Постанова

від 04.06.2024 по справі 620/6310/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/6310/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Губської Л.В.

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Чернігівської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» (далі - ТОВ «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» позивач) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці (далі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці прийняте у вигляді картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102020/2023/000020;

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.02.2023 № UA102000/2023/000005/2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним було надано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей при митну вартість товару за ціною договору. Вказує, що оскільки розбіжності у поданих документах відсутні та відомостей достатньо для визначення митної вартості товарів, у митного органу не було підстав вважати за неможливе використати основний метод визначення митної вартості товарів, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року позов задоволено повністю.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомості про митну вартість імпортованого товару та відсутність в документах, поданих позивачем до митного оформлення відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скаргу мотивовано тим, що судом поверхнево досліджувалися обставини справи, не з`ясовано усі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема вказує, що:

- у графі 71 платіжної інструкції в іноземній валюті від 23.12.2022 № 9 міститься відмітка, що комісійні витрати ПУМБ за переказ коштів здійснювалися за рахунок платника. Також сплата комісійних передбачена ст. 7 «Платежи» контракту від 01.12.2021 №01.12.2021. Але, до митної вартості товару їх включено не було, чим порушено вимоги п. 1а ч. 10 ст. 58 Кодексу. Документ про розмір сплати цих витрат митному органу не надавався.

- в страховому полісі від 16.12.2022 №BC034135012200001054 вказуються інвойс №2022-3 та коносамент №COSU6349249730, при цьому сам коносамент було видано пізніше - 20.12.2022 року, ніж страховий поліс.

- відповідно до п.п. 1.3 п. 1 «Предмет договору» договору про транспортно- експедиторське обслуговування від 16.01.2023 №1601 заявка на перевезення надається експедиторові під кожне конкретне перевезення. Незважаючи на те, що заявка є невід`ємною частиною договору, під час митного оформлення її надано не було. У зв`язку з чим, у митного органу була відсутня можливість перевірити дійсність понесених витрат з перевезення товару та робіт, пов`язаних з ним в порту призначення, та повноту їх включення до митної вартості.

-відповідно до коносаменту від 20.12.2022 №COSU6349249730 портом призначення доставки вантажу є Гданськ (Польща). Згідно з CMR від 06.02.2023 №453240 завантаження товару для його подальшого перевезення в Україну здійснювалося в Маркі (Польща).

Відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати від 06.02.2023 №06/02-6 експедитором ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» надаються витрати на перевезення товару по маршруту Маркі (Польща) - м.п. Ягодин. В той же час витрати з доставки вантажу територією Польщі з порта Гданська до Маркі не вказані. Відстань між ними щонайменше 334 км. Крім того, в довідці відсутні витрати щодо перевантаження та обробки товару в порту Гданськ. Не вказано їх і в графі 21 декларації митної вартості.

Окрім того, у листі ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» від 24.03.2023 №13/2 зазначено, що у довідці про транспортно-експедиційні витрати від 06.02.2023 №06/02-6 була допущена описка, що не відповідає дійсності, оскільки в CMR від 06.02.2023 № 453240 (графа 4 CMR) чітко зазначено, що товар відправлено з PL MARKI.

Крім того, апелянт не погоджується з тим, що судом першої інстанції на користь позивача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12850,00 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.12.2021 між CHANGSHU QUNYING IMPORT AND EXPORT TRADE DEVELOPMENT COLED, Китай, (продавець) та TOB «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» (Україна) (покупець) було укладено контракт купівлі-продажу № 01.12.2021 від 01.12.2021 за яким продавець продає, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар згідно ассортименту, кількості та вартості зазначених у специфікації (а.с. 14-15).

Згідно зі специфікацією № 5 від 16.12.2022 та комерційним інвойсом № 2022-3 від 16.12.2022 CHANGSHU QUNYING IMPORT AND EXPORT TRADE DEVELOPMENT COLED (Китай) поставило трикотажні полотна POLI PLUSH, VELLBOA на умовах поставки CIF - GDANSK, вартість яких склала: 3,20 USD/кг (POLI PLUSH) та 3,75 USD/кг (VELLBOA) (а.с. 16, 18).

Згідно платіжної інструкції в іноземній валюті від 23.12.2022 № 9 позивачем було сплачено за товар, придбаний на підставі контракту № 01.12.2021 від 01.12.2021 (а.с. 26).

ТОВ «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» було отримано сертифікат походження на придбаний товар № 22С314000174/00030, виданий 21.12.2022 виробником товару у Китайській Народній Республіці (а.с. 22).

Також, придбаний позивачем товар було застраховано, що підтверджується полісом страхування вантажних перевезень № ВС034135012200001054 та завантажено на судно, що підтверджується пакувальним листом № 2022-3 від 16.12.2022 (а.с. 19, 23-25).

Відповідно до експортної декларації № 223120220004172565, CMR від 06.02.2023 № 453240 та коносаменту від 20.12.2022 № COSU6349249730 придбаний позивачем товар було експортовано в Республіку Польща (м. Гданськ) (а.с. 20, 21, 27).

Відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.01.2023 № 1601 перевезення вантажу з Польщі до України (м.п. Ягодин) здійснювалося ТОВ «ЕВРО ФОРВАРДІНГ» (а.с. 29-32, 50).

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем до Чернігівської митниці було подано митну декларацію № 23UA102020000621U7 (а.с. 13).

Також для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було подано до митної декларації документи: контракт № 01.12.2021 від 01.12.2021; додаткові угоди до контракту № 2 від 16.05.2022 та № 5 від 16.02.2022; рахунок фактура № 2022-3 від 16.12.2022; пакувальний лист № 2022-3 від 16.12.2022; специфікація № 5 від 16.12.2022; експортна декларація № 223120220004172565; коносамент від 20.12.2022 № COSU6349249730; сертифікат походження № 22СЗ14000174/00030; поліс страхування вантажних перевезень № ВС034135012200001054; платіжна інструкція в іноземній валюті від 23.12.2022 № 9; CMR від 06.02.2023 № 453240; довідка про вартість транспортних послуг від 06.02.22 № 06/02-6; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.01.2023 № 1601; прайс-лист виробника від 01.12.2022; договір про митно-брокерські послуги від 27.07.2021 № 27/07/001/2021.

08.02.2023 посадовою особою митного органу сформовано електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: експортну декларацію країни відправлення; висновки про вартісні характеристики ідентичних та/або подібних товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписки з бухгалтерської документації стосовно попередніх поставок товару (а.с. 34).

На запит митного органу 08.02.2023 позивачем додатково було подано: експортну декларацію країни відправлення; інвойси та прибуткові накладні з попередніх поставок. Інші запитувані документи у декларанта були відсутні (а.с. 36-40).

09.02.2023 Чернігівською митницею було прийнято рішення № UA102000/2023/000005/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом було визначено митну вартість товару 3,9600 USD за одиницю, загальна сума 83970,22 USD (а.с. 44).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено причини здійснення коригування митної вартості, а саме:

- відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 23.12.2022 № 9 комісійні витрати ПУМБ за переказ коштів здійснювалися за рахунок платника, про що свідчить відмітка в графі 71. Також сплата комісійних передбачена ст. 7 «Платежи» контракту від 01.12.2021 № 01.12.2021, але, де митної вартості товару їх включено не було, чим порушено вимоги пункту 1а частини десятої статті 58 Митного кодексу України. Документ про розмір сплати цих витрат митному органу не надавався;

- в страховому полісі від 16.12.2022 № ВС034135012200001054 вказуються інвойс № 2022-3 та коносамент № COSU6349249730, при цьому сам коносамент було видано пізніше 20.12.2022, ніж страховий поліс;

- відповідно до коносаменту від 20.12.2022 № COSU6349249730 портом призначення доставки вантажу є Гданськ (Польща). Згідно з CMR від 06.02.2023 № 453240 завантаження товару для його подальшого перевезення в Україну здійснювалося в Маркі (Польща). Відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати від 06.02.2023 № 06/02-6 експедитором ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» надаються витрати на перевезення товару по маршруту Маркі (Польща) - м.п. Ягодин. Таким чином, відсутні витрати по доставці вантажу територією Польщі з порту Гданська до Маркі, відстань між якими щонайменше 334 км. Крім того, в довідці відсутні витрати щодо перевантаження та обробку товару в порту Гданськ. Не вказано їх і в графі 21 ДМВ. Таким чином, зазначене свідчить про недекларування складових митної вартості в повному обсязі;

- відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.01.2023 № 1601 перевезення вантажу з Польщі до України здійснювалося на підставі заявки на перевезення, в якій вказується детальна інформація щодо маршруту перевезення. Але, до митного оформлення цей документ надано не було.

За результатами розгляду додатково наданих документів було встановлено, що в митній декларації країни відправлення від 16.12.2022 № 223120220004172565 міститься посилання на коносамент № COSU6349249730, який було видано пізніше 20.12.2022; відповідно до наданих рахунка-фактури від 24.09.2022 № 2022-2 та прибуткової накладної від 18.11.2022 № 37 ТОВ «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» розмитнення аналогічного товару було здійснено за митною декларацією від 18.11.2022 № 22UA102020005854U9 шляхом самостійного декларування митної вартості за резервним методом з розрахунку 3,96 USD/кг.

Проаналізувавши митні оформлення подібних/ідентичних товарів встановлено, що згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби за митною декларацією від 18.11.2022 №22UA102020005854U9 митне оформлення «полотна трикотажного (100% поліестер), пофарбоване, різного кольору, поверхневою щільністю 320 та 470 г/м2» у кількості 20760,20 кг здійснено за рівнем митної вартості з розрахунку 3,96 USD/кг на умовах CIF - PL Gdansk, що вище за рівень митної вартості оцінюваного товару згідно з товаросупровідними документами. А тому митну вартість товару скориговано за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, митна декларація від 18.11.2022 № 22UA102020005854U9. Митну оцінку товару здійснено за резервним методом з розрахунку 3,96 USD/кг.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102020/2023/000020 (а.с. 42-43).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем до митного оформлення було, серед інших документів, надано: контракт № 01.12.2021 від 01.12.2021; додаткові угоди до контракту №2 від 16.05.2022 та №5 від 16.02.2022; рахунок фактура № 2022-3 від 16.12.2022; пакувальний лист № 2022-3 від 16.12.2022; специфікація № 5 від 16.12.2022; експортна декларація № 223120220004172565; коносамент від 20.12.2022 № COSU6349249730; сертифікат походження № 22СЗ14000174/00030; поліс страхування вантажних перевезень № ВС034135012200001054; платіжна інструкція в іноземній валюті від 23.12.2022 № 9; CMR від 06.02.2023 № 453240; довідка про вартість транспортних послуг від 06.02.22 № 06/02-6; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.01.2023 № 1601; прайс-лист виробника від 01.12.2022; договір про митно-брокерські послуги від 27.07.2021 № 27/07/001/2021.

Також на запит митного органу 08.02.2023 позивачем додатково було подано: експортну декларацію країни відправлення; інвойси та прибуткові накладні з попередніх поставок.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, судом надано вірну оцінку твердженням відповідача щодо того, що ТОВ «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» до митної вартості товару не включено комісійні витрати банку за переказ коштів за придбаний товар, чим порушено вимоги пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України.

Так, відповідно до підпункту пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Вказана норма не містить обов`язкової вимоги щодо включення до складу митної вартості товару комісійних витрат покупця, сплачених банку за переказ коштів, оскільки в ній йде мова про комісійні та винагороду брокеру.

При цьому, колегія суддів зауважує, що запит митного органу не містить інформації про те, що відповідач просив надати рахунки про сплату будь-яких комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), як це передбачено частиною третьою статті 53 Митного кодексу України. Посадова особа не встановлювала та не упевнювалась у достовірності або точності числового значення вищезазначених витрат.

Як наслідок, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів не містить в цій частині обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом.

Також оскаржуване рішенні про коригування митної вартості товарів мотивовано тим, що в страховому полісі від 16.12.2022 вказується інвойс № 2022-3 та коносамент № COSU6349249730, при цьому сам коносамент було видано пізніше 20.12.2022, ніж страховий поліс. Також зазначено, що в митній декларації країни відправлення від № 223120220004172565 міститься посилання на коносамент № COSU6349249730, який видано пізніше 20.12.2022.

Вказані твердження є хибними, оскільки, як вбачається з коносаменту № COSU6349249730 - 20.12.2022 є датою завантаження товару на борт судна, про що вказано у відповідній графі коносаменту № COSU6349249730, яка проставляється в момент приймання вантажу до перевезення. При цьому, страховий поліс від 16.12.2022, інвойс № 2022-3 та митна декларація країни відправлення від 16.12.2022 № 223120220004172565 складались на підставі відомостей з драфт коносаменту.

Вказане підтверджується копією листа контрагента позивача - CHANGSHU QUNYING IMPORT AND EXPORT TRADE DEVELOPMENT COLED від 23.03.2023 (а.с. 48).

Щодо посилання відповідача на відсутність даних про витрати по доставці вантажу територією Польщі з порту Гданська до Маркі, а також відсутність даних про витрати щодо перевантаження та обробки товару в порту Гданськ, слід зазначити.

Відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.01.2023 № 1601 перевезення вантажу з Польщі до України (м.п. Ягодин) здійснювалося ТОВ «ЕВРО ФОРВАРДІНГ».

Листом від 24.03.2023 № 13/2 ТОВ «ЕВРО ФОРВАРДІНГ» повідомило, що в довідці про транспортно-експедиційні витрати від 06.02.2023 № 06/02-6 була допущена описка. Втрати за межами держаного кордону становили по маршруту Гданськ (Польща) - Маркі (Польща) - м.п. Ягодин та складають: 80450,92 грн. (у т.ч. всі вантажно-розвантажувальні роботи включаючи порт Гданськ) (а.с. 49).

Вказаний лист від 24.03.2023 надавався позивачем митному органу, в порядку частин 8, 9 статті 55 Митного кодексу України, але прийнятий до уваги відповідачем не був.

Таким чином, витрати по доставці вантажу територією Польщі з порту Гданська до Маркі є підтвердженими, як і витрати по перевантаженню та обробці товару в порту Гданськ.

Оскаржуване рішенні про коригування митної вартості товарів мотивовано також тим, що відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.01.2023 № 1601 перевезення вантажу з Польщі до України здійснювалося на підставі заявки на перевезення, в якій вказується детальна інформація щодо маршруту перевезення, але до митного оформлення цей документ надано не було.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно зауважено, що в ході митного оформлення митний інспектор не вимагав надати зазначений документ. При цьому, заявка на перевезення не входить у вичерпний перелік документів, передбачений частиною другою, третьою статті 53 Митного кодексу України.

За таких обставин, посилання посадової особи митного органу на відсутність заявки на перевезення, як на підставу не визнання заявленої митної вартості є безпідставними.

При цьому для підтвердження того, що ТОВ «ЕВРО ФОРВАРДІНГ» надавало послуги по маршруту Гданськ (Польща) - Маркі (Польща) - м.п. Ягодин та суми транспортно-експедиційних витрат, позивач, в порядку частин 8, 9 статті 55 Митного кодексу України, надав митному органу заявку на перевезення від 16.01.2023 (а.с. 50), але остання не була прийнята до уваги відповідачем.

Таким чином, Чернігівською митницею не доведено, що позивач поніс інші витрати на доставку товару, ніж ті, що заявлені до митного оформлення.

Крім того, згідно висновку цінової експертизи на імпортну поставку товарів (трикотажного полотна POLI PLUSH, VLLLBOA), від 24.03.2023 за № 113/145, складеного ДП «Держзовнішінформ, аналіз наявної інформації щодо ринкового рівня цін на аналогічну/подібну продукцію, а також відповіді компанії виробника CHANGSHU QUNYING IMPORT AND EXPORT TRADE DEVELOPMENT CO LTD (Китай) свідчать, що ціни на трикотажні полотна POLI PLUSH, VELLBOA згідно з комерційними інвойсами № 2022-3 від 16.12.2022, № 2023-1 від 17.03.2023 до контракту № 01.12.2021 від 01.12.2021 між CHANGSHU QUNYING IMPORT AND EXPORT TRADE DEVELOPMENT CO LTD (Китай) та TOB «ПРО-ТЕКСТИЛЬ» (Україна), відповідають цінам компанії-виробника та при поставках в Україну на умовах поставки CIF - GDANSK, можуть складати (не залежно від кольору): 3,20 USD/кг (POLI PLUSH) та 3,75 USD/кг (VELLBOA) (а.с. 52).

Також, ДП «Держзовнішінформ» надало висновок від 24.03.2023 № 123/102 за яким, ціни за перевезення товару за коносаментом № COSU6349249730 та комерційним інвойсом № 2022-3 від 16.12.2022 не суперечать кон`юнктурі ринку (а.с. 51).

Враховуючи зазначене, клолегія суддів вважає необгрунтованим коригування митної вартості товару з мотивів наявної цінової інформації у ЄАІС Держмитслужби на аналогічний товар на рівні митної вартості з розрахунку 3,96 USD/кг на умовах CIF - PL Gdansk, оскільки станом на момент декларування товару за комерційним інвойсом № 2022-3 від 16.12.2022 кон`юнктура ринку змінилась відносно моменту декларування товару за МД 18.11.2022 № 22UA102020005854U9.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч. 2 статті 53 МК України, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно вимог ч.ч. 4, 5 статті 58 МК України.

Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення. Відповідачем жодним чином не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, відповідач просто вказує на існування розбіжностей у поданих позивачем документах, не зазначаючи при цьому, які саме дані не співпадають, в яких документах містяться суперечливі дані та яким чином скаржник виявив такі розбіжності.

Тобто, в апеляційній скарзі відповідачем не було доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару, містять розбіжності, на які вказував відповідач, та які спростував суд першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття митним органом оскаржуваного рішення та, відповідно, коригування митної вартості товару позивача за другорядним методом, а саме за резервним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необгрунтованим, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою, п`ятою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи, у розмірі 12850,00 грн. суду першої інстанції було надано копії наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 27.02.2023 № 3/23; акт наданих послуг від 28.09.2023 № 3/23; детальний опис робіт (наданих послуг), рахунок-фактуру від 19.05.2023 № 3/23, банківську виписку, ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с. 199-209).

Перевіривши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, колегія суддів колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Отже при винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 04 червня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Л.В. Губська

Є.І. Мєзєнцев