Рішення

від 02.02.2024 по справі 620/6310/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2024 року Чернігів Справа № 620/6310/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРО-ТЕКСТИЛЬ» звернулося до суду з позовом до Чернігівської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці прийняте у вигляді картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102020/2023/000020;

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.02.2023 № UA102000/2023/000005/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було надано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей при митну вартість товару за ціною договору. Вказує, що оскільки розбіжності у поданих документах відсутні та відомостей достатньо для визначення митної вартості товарів, у митного органу не було підстав вважати за неможливе використати основний метод визначення митної вартості товарів, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідачем подано до суду відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що за результатами проведеного аналізу документів, поданих разом з МД № 23UA102020000621U7 було встановлено, що до митної вартості товару не включено комісійні витрати банку за переказ коштів, чим порушено вимоги пункту 1а частини десятої статті 58 Митного кодексу України. Документ про розмір сплати цих витрат митному органу не надавався. В страховому полісі від 16.12.2022 № ВС034135012200001054 вказуються інвойс № 2022-3 та коносамент № COSU6349249730, при цьому сам коносамент було видано пізніше 20.12.2022, ніж страховий поліс. Під час митного оформлення не було надано заявку на перевезення, тому у митного органу була відсутня можливість перевірити дійсність понесених витрат з перевезення товару та робіт, пов`язаних з ним в порту призначення та повноту їх включення до митної вартості. Також зазначає, що відповідно до коносаменту від 20.12.2022 № COSU6349249730 портом призначення доставки вантажу є Гданськ (Польща). Згідно з CMR від 06.02.2023 № 453240 завантаження товару для його подальшого перевезення в Україну здійснювалося в Маркі (Польща). Відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати від 06.02.2023 № 06/02-6 експедитором ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» надаються витрати на перевезення товару по маршруту Маркі (Польща) - м.п. Ягодин. В той же час, витрати з доставки вантажу територією Польщі з порта Гданська до Маркі не вказані. Крім того, в довідці відсутні витрати щодо перевантаження та обробки товару в порту Гданськ, не вказано їх і в графі 21 декларації митної вартості. Відповідно до наданих ТОВ «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» рахунка-фактури від 24.09.2022 № 2022-2 та прибуткової накладної від 18.11.2022 № 37 розмитнення аналогічного товару було здійснено за митною декларацією від 18.11.2022 № 22UA102020005854U9 шляхом самостійного декларування митної вартості цього товару за резервним методом з розрахунку 3,96 USD/кг. У зв`язку з наведеним, митну вартість товару скориговано відповідно до статті 64 Митного кодексу України за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами відомостях щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій він свою правову позицію підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачем були подані заперечення, в яких підтримав викладені у відзиві обставини і просив винести рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 15.01.2024 було відмовлено у задоволенні клопотання представника Чернігівської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.12.2021 між CHANGSHU QUNYING IMPORT AND EXPORT TRADE DEVELOPMENT COLED, Китай, (продавець) та TOB «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» (Україна) (покупець) було укладено контракт купівлі-продажу № 01.12.2021 від 01.12.2021 за яким продавець продає, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар згідно ассортименту, кількості та вартості зазначених у специфікації (а.с. 14-15).

Згідно зі специфікацією № 5 від 16.12.2022 та комерційним інвойсом № 2022-3 від 16.12.2022 CHANGSHU QUNYING IMPORT AND EXPORT TRADE DEVELOPMENT COLED (Китай) поставило трикотажні полотна POLI PLUSH, VELLBOA на умовах поставки CIF - GDANSK, вартість яких склала: 3,20 USD/кг (POLI PLUSH) та 3,75 USD/кг (VELLBOA) (а.с. 16, 18).

Згідно платіжної інструкції в іноземній валюті від 23.12.2022 № 9 позивачем було сплачено за товар, придбаний на підставі контракту № 01.12.2021 від 01.12.2021 (а.с. 26).

ТОВ «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» було отримано сертифікат походження на придбаний товар № 22С314000174/00030, виданий 21.12.2022 виробником товару у Китайській Народній Республіці (а.с. 22).

Також, придбаний позивачем товар було застраховано, що підтверджується полісом страхування вантажних перевезень № ВС034135012200001054 та завантажено на судно, що підтверджується пакувальним листом № 2022-3 від 16.12.2022 (а.с. 19, 23-25).

Відповідно до експортної декларації № 223120220004172565, CMR від 06.02.2023 № 453240 та коносаменту від 20.12.2022 № COSU6349249730 придбаний позивачем товар було експортовано в Республіку Польща (м. Гданськ) (а.с. 20, 21, 27).

Відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.01.2023 № 1601 перевезення вантажу з Польщі до України (м.п. Ягодин) здійснювалося ТОВ «ЕВРО ФОРВАРДІНГ» (а.с. 29-32, 50).

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем до Чернігівської митниці було подано митну декларацію № 23UA102020000621U7 (а.с. 13).

Також для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було подано до митної декларації документи: контракт № 01.12.2021 від 01.12.2021; додаткові угоди до контракту № 2 від 16.05.2022 та № 5 від 16.02.2022; рахунок фактура № 2022-3 від 16.12.2022; пакувальний лист № 2022-3 від 16.12.2022; специфікація № 5 від 16.12.2022; експортна декларація № 223120220004172565; коносамент від 20.12.2022 № COSU6349249730; сертифікат походження № 22СЗ14000174/00030; поліс страхування вантажних перевезень № ВС034135012200001054; платіжна інструкція в іноземній валюті від 23.12.2022 № 9; CMR від 06.02.2023 № 453240; довідка про вартість транспортних послуг від 06.02.22 № 06/02-6; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.01.2023 № 1601; прайс-лист виробника від 01.12.2022; договір про митно-брокерські послуги від 27.07.2021 № 27/07/001/2021.

08.02.2023 посадовою особою митного органу сформовано електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: експортну декларацію країни відправлення; висновки про вартісні характеристики ідентичних та/або подібних товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписки з бухгалтерської документації стосовно попередніх поставок товару (а.с. 34).

На запит митного органу 08.02.2023 позивачем додатково було подано: експортну декларацію країни відправлення; інвойси та прибуткові накладні з попередніх поставок. Інші запитувані документи у декларанта були відсутні (а.с. 36-40).

09.02.2023 Чернігівською митницею було прийнято рішення № UA102000/2023/000005/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом було визначено митну вартість товару 3,9600 USD за одиницю, загальна сума 83970,22 USD (а.с. 44).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено причини здійснення коригування митної вартості, а саме:

- відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 23.12.2022 № 9 комісійні витрати ПУМБ за переказ коштів здійснювалися за рахунок платника, про що свідчить відмітка в графі 71. Також сплата комісійних передбачена ст. 7 «Платежи» контракту від 01.12.2021 № 01.12.2021, але, де митної вартості товару їх включено не було, чим порушено вимоги пункту 1а частини десятої статті 58 Митного кодексу України. Документ про розмір сплати цих витрат митному органу не надавався;

- в страховому полісі від 16.12.2022 № ВС034135012200001054 вказуються інвойс № 2022-3 та коносамент № COSU6349249730, при цьому сам коносамент було видано пізніше 20.12.2022, ніж страховий поліс;

- відповідно до коносаменту від 20.12.2022 № COSU6349249730 портом призначення доставки вантажу є Гданськ (Польща). Згідно з CMR від 06.02.2023 № 453240 завантаження товару для його подальшого перевезення в Україну здійснювалося в Маркі (Польща). Відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати від 06.02.2023 № 06/02-6 експедитором ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» надаються витрати на перевезення товару по маршруту Маркі (Польща) - м.п. Ягодин. Таким чином, відсутні витрати по доставці вантажу територією Польщі з порту Гданська до Маркі, відстань між якими щонайменше 334 км. Крім того, в довідці відсутні витрати щодо перевантаження та обробку товару в порту Гданськ. Не вказано їх і в графі 21 ДМВ. Таким чином, зазначене свідчить про недекларування складових митної вартості в повному обсязі;

- відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.01.2023 № 1601 перевезення вантажу з Польщі до України здійснювалося на підставі заявки на перевезення, в якій вказується детальна інформація щодо маршруту перевезення. Але, до митного оформлення цей документ надано не було.

За результатами розгляду додатково наданих документів було встановлено, що в митній декларації країни відправлення від 16.12.2022 № 223120220004172565 міститься посилання на коносамент № COSU6349249730, який було видано пізніше 20.12.2022; відповідно до наданих рахунка-фактури від 24.09.2022 № 2022-2 та прибуткової накладної від 18.11.2022 № 37 ТОВ «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» розмитнення аналогічного товару було здійснено за митною декларацією від 18.11.2022 № 22UA102020005854U9 шляхом самостійного декларування митної вартості за резервним методом з розрахунку 3,96 USD/кг.

Проаналізувавши митні оформлення подібних/ідентичних товарів встановлено, що згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби за митною декларацією від 18.11.2022 №22UA102020005854U9 митне оформлення «полотна трикотажного (100% поліестер), пофарбоване, різного кольору, поверхневою щільністю 320 та 470 г/м2» у кількості 20760,20 кг здійснено за рівнем митної вартості з розрахунку 3,96 USD/кг на умовах CIF - PL Gdansk, що вище за рівень митної вартості оцінюваного товару згідно з товаросупровідними документами. А тому митну вартість товару скориговано за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, митна декларація від 18.11.2022 № 22UA102020005854U9. Митну оцінку товару здійснено за резервним методом з розрахунку 3,96 USD/кг.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102020/2023/000020 (а.с. 42-43).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Так, позивачем до митного оформлення було, серед інших документів, надано: контракт № 01.12.2021 від 01.12.2021; додаткові угоди до контракту №2 від 16.05.2022 та №5 від 16.02.2022; рахунок фактура № 2022-3 від 16.12.2022; пакувальний лист № 2022-3 від 16.12.2022; специфікація № 5 від 16.12.2022; експортна декларація № 223120220004172565; коносамент від 20.12.2022 № COSU6349249730; сертифікат походження № 22СЗ14000174/00030; поліс страхування вантажних перевезень № ВС034135012200001054; платіжна інструкція в іноземній валюті від 23.12.2022 № 9; CMR від 06.02.2023 № 453240; довідка про вартість транспортних послуг від 06.02.22 № 06/02-6; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.01.2023 № 1601; прайс-лист виробника від 01.12.2022; договір про митно-брокерські послуги від 27.07.2021 № 27/07/001/2021.

Також на запит митного органу 08.02.2023 позивачем додатково було подано: експортну декларацію країни відправлення; інвойси та прибуткові накладні з попередніх поставок.

Суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Так, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що ТОВ «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» до митної вартості товару не включено комісійні витрати банку за переказ коштів за придбаний товар, чим порушено вимоги пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України. Документ про розмір сплати цих витрат митному органу не надавався.

Відповідно до підпункту пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Таким чином, вказана норма не містить обов`язкової вимоги щодо включення до складу митної вартості товару комісійних витрат покупця, сплачених банку за переказ коштів, оскільки в ній йде мова про комісійні та винагороду брокеру.

Крім того, запит митного органу не містить інформації про те, що відповідач просив надати рахунки про сплату будь-яких комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), як це передбачено частиною третьою статті 53 Митного кодексу України. Посадова особа не встановлювала та не упевнювалась у достовірності або точності числового значення вищезазначених витрат.

Як наслідок, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів не містить в цій частині обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом.

Також оскаржуване рішенні про коригування митної вартості товарів мотивовано тим, що в страховому полісі від 16.12.2022 вказується інвойс № 2022-3 та коносамент № COSU6349249730, при цьому сам коносамент було видано пізніше 20.12.2022, ніж страховий поліс. Також зазначено, що в митній декларації країни відправлення від № 223120220004172565 міститься посилання на коносамент № COSU6349249730, який видано пізніше 20.12.2022.

Суд вважає неправомірними вказані посилання, оскільки, як вбачається з коносаменту № COSU6349249730 - 20.12.2022 є датою завантаження товару на борт судна, про що вказано у відповідній графі коносаменту № COSU6349249730, яка проставляється в момент приймання вантажу до перевезення.

При цьому, що страховий поліс від 16.12.2022, інвойс № 2022-3 та митна декларація країни відправлення від 16.12.2022 № 223120220004172565 складались на підставі відомостей з драфт коносаменту.

Вказане підтверджується копією листа контрагента позивача - CHANGSHU QUNYING IMPORT AND EXPORT TRADE DEVELOPMENT COLED від 23.03.2023 (а.с. 48).

Що стосується посилання відповідача на відсутність даних про витрати по доставці вантажу територією Польщі з порту Гданська до Маркі, а також відсутність даних про витрати щодо перевантаження та обробки товару в порту Гданськ, суд зазначає таке.

Відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.01.2023 № 1601 перевезення вантажу з Польщі до України (м.п. Ягодин) здійснювалося ТОВ «ЕВРО ФОРВАРДІНГ».

Листом від 24.03.2023 № 13/2 ТОВ «ЕВРО ФОРВАРДІНГ» повідомило, що в довідці про транспортно-експедиційні витрати від 06.02.2023 № 06/02-6 була допущена описка. Втрати за межами держаного кордону становили по маршруту Гданськ (Польща) - Маркі (Польща) - м.п. Ягодин та складають: 80450,92 грн. (у т.ч. всі вантажно-розвантажувальні роботи включаючи порт Гданськ) (а.с. 49).

Вказаний лист від 24.03.2023 надавався позивачем митному органу, в порядку частин 8, 9 статті 55 Митного кодексу України, але прийнятий до уваги відповідачем не був.

Враховуючи наведене, витрати по доставці вантажу територією Польщі з порту Гданська до Маркі є підтвердженими, як і витрати по перевантаженню та обробці товару в порту Гданськ.

Оскаржуване рішенні про коригування митної вартості товарів мотивовано також тим, що відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.01.2023 № 1601 перевезення вантажу з Польщі до України здійснювалося на підставі заявки на перевезення, в якій вказується детальна інформація щодо маршруту перевезення, але до митного оформлення цей документ надано не було.

Разом з тим, в ході митного оформлення митний інспектор не вимагав надати зазначений документ. При цьому, заявка на перевезення не входить у вичерпний перелік документів, передбачений частиною другою, третьою статті 53 Митного кодексу України.

За таких обставин, посилання посадової особи митного органу на відсутність заявки на перевезення, як на підставу не визнання заявленої митної вартості є безпідставними.

Між тим, для підтвердження того, що ТОВ «ЕВРО ФОРВАРДІНГ» надавало послуги по маршруту Гданськ (Польща) - Маркі (Польща) - м.п. Ягодин та суми транспортно-експедиційних витрат, позивач, в порядку частин 8, 9 статті 55 Митного кодексу України, надав митному органу заявку на перевезення від 16.01.2023 (а.с. 50), але остання не була прийнята до уваги відповідачем.

Таким чином, Чернігівською митницею не доведено, що позивач поніс інші витрати на доставку товару, ніж ті, що заявлені до митного оформлення.

Суд також звертає увагу, що згідно висновку цінової експертизи на імпортну поставку товарів (трикотажного полотна POLI PLUSH, VLLLBOA), від 24.03.2023 за № 113/145, складеного ДП «Держзовнішінформ, аналіз наявної інформації щодо ринкового рівня цін на аналогічну/подібну продукцію, а також відповіді компанії виробника CHANGSHU QUNYING IMPORT AND EXPORT TRADE DEVELOPMENT CO LTD (Китай) свідчать, що ціни на трикотажні полотна POLI PLUSH, VELLBOA згідно з комерційними інвойсами № 2022-3 від 16.12.2022, № 2023-1 від 17.03.2023 до контракту № 01.12.2021 від 01.12.2021 між CHANGSHU QUNYING IMPORT AND EXPORT TRADE DEVELOPMENT CO LTD (Китай) та TOB «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» (Україна), відповідають цінам компанії-виробника та при поставках в Україну на умовах поставки CIF - GDANSK, можуть складати (не залежно від кольору): 3,20 USD/кг (POLI PLUSH) та 3,75 USD/кг (VELLBOA) (а.с. 52).

Також, ДП «Держзовнішінформ» надало висновок від 24.03.2023 № 123/102 за яким, ціни за перевезення товару за коносаментом № COSU6349249730 та комерційним інвойсом № 2022-3 від 16.12.2022 не суперечать кон`юнктурі ринку (а.с. 51).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість коригування митної вартості товару з мотивів наявної цінової інформації у ЄАІС Держмитслужби на аналогічний товар на рівні митної вартості з розрахунку 3,96 USD/кг на умовах CIF - PL Gdansk, оскільки станом на момент декларування товару за комерційним інвойсом № 2022-3 від 16.12.2022 кон`юнктура ринку змінилась відносно моменту декларування товару за МД 18.11.2022 № 22UA102020005854U9.

Також, суд звертає увагу, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно положень статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості відповідач зазначає, що проводив консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості.

Однак, доводи Чернігівської митниці про проведення консультацій є необґрунтованими, оскільки право вимоги документів, передбачене у частині третій статті 53 Митного кодексу України, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України.

Таким чином, вимога Чернігівської митниці про надання декларантом додаткових документів з посиланням на частину третю статті 53 Митного кодексу України не може свідчити про проведення процедури консультацій при митному оформленні товарів, оскільки вони врегульовані різними нормами Митного кодексу України, які передбачають вчинення сторонами різного роду дій: надання документів в одному випадку та обмін інформацією в іншому.

Отже, відповідачем не дотримано процедури при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта.

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростовано.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 09.02.2023 № UA102000/2023/000005/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102020/2023/000020 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи, у розмірі 12850,00 грн. суду було надано копії наступних документів: договору про надання правничої допомоги від 27.02.2023 № 3/23; акту наданих послуг від 28.09.2023 № 3/23; детального опису робіт (наданих послуг), рахунку-фактури від 19.05.2023 № 3/23, банківської виписки, ордеру на надання правничої (правової) допомоги (а.с. 199-209).

Відповідачем було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки справа є незначної складності, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, послуги з аналізу документів та складання позовної заяви дублюють одна одну.

Оскільки понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені документально та знайшли своє відображення в матеріалах судової справи, є співмірними зі складністю справи, змістом позовної заяви, часом, витраченим адвокатом на підготовку та подання позову до суду, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача, з вини якого спір був доведений до розгляду в суді, на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12850,00 грн.

Також, за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 5368,00 грн.

Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» (вул. В. Дрозда, буд. 3, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44364179) до Чернігівської митниці (просп. Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ ВП 43985581) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.02.2023 № UA102000/2023/000005/2.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102020/2023/000020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» судовий збір в розмірі 5368,00 грн.та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12850,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.02.2024.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ