Ухвала

від 01.02.2024 по справі 420/34546/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/34546/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Восток», товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофорс Трейд» про визнання договору недійсним,

встановив:

Головне управління ДПС в Одеській області (далі позивач, ГУ ДПС в Одеській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Восток» (далі відповідач 1, ТОВ «ТК «Восток»), товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофорс Трейд» (далі відповідач 2, ТОВ «Агрофорс Трейд»), в якому просить визнати недійсним договір поставки сільськогосподарських культур № 31/10/22-2 від 31.10.2022, укладений між TOB «ТК «Восток» та ТОВ «Агрофорс Трейд».

Ухвалою від 18.12.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Встановивши після відкриття провадження у справі, що позовна заява не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою від 25.01.2024 вказаний позов залишено без руху з надання позивачу строку на усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

На виконання ухвали від 25.01.2024 позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування своєї заяви зазначає, що в даному випадку визначальним є саме той момент, коли позивач дійсно дізнався про порушення його прав та законних інтересів, що давало йому підстави звернутись до суду з позовом. Неможливо об`єктивно стверджувати про те, що позивач дізнався про порушення його прав та державних інтересів на початку перевірки, тобто 25.08.2023, як зазначає відповідач 1. Однак, вже саме за результатом проведеної перевірки відповідача 1 - ТОВ «ТК «Восток» було складено акт про результати позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, від 14.09.2023 № 24823/15-32-07-10/41301451, яким було зафіксовано встановлені під час відповідної перевірки порушення вимог податкового законодавства, зокрема п.44.1 ст. 44, п.188.1 ст.188, п. 189.1 ст. 189, абзацу б) п.п. 192.1.1. п. 192.1, п. 192.3. ст. 192, п.198.1, п.198.3, ст.198, абзацу б) п. 200.4 ст.200 ПК України. Таким чином, встановлені в акті перевірки обставини свідчили лише про допущені платником податків порушення вимог податкового законодавства, однак не давали в цілому підстав для звернення до суду за визнанням недійсним відповідного договору поставки сільськогосподарських культур № 31/10/22-2 від 31.10.2022. Крім того, особи, які здійснювали вищенаведені перевірки є інспекторами управлінням аудиту Головного управління ДПС в Одеській області та за освітою є економістами та бухгалтерами, а не юристами, а тому і під час проведення перевірки розглядали усі надані документи саме у площині бухгалтерського та податкового обліку. Саме за результатами отримання матеріалів судової справи № 420/30424/23, ухвали про відкриття провадження від 09.11.2023, разом з позовною заявою та доданими документами (договорами, актами приймання-передачі товарів, ттн), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки від 14.09.2023 року № 24823/15-32-07-10/41301451, позивач провів детальний аналіз отриманого та з`ясував, що наявні підстави для звернення до суду за захистом прав та державних інтересів.

Позовна заява Головного управління ДПС в Одеській області до відповідача 1 - ТОВ «ТК «Восток» та відповідача 2 - ТОВ «АГРОФОРС ТРЕЙД» про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарських культур № 31/10/22-2 від 31.10.2022, враховуючи момент виникнення підстав, що давали право та можливість на пред`явлення визначених законом вимог, подана до суду в межах процесуального строку встановленого ст. 122 КАС України.

Дослідивши вказану заяву, суд приходить до такого.

Предметом позову є визнання недійсним договору поставки сільськогосподарських культур № 31/10/22-2 від 31.10.2022, укладеного між TOB «ТК «Восток» та ТОВ «Агрофорс Трейд».

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи взаємовідносини між ТОВ «Агрофорс Трейд» та ТОВ «ТК «ВОСТОК» у межах договору від 31/10/22-2 від 31.10.2022 року були предметом документальних позапланових виїзних перевірок ТОВ «ТК «ВОСТОК», призначених на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 18.07.2023 року № 5449-п, оформлених актом від 17.08.2023 року № 22383/15-32-07-10/41301451 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ТК «ВОСТОК», код ЄДРПОУ 41301451, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету» та актом від 14.09.2023 року № 24823/15-32-07-10/41301451 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету».

Таким чином, про порушення своїх прав позивач мав дізнався під час проведення перевірки 17.08.2023.

До суду позивач звернувся 12.12.2023 (документ сформований в системі «Електронний суд» 11.12.2023), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Суддя зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Згідно сталої та послідовної судовою практикою підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність тих обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, тобто які об`єктивно та істотно перешкоджали б зверненню до суду та не залежали б від волевиявлення особи.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Зазвичай це обставини, які не залежали від волевиявлення особи або обставини, які об`єктивно перешкоджали у вчасному зверненні до суду.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Посилання позивача в обґрунтування дотримання ним строку на звернення до суду на відсутність юридичної освіти у інспекторів управління аудитом Головного управління ДПС в Одеській області є необґрунтованими та не можуть бути взяті до уваги.

Посилання представника позивача на те, що про порушення свої прав дізнався при отриманні матеріалів судової справи № 420/30424/23, ухвали про відкриття провадження від 09.11.2023, разом з позовною заявою та доданими до неї документами не відповідають дійсності, оскільки про порушення свої прав позивач дізнався під час проведення перевірки 17.08.2023. На час проведення перевірки Головному управлінню ДПС в Одеській області було відомо про наявність договірних відносин між TOB «ТК «Восток» та ТОВ «Агрофорс Трейд».

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися з цим позовом до суду в межах строку, визначеного приписами КАС України, позивач не зазначає та до суду не надає.

Аналогічна позиція щодо застосування строків звернення до суду викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 420/12860/22.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, частиною 4 статті 240 КАС України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Враховуючи вищевикладене вказаний позов підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ч. 1 ст. 240, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Восток», товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофорс Трейд» про визнання договору недійсним залишити без розгляду.

Ухвалу надіслати особам, які беруть участь у справі.

Роз`яснити позивачу, що постановлення ухвали про залишення без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.С. Пекний