Рішення

від 02.02.2024 по справі 922/4930/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4930/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" (місцезнаходження: 61052, місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 47/49, квартира 23; код ЄДРПОУ: 33605842) до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробниче підприємство "Студентське" (місцезнаходження: 61168, місто Харків, вулиця Блюхера, будинок 15; код ЄДРПОУ: 24475475) про стягнення 145 170,05 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробниче підприємство "Студентське" 145 170,05 грн. (109 004,86 грн.- борг за електричну енергію, 30 568,79 грн. - інфляційні втрати, 5 596,40 грн.- 3% річних) за договором купівлі-продажу електричної енергії № 260/12 від 08.12.2014 року.

Також позивач просить суд покласти на ТОВ торгівельно-виробниче підприємство "Студентське" витрати зі сплати судового збору у сумі 2684,00 грн.та розглядати справу за правидами спрощенного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05 грудня 2023 року позовну заяву ТОВ "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі № 922/4930/23. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробниче підприємство "Студентське" наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений статтею 251 ГПК України п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 про відкриття провадження у справі № 922/4930/23 було направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою ТОВ торгівельно-виробниче підприємство "Студентське", згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, зазначене відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", згідно Довідки про причини повернення/досилання відділення поштового зв`язку Укрпошти від 14.12.2023.

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/4930/23 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У зв`язку з відокремлення функцій з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 (далі - Закон) та на підставі Ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виданої Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), про що видано Постанову НКРЕКП від 18.09.2018 року № 1007, ТОВ «ТКФ ДОВІРА-М» є постачальником електричної енергії споживачу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку' електричної енергії на договірних засадах.

Згідно зі ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається міжелектропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачем здійснюється за вільними цінами.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2014 між ТОВ «ТКФ ДОВІРА-М»(Постачальником) та ТОВ ТВП "Студентське" (Споживачем) укладено договір купівлі - продажу електроенергії № 260/12 (далі за текстом - Договір), згідно з умовами якого постачальник здійснює продаж споживачу електричної енергії в межах встановленої (дозволеної) потужності в необхідному обсязі (п.1.1 Договору).

Відповідно ло п.2.1. Договору діяльність Постачальника базується на підставі ліцензії АЕ № 194777 від 23.07.13 р., що дає право здійснювати постачання електроенергії за нерегульованим тарифом на території України.

Згідно п. 2.2.3 Договору постачальник зобов`язується щомісяця, до 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим, оформляти акт здавання-приймання електроенергії на підставі поданих Споживачем відомостей про витрату електроенергії.

Постачання електричної енергії здійснюється у відповідності з очікуваними місячними обсягами споживання електричної енергії, які вказані у Додатковій угоді №1 до даного Договору,

Споживач зобов`язується щомісяця, на підставі приладів обліку, не пізніше встановленої дати оформляти і надавати Постачальнику відомості про витрату електроенергії; щомісяця, до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати акт здавання-приймання спожитої електроенергії; здійснювати оплату за електроенергію згідно з додатковою угодою № 2 до цього договору (пп.2.3.1-2.3.3 Договору).

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №2 до Договору №260/12 від 08.12.2014 споживач здійснює передоплату електроенергії до 1-го числа місяця постачання в розмірі 20 % від вартості заявленого обсягу. Розрахунок за спожиту електроенергію проводиться за тарифом:«тариф АК «Харківобленерго» +4%»

Остаточний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться до 30- го числа місяця постачання.(п.4. Додаткової угоди №2).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що споживач здійснює оплату електроенергії шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в порядку, обумовленому в додатковій угоді № 2 до цього договору.

Відповідно до п.4.2 Договору Сторона, яка не виконала або неналежно виконала свої зобов`язання за цим Договором і додатками до нього, що є невід ємною частиною цього Договору, зобов`язується відшкодувати іншій стороні завдані цим збитки, якщо не доведе, що збитки заподіяні не з її вини або внаслідок непереборної сили.

Згідно п.6.1. Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2015 р. Якщо не менше, ніж за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна зі сторін не виявить ініціативи щодо його розірвання, Договір вважається автоматично продовженим до 31 грудня наступного року.

Договір укладено у 2-х примірниках, що мають рівну юридичну силу, по одному примірнику для кожної сторони (п.7.2.).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Згідно з наданими оператором системи розподілу - АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» даними щодо фактичних обсягів електричної енергії по споживачам постачальника ТОВ «ТКФ ДОВІРА-М», зокрема ТОВ ТВП "СТУДЕНТСЬКЕ" за січень - березень 2022 року проведені нарахування та сформовані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спожиту електричну енергію:

31 січня 2022 року складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень 2022 року у розмірі 140 939,38 грн. за спожитий обсяг 27 021 кВт*г електричної енергії (а.с.13).

Строк оплати акту, відповідно порядку розрахунків за електричну енергію - 30.01.2022 року. Строк (дата) формування заборгованості - 31.01.2022 року.

28 лютого 2022 року складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2022 року у розмірі 103 167,10 грн. за спожитий обсяг 24 406 кВт*г електричної енергії.(а.с.14).

Строк оплати акту, відповідно порядку розрахунків за електричну енергію - 28.02.2022 року. Строк (дата) формування заборгованості - 28.02.2022 року.

31 березня 2022 року складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень 2022 року у розмірі 15 816,89 грн. за спожитий обсяг 3 116 кВт*г електричної енергії (а.с.15).

Строк оплати акту, відповідно порядку розрахунків за електричну енергію - 30.03.2022 року. Строк (дата) формування заборгованості - 31.03.2022 року.

Станом на 01.01.2022 заборгованість відповідача складала 115 942,99 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена оплата у січні 2022 року у розмірі 122 706,03 грн, що підтверджуєтсья платіжною інструкцією №1 від 10.01.2022 на суму 18 759,00 грн.(а.с.16), платіжною інструкцією №2PL493171 від 12.01.2022 на суму 24 752,48 грн.(а.с.17), платіжною інструкцією №@2PL525082 від 14.01.2022 на суму 25 643,56 грн.(а.с.18), платіжною інструкцією №@2PL039391 від 17.01.2022 на суму 2 722,77 грн. (а.с.19), платіжною інструкцією №300204798 від 19.01.2022 на суму 34 650,00 грн. (а.с.20), платіжною інструкцією №2PL109447 від 20.01.2022 на суму 16 178,22 грн. (а.с.21).

Також, відповідачем була проведена оплата у лютому 2022 року у розмірі 122 144,155,47 грн.,що підтверджуєтсья платіжною інструкцією №202 від 02.02.2022 на суму 31 253,00 грн.(а.с.22), платіжною інструкцією №@PL107500 від 10.02.2022 на суму 29 702,97 грн.(а.с.23), платіжною інструкцією №307658329 від 12.02.2022 на суму 29 000,00 грн.(а.с.24), платіжною інструкцією № @PL515141 від 15.02.2022 на суму 38 019,80 грн. (а.с.25)., платіжною інструкцією № @2PL919792 від 17.02.2022 на суму 16 179,70 грн.(а.с.26).

Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" стверджує, що відповідач свої зобов`язання з оплати за Договором не виконав та продовжує порушувати умови укладеного Договору, тривалий час затримуючи оплату, внаслідок чого позивач несе збитки.

ТОВ торгівельно-виробниче підприємство "Студентське", в свою чергу, доводи позивача не спростувало.

16 жовтня 2023 року позивачем було надіслано на адресу ТОВ ТВП "Студентське" вимогу вих. № 82 від 16.10.2023, відповідно до якої ТОВ "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М", у зв`язку із порушенням відповідачем істотних умов Договору № 260/12 від 08.12.2014, було повідомлено, що станом на 26.09.2023 заборгованість за договором становить 143 799,13 грн.,( основна заборгованість-109 004,86 грн., інфляційні нарахування - 29 511,44 грн., 3% річних - 5 282,83 грн.). Позивачем було запропоновано відповідачу протягом 10 календарних днів з моменту відправлення вимоги, не пізніше 3 робочів днів з дня її отримання, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму боргу за Договором (а.с.30).

Вищевказана вимога була надіслана на юридичну адресу відповідача: 61168, місто Харків, вулиця Блюхера, будинок 15 що підтверджується описом у цінний лист від 18.10.2023 та накладною Укрпошти про надсилання цінного листа № 6105249378435 (а.с.31).

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Укрпошти, відправлення № 6105249378435 повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.32).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав належним чином свої зобов`язання за Договором №260/12 від 08.12.2014. Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних в розмірі 5 596,40 грн. та інфляційні втрати в розмірі 30 568,79 грн. (в порядку статті 625 ЦК України). Обставини щодо стягнення суми заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №260/12 від 08.12.2024 та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М"до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 Цивільного кодексу України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Аналогічне положення містить стаття 275 Господарського кодексу України.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, з урахуванням інтересів споживачів регулюються спеціальним Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема, про надання послуг з розподілу, про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, про купівлю-продаж електричної енергії (двосторонній договір).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Так, відповідно до п.2.2.1 Договору сторони домовились, що Постачальник зобов"язується постачати електричну енергію, а споживач зобов"язується здійснювати оплату за електроенергію згідно з додатковою угодою №2 (п.2.3.3).

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (стаття 58 Закону України "Про ринок електричної енергії")

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, своїх договірних зобов`язань в частині несвоєчасної оплати за отриману електричну енергію.

16.10.2023 позивач звертався до відповідача з вимогою щодо виконання умов договору зокрема оплати за отриману електричну енергію.

Вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату прийняття рішення становить 109 004, 86 грн, що підтверджується також Актом звірки взаємних розрахунків (а.с.29).

Судом враховано, що Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2022 у справі №927/738/19.

Доказів, які б підтверджували сплату відповідачем заборгованості, яка виникла на підставі договору №260/12 купівлі - продажу електричної енергії, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги в частині щодо стягнення заборгованості у розмірі 109 004,86 грн, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 5 596,40 грн, суд встановив таке.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати купленої електричної енергії, у зв`язку з чим позивачем за неналежне виконання умов Договору нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 5 596,40 грн, відповідно до вимог статті 625 ЦК України.

Судом, перевірено розрахунок 3% річних та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 5 223,69 грн, такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 30 568,79 грн, суд встановив таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

У зв"язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриману електричну енергію позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 30 568,79 грн.

Перевіривши відповідні нарахування, суд встановив, що вони не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними.

Відповідно, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" також в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробниче підприємство "Студентське", 3% річних в розмірі 5 596,40 грн. та інфляційних втрат в розмірі 30 568,79 грн.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не надав суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн. також покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробниче підприємство "Студентське" (місцезнаходження: 61168, місто Харків, вулиця Блюхера, будинок 15; код ЄДРПОУ: 24475475) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" (місцезнаходження: 61052, місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 47/49, квартира 23; код ЄДРПОУ: 33605842) суму основного боргу за Договором купівлі - продажу електроенергії № 260/12 від 08.12. 2014 року розмірі 109 004,86 грн., три відсотки річних в розмірі 5 596,40 грн., інфляційні втрати в розмірі 30 568,79 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" лютого 2024 р.

Суддя В.В. Рильова

Справа №922/4930/23