Постанова

від 24.01.2024 по справі 28/29-б-43/212-2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 28/29-б-43/212-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Ксєнзової Г.Є.,

за участю представника ліквідатор ТОВ "Тридента Агро" Гусара І.О. - Леонова К.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О.

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023

та ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.02.2023

за результатами розгляду заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності

у справі № 28/29-б-43/212-2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ "Долина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 28/29-б-43/212-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (далі - ТОВ "Тридента Агро", Товариство, боржник).

Від ліквідатора банкрута до суду надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Тридента Агро" у зв`язку із доведенням до банкрутства на керівника та засновників боржника.

В обґрунтування заяви ліквідатор зазначав, що маючи заборгованість перед кредиторами, зокрема перед ініціюючим кредитором у справі - ТОВ "НВ "Долина", керівництвом ТОВ «Тридента Агро» вживались умисні дії щодо виведення коштів з рахунків Товариства за фіктивними операціями, наслідком чого стало доведення його до банкрутства.

Таке твердження базується на проведеному аналізі руху коштів по рахунках ТОВ «Тридента-Агро» у поєднанні із матеріалами проведеної інвентаризації активів боржника в межах справи про банкрутство та встановлення здійснення сумнівних операцій між пов`язаними особами щодо боржника.

Також, ліквідатор банкрута посилається на кримінальне провадження №12018100100000999, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 388 КК України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023, зокрема, у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Тридента Агро" у зв`язку із доведенням до банкрутства на керівників та засновників боржника відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ліквідатор звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Північного апеляційного господарського від 05.09.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення, оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що ліквідатор банкрута не довів належними та допустимими доказами неправомірність дій засновників та керівництва банкрута, оскільки до заяви таких доказів не подано, а виписки по рахункам боржника, в даному випадку, не надають можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів.

Суди зазначили, що посилаючись на відкрите кримінальне провадження №12018100100000999 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 388 КК України, ліквідатор не додав судового рішення, у якому б були встановлені обставини вказаного вище кримінального провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

Ліквідатор ТОВ "Тридента Агро" арбітражний керуючий Гусар І.О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.02.2023 за результатами розгляду заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності у справі №28/29-б-43/212-2012, справу направити на новий розгляд.

Підставами для касаційного оскарження зазначено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, неправильно застосовано частину 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), застосування норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційну скаргу мотивовано наступним:

- судами залишено поза увагою те, що боржник систематично перераховував кошти за безтоварними операціями контрагентам, засновниками і керівниками яких були одні й ті ж особи, що були засновниками і керівниками самого боржника;

- судами не враховано, що перерахування боржником коштів за безтоварними операціями призвело до того, що за оборотно-сальдовою відомістю станом на 2013 рік підприємство не мало коштів на рахунках, а з рахунків боржника було виведено більше 100 000 000 грн, в той час як розмір вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство становить лише 1 431 190, 51 грн;

- судами залишено поза увагою те, що за результатами проведеної у процедурі розпорядження майном інвентаризації не виявлено жодних запасів, товарів, тощо, які начебто купувалися боржником у період з 2010 по 2012 рік;

- судами не враховано, що при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень Цивільного кодексу України;

- судами не враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

ТОВ «Інтертайм Плюс» у поданих до суду поясненнях підтримує вимоги касаційної скарги, погоджується з доводами ліквідатора боржника, просить під час розгляду справи врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.09.2023 у справі № 44/440-б.

Рух касаційної скарги

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ліквідатора ТОВ "Тридента Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. у справі №28/29-б-43/212-2012 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу розподілу судової справи між суддями від 18.10.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 28/29-б-43/212-2012 за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Тридента Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. від 16.10.2023 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 та ухвалу господарського суду м.Києва від 15.02.2023 за результатами розгляду заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності; призначено розгляд касаційної скарги на 28.11.2023.

28.11.2023 розгляд вказаної касаційної скарги не відбувся з огляду на перебування головуючого судді Білоуса В.В. на лікарняному.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.12.2023 № 29.2-02/3453 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 28/29-б-43/212-2012 у зв`язку з перебуванням судді Білоуса В.В. на лікарняному та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. (головуючий), Картере В.І., Погребняка В.Я.

Ухвалою Верховного Суду від 13.12.2023 колегією суддів у визначеному складі прийнято до свого провадження справу № 28/29-б-43/212-2012 за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Тридента Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 та ухвалу господарського суду м. Києва від 15.02.2023 за результатами розгляду заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності, призначено розгляд касаційної скарги на 24.01.202.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Загальні підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Кодексом України з процедур банкрутства, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України).

Частиною першою статті 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно частини першої статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне доведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності, пов`язані з розпорядженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до закону (частина четверта статті 215 ГК України).

Аналіз наведених норм статті 215 ГК України дає підстави для висновку, що, окрім кримінальної відповідальності за (1) приховування банкрутства, (2) фіктивне банкрутство, (3) умисне доведення до банкрутства та (4) неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності, пов`язані з розпорядженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, на засновників (учасників) боржника, власників майна, а також інших осіб за порушення вимог законодавства про банкрутство може бути покладено й інший вид юридичної відповідальності у випадках, передбачених законом.

Так, КУзПБ передбачає покладення (за відповідних умов) на третіх осіб цивільної відповідальності, а саме: (1) субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та (2) солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів в порядку частини шостої статті 34 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Застосуванню такого виду цивільної відповідальності як субсидіарна передує встановлення відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частини другої статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (форми вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності щодо боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої, третьої статті 4 КУзПБ.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що хоча приписи частини другої статті 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

З огляду на зазначене, при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Верховний Суд звертає увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно й розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, так як протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Такі висновки викладені у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18 та узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 922/2187/16, від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20.

Колегія суддів також звертається до висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 923/1054/15 (на яку посилається скаржник у контексті підстави касаційного оскарження), відповідно до якого при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень ЦК України. При цьому з огляду на суб`єктний склад (абзац 2 частини другої статті 61 КУзПБ) осіб, які можуть нести субсидіарну відповідальність у зв`язку з доведенням до банкрутства, вина може виявлятися як у формі умислу, так і необережності.

Крім того, у статті 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №911/3554/17 (911/401/21)).

Виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення мають бути доведені у встановленому законом порядку.

Водночас, особа, що притягується до субсидіарної відповідальності, вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або й необережності при покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів свідчить про усвідомлення особою статусу та наслідків та відсутність критеріїв, які б могли впливати на оцінку обставин справи.

Зазначені вище правові висновки є усталеними у практиці Верховного Суду щодо розгляду спорів про покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справах про банкрутство.

У справі, що розглядається, ліквідатор банкрута зазначає, що засновниками банкрута є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , керівниками були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

У заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Тридента Агро" у зв`язку із доведенням до банкрутства на керівників та засновників боржника, ліквідатор посилався на те, що під час виконання повноважень, на підставі виписок з поточних рахунків банкрута відкритих банківських установах, ним встановлені операції з ТОВ «Інвестиційний дім «Агробізнес», ОСОБА_5 , ТОВ «Технік Енерджі», ТОВ «Ріверс ЛТД», ОСОБА_6 , ТОВ «УПЗ». На думку ліквідатора банкрута, кошти по операціях були виведені з рахунку банкрута без жодної майнової дії зі сторони контрагента. Крім того, ліквідатор зазначає, що вказані особи є пов`язаними, засновниками та керівництвом виводилися кошти з рахунків товариства з метою уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами.

Також, ліквідатор банкрута посилається на кримінальне провадження №12018100100000999, ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 388 КК України.

Під час досудового розслідування слідчим органом встановлено, що 21.04.2008 між ВАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Тридента агро" укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії N 100.2.3-01/100к-08 на суму 55 000 000,00 грн зі строком кредитування до 20.09.2009. В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором N 100.2.3-01/100к-08 від 21.04.2008 між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес" був укладений іпотечний договір № 2426 від 21.04.2008.

Відповідно до умов зазначеного іпотечного договору в іпотеку було передане нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля, загальною площею 868 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Носівський район, м. Носівка, вул. Привокзальна, 24-б та складається зі складу, літера А, площею 774,4 кв. м, котельні, літ. а, площею 61,7 кв. м, вагової, літ. А1, площею 14,6 кв. м, вагової, літ. Б, площею 17,3 кв. м.

01.08.2008 між ТОВ "Тридента агро" та ВАТ "ВТБ Банк" було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3- 01/217К-08.

Згідно з умовами Договору кредиту ПАТ "ВТБ банк" надав ТОВ "Тридента агро" кредит із максимальним лімітом заборгованості 537606 дол. США, із зменшенням максимального ліміту заборгованості, згідно з графіком передбаченим Кредитним договором та кінцевим терміном повернення кредиту до 30 липня 2010 року та зі сплатою процентів в розмірі 14,0 % відсотків річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному кредитному договору 01.08.2008 був укладений договір застави № 100.2.301/218з-08 та 18.08.2008 укладено договір застави № 100.2.301/238з-08. Відповідно до умов договору застави в заставу були передані 22 автомобіля.

13.06.2008 між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Тридента агро" укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/175к-08. Відповідно до умов кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 5 000 000 дол. США, з кінцевим строком погашення 11 грудня 2009.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 100.2.3-01/175к-08 від 13.06.2008 між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес" був укладений договір іпотеки. Згідно з умовами зазначеного договору іпотеки, в іпотеку Банку було передане наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 445,9 кв. м, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., Нововодолазький район, смт Нова Водолага, вул. Пушкіна, буд. 32; нежитлове приміщення загальною площею 1030 кв. м, яке розташовано за адресою: Харківська обл., Нововодолазький район, смт Нова Водолага, вул. Залізнична, буд. 1/1; нежитлове приміщення загально площею 167,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 30; нежитлове приміщення загальною площею 44,2 кв. м, яке розташоване за адресою: Харківська обл., Балаклійський район, с. Балаклія, пл. Ростовцева, буд. 8 прим. 2.

Досудове слідство вважає, що в результаті неправомірних дій засновників та службових осіб ТОВ "Тридента агро" та ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес" банку були завдані збитки в особливо великих розмірах в сумі 102 568 998,50 грн та 9933 180,09 дол. США. Крім того, що службові особи ТОВ "Тридента агро" та ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес", зловживаючи повноваженнями, діючи умисно, з метою унеможливити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 34/47320 від 20.12.2010, після накладення Державною виконавчою службою арешту на іпотечне майно за адресою: Чернігівська область, м. Носівка. вул. Привокзальна, 24- б, розібрали іпотечне майно на будівельні матеріали.

Проте, вказані доводи ліквідатора боржника суди першої та апеляційної інстанції належним чином не дослідили, зазначивши лише про не доведеність належними та допустимими доказами неправомірності дій засновників та керівництва банкрута, оскільки додані до заяви виписки по рахункам боржника не надають можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів.

Водночас, залишились поза увагою судів аргументи ліквідатора про те, що засновниками та керівництвом ТОВ «Тридента Агро», в тому числі через пов`язаних осіб, систематично виводились кошти з рахунків товариства (за безтоварними операціями, без майнових дій зі сторони контрагентів, тощо), з метою уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами. Ліквідатор вказував, під час проведення інвентаризації в процедурі розпорядження майном боржника не виявлено жодних запасів, товарів, тощо, які начебто купувались ТОВ «Тридента-Агро» у період з 2010 по 2012 роки на підставі доданих до заяви виписок з поточних рахунків ТОВ «Тридента Агро», відкритих в банківських установах рахунках.

Суди, не досліджуючи наявні у справі про банкрутство докази, обмежилися лише посиланням на неподання ліквідатором боржника судового рішення, у якому б були встановлені обставини зазначеного ним кримінального провадження та не доведення останнім неправомірності дій засновників та керівництва банкрута

Також судами не досліджено питання того, чи надали особи, до яких заявлено позов про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, будь-які пояснення та докази щодо поданої заяви ліквідатора, зважаю на численні ухвали суду першої інстанції щодо зобов`язань про їх надання з метою виконання обов`язку щодо доведення відсутності своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень ЦК України (за висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 923/1054/15).

Судова колегія касаційного суду вважає, що усі зазначені доводи заявника не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від судів попередніх інстанцій їх повного дослідження та надання їм належної оцінки і відображення у судових рішеннях.

Верховний Суд зауважує, для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства.

Порушення судами першої та апеляційної інстанції принципу повноти встановлення обставин справи, оцінки доказів та їх відображення у прийнятому судовому рішенні, якими вирішувався спір по суті, свідчить про передчасність здійснених висновків у цій справі щодо недоведеності ліквідатором підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на відповідачів.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії").

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають, оскільки суд першої інстанції допустив неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, неповне дослідження дій/бездіяльності керівника та засновників боржника, причинно-наслідкового наслідку між такими діями/бездіяльністю і наслідками для боржника. Апеляційний суд зазначених недоліків не усунув, та помилково залишив судове рішення місцевого суду без змін. Вказане свідчить, що оскаржувані судові рішення прийняті судами попередніх інстанцій без урахуванням вимог статей 86, 236, 238 ГПК України.

Відтак, з урахуванням обмежень щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачених положеннями статтею 300 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування прийнятих у справі ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду з направленням цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.02.2023 за результатами розгляду заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 28/29-б-43/212-2012 скасувати.

3. Справу № 28/29-б-43/212-2012 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Картере В.І.

Погребняк В.Я.