Ухвала

від 02.04.2024 по справі 922/4930/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

02 квітня 2024 року м. ХарківСправа № 922/4930/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

без виклику учасників справи

розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційної фірми ДОВІРА-М" на дії (бездіяльність) державного виконавця (вх.№ 8414 від 28.03.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" (місцезнаходження: 61052, місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 47/49, квартира 23; код ЄДРПОУ: 33605842) до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробниче підприємство "Студентське" (місцезнаходження: 61168, місто Харків, вулиця Блюхера, будинок 15; код ЄДРПОУ: 24475475) про стягнення 145 170,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходилась справа № 922/4930/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробниче підприємство "Студентське" про стягнення 145 170,05 грн., з яких: 109 004,86 грн. - сума основного боргу за договором купівлі-продажу електричної енергії № 260/12 від 08.12.2014 року, 30 568,79 грн. - інфляційні втрати та 5 596,40 грн. - три проценти річних, та витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.02.2024 позовні вимоги ТОВ "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробниче підприємство "Студентське" на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" суму основного боргу за Договором купівлі - продажу електроенергії № 260/12 від 08.12. 2014 року розмірі 109 004,86 грн., три відсотки річних в розмірі 5 596,40 грн., інфляційні втрати в розмірі30 568,79 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили Господарським судом Харківської області видано відповідний наказ від 28.02.2024 у справі № 922/4930/23.

28.03.2024 до Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно - виробниче підприємство "Студентське" надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця (вх.№8414 від 28.03.2024). Вказана скарга обґрунтована тим, що 14.03.2024 приватним виконавцем Хабловим Валерієм Миколайовичем винесено постанову про накладення арешту на банківський рахунок ТОВ ТВП "Студентське", про яку скаржник дізнався 15.03.2024. Крім цього, як зазначає скаржник, приватним виконавцем не було надано копію постанови про арешт банківського рахунку скаржнику. 21.03.2024 скаржником на електронну адресу приватного виконавця Хаблова В.М. було надіслано заяву на перегляд суми боргу по виконавчому листу, до якої також було додано копії платіжних документів для корегування суми заборгованості. Проте, вказану заяву приватним виконавцем залишено без відповіді. Вищезазначене стало підставою для звернення скаржника зі скаргою до Господарського суду Харківської області, в якій заявник просить скасувати постанову про арешт банківського рахунку.

Про надходження скарги суд, в порядку ч.2. ст.340 ГПК України, повідомив приватного виконавця Хаблова В.М. телефонограмою 29.03.2024.

Дослідивши матеріали скарги ТОВ ТВП "Студентське" та додані до неї документи, суд зазначає наступне.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Порядок примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, зокрема врегульовано Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних/приватних виконавців.

Згідно з частиною п`ятою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Водночас, положеннями статті 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 340 ГПК України).

Приписами статей 339, 340 ГПК України передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій/бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.

Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України "Про міжнародне приватне право", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження".

Стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статей 339 - 341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного/приватного виконавця не тільки до суду, але й до органів виконавчої служби.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18)).

Отже, згідно ч.1 ст 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

З поданої 28.03.2024 року відповідачем скарги вбачається, що ТОВ ТВП "Студентське" дізналось про постанову про накладення арешту приватним виконавцем на банківський рахунок скаржника 15.03.2024.

Виходячи з приписів Закону України "Про виконавче провадження" та ГПК України, зазначених вище, ТОВ ТВП "Студентське" мало подати скаргу на дії приватного виконавця у 10-тиденний строк з 15.03.24, тобто до 25.03.2024 (включно).

Втім, ТОВ ТВП "Студентське" звернулось до суду з відповідною скаргу на діі приватного виконавця через систему "Електронний суд" лише 28.03.2024, тобто після закінчення процесуального строку, визначеного положеннями статті 341 ГПК України.

Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Отже, наслідком подання заяв, скарг і документів згідно з частини другої статті 118 ГПК України є залишення їх без розгляду, а суд не має підстав брати такі документи до уваги та враховувати зазначені у цих документах обставини та доводи.

Відповідно до частини 1-4 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що скаржник із заявою про поновлення процесуального строку на подання скарги, до суду не звертався.

Суд звертає увагу, що якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Дотримання строків в судовому процесі є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

За приписами ст. 7 ГПК України, господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

Відповідно до положень ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У відповідності до ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються судом без розгляду.

Враховучи наведені обставини та приписи чинного законодавства, беручи до уваги, що ТОВ ТВП "Студентське" подано скаргу на дії приватного виконавця (вх.№ 8414 від 28.03.2024) з порушенням строку, встановленого статтею 341 ГПК України для подання скарги, а також без будь-якого обґрунтування поважності підстав пропущенного строку та без клопотання щодо поновлення такого строку, суд дійшов висновку, що скаргу на дії приватного виконавця (вх.№8414 від 28.03.2024) необхідно залишити без розгляду, на підставі ч.2. ст. 118 ГПК України, як таку, що подана після закінчення процесуального строку, визначеного положеннями статті 341 ГПК України без клопотання про поновлення такого строку.

Керуючись ст. 118, 119 234, 235, 341 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційної фірми ДОВІРА-М" на дії (бездіяльність) державного виконавця (вх.№ 8414 від 28.03.2024) - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвалу складено та підписано 02.04.2024.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/4930/23