продажу, а також всі інші приватизаційні процедури, які передували його укладенню, жодним чином не впливають та не можуть вплинути на правове становище позивача, адже він як був власником 6/100 частки у відповідному майні, що включають будівлю павільйону морвокзалу за літ. «Х» та будівлю санпропускника з котельною за літ. «Б-Б1», до початку процедури приватизації, так ним й залишиться у випадку задоволення заявленого ним позову.

Як правильно виснував суд першої інстанції, право власності позивача на належну йому частку у майні не зменшилось (він продовжує перебувати власником того самого розміру частки та того самого складу майна, що відповідає цій частці), та не зникло як таке, а також оскаржувані ним акти, результати електронного аукціону жодним чином не позбавляють чи не обмежують його можливості здійснювати, реалізовувати своє право на належну йому частку у майні.

Щодо доводів апелянта про безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/6314/23 колегія суддів зазначає, що згідно із пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи те, що оскаржувані у справі №910/6314/23 накази Фонду державного майна України (наказ №1240 від 03.12.2019 про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» та наказ №1 від 04.01.2022 про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році) стосувались загального наміру держави реалізувати прямо передбачену законодавством можливість приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства, беручи до уваги викладені самим позивачем підстави для позову у цій судовій справі, які не пов`язувались ним із існуванням наведених наказів як причини, що безпосередньо визначили незаконність оскаржуваних ним актів, обидві справи не пов`язані між собою ані предметом, ані підставами позову, відсутні будь-які підстави стверджувати, що оскарження в іншій судовій справі таких наказів об`єктивно унеможливлювало розгляд цієї справи та вказувало би на підстави для її зупинення.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 у справі №916/186/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.05.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран