Рішення

від 23.01.2024 по справі 920/1121/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.01.2024м. СумиСправа № 920/1121/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/1121/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД"

(вул. Містки, буд. 1А, с. Заболотці, Золочівський район,

Львівська область, 80630, код ЄДРПОУ 39266874)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-СМ"

(майдан Незалежності, буд. 3, кв. 411/3, м. Суми, 40000,

код ЄДРПОУ 44386564)

про стягнення 1 080 443 грн 66 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 27.09.2023 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 139346 грн 71 коп., з яких: 386 975 грн 48 коп. основний борг, 86 216 грн 01 коп. пені, 6 791 грн 41 коп. інфляційні збитки, 653 988 грн 56 коп. відсотки за користування чужими грошовими коштами, 5 375 грн 25 коп. 3% річних, за неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки № П-18/1701/22-1 від 17.01.2022.

Ухвалою суду від 28.09.2023 відкрито провадження у справі № 920/1121/23 та призначено підготовче засідання у справі на 26.10.2023, 11:30; встановлено сторонам строки для надання процесуальних документів (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив).

Розгляд справи 26.10.2023 не відбувся в зв`язку з участю судді Заєць С.В. у підготовці для підвищення кваліфікації суддів місцевих господарських судів у період з 23.10.2023 по 27.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 призначено підготовче засідання у справі на 21.11.2023, 10:50.

20.11.2023 позивачем через систему "Електронний суд" надано Клопотання від 19.11.2023, б/н (вх.№4486) про відкладення (перенесення) розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 21.11.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД" про відкладення розгляду справи; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - по 28.12.2023; відкладено підготовче засідання у справі на 05.12.2023, 10:40.

28.11.2023 через електронну пошту представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД" надіслано до суду Клопотання від 28.11.2023, б/н (вх.№4648) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №920/1121/23, відповідно до якої зазначений представник просить судове засідання призначене на 05.12.2023, 10:40 провести за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи ВКЗ; в судовому засіданні як представник позивача братиме участь Чечелюк Олег Юрійович (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою суду від 29.11.2023 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференцз`язку (вх.№4648 від 28.11.2023) у справі №920/1121/23.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.12.2023 закрито підготовче провадження у справі №920/1121/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.12.2023, 11:10.

21.12.2023 позивачем надано до суду Додаткові пояснення по справі, відповідно до змісту яких зазначає, що позивачем допущено помилку при розрахунку сум, які стягуються чи оспорюються. Так зокрема позивачем не було враховано здійснену відповідачем проплату частини боргу у розмірі 20 000 грн 13.09.2023. В зв`язку з чим просить позов задовольнити частково: стягнути з відповідача на користь позивача 1 080443 грн 66 коп., з яких: 366 975 грн 48 коп. основний борг, 81 760 грн 11 коп. пені, 6 422 грн 07 коп. інфляційні збитки, 620188 грн 56 коп. відсотки за користування чужими грошовими коштами, 5 097 грн 44 коп. 3% річних.

22.12.2023 позивачем надано до суду Заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх № 5058 від 22.12.2023), відповідно до змісту якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 080 443 грн 66 коп., з яких: 366 975 грн 48 коп. основний борг, 81 760 грн 11 коп. пені за несвоєчасну оплату за поставлену продукцію, 6 422 грн 07 коп. інфляційні збитки, 620 188 грн 56 коп. відсотки за користування чужими грошовими коштами, 5 097 грн 44 коп. 3% річних

У судовому засіданні 21.12.2023, за участю представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні у справі № 920/1121/23 до 09.01.2024, 10:00, із занесенням зазначеної ухвали до протоколу судового засідання від 06.12.2023 згідно з ч. 5 ст. 233 ГПК України.

Розгляд справи 09.01.2024 не відбувся в зв`язку з участю судді Заєць С.В. у семінарі 09.01.2024.

Ухвалою суду від 10.01.2024 призначено розгляд справи по суті на 23.01.2024,10:20.

Представник позивача через технічні несправності (з його боку) не зміг приєднатися до судового засідання 23.01.2024.

Представник відповідача в судове засідання 23.01.2024 не прибув, відзив чи письмових пояснень щодо предмету спору суду не надав, про причини не з`явлення суд не повідомив.

При цьому, суд зауважує, що поштові відправлення на адресу відповідача, в яких містилися ухвали суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи повернуті відділенням поштового зв`язку на адресу суду, з зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.12.2023, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-СМ є: 40000, Сумська область, м. Суми, Незалежності майдан, будинок 3, кімната 411/3. На вищезазначену адресу відповідача судом і була направлена кореспонденція господарського суду.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в' позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Сумської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду про відкриття провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду справи відповідачу відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи право позивача, передбачене положеннями ст.46 ГПК України, суд прийняв до розгляду, подану позивачем 22.12.2023 заяву про зменшення позовних вимог і подальший розгляд справи, здійснює з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 17 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «К- АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМБІНАТ "ТРАДИЦІЯ"» (Покупець) укладено Договір поставки №П-18/1701/22-1 (надалі - Договір поставки).

Згідно із п. 1.1. Договору поставки Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити наступну продукцію - м`ясо птиці (тушки курчат - бройлерів), субпродукти, а також іншу курячу продукцію (Продукція), у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються кожну партію Продукції.

23 січня 2022 р. виписано Видаткову накладну №213 на 2 найменування товару на суму 61 965,89 грн.

24 січня 2022 р. виписано Видаткову накладну №229 на 2 найменування товару на суму 181 017,46 грн.

26 січня 2022 р. виписано Видаткову накладну №263 на 1 найменування товару на суму 174 060,90 грн.

01 лютого 2022 р. виписано Видаткову накладну №333 на 2 найменування товару на суму 204 931,23 грн.

Всього за видатковими накладними поставлено товар на загальну суму 621 975,48 грн.

23 лютого 2022 року Покупцем за отриманий товар за Договором поставки сплачено 200 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №808.

Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2023 - 02.01.2023 між Позивачем та Покупцем у Покупця наявний борг за Договором поставки у сумі 421 975 грн 48 коп.

2 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМБІНАТ "ТРАДИЦІЯ"» з однієї сторони, Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС-СМ» (Відповідач) з другої сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД» (Позивачем) з третьої сторони було укладено Договір переведення боргу.

Згідно із п. 1 Договору переведення боргу Первісний боржник (ТОВ «МЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМБІНАТ "ТРАДИЦІЯ"») переводить борг у сумі 421 975, 48; грн. за Договором поставки №П-18/ 1701/22-1 від 17.01.2022, укладений Первісним боржником і Кредитором (Позивачем). Новий боржник (Відповідач) зобов`язується виконати зобов`язання Первісного боржника перед Кредитором за Основним договором не пізніше 90 календарних днів з моменту укладе даного Договору.

За п. 7 Договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплатив заборгованість на загальну суму 55000 грн, а саме:

- за платіжною інструкцією від 06.03.2023 №84 - 10 000.00 грн.,

- за платіжною інструкцією від 06.03.2023 №85 - 10 000.00 грн.,

- за платіжною інструкцією від 11.04.2023 №86 - 10 000.00 грн.,

- за платіжною інструкцією від 15.06.2023 №87 - 5 000.00 грн.,

- за платіжною інструкцією від 13.09.2023 №88 - 20 000.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки відповідач договірні зобов`язання не виконав у повному обсязі і в обумовлений у договорі строк, через, що у нього виникла заборгованість у сумі 366 975 грн 48 коп., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Відповідно до ч. 1 ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Сам по собі договір про переведення боргу передбачає не що інше, як заміну боржника в зобов`язанні. При цьому ані саме зобов`язання, ані кредитор у ньому не змінюється - лише боржник. Тож з укладанням договору про переведення боргу зобов`язання в первісного боржника припиняється, а новий боржник набуває обов`язку виконати певні зобов`язання перед кредитором.

Природа договору про переведення боргу полягає в тому, що первісний боржник переводить свій борг (покладає обов`язки з погашення свого боргу) на третю особу - нового боржника. До останнього в повному обсязі й на тих самих умовах, що були на момент переведення боргу, переходять права й обов`язки первісного боржника. Під зобов`язанням розуміють правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦКУ). У разі переведення боргу зміст основного зобов`язання ніколи не змінюється.

Таким чином, оскільки за згодою Позивача борг ТОВ «М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМБІНАТ "ТРАДИЦІЯ"» був переведений на Відповідача, то, відтак, первісний боржник вибув із відносин з Позивачем і його місце як сторони в зобов`язанні зайняв Відповідач.

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалося раніше, за п. 1 Договору переведення боргу від 02 січня 2023 року Відповідач зобов`язується виконати зобов`язання Первісного боржника перед Кредитором за Основним договором не пізніше 90 календарних днів з моменту укладення даного договору.

Таким чином строк виконання зобов`язання, обумовлений договором, спливає 02.04.2023.

Докази сплати відповідачем заборгованості у розмірі 366 975 грн 48 коп. в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведення позовних вимог позивачем, через що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 366975 грн 48 коп.

Окрім цього, позивач, відповідно до поданого розрахунку, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5097 грн 44 коп. та інфляційних втрат у сумі 6422 грн 07 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

При цьому, слід зазначити, що згідно положень Цивільного кодексу України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Між сторонами такий розмір процентів не визначався.

У постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 та Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 910/10156/17 зроблено висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення.

Відповідачем контррозрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань надано не було.

Судом перевірено здійснені позивачем нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до розрахунку суду 3% річних становлять 5097 грн 44 коп. (виходячи з суми заборгованості 366975 грн 48 коп за період з 03.04.2023 до 18.09.2023), сума інфляційних витрат становить від`ємне значення - 64 грн 49 коп. (виходячи з суми заборгованості 366975 грн 48 коп за період з 03.04.2023 до 18.09.2023).

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2024.

Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 5097 грн. 44 коп. є правомірною та обґрунтованими.

В частині стягнення 6422 грн 07 коп інфляційних втрат суд відмовляє за необґрунтованістю.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню за несвоєчасну оплату за поставлену продукцію (повар).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2. договору поставки за несвоєчасну оплату за поставлену продукцію покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості від несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання за весь період прострочення.

Відповідно до поданого розрахунку, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 81 760 грн 11 коп.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем штрафної санкції (пені). Відповідно до здійсненого судом перерахунку сума пені становить 81 599 грн 26 коп. (виходячи з суми заборгованості 366975 грн 48 коп за період з 03.04.2023 до 18.09.2023).

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2024.

Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 81599 грн 26 коп. є правомірною та обґрунтованими.

В частині стягнення 160 грн 91 коп пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.4 договору поставки сторонами унормовано, що у разі прострочення оплати за продукцію, покупець сплачує постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами, що передбачені статями 536,692 ЦК України, у розмірі 1 (один) % за кожен день прострочення.

Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), пеня окремо передбачена п. 6.2. Договору поставки, та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування чужими грошовими коштами відповідно до наведених положень ст. 536, 692, 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника.

Виходячи зі свободи визначення умов договору відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.

Положення, закріплені у ст. 536 ЦК України, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення (за один день чи за календарний рік), оскільки будь-який з таких способів розрахунку, враховуючи сталу та загальновідому кількість днів у календарному році, дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік (чи навпаки за один день).

Отже, визначення сторонами у пункті 6.4. договору обчислення процентів за користування грошовими коштами у спосіб за кожен день, а не за календарний рік, не змінює правову природу таких процентів.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 18.11.2021 у справі № 921/395/20, від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.

Відповідно до розрахунку позивача за прострочення оплати товару відповідачу нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 620188 грн 56 коп. в розмірі 1% за кожен день користування чужими коштами від суми несвоєчасно оплаченої продукції у розмірі 366975 грн 48 коп.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, суд встановив, що здійснений позивачем розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами є арифметично правильним.

За цих обставин, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем продукції, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 620 188 грн 56 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 16107 грн. 91 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 -247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-СМ" про стягнення 1 080 443 грн 66 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-СМ" (майдан Незалежності, буд. 3, кв.411/3, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 44386564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД" (вул. Містки, буд. 1А, с. Заболотці, Золочівський район, Львівська область, 80630, код ЄДРПОУ 39266874) 366 975 грн 48 коп. основного боргу, 81 599 грн 26 коп пені, 5097 грн 44 коп 3% річних, 620 188 грн 56 коп відсотків за користування чужими грошовими коштами, 16 107 грн 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 02.02.2024.

Суддя С.В. Заєць