Ухвала

від 01.02.2024 по справі 922/4357/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

01 лютого 2024 року м. ХарківСправа № 922/4357/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" про забезпечення позову (вх. 2725 від 30.01.2024)

за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, 30; ідент. код 09806443)

до 1. Приватного підприємство "Юта" (61068, м. Харків, вул. Фесенківська, 12/14; ідент. код 32346591);

2. Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 );

3. Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 ; ідент. номер НОМЕР_2 )

про стягнення 1282282,98 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК", звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів: ПП "Юта"; ФО ОСОБА_1 ; ФО ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості, яка виникла станом на 22.09.2023, за договором про надання овердрафту № Т 06.10.2020 К 2826 від 02 вересня 2021 року в сумі 1 282 282,98 грн з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 1 217 998,46 грн.; заборгованість по відсоткам (в т.ч. простроченим) - 64 284,52 грн. Як на підставу позовних вимог до другого та третього відповідачів позивач посилається на договори поруки, укладені 02 вересня 2021 року № Т 03.03.2020 І 10134 (поручитель - ОСОБА_1 ) та № Т 03.03.2020 І 10135 (поручитель - ОСОБА_2 ). Також позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2023 року відкрито провадження у справі № 922/4357/23, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження, розпочато проведення підготовчого провадження.

30.01.2024 року представником позивача в системі "Електронний суд" було сформовано заяву про забезпечення позову (вх. 2725), у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачам, а саме: - нежитлову будівлю літ. "В-1", розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2488974663080, що належить відповідачу-1 ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ "ЮТА" (код ЄДРПОУ 32346591); - земельну ділянку, заг. пл. 0,5884 Га, розташована в Харківська обл., Дворічанський р.н., кадастровий номер: 6321885500:01:000:0690, що належить відповідачу-2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та - земельну ділянку, заг. пл. 0,2701 Га, розташована в Харківська обл., Дворічанський р.н., кадастровий номер: 6321885504:00:000:0028, що належить відповідачу-2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , що належить відповідачу-3 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Розглянувши вказану заяву Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що ПП "ЮТА", як позичальником були порушені умови Договору про надання овердрафту № Т 06.10.2020 К 2826 від 02.09.2021 року, у зв`язку з чим станом на 22.09.2023 р., загальна заборгованість позичальника ПП "ЮТА" перед позивачем - АТ "ТАСКОМБАНК" складає 1 282 282,98 грн. При цьому, станом на поточну дату відповідачі повністю уникають своїх обов`язків з повернення кредиту, заборгованість за кредитом постійно збільшується. Зокрема, позичальник протягом тривалого часу не здійснює виконання зобов`язань за Кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування; діє недобросовісно, ухиляється від виконання обов`язків, покладених Кредитним договором. А відтак, існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів із боржника за рахунок наявного у нього майна через недобросовісність позичальника, у зв`язку із чим позивач змушений звернутися до суду з даною заявою про забезпечення позову та накладення арешту на майно боржника.

Дослідивши матеріали заяви та обґрунтування наведені заявником, суд зазначає наступне.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст.136 ГПК України, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів може бути забезпечений як шляхом накладення на грошові кошти, так і накладенням арешту на майно відповідача. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Однак, частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Натомість у даному разі позивачем у заявленій вимозі про накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, не конкретизовано вимогу відносно накладення арешту на майно саме в межах ціни позову та не надано доказів того, що сукупна ціна вказаних об`єктів нерухомості не перевищує розміру боргу, з вимогою про стягнення якого звертається позивач.

При цьому суд зазначає, що застосування арешту на майно можливе у випадку, коли кошти в боржника відсутні, тобто, коли виконання рішення про стягнення коштів є неможливим. Натомість, доказів неможливості виконання рішення про стягнення коштів матеріали справи не містять.

Разом з тим, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

В той же час, по суті, подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому сам факт порушення відповідачем (позичалиником) своїх зобов`язань перед позивачем не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності у відповідача заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Невиконання відповідачем зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду і саме ці вимоги є предметом розгляду суду у даній справі.

Не є підставою для забезпечення позову доводи позивача, викладені у позовній заяві, про ухилення відповідача від виконання зобов`язань за спірним договором, оскільки на час подання позову ці доводи не є достовірно встановленими фактами, вони потребують дослідження, перевірки та оцінки під час розгляду самої позовної заяви, а не заяви про забезпечення позову, оскільки є безпосереднім предметом позову.

Таким чином, наразі позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачами дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі.

При цьому, позивачем не доведено та не обґрунтовано, яким чином майно, яке є у відповідачів на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Зокрема того, що саме відповідачі можуть впливати та розпоряджатись нерухомістю розташованою у селищі Дворічне.

Зважаючи на викладене суд, у відповідності до статті 140 ГПК України, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви АТ "ТАСКОМБАНК" про забезпечення позову з огляду на її необґрунтованість та неспівмірність.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", оскільки заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" про забезпечення позову (вх. 2725 від 30.01.2024) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.

Ухвалу підписано 01.02.2024.

Суддя М.І. Шатерніков