Постанова

від 16.01.2024 по справі 759/6105/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024року місто Київ

Справа № 759/6105/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1225/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Желепи О. В.

суддів: Мазурик О. Ф., Немировської О. В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Голден Хаус» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року (ухвалене у складі судді Журибеда О. М., інформація про дату складання повного судового рішення відсутня)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Голден Хаус», третя особа: Державний реєстратор Нургалієв Рустам Маратович Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна

ВСТАНОВИВ

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство нерухомості "Голден Хаус", третя особа: Державний реєстратор Нургалієв Рустам Маратович Комунального підприємства "Реєстраційне бюро", в якому просила:

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Нургалієва Рустама Маратовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48151751 від 08.08.2019 12:54:21 щодо наступного об`єкта нерухомого майна: квартири площею 80,7 квадратних метрів НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1889919680000;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНСТВО НЕРУХОМОСТІ "ГОЛДЕН ХАУС" (ідентифікаційний код юридичної 41848279) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) квартиру площею 80,7 квадратних метрів НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі ревучих прав на нерухоме майно №1889919680000.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що, відповідач звернув стягнення на спірну квартиру шляхом прийняття її у власність всупереч мораторію згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також, при зверненні стягнення на предмет іпотеки не була проведена оцінка предмета іпотеки. Незважаючи на численні звернення, відповідач не надав позивачу докази переходу прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки до нового кредитора.

Вважає, що новий кредитор не міг набути права вимоги у гривнях у зобов`язанні в іноземній валюті. Послалась на відсутність доказів простроченої заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором на момент звернення стягнення на предмет іпотеки. Окрім цього, вимоги-повідомлення відповідача як іпотекодержателя та адресу позивача як іпотекодавця містили численні дефекти змісту всупереч ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Отже, квартира підлягає поверненню на користь іпотекодавця як законного власника через вибуття квартири з власності поза волею позивача.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року позов задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Нургалієва Рустама Маратовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48151751 від 08.08.2019 12:54:21 щодо наступного об`єкта нерухомого майна: квартири площею 80,7 квадратних метрів НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1889919680000.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Голден Хаус»на користь ОСОБА_1 квартиру площею 80,7 квадратних метрів НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі ревучих прав на нерухоме майно №1889919680000.

Стягнутоз Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Голден Хаус»на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову в загальному розмірі 7 052,40 грн.

Стягнутоз Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомотсі «Голден Хаус»на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову в загальному розмірі 744,30 грн.

Стягнутоз Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Голден Хаус»на користь ОСОБА_1 судові витрати за вартість сплаченої рецензії ТОВ «Офіс незалежних експертиз», на Звіт від 07.08.2019 (реєстраційний номер звіту 0708-19) про незалежну оцінку ринкової вартості квартири АДРЕСА_2 , виконаний ФОП ОСОБА_2 , у розмірі 7 500 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус» 22 вересня 2023 року, згідно поштової відмітки, направило на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції, що ТОВ «Агенство нерухомотсі «Голден Хаус» повинно було забезпечити проведення оцінки предмета іпотеки напередодні моменту звернення стягнення на предмет іпотеки, а не після, із наданням можливості позивачці ознайомитись із такою оцінкою та оскаржити її - є помилковими. Крім того, суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відхилив наданий відповідачем звіт про оцінку квартири та рецензію на даний звіт, та взяв до уваги рецензію на звіт поданий позивачкою.

Вказує, що документ про оцінку майна, яке перебуває в іпотеці, не є обов`язковим документом, що подається для державної реєстрації.

Зазначає, що відповідач не мав подавати реєстратору докази оплати за відступлені права (платіжний документ), а також первинні бухгалтерські документи, що підтверджують таку оплату.

Посилається на те, що висновок суду про те, що на торги були виставлені права вимоги за кредитним договором із розрахунком гривневого еквіваленту заборгованості, в той час як згідно умов кредитного договору кредит є валютним, у зв`язку з чим ТОВ «Агенство нерухомотсі «Голден Хаус» не могло набути право вимоги у гривнях у зобов`язанні в іноземній валюті - є безпідставними. Набуття права вимоги за кредитним договором в гривнях жодним чином не змінює обсяг прав та обов`язків позивачки та не порушує її права.

Вказує, що суд помилково застосував положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки на дані правовідносини він не поширюється.

Також зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки позивач просила скасувати рішення державного реєстратора без одночасного визнання, поновлення, зміни чи припинення цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих до законодавства. Крім того, в даному випадку також не може бути застосована вимога щодо витребування майна, оскільки майно не було відчужене особою, яка не мала на це право, та майно не вибуло з володіння особи за відповідним відплатним договором.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.

14 грудня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року залишити без змін.

Відзив обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, які відповідають вимогам законодавства України та сталій судовій практиці. Вказував, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не обґрунтованими.

Однак вказаний відзив подано з пропуском строку визначеного ухвалою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу просить поновити строк на його подання. В обґрунтування поважності причин пропуску строку вказує, що позивач наразі перебуває за кордоном, а зі змістом апеляційної скарги та ухвалою про відкриття провадження представник ознайомився лише 06.12.2023 року.

Апеляційний суд вважає за можливе поновити строк на подання відзиву, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази вручення позивачу або її представнику копії ухвали про відкриття провадження та копії апеляційної скарги до 06.12.2023 року.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про розгляд справи повідомлені судом належним чином.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судової повістки за адресою місця знаходження зазначеної в апеляційній скарзі, про що міститься відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 160 том 2).

Позивач повідомлялась про розгляд справи шляхом направлення поштової кореспонденції суду за адресою місця реєстрації. В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення 14.11.2023 року судової повістки, що направлялася на поштову адресу позивача, її чоловіку (а.с. 158 том 2).

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Також судову повістку направлено на електронну адресу представника позивача, про що міститься відповідний звіт в матеріалах справи.

Третя особа Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Нургалієв Р. М. повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення кореспонденції суду на поштову адресу, однак вона повернулась на адресу Київського апеляційного суду як не отримана з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч. 1ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідностатті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О. В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов , суд вважав встановленими такі обставини.

29.05.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (у подальшому після одружень послідовно змінить прізвище на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) укладено договір купівлі-продажу квартири площею 80.7 кв.м. АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І., зареєстровано в реєстрі за №1948 (а.с. 13-14).

Між АКБ «Престиж» та ОСОБА_5 29.05.2006 року укладено кредитний договір 014-05/96, предметом якого є кредит в розмірі 69 000 доларів США із строком повернення до 29.05.2026 (а.с. 16-19).

29.05.2006 року між АКБ «Престиж» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки №014-05/96з, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 (а.с. 25-31).

02.10.2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_5 взяла прізвище ОСОБА_5

Згідно свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_9 , батьками якої є: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_8 (а.с. 32).

З довідки про реєстрацію місця проживання особи від 16.09.2019 року, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована з 19.01.2010 року за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 33).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07.03.2012 року у справі №2608/1777/12 шлюб між ОСОБА_8 та позивачем розірвано (а.с. 34).

23.09.2014 року між ПуАТ "ФІДОБАНК" (новий кредитор, правонаступник кредитора АКБ «Престиж») та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №1 від 23.09.2014 до кредитного договору, предметом якого є викладення Графіку погашення заборгованості з тим же строком погашення до 2026 року. Сторони зафіксували, що залишок заборгованості становив 5307,93 доларів США та складався з тіла кредиту.

20.07.2016 року - запровадження процедури ліквідації ПуАТ "ФІДОБАНК" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

31.10.2017 року ОСОБА_11 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, після реєстрації якого прізвище ОСОБА_1 ОСОБА_1 (а.с.36).

Листом ПуАТ "ФІДОБАНК" від 09.04.2019 року повідомив позивача про виставлення на продаж як лоту права вимоги за кредитним договором 014-05/96 від 29.05.2006 та договором іпотеки №014-05/96з від 29.05.2006 (а.с. 37).

Згідно протоколу торгів від 29.05.2019 з продажу активу у вигляді прав вимоги за кредитним договором №014-05/96 від 29.05.2006. Переможець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство нерухомості "Голден Хаус". Ціна відступленого права - 85 795,16 грн. (а.с. 39-40).

20.06.2019 року між ПуАТ "Фідобанк" та ТОВ "Агенство нерухомості "Голден Хаус" укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. У договорі зафіксований розмір заборгованості за кредитом (у гривневому еквіваленті) в сумі 79 879,89 грн., заборгованість за процентами - 57,20 грн. (а.с. 41-44).

Згідно п.2.2. Договору відступлення прав вимоги від 29.06.2019, новий кредитор в день укладення цього договру, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до п.4.1. цього договру, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржником грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договру, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, право вимагати та отримувати платежів за гарантією. Розмір права вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основними договороми переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів та права нарахування процентів за користування боржниками кредитних коштів.

Листом ПАУТ «Фідобанк» від 20.06.2019 року повідомлено на адресу ОСОБА_1 про факт відступлення права вимоги. Банківські реквізити нового кредитора для сплати - відсутні (а.с. 47).

21.06.2019, 26.06.2019 направлено вимоги іпотекодержателя ТОВ "Агенство нерухомості "Голден Хаус" позивачу (а.с. 49, 50).

29.06.2019 року, листом ОСОБА_1 на адресу ТОВ "Агенство нерухомості "Голден Хаус" просить надати підтвердження доказів переходу прав за кредитним договором та договором іпотеки, а також надати банківські реквізити для оплати.

Також, 01.07.2019 року позивач направила лист на адресу Банку із вимогою надати докази переходу прав новому кредитору ТОВ «Агенство нерухомості "Голден Хаус», в тому числі, первинні документи, які підтверджують суму боргу, а також розрахунки заборгованості.

Окрім цього, 04.07.2019 ОСОБА_1 було направлено лист-вимогу на адресу ТОВ "Агенство нерухомості "Голден Хаус" із повторною вимогою надати банківські реквізити для оплати, яка залишена без відповіді.

10.07.2019 року Банк направив на адресу позивача лист із повідомленням про розмір заборгованості, який становив: заборгованість за тілом кредиту - 79 879,89 грн., заборгованість за процентами - 57,20 грн. (а.с. 51)

Згідно відповіді ПАУТ «Фідобанк» від 10.07.2019 року направлено позивачу копію договору відступлення права вимоги.

Як вбачається з заяви-вимоги від 11.07.2019 року направленої ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус», позивач звернулась із вимогою надати підтвердження доказів переходу прав за кредитним договором та договором іпотеки, а також надати банківські реквізити для оплати (а.с. 63-64).

16.07.2019 року позивач звернулась з заявою до приватного нотаріуса КМНО Бердесу М.О. з проханням надати можливість сплатити існуючу заборгованість на рахунок ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус» (а.с. 72).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на квартиру загальною площею 80.7 кв.м. та житлова площа 43.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , 08.08.2019 року зареєстровано за ТОВ «Агенство Нерухомості «Голден Хаус»: підстава для державної реєстрації: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, серії та номер: б/н, виданий 27.06.2019 року, видавник: ТОВ «Нова Пошта»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, серії та номер: б/н, виданий 21.06.2019, видавник ПАТ «Укрпошта ВПЗ 2»; вимога про усунення порушення (Іпотечне повідомлення) (в порядку ст.ст. 35-37 ЗУ «Про іпотеку»), серія та номер: б/н, виданий 26.06.2019, видавник: ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус»; вимоги про усунення порушення (Іпотечне повідомлення) (в порядку ст.ст. 35-37 ЗУ «Про іпотеку», серія та номер: б/н, виданий 21.06.2019, видавник: ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус»; додатковий договір до кредитного догвоору №014-05/96, серія та номер:1, виданий 23.09.2014, видавник: ПАТ «Фідобанк»; кредитний договір, серія та номер: 014-05/96, виданий 29.05.2006, видавник: ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Престиж»; договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, серія та номер: 463, виданий 20.06.2019, видавник: ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус», посвідченого приватним нотаріусом КМНО Антиповою І.В.; договір іпотеки, серія та номер:014-05/96з, виданий 29.05.2006, видавник: ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Престиж» та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кондратенко М.І. зареєстровано в реєстрі за №-1952/74; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48151751 від 08.08.2019 року 12:54 Нургалієв Р.М. , КП «Реєстраційне бюро» м. Київ (а.с. 54-55).

08.08.2019 року ТОВ «Агенство Нерухомості «Голден Хаус» направило вимогу ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою та звільнення житлового приміщення (а.с. 59).

Задовольняючи вимоги в частині скасування реєстрації переходу права власності на іпотечне майно до кредитора, суд першої інстанції встановив, що такий перехід відбувся з порушенням вимог договору та закону, яким врегульовано порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в поза судовий спосіб,а також з порушенням прав позивача.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважа встановленими є доведеними, висновки суду в частині порушення прав позивача, внаслідок звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовий спосіб, відповідають таким обставинам та вимогам Закону.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.08.2019 року відкрито провадження у справі №759/15179/19 за позовом ОСОБА_1 до КП "Реєстраційне бюро" в особі державного реєстратора Нургалієва Рустама Маратовича, третя особа: ТОВ "Агентство нерухомості "Голден Хаус" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 75-76).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.08.2019 року накладено арешт на спірну квартиру (а.с.83-85).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.09.2019 року відкрито провадження у справі №759/15795/19 за позовом ТОВ "АГЕНСТВО НЕРУХОМОСТІ "ГОЛДЕН ХАУС" до ОСОБА_13 про її виселення з квартири (а.с. 88-89).

Згідно сайту Міністерства юстиції України https://minjust.gov.ua/spysok-akred-sdr КП «Реєстраційне бюро» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8 А, оф. 406) скасовано акредитацію 04.11.2019.

Листом від 23.03.2020 на адвокатський запит адвоката Куща Д.С. Міністерство юстиції України повідомив, що на адресу КП "Реєстраційне бюро" надходили численні скарги щодо відсутності цього підприємства за задекларованою адресою, що врешті і стало підставою для скасування його акредитації (а.с. 146-147).

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 25 жовтня 2021 року у справі №759/15179/19 визнанопротиправним та скасовано рішення державного реєстратора Нургалієва Рустама Маратовича, КП Реєстраційне бюро м. Київ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 48151751 від 8.08.2019р. номер запису про право власності 32738266 від 8.08.2019р., на підставі якого внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартиру за адресою АДРЕСА_3 за товариством з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Голден Хаус», код ЄДРПОУ 41848279 (а.с. 154-160).

Постановою Київського апеляційного суду від 18.05.2022 у справі №759/15179/19 апеляційна скарга ТОВ "Агенство нерухомості "Голден Хаус" задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено, в тому числі через обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права (а.с. 162-172).

Колегія суддів встановила, що позов в частині скасування переходу права власності на іпотечне майно в даній справі подано з інших підстав, ніж в справі 759/15179/19. Позовна заява та обгрунтування позову доповнено новими обставинами, а саме звернення стягнення на майно в порушення вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та інші обставини.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач не мав правових підстав звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права на квартиру в умовах дії мораторію, оскільки: - кредитний договір є споживчим та в іноземній валюті (доларах США), що підтверджено додатковим договором №1 від 23.09.2014 до кредитного договору, будь-яких змін до валюти зобов`язання сторони до кредитного договору не вносили; квартира використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, у ОСОБА_1 у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, що підтверджується деталізованою довідкою у хронологічного порядку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо позивача (додаток до відповіді на відзив на позов); загальна площа квартири не перевищує 140 кв. метрів, а складає лише 80.7 кв.м.

Вказував, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом перереєстрації права власності за іпотекодержателем на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» ТОВ "Агенство нерухомості "Голден Хаус" повинно було забезпечити проведення оцінки предмета іпотеки - при цьому саме напередодні моменту звернення стягнення на предмет іпотеки, а не після, із наданням можливості позивачу ознайомитися із такою оцінкою та оскаржити її.

Суд врахував, що згідно рецензії ТОВ «Офіс незалежних експертиз» на Звіт від 07.08.2019 оцінка виконана із численними порушенням методики. Відсутні докази огляду безпосереднього огляду предмета оцінки.

Зазначав, що вматеріалах справи відсутні докази надання державному реєстратору доказів оплати за відступлені права (платіжний документ), зокрема, даний документ навіть не згадується як підстава для державної реєстрації права власності на квартиру згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та доказів наявної заборгованості за кредитним договором (первинні документи).

Також вказував, що вматеріалах справи відсутні докази внесення змін до кредитного договору (в тому числі, шляхом укладення додаткових угод до нього) у вигляді зміни валюти зобов`язання. Таким чином, новий кредитор не міг набути права вимоги у гривнях у зобов`язанні в іноземній валюті.

У повідомленнях на ім`я іпотекодавця відповідачем як новим кредитором не був зазначений такий конкретний спосіб звернення як шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, ОСОБА_1 не була про це попереджена, що також унеможливлювало звернення стягнення на предмет іпотеки та проведення відповідних реєстраційних дій.

У жодному повідомленні новий кредитор не надав позивачу доказів переходу прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки (первинні докази видачі та погашення кредиту, банківські виписки, докази оплати за відступлене право банку), не зазначив конкретну суму заборгованості, яку необхідно погасити, та не надав позичальнику свої банківські реквізити для оплати, незважаючи на численні звернення позичальника до нього.

Суд відхилив посилання відповідача на те, що підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки було порушення позивачем п.4.1.11 Договору іпотеки.Оскільки, за умови доведення матеріалами справи, що квартира була єдиним житлом позивачки, дитина мала право проживати та бути зареєстрованою разом із матір`ю.

Утекстах повідомлень відповідача про порушення в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», які досліджені судом, відсутнє посилання на дострокове стягнення кредиту саме за порушення п.4.1.11 Договору іпотеки. У відповідних повідомленнях відсутня і вимога про усунення відповідного порушення у 30-денний строк.

Таким чином,суд дійшов висновку, що квартира підлягає поверненню на користь позивача як законного власника - через її вибуття з власності поза волею власника.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, суд першої інстанції керувався тим, що в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем

Колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині витребування майна, оскільки майно на праві власності зареєстровано за кредитором, а тому скасування переходу права власності на майно до кредитора в позасудовий спосіб є і ефективним і належним способом захисту порушеного права.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено зміст договору, який становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1Закону Уркаїни «Про іпотеку» (надалі - Закон № 898-IV)іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).

За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI«Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Приписами статті 36 Закону № 898-IV (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону № 898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З договору іпотеки від 29.05.2006 року № 014-05/96з (далі - Договір іпотеки) вбачається, що сторони у розділ 5 «Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки» погодили між собою відповідне застереження.

Пунктом 5.1 Договору Іпотеки передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання умов Кредитного договору або умов цього договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет Іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 5.4 Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється:

- за рішенням суду;

- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- шляхом продажу Іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, у порядку встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку»;

- згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно п. 5.5 «Задоволення вимог Іпотекодержателя» у випадку невиконання Іпотекодавцем письмової вимоги Іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим або кредитним договором у встановлений Іпотекодержателем строк, такі вимоги Іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

Положеннями п.5.5.1 Договору іпотеки визначено, що у відповідності до ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог Іпотекодержателя на підставі якого Іпотекодержатель на власний розсуд може:

- згідно ст.. 37 ЗУ «Про іпотеку» задовольнити забезпечені іпотекою вимоги Іпотекодержателя за Крелитним договором шліхом набуття права власності на предмет Іпотеки. В цьому випадку цей Договір (застереження п.5.5.1) є правовою підставою для оформлення права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що на час позасудового звернення стягнення на іпотечне майно - 08 серпня 2019 року, залишок заборгованості позивача складав суму, еквівалентну 79 928 грн. 09 коп. Також судом вірно встановлено, що кредитор змінив строки кредитування та достроково почав вимагати погашення заборгованості в повному обсязі .

Позивачем не оспорюється факт отримання Іпотечних повідомлень від 21.06.2019 року та 26.06.2019 року.

У вказаних повідомленнях відповідач повідомляє позивача, що «Враховуючи допущені Вами порушення умов Кредитного договору, Договору іпотеки, вимагаю дострокового виконання боргових зобов`язань в повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання цієї вимоги».

Хоча Закон та Договір передбачають зазначення стислого змісту порушених зобов`язань, про те зі змісту має бути чітко зрозуміло в чому полягало допущене порушення, оскільки його встановлення має значення при вирішені питання щодо дострокового погашення кредиту, тому не достатньо просто вказати «Враховуючи допущені порушення умов Кредитного договору, Договору іпотеки».

Матеріали справи не містять доказів, що після переуступлення права вимоги за кредитним договором №014-05/96 від 29.05.2006 року, ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус» повідомляло ОСОБА_14 про наявну у неї заборгованість та її розмір, та у зв`язку з чим мало місце прострочення боргу, яке стало підставою для зміни строку кредитування .

Посилання кредитора на те, що підставою для дострокового стягнення боргу стало порушення п. 4.1.1 договору, яким передбачено обов`язок боржника без письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати предмет іпотеки та не обтяжувати його зобов`язаннями з боку третіх осіб( зокрема не передавати його в спільну діяльність, лізинг,оренду, найом, користування, колегія суддів відхиляє, оскільки вважає, що наявність такого положення не перешкоджала боржнику надати право на проживання в цій квартирі своїй неповнолітній дитині, яка народилась через три роки пісмля укладення договору.

Крім того, судом встановлено, що неповнолітня дитини позивача була зареєстрована за єдиним місцем проживання її матері в 2010 році, а дострокове стягнення кредитор застосував лише в 2019 році, коли боржнику залишилось погасити незначну суму кредиту і боржник не мав прострочення платежів по кредиту. Тому не зрозуміло, як за таких обставин, проживання дитини з матір`ю при дотриманні строків погашення кошів порушувало права кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, лише первісний кредитор ПУАТ «Фідобанк» повідомив ОСОБА_14 , що станом на 20.06.2019 рік кредитна заборгованість по кредитному договору № 014-05/96 від 25.05.2006 року становила - 79 928,09 грн (основна сума кредиту 79 870,89 грн, нараховані відсотки 57,20 грн).

Позивач, з метою виконання зобов`язання та погашення заборгованості, згідно листів від 29.06.2019 року, «4» липня 2019 року та 11 липня 2019 року, направляла на вказану ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус» адресу повідомлення про надання їй реквізитів для здійснення оплати (а. с. 60, 62, 63-71 том 1).

Також, позивач зверталась до приватного нотаріуса КМНО Бердеса М. О. з метою направлення ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус» заяви, зі змісту якої слідує, що позивач намагається вчасно виконати своє зобов`язання, однак не отримаує жодної відповіді на свої звернення щодо надання реквізитів для оплати, а тому у разі ненадання реквізитів для оплати, остання буде змушена внести грошові кошти на депозитний рахунок нотаріуса.

Такі обставини свідчать про вчинення позивачем дій та готовність достроково здійснити погашення, разом з тим дії відповідача, щодо ненадання позивачу протягом строку який було визначено для виконання ОСОБА_1 зобов`язання, жодної відповіді та необхідних для виконання зобов`язання даних щодо реквізитів оплати, свідчить про недобросовісну поведінку, яка була спрямована не на повернення достроково коштів в сумі 79 928, 09 грн. , а виключно на отримання у власність іпотечного майна, вартість якого більш ніж в 10 разів перевищує розмір коштів, які недоплатила позивач по кредитному договору.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час здійснення перереєстрації права власності за ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус», не було надано всіх необхідних документів, а також реєстрація відбулась всупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку (підпункт 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц (провадження № 14-45цс20) зазначено, що:

«відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV). Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що квартира площею 37,10 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «КБ «Приватбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 23 квітня 2008 року, укладеного в іноземній валюті. Отже, у нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «КБ «Приватбанк».

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону № 1304-VII міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а. Підстави для відступу від цього висновку відсутні».

Висновки про те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» підлягає застосуванню навіть у разі звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку містяться і в постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 201/7014/18, від 30 вересня 2021 року у справі № 127/15802/15-ц, від 02 травня 2022 року у справі №754/716/19.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року в справі № 316/2082/19 (провадження № 61-17264св21) зазначено, що:

«реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем у позасудовому порядку є примусовим зверненням стягнення на майно в розумінні Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Як встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується апеляційний суд, в даній справі кредитний договір є споживчим та укладався в іноземній валюті (доларах США), іпотекою забезпечувались зобовязаня за кредитним договоро в іноземній валюті (п.1.1 договору іоптеки) Додатковим договором №1 від 23.09.2014 року до кредитного договору, будь-яких змін до валюти зобов`язання сторони не вносили; суду докази з цього приводу не надавались, квартира використовується як місце постійного проживання ОСОБА_1 ; у ОСОБА_1 у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, що підтверджується деталізованою довідкою у хронологічного порядку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо позивача; загальна площа квартири складає лише 80.7 кв.м., що не перевищує 140 кв. метрів.

Саме на відповідача як особу, що заперечує проти вказаних обставин покладено обов`язок щодо доведення обставин на які він посилається. Позивач в свою чаргу надала належні докази, на підтвердження встановлених судом обставини.

З огляду на викладене, предмет іпотеки, а саме нерухоме житлове майно, яке використовується як місце постійного проживання позивача, не могло бути примусово стягнуті в серпні 2019 року на підставі положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за відповідачем як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.

Таке порушення є самостійною і достатньою підставою для скасування оспорюваного рішення державного реєстратора.

Доводи скарги про те, що на дані правовідносини не поширювалась дія Закону про мораторій, спростовуються вище викладеним. Щодо посилання скаржника на те, що станом на день звернення стягнення (08.08.2019 року) положення Закону втратили свою чинність, не відповідають дійсності, оскільки втрата чинності цього Закону відбулась лише 21 квітня 2021 року.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ТОВ «Агенство нерухомотсі «Голден Хаус» повинно було забезпечити проведення оцінки предмета іпотеки напередодні моменту звернення стягнення на предмет іпотеки, а не після, із наданням можливості позивачці ознайомитись із такою оцінкою та оскаржити її - не приймаються колегією суддів. Такі посилання скаржника суперечать встановленим заканом вимогам.

Положеннями ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Таким чином, на момент здійснення реєстрації має бути наявний звіт оцінки предмета іпотеки.

Суд першої інстанції надав вірну оцінку висновкам, щодо оцінки вартості предмету іпотеки, та рецензіям, та дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач діяв недобросовісно і в частині оцінки вартості предмету іпотеки, занижаючи таку вартість..

Колегія суддів вважає також необхідним застосувати до вирішення даної справи загальні засади цивільного судочинства, передбачені ст. 3 ЦК України та зазначити, що звернення стягнення відповідачем в позасудовий спосіб на квартиру позивача, яка є її єдиним місцем проживання та місцем проживання неповнолітньої дитини, яка народилась після укладення договору іпотеки і відповідно позивач мала право зареєструвати місце проживання своєї дитини в спірній квартирі, при цьому не порушувала будь-які умови договору. Позивач добросовісно сплачувала кредит і строк його повернення, передбачений договором не настав. При цьому відповідач,- новий кредитор, діючи явно недобросовісно змінює строки кредитувння та при незначній сумі заборгованості, яка залишилась у боржника, звертає стягнення на квартиру, яка за своєю ринковою вартістю більш ніж в десять разів перевищую залишок боргу, позбавляючи боржника та її неповнолітню дитину житла, що на переконання суду не відповідає загальним засадам цивільного судочинства, засадам розумності та справедливості і не може бути залишено судом поза увагою.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо порушення прав позивача, відсутності правових підстав у відповідача на звернення стягнення на предмет іпотеки під час дії Закону про мораторій.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на те, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації переходку права власності на іпотечне майно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідно до ст.375 ЦПК України воно залишається без змін, а апеляційна скарга в цій частині залишається без задоволення.

Щодо вирішення позовних вимог про витребування майна.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

У даній справі майно не було відчужено на користь третіх осіб, право власності на майно було зареєстровано за Іпотекодержателем на підставі укладеного між сторонами договору.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо правомірного та ефективного способу захисту при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно надалі не було відчужено третій особі. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що державна реєстрація права власності передбачена законом як елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. Водночас позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

У згаданій постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, які визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі до застосування способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту. Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача потрібно відновити становище, яке існувало до порушення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки порушення права власності позивача відбулося у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Мегабанк», пред`явлені ним вимоги позову про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Враховуючи обставини конкретної справи та за умови, що правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено третім особам, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неефективний (неправомірний) спосіб захисту. Задоволення такого позову приводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.

Враховуючи обставини даної справи, ефективнимспособом захисту порушеного права позивача є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Однак суд першої інстанції при ухваленні рішення застосував не релевантну практику Верховного Суду, що мало наслідком задоволення позову в повному обсязі та, окрім скасування державної реєстрації, задовольнив вимоги про витребування майна.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, не відповідність висновків суду встановленим обставинам, недоведеність обставин , які мали значення для справи, які суд визнав встановленими.

Таким чином, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня 2023року в частині задоволених позовних вимог щодо витребування майна , як таке що ухвалено з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню, оскільки для захисту порушеного права позивача буде достатнім скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію переходу права власності на майно до кредитора, що забезпечить повернення сторін у первинний стан, відновить становище, яке існувало до порушення, що відповідає способу захисту, визначеному ст. 16 ЦК України.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судвих витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В суді першої інстанції позивачем за задоволену позовну вимогу було сплчено 992 грн. 40 коп.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову в сумі 992 грн. 40 коп.

Відповідач, оскаржуючи рішення суду сплатив судовий збір 14 103 грн. 60 коп.

Так, як апеляційним судом відмовлено в задоволенні вимог про витребування майна, позивач зобов`язана компенсувати відповідачу судовий збір в сумі 12 615 грн ( 8410 грн. (1% вартості майна, що витребовувала позивач х 150%)

Провівши зарахування однорідних вимог, за результатами апеляційного перегляду з позивача має бути стягнуто судовий збір на користь відповідача в сумі 11 622 грн. 60 коп.

В частині стягнення з відповідача судового збору за подачу заяви про забезпечення позову, а також стягнення з відповід витрат на проведення експертизи залишається без змін, оскільки ці судові витрати понесені позивачем в межах задоволених позовних вимог, а тому відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу такі судові витрати.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374-376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Голден Хаус» - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Голден Хаус» на користь ОСОБА_1 квартириплощею 80,7 квадратних метрів НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі ревучих прав на нерухоме майно №1889919680000 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені позовних вимог про витребування майна відмовити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство нерухомості "Голден Хаус" судового збору в загальному розмірі 7052 грн.40 коп. скасувати.

В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство нерухомості "Голден Хаус" судовий збір в сумі 11 622 грн. 60 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 січня 2024 року.

Головуючий суддя О. В. Желепа

Судді О. Ф. Мазурик

О. В. Немировська