Рішення

від 01.02.2024 по справі 921/748/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 лютого 2024 року м. ТернопільСправа № 921/748/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.

розглянув справу

за позовом - Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (пров. Кавалерійський, 4, м. Житомир, 10003)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" (вул. Тернопільська, 83 а, с. Ступки, Тернопільський район, Тернопільська область, 47755)

про стягнення 27710,50 грн - основного боргу, 1237,62 грн - втрат від інфляції, 476,28 грн - 3% річних та 2512,78 грн - пені.

За участю від:

позивача - Лугіна С.А.

відповідача - не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

У листопаді 2021 року Комунальне підприємство "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" про стягнення 27710,50 грн - основного боргу, 1237,62 грн - втрат від інфляції, 476,28 грн - 3% річних та 2512,78 грн - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №107 від 13.04.2021 про надання послуг, в частині оплати за надані послуги загальною вартістю 43990 грн, з яких останнім оплачено лише 16279,50 грн.

КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради зазначено про існування між сторонами правовідносин, які виникли на підставі різних договорів, а саме: №107 від 13.04.2021, №106 від 13.04.2021, №126 від 11.05.2021, №137 від 20.05.2021 та №127 від 11.05.2021.

Платіжні доручення, згідно з якими відповідачем здійснювались розрахунки за вищевказаними договорами, не містять чіткого зазначення призначення платежів. Окремі з них містять посилання на те, що це оплата за товар згідно рахунку №27 від 13.04.2021.

За твердженням позивача, по договору №107 від 13.04.2021 загальна сума проплат 16279,50 грн складається із проплати на суму 5740 грн (згідно платіжного доручення №1408 від 14.04.2021 на суму 5740 грн) та із зарахованої позивачем проплати на суму 10539,50 грн (згідно платіжного доручення №1417 від 21.05.2021 на суму 100000 грн).

Решта суми 89460,50 грн (із 100000 грн згідно платіжного доручення №1417 від 21.05.2021), в порядку черговості виникнення боргу, зараховано позивачем на погашення боргу по іншому договору - №106 від 13.04.2021.

Неналежне виконання відповідачем умов договорів №137, №127, №126, мало наслідком його звернення з відповідними позовами до Господарського суду Тернопільської області у справах №921/736/21, №921/732/21.

Відповідно до умов укладеного 13.04.2021 договору №106 на закупівлю товару відповідачем було придбано товар загальною вартістю 160160,50 грн. Оплата по даному договору була здійснена у повному обсязі, а саме 13.04.2021 - 20700 грн, 19.04.2021 - 50000 грн, 21.05.2021 - 89460,50 грн.

Так як у платіжному дорученні №1417 від 21.05.2021 не вказано номер договору в призначенні платежу, то відповідно до чинного законодавства позивач зарахував платіж у розмірі 100000 грн на погашення заборгованості, яка виникла раніше по договору №106 від 13.04.2021. Залишок коштів з цієї проплати позивачем було зараховано по договору №107 від 13.04.2021.

Підприємством також наведено доводи щодо відповідності вимогам законодавства актів наданих послуг.

Позиція відповідача.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

З приводу цього ним зазначено про проведення повного розрахунку за договором №107 від 13.04.2021 на підставі платіжних доручень № 1408 від 14.04.2021 на суму 5740 грн, №1410 від 14.04.2021 на суму 50000 грн, №1417 від 21.05.2021 на суму 100000 грн, з призначенням платежів: «за товар рах.№27 від 13.04.2021», що виставлявся позивачем за договором №107.

Твердження позивача про те, що кошти, отримані ним від відповідача згідно платіжного доручення №1410 від 14.04.2021 на суму 500000 грн пішли в рахунок погашення заборгованості за договором №106 є протиправним та хибним.

Посилаючись на повну оплату по договору №107, відповідач стверджує про неправильність наведеного у позові розрахунку інфляційних нарахувань, 3% річних та пені.

Окрім того, копії первинних документів - актів наданих послуг, якими позивач обґрунтовує основну заборгованість, не дають можливості встановити справжність підписів директора відповідача - ОСОБА_1, без огляду їх оригіналів та можливого проведення почеркознавчої експертизи у справі. У зв`язку з відсутністю у відповідача актів наданих послуг, відповідач ставить під сумнів факт їх підписання його директором.

У відзиві ТОВ "Будівельна компанія "Вся Україна" також зазначено, що у нього є ряд претензій матеріального характеру стосовно неякісного надання послуг по договору №107 від 13.04.2021, що матиме наслідком звернення до суду з відповідним позовом до позивача.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 18.11.2021 позовну заяву Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст. ст. 162, 164 ГПК України при її подачі до суду.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/748/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.12.2021.

Ухвалою суду від 23.12.2021: прийнято до розгляду відзив відповідача б/н від 22.12.2021 (вх. №10439 від 22.12.2021) з додатками; відкладено підготовче засідання на 27.01.2022; вирішення клопотання відповідача про витребування доказів відкладено на 27.01.2022.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шумського І.П., підготовче засідання 27.01.2022 не відбулось.

Ухвалою суду від 09.02.2022: прийнято до розгляду відповідь на відзив на позовну заяву за вих. № 450/12/21від 29.12.2021; продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання у справі №921/748/21 призначено на 03.03.2022; вирішення клопотання про витребування доказів відкладено на 03.03.2022.

Ухвалою суду від 03.03.2022: відкладено підготовче засідання на 04.04.2022; вирішення клопотання про витребування доказів відкладено на 04.04.2022.

Надалі, ухвалою суду від 04.04.2022: прийнято до розгляду додатки долучені відповідачем до відповіді на відзив за вих. № 450/12/21 від 29.12.2021 (вх. №6 від 04.01.2022); залишено без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів, викладене у відзиві на позов б/н від 22.12.2021 (вх. № 10439 від 22.12.2021); відмовлено у задоволенні клопотання б/н від 28.03.2022 (вх. №2023 від 31.03.2022) про зупинення провадження у справі 921/748/21; закрито підготовче провадження по справі №921/748/21 та призначено її до розгляду по суті на 05.05.2022.

Ухвалою суду від 05.05.2022: відмовлено у задоволенні клопотань, поданих від іменні керівника відповідача б/н від 01.05.2022 (вх. №2732 від 05.05.2022) про зупинення провадження у справі 921/748/21 та б/н від 01.05.2022 (вх. №2733 від 05.05.2022) про призначення у справі почеркознавчої експертизи та зупинення, у зв`язку з цим, провадження у справі; відкладено розгляд справи №921/748/21 на 02.06.2022.

23.05.2022 в автоматизованій системі документообігу Господарського суду Тернопільської області за вх. №5 зареєстровано апеляційну скаргу від 18.05.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" на ухвалу суду від 05.05.2022 у справі №921/748/21.

З урахуванням п.11, п.12 ч.1 ст.255, п.5 ч.1 ст.227, п.2 ч.1 ст.228 ГПК України та п. 17.10, п. 17.12 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.06.2022 зупинено провадження у справі №921/748/21 до закінчення перегляду Західним апеляційним господарським судом в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2022 про відмову у задоволенні клопотань про призначення експертизи та зупинення провадження у справі, а матеріали справи №921/748/21 (у двох томах) направлено на адресу Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Україна" б/н від 18.05.2022 на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2022 у справі №921/748/21 повернуто з усіма доданими до неї матеріалами скаржнику.

03.01.2024 від представника позивача надійшло клопотання б/н від 27.12.2023 (вх. №71) про поновлення провадження у справі №921/748/21.

11.01.2024 матеріали справи № 921/748/21 повернулись на адресу Господарського суду Тернопільської області.

Надалі, 15.01.2024 (з урахуванням ухвали від 29.01.2024 про виправлення описки) поновлено провадження у справі №921/748/21, розгляд справи по суті призначено на 01.02.2024.

Представником позивача в судовому засіданні 01.02.2024 підтримано позовні вимоги.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 01.02.2024 не забезпечив.

За даними відповіді №466608 від 01.02.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, попри встановлений законом обов`язок його реєстрації відповідно до ч.6 ст.6 ГПК України.

У ч.7 ст. 120 ГПК України зазначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 01.02.2024, повідомлений належним чином, за адресою зазначеною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка не змінювалась протягом розгляду справи.

Підтвердженням цьому являється наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення від 15.01.2024 із штрихкодовим ідентифікатором №0600243633858.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Суд, у судовому засіданні 01.02.2024, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" (надалі - замовником) та Комунальним підприємством "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (надалі - виконавець) 13.04.2021 укладено договір №107 про надання послуг (надалі - договір), згідно п. 1.1 якого виконавець зобов`язався за завданням замовника надати послуги машинами та механізмами (надалі - послуги), а замовник зобов`язався їх прийняти і оплатити.

Виконавець надає замовнику послуги машинами та механізмами з механізаторами та водіями, які повинні забезпечувати нормальну роботу та безпечну їх експлуатацію. Механізатори та водії повинні мати відповідну кваліфікацію, виконувати правила дорожнього руху під час виконання робіт (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг визначається згідно калькуляції визначення вартості транспортних послуг та по факту їх надання, що фіксується в актах наданих послуг, товарно-транспортних накладних. Загальна вартість договору визначається шляхом додавання вартості наданих послуг, зазначених в актах наданих послуг за весь період дії цього договору.

Замовник здійснює оплату наданих послуг виконавцю протягом 5 календарних днів з моменту виставленого рахунку на оплату та/або підписання актів наданих послуг, та/або підписання товарно-транспортних накладних, в цінах, що діють на момент надання послуг (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.3 договору замовник сплачує вартість послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Вартість послуг за договором визначається договірною ціною. Договірна ціна динамічна, якщо інше не погоджено письмово сторонами (п. 3.4, п. 3.5 договору).

У п. 3.6 сторонами зазначено, що платіжні документи за цим договором оформляються згідно із чинним законодавством із дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми документів, з обов`язковим зазначенням номера договору, за яким здійснюється переказ грошових коштів.

Відповідно до п. 4.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021.

За несвоєчасну або неповну оплату вартості послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми не оплати (недооплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання замовником свого зобов`язання щодо оплати. Пеня нараховується за весь період несвоєчасної оплати послуг (період нарахування більше, ніж 6 місяців) (п. 5.2 договору).

На виконання умов договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги загальною вартістю 43990 грн. Дана обставина підтверджується підписаними відповідачем без жодних заперечень (зауважень) актами наданих послуг: №88 від 13.04.2021 на суму 5740 грн; №100 від 19.04.2021 на суму 12690 грн; №101 від 19.04.2021 на суму 12240 грн; №102 від 20.04.2021 на суму 5340 грн; №103 від 20.04.2021 на суму 5310 грн; №107 від 23.04.2021 на суму 2670 грн.

Претензій до виконаних виконавцем (позивачем) робіт у замовника (відповідача) не було, як на час надання послуг, так і підписання перелічених документів.

З відповіддю на відзив позивачем долучено до матеріалів справи оригінали актів наданих послуг.

Наявні у матеріалах справи як копії актів наданих послуг, так і їх оригінали вказують на те, що акти наданих послуг №88 від 13.04.2021, №102 від 20.04.2021, №103 від 20.04.2021, №107 від 23.04.2021 зі сторони замовника/відповідача скріплені підписом та печаткою.

Акти наданих послуг №100 від 19.04.2021, №101 від 19.04.2021 у графі "від замовника" містять лише проставлені підписи повноважної особи, однак обидва цих акти затверджені підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача у графі "затверджую".

З посиланням на умови договору №107 від 13.04.2021, позивачем виставлено відповідачу для оплати рахунки: №27 від 13.04.2021 на суму 5740 грн; №42 від 19.04.2021 на суму 12690 грн; №43 від 19.04.2021 на суму 12240 грн; №44 від 20.04.2021 на суму 5340 грн; №45 від 20.04.2021 на суму 5310 грн; №49 від 23.04.2021 на суму 2670 грн, на загальну суму 43990 грн.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення №1408 від 14.04.2021 на суму 5740 грн, в призначенні платежу якого зазначено: «оплата за товар згідно рахунку №27 від 13.04.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 956,67 грн» та копію платіжного доручення №1417 від 21.05.2021 на суму 100000 грн, в призначенні платежу якого зазначено: «оплата за товар згідно рахунку №27 від 13.04.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 16666,67 грн». При цьому, ним стверджено, що з платежу на суму 100000 грн, здійсненого відповідачем згідно платіжного доручення №1417 від 21.05.2021, КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради зараховано на оплату вартості послуг по договору №107 від 13.04.2021 лише 10539,50 грн. Решту суми 89460,50 грн ним зараховано на погашення боргу по договору №106 від 13.04.2021.

У зв`язку з цим, КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради долучено до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу №106 від 13.04.2021, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна", предмет якого стосувався купівлі відповідачем у позивача товару - асфальтобетонної суміші.

Відповідно до п. 3.1 договору №106 від 13.04.2021, загальна вартість товару, що продається за цим договором визначається в видаткових накладних та рахунках на оплату.

З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що на виконання умов договору №106 від 13.04.2021 Комунальним підприємством "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради виставлялись Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" для оплати наступні рахунки: №25 від 13.04.2021 на суму 20700 грн; №30 від 19.04.2021 на суму 111055,50 грн; №40 від 20.04.2021 на суму 3105 грн; №41 від 23.04.2021 на суму 25300 грн. Загальна сума виставлених рахунків по договору №106 від 13.04.2021 склала 160160,50 грн.

При цьому, Комунальним підприємством "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради стверджено, що переданий згідно з умовами договору №106 від 13.04.2021 товар повністю оплачено Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" згідно з платіжними дорученнями:

№1405 від 13.04.2021 на суму 20700 грн, в призначенні платежу якого зазначено: "оплата за товар згідно рахунку №25 від 13.04.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 3450 грн";

№1410 від 19.04.2021 на суму 50000 грн, в призначенні платежу якого зазначено: "оплата за товар згідно рахунку №27 від 13.04.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн";

№1417 від 21.05.2021 на суму 100000 грн, в призначенні платежу якого зазначено: "оплата за товар згідно рахунку №27 від 13.04.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 16666,67 грн", з якої на оплату по договору №106 від 13.04.2021 позивачем зараховано 89460,50 грн.

КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради такий порядок зарахування коштів мотивовано відсутністю у платіжному дорученні №1417 від 21.05.2021 чіткого посилання на умови договору №107 від 13.04.2021.

Позивач у даній справі не посилається на здійснену відповідачем оплату згідно з платіжним дорученням №1410 від 19.04.2021 на суму 50000 грн по договору №107 від 13.04.2021.

Заперечуючи проти позову у даній справі, відповідачем у відзиві на позов стверджено, що ним повністю оплачено вартість наданих згідно з договором №107 від 13.04.2021 послуг, посилаючись на платіжні доручення № 1408 від 14.04.2021 на суму 5740 грн, №1410 від 14.04.2021 на суму 50000 грн, №1417 від 21.05.2021 на суму 100000 грн, призначення платежів яких містять посилання на рах. №27 від 13.04.2021, виставлений по договору №107.

За змістом поданої КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради відповіді на відзив у справі №921/748/21, програми «Діловодство спеціалізованого суду» та сайту вбачається, що у листопаді 2021 року мало місце звернення Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради до Господарського суду Тернопільської області у справі №921/732/21 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" про стягнення 173720,40 грн - боргу, 2948,23 грн - втрат від інфляції, 2221,46 грн - 3% річних, 12160,43 грн - штрафу, 11864,06 грн - пені, посилаючи на неналежне виконання останнім умов договору №126 від 11.05.2021.

Також, у 2021 році мало місце звернення Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради до Господарського суду Тернопільської області у справі №921/736/21 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" про стягнення 113409,60 грн - боргу, 1919,01 грн - інфляційних втрат, 1461,02 грн - 3% річних, 7938,67 грн - штрафу, 7843,55 грн - неустойки, посилаючи на неналежне виконання останнім умов договорів № 127 від 11.05.2021 та № 137 від 20.05.2021.

В якості додатків до відповіді на відзив Комунальним підприємством "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради долучено до матеріалів справи №921/748/21 відзиви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна", подані останнім у справах №921/732/21 та №921/736/21.

Відповідно до ч.1 ст.165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Згідно з п.4, п.5 ч.3 ст.165 ГПК України відзив повинен містити: обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Так, у своїй у заяві по суті справи - відзиві від 08.12.2021 на позовну заяву у справі №921/736/21 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" стверджено про часткове виконання умов договорів №127 від 11.05.2021, №137 від 20.05.2021, а саме оплату коштів в сумі 100000 грн згідно з платіжним дорученням №1417 від 21.05.2021.

Одночасно, у заяві по суті справи - відзиві від 22.12.2021 на позовну заяву у справі №921/732/21 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" стверджено про укладення між сторонами (тими ж, що і у справі №921/748/21) ряду договорів, а саме: №106 від 13.04.2021; №107 від 13.04.2021; №126 від 11.05.2021; №127 від 11.05.2021; №137 від 20.05.2021. Ним зазначено, що розрахунки відповідача за переліченими договорами перед позивачем здійснювалися приблизно в один і той час на підставі виставлених позивачем рахунків. Повертаючись до договору №126 від 11.05.2021 відповідач зазначає, що на виконання п. 2.4 договору №126, згідно з платіжним дорученням №1417 від 21.05.2021 ним перераховано на рахунок позивача 100000 грн, з яких (за домовленістю з позивачем) зараховуються в такому порядку 10539,50 грн - оплата за договором №107 від 13.04.2021, 53066,40 грн - оплата за договором №126 від 11.05.2021, а решту суми в розмірі 36394,10 грн позивач зобов`язувався зарахувати в порядку оплати за одним із договорів: №127 від 11.05.2021; № 137 від 20.05.2021.

Ухвалою суду від 19.04.2022 зупинено провадження у справі №921/732/21 до перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.09.2022 у справі №921/736/21 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" на користь Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради 113409,60 грн - основної заборгованості, 1919,01 грн - інфляційних втрат, 1461,02 грн - три відсотки річних, 7938,67 грн - штрафу, 7843,55 грн - неустойки та 2270 грн в повернення сплаченого судового збору.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Вся Україна» подано апеляційну скаргу на рішення від 22.09.2022 у справі №921/736/21, а також ухвалу суду першої інстанції від 28.04.2022, в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та ухвалу від 19.05.2022, якою залишено без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження та клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Апеляційну скаргу у справі №921/736/21 обґрунтовано наступним: відповідача не було належним чином повідомлено про судове засідання 22.09.2022, оскільки він не отримував ні ухвали суду, ні судової повістки; підпис директора відповідача ОСОБА_1 на актах приймання виконаних робіт та довідок про вартість робіт є нечітким, а сам ОСОБА_1, заперечує, що він підписував такі документи; платіжним дорученням №1417 від 21.05.2021 відповідач здійснив часткову оплату в сумі 100000 грн по договорах №127 від 11.05.2021 та договорі №137 від 20.05.2021; суд першої інстанції не взяв до уваги, що з 01.04.2022 припинені повноваження представника відповідача адвоката Остафійчука І.Б., тому товариство представляє виключно його керівник ОСОБА_1, який перебуває у ЗСУ.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2023 справі №921/736/21 залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Вся Україна», а рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.09.2022 у справі № 921/736/21- без змін.

При цьому, судом апеляційної інстанції відхилено, як без підставне, посилання ТОВ «Будівельна компанія «Вся Україна» на здійснення ним часткової оплати в сумі 100000 грн згідно з платіжним дорученням №1417 від 21.05.2021 по виконаних відповідно до договорів №127 від 11.05.2021, №137 від 20.05.2021 робіт, у зв`язку з тим, що у вказаному платіжному дорученні в призначенні платежу чітко зазначено «оплата за товар згідно з рах. 27 від 13.04.2021». Будь-яких доказів того, що такий рахунок виставлявся позивачем саме щодо робіт, виконаних в рамках договорів №127 від 11.05.2021, №137 від 20.05.2021 ТОВ «Будівельна компанія «Вся Україна» не надало.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 75 ГПК України).

Хоча спір у справі №921/736/21 виник на підставі інших правочинів, що у справі №921/748/21, однак доводи учасників цих справ стосуються зарахування оплати згідно платіжної інструкції №1417 від 21.05.2021 на суму 100000 грн на погашення боргу, який виник на підставі спірних у них договорів. Тому, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, встановлені у справі №921/736/21 обставини щодо вказаного платіжного документа, є преюдиційними у справі №921/748/21.

Як вже зазначалось у справі №921/748/21, рахунок №27 від 13.04.2021 виставлявся Комунальним підприємством "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради на оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" вартості послуг на суму 5740 грн, наданих на підставі договору №107 від 13.04.2021. Зазначений рахунок повністю оплачено згідно з платіжним дорученням №1408 від 14.04.2021 на суму 5740 грн. Дану обставину не заперечено відповідачем.

Пункт 3.6 договору №107 від 13.04.2021 містить умову про те, що платіжні документи за цим договором оформляються згідно із чинним законодавством із дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми документів, з обов`язковим зазначенням номера договору, за яким здійснюється переказ грошових коштів.

З урахуванням наведеного, інші наявні в матеріалах справи платіжні доручення (№1410 від 19.04.2021 на суму 50000 грн та №1417 від 21.05.2021 на суму 100000 грн), які в призначенні платежу містять посилання на рахунок №27 від 13.04.2021, суд у справі №921/748/21 оцінює як такі, що оформлені відповідачем без чіткого посилання на умови будь-якого договору чи виставленого на його оплату рахунку.

Статтею 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

У постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18 викладено наступні висновки: «можливість застосування ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.

Відповідний порядок встановлено в п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22) та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995), згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.».

Разом з тим, Верховним Судом у постанові від 26.12.2019 у справі №911/2630/18 зазначено, що "у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення".

Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, а також постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №910/12934/18.

Спір у справі №921/748/21 стосується лише виконання відповідачем умов договору №107 від 13.04.2021.

З урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду щодо порядку зарахування коштів їх одержувачем за відсутності в платіжному документі чіткого зазначення призначення платежу, тверджень позивача про зарахування ним коштів в сумі 10539,50 грн (сплачених згідно з платіжним дорученням №1417 від 21.05.2021 на загальну суму 100000 грн) саме на виконання відповідачем основного зобов`язання по договору №107 від 13.04.2021, підтвердження цієї обставини відповідачем у заяві по суті справи у іншій господарській справі №921/732/21, решта зобов`язання по договору №107 від 13.04.2021 в сумі 27710,50 грн (43990 грн - 5740 грн - 10539,50 грн) залишається невиконаним відповідачем.

З метою досудового врегулювання питання щодо відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" суми боргу за надані згідно договору Комунальним підприємством "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради послуги, останнім 27.09.2021 направлено претензію №305/09/21 від 24.09.2021 на зазначену у договорі адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна": вул. Шевченка, 127, с. Вовчківці, Зборівський район, Тернопільська область, 47224, а 21.10.2021 на його юридичну адресу: вул. Тернопільська, 83 а, с. Ступки, Тернопільський район, Тернопільська область, 47755.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ч. 2 ст. 901 ЦК України).

Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявні у матеріалах справи копії актів надання послуг №88 від 13.04.2021, №100 від 19.04.2021, №101 від 19.04.2021, №102 від 20.04.2021, №103 від 20.04.2021, №107 від 23.04.2021 вказують на належне виконання позивачем умов договору №107 від 13.04.2021.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 ГК України).

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що на виконання договору №107 від 13.04.2021, на підставі згаданих актів надання послуг та відповідно до наявних у справі розрахунків, загальна вартість наданих відповідачу позивачем послуг склала 43990 грн.

Згідно з п. 3.2 договору №107 від 13.04.2021 замовник здійснює оплату наданих послуг виконавцю протягом 5 календарних днів з моменту виставленого рахунку на оплату та/або підписання актів наданих послуг.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Судом з`ясовано, що в порушення умов договору №107 від 13.04.2021, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, оплати вартості отриманих послуг у строк визначений у договорі, боржник не провів, заборгувавши станом на дату звернення з позовом до суду 27710,50 грн.

У поданому до матеріалів справи у грудні 2021 року відзиві на позов відповідачем ставились під сумнів факти підписання його керівником актів наданих послуг, оформлених на виконання договору №107 від 13.04.2021. Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме оригіналів актів наданих послуг за договором №107 від 13.04.2021.

Оригінали цих документів долучено позивачем до матеріалів справи в якості додатків до відповіді на відзив.

Надані позивачем оригінали актів наданих послуг під час підготовчого провадження долучені судом до матеріалів справи. Судом встановлено відповідність наявних у справі копій актів наданих послуг їх оригіналам, що були надані позивачем.

Як вже зазначалось, ухвалою суду від 05.05.2022 судом у даній справі відмовлено у задоволенні датованого травнем 2022 року клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі, з метою з`ясування справжності підписів керівника відповідача та печатки на актах наданих послуг.

Така відмова мотивована зверненням до суду з вказаними клопотаннями після закриття підготовчого провадження та призначення даної справи до розгляду по суті, під час якої з підстав призначення експертизи не допускається зупинення провадження у справі.

Суд зазначає, що підписання покупцем актів наданих послуг, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарських операцій, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Тому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що акти наданих послуг підписувались не керівником відповідача, оскільки вони не підтверджені будь-якими доказами.

До того ж, наявні у справі докази свідчать, що відповідач здійснював часткову оплату вартості послуг позивачу саме на виконання таких первинних документів - актів наданих послуг, факт підписання яких ним ставився під сумнів.

У тому ж відзиві на позов відповідач одночасно із запереченнями проти виконання позивачем послуг вказував і на повну оплату їх вартості, а також на неякісне надання послуг, що є заперечливими і взаємовиключними твердженнями.

За усіх наведених обставин, суд вважає факт підписання вказаних накладних обома сторонами доведеним.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наявних у справі доказів, зокрема первинних документів (актів наданих послуг), часткової оплати наданих послуг відповідачем, суд зазначає, що позивачем надані докази, що більш вірогідно свідчать про надання послуг позивачем на загальну суму 43990 грн, часткову їх оплату відповідачем згідно виставлених рахунків на оплату та актів наданих послуг на загальну суму 16279,50 грн та наявність боргу у розмірі 27710,50 грн, ніж відповідачем щодо недоведення позивачем факту надання послуг.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 27710,50 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення 476,28 грн - 3% річних, 1237,62 грн - інфляційних нарахувань, а також 2512,78 грн пені.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 5.2 договору сторонами обумовлено, що за несвоєчасну або неповну оплату вартості послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми не оплати (недооплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання замовником свого зобов`язання щодо оплати. Пеня нараховується за весь період несвоєчасної оплати послуг (період нарахування більше, ніж 6 місяців).

В даному випадку, у п. 5.2 договору сторонами погоджено інший період нарахування пені, ніж встановлений ч.6 ст. 232 ГК України.

Зміст долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості вказує на те, що нарахування пені на загальну суму 2512,78 грн та 3% річних на загальну суму 476,28 грн проведено наступним чином: за період з 25.04.2021 до 25.04.2021 на суму 24930 грн; за період з 26.04.2021 до 28.04.2021 на суму 35580 грн; за період з 29.04.2021 до 20.05.2021 на суму 38250 грн; за період з 21.05.2021 до 10.11.2021 на суму 27710,50 грн.

Судом у справі №921/748/21 проведено перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних. Згідно проведеного перерахунку, враховуючи обумовлений п. 3.2 договору строк оплати та п. 5.2 договору період нарахування пені, граничні строки нарахувань та суми, на які здійснювались нарахування, встановлено, що нараховані та заявлені до стягнення 2512,78 грн пені та 476,28 грн 3% річних є обґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення (проведені судом перерахунки містяться в матеріалах справи).

Наявний у матеріалах справи розрахунок інфляційних нарахувань на загальну суму 1237,62 грн вказує на те, що інфляційні нарахування позивачем обчислено наступним чином:

267,75 грн за період квітня 2021 року, шляхом множення суми боргу 38250 грн на індекс інфляції 100,7%;

969,87 грн за період з травня до жовтня 2021 року, шляхом множення суми боргу 27710 грн на індекс інфляції 103,5%.

Верховним Судом у постанові від 17.10.2023 у справі №921/460/22 зазначено: "Нарахування інфляційних втрат входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальним видом цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання. Нарахування інфляційних втрат - спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення (зниження купівельної спроможності) грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуск такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків.

У пункті 38.2 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 визначено методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначається, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу, 100 грн) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн). Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці, 100 грн - умовна сума погашення боргу в цьому місяці, "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців поспіль, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100 %.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Вказані висновки відображені у низці постанов Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду (постанови від 20.01.2022 у справі № 910/6802/21, від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, від 29.07.2020 у справі № 914/1470/19 тощо).

Таким чином, при частковому погашенні боргу застосовується правило, за яким у розрахунковому місяці від загальної суми боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці, віднімається сума погашення. Залишкова заборгованість продовжує слугувати невиконаним грошовим зобов`язанням, на яке до моменту фактичного виконання можуть нараховуватися інфляційні втрати.

Викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, підлягають застосуванню в разі повного погашення боргу, що припадає на неповний місяць (з 1 до 15 числа відповідного місяця), а також у разі виникнення боргу в неповному місяці (якщо строк виконання грошового зобов`язання припадає з 16 до 31 числа відповідного місяця). За таких обставин інфляційна складова боргу не нараховується".

З урахуванням висновків, наведених Верховним Судом у постанові від 17.10.2023 у справі №921/460/22, судом у справі №921/748/21 здійснено перерахунок інфляційних нарахувань, згідно якого прострочення оплати боргу на загальну суму 38250 грн виникло лише 29.04.2021, у зв`язку з чим інфляційна складова від цієї суми не нараховується у квітні 2021 року. Щодо нарахування інфляційної складової за травень - жовтень 2021 року, судом здійснено перерахунок наступним чином:

- загальна заборгованість за період прострочення грошового зобов`язання у травні 2021 року (31 день) склала 38747,25 грн (38250 (сума боргу на початок травня 2021 року) + 497,25 (інфляційне збільшення).

Від 38747,25 грн - 10539,50 грн (часткову оплату боргу у травні 2021 року) = 28207,75 грн;

- загальна заборгованість за період прострочення грошового зобов`язання у червні - жовтні 2021 року (153 дні) склала 28831,85 грн (28207,75 (сума боргу з урахуванням інфляційної складової за попередній місяць) + 624,10 (інфляційне збільшення);

- 28831,85 грн - 27710,50 грн (залишок суми боргу) = 1121,35 грн.

Тому, обґрунтованими є заявлені до стягнення 1121,35 грн інфляційних нарахувань, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення (проведені судом перерахунки містяться в матеріалах справи).

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" 27710,50 грн - основного боргу, 1121,35 грн - втрат від інфляції, 476,28 грн - 3% річних та 2512,78 грн - пені.

Позовні вимоги в частині стягнення 116,27 грн інфляційних нарахувань не підлягають до задоволення, як необґрунтовані.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" (вул. Тернопільська, 83 а, с. Ступки, Тернопільський район, Тернопільська область, 47755, ідентифікаційний код 40660354) на користь Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (пров. Кавалерійський, 4, м. Житомир, 10003, ідентифікаційний код 03344119) 27710 (двадцять сім тисяч сімсот десять) грн 50 коп. - боргу, 1121 (одну тисячу сто двадцять одну) грн 35 коп. - втрат від інфляції, 476 (чотириста сімдесят шість) грн 28 коп. - 3% річних, 2512 (дві тисячі п`ятсот дванадцять) грн 78 коп. - пені, 2261 (дві тисячі двісті шістдесят одну) грн 73 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

2.В решті позову відмовити.

3.Копію рішення направити:

- Комунальному підприємству "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради в електронній формі до його електронного кабінету в ЄСІТС;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вся Україна" (вул. Тернопільська, 83 а, с. Ступки, Тернопільський район, Тернопільська область, 47755) рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про його одержання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 02 лютого 2024 року.

Суддя І.П. Шумський