Постанова

від 01.02.2024 по справі 520/22940/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 р. Справа № 520/22940/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 13.10.23 по справі № 520/22940/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський механічний завод "Максіма" до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський механічний завод "МАКСІМА" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "ХМЗ "МАКСІМА") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України (далі за текстом також - відповідачі), у якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Харківській області №8285660/44222006 від 17.02.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» №18 від 08.11.2022 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №18 від 08.11.2022 на загальну суму 176214,00 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 29369,00 грн) в Єдиному реєстрі податкових накладних; визнати протиправним і скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Харківській області №8285657/44222006 від 17.02.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» №17 від 15.12.2022 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №17 від 15.12.2022 на загальну суму 39390,00 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 6565,00 грн) в Єдиному реєстрі податкових накладних; визнати протиправним і скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Харківській області №8285658/44222006 від 17.02.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» №18 від 15.12.2022 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №18 від 15.12.2022 на загальну суму 44940,00 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 7940,00 грн) в Єдиному реєстрі податкових накладних; визнати протиправним і скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Харківській області №8285659/44222006 від 17.02.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» №27 від 29.12.2022 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №27 від 29.12.2022 на загальну суму 46252,80 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 7708,80 грн) в Єдиному реєстрі податкових накладних; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати Державну податкову службу України подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду у цій справі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8285660/44222006 від 17.02.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної №18 від 08.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8285657/44222006 від 17.02.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної №17 від 15.12.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8285658/44222006 від 17.02.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної №18 від 15.12.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8285659/44222006 від 17.02.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної №27 від 29.12.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №18 від 08.11.2022, №17 від 15.12.2022, №18 від 15.12.2022 та №27 від 29.12.2022, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський механічний завод "Максіма", у день набрання законної сили рішенням суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський механічний завод "Максіма" судовий збір у розмірі 5368 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський механічний завод "Максіма" судовий збір у розмірі 5368 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський механічний завод "Максіма" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський механічний завод "Максіма" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області зазначило, що ухвалюючи рішення, Харківський окружний адміністративний суд невірно застосував приписи п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року, а також пунктів 4, 5, 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 за № 520. Вказує, що позивачем за податковими накладними, стосовно яких виникли спірні правовідносини, не надано первинних документів, необхідних для реєстрації ПН, визначених у п. 5 Порядку № 520, для підтвердження відсутності наявності ризику за податковими накладними, а отже рішення Комісії ГУ ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийняті відповідно до чинного законодавства. Зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу, стягнутих судом першої інстанції на користь позивача, не є співрозмірним зі складністю справи та ціною позову.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський механічний завод "Максіма", ідентифікаційний код юридичної особи - 44222006, місцезнаходження юридичної особи: вул. Вишнева, буд. 27, м. Харків, 61124, зареєстроване у передбаченому законом порядку як суб`єкт господарювання, знаходиться на податковому обліку в ГУ ДПС у Харківській області (Індустріальна ДПІ) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський механічний завод "Максіма" здійснює такі види діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів; 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 25.73 Виробництво інструментів; 25.92 Виробництво легких металевих паковань; 25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин; 25.94 Виробництво кріпильних і ґвинтонарізних виробів; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.; 27.51 Виробництво електричних побутових приладів; 28.11 Виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів; 28.15 Виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів; 28.22 Виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устатковання; 28.29 Виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н.в.і.у.; 28.30 Виробництво машин і устатковання для сільського та лісового господарства; 28.41 Виробництво металообробних машин; 28.99 Виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення, н.в.і.у.; 29.32 Виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів; 30.20 Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.91 Покрівельні роботи; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Між ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» (як Продавцем) та ТОВ «НВК ТЕХНОЛОГІЇ ПІДЙОМУ» (як Покупцем) укладено договір купівлі-продажу товару - виробів з металу, шляхом виставлення на адресу Покупця рахунку на оплату №211022 від 21.10.2022 на загальну суму 352428,00 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 58738,00 грн.).

08.11.2022 ТОВ «НВК ТЕХНОЛОГІЇ ПІДЙОМУ» сплатило на користь ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» грошові кошти у розмірі 176 214,00 грн, тобто 50% від суми рахунку на оплату №211022 від 21.10.2022.

17.11.2022 ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» здійснило постачання товару - виробів з металу, ТОВ «НВК ТЕХНОЛОГІЇ ПІДЙОМУ» відповідно до видаткової накладної №1711.

Транспортування здійснювалося транспортом Покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною Р1711 від 17.11.2022.

30.11.2022 ТОВ «НВК ТЕХНОЛОГІЇ ПІДЙОМУ» сплатило на користь ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» грошові кошти в сумі 176214,00 грн, тобто 50% залишку від суми рахунку на оплату №211022 від 21.10.2022.

Товар, що був предметом постачання TOB «ХМЗ «МАКСІМА» на користь TOB «НВК ТЕХНОЛОГІЇ ПІДЙОМУ», виготовлений ФОП ОСОБА_1 з придбаної ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» сировини за договором на виконання робіт по виробництву продукції і механічній обробці №ХМЗМ 20/06-1 від 20.06.2022, що підтверджується видатковою накладною (у переробку) №10/11-3 від 10.11.2022 та актом прийому-передачі ГП №17/11/22-2 від 17.11.2022.

За правилом першої події, після отримання попередньої оплати в сумі 176 214,00 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 29 369,00 грн), ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» складена та подана на реєстрацію податкова накладна №18 від 08.11.2022 на загальну суму 176 214,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 29 369,00 грн. Документ прийнято контролюючим органом, але реєстрацію податкової накладної зупинено.

Згідно з квитанцією до податкової накладної №18 від 08.11.2022, підставою для зупинення реєстрації зазначено: коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8431, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №18 від 08.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» направило контролюючому органу пояснення та копії документів, за результатами розгляду яких Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області прийняте рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.02.2023 №8285660/44222006 про відмову в реєстрації податкової накладної №18 від 08.11.2022 (а.с. 33).

Підставою відмови зазначено: в зв`язку з ненаданням платником податків копій документів: навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур, актів приймання-передачі (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. В графі «Додаткова інформація» зазначено: відсутні первинні документи про походження товару (залишки на складі, придбання, заявка наміру).

29.12.2021 між ТОВ «ТУЛІНГ КО ЛТД» (як Покупцем) та ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» (як Постачальником) укладено договір поставки №291221 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується передати у власність Покупця комплектуючи вироби, деталі, обладнання, матеріали і т.п. відповідно до видаткових накладних (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість у строки і на умовах, визначених Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору номенклатура, асортимент, комплектація, кількість та вартість Товару вказуються у рахунках, а також у видаткових накладних на кожну окрему партію Товару, які є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунки за Товар за цим Договором здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового переказу грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника, вказаний у рахунку. Покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату Товару 100% вартості Товару протягом двох робочих днів з дати виставлення рахунку на оплату, якщо інше не передбачено усними домовленостями або додатковими угодами до Договору.

13.12.2022 ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» оформило ТОВ «ТУЛІНГ КО ЛТД» рахунок на оплату №131222-2 від 13.12.2022 на загальну суму 89 880,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 13130,00 грн.

15.12.2022 та 16.12.2022 ТОВ «ТУЛІНГ КО ЛТД» сплатило на користь ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» грошові кошти у загальному розмірі 78 780,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (а.с. 39-40): № 1604 від 15.12.2022 на суму 39390 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 6565,00 грн.), № 1605 від 16.12.2022 на суму 39390 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 6565,00 грн.).

26.12.2022 ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» здійснило постачання товару - виробів з металу, ТОВ «ТУЛІНГ КО ЛТД» відповідно до видаткової накладної №26121.

Транспортування здійснювалося ТОВ «НОВА ПОШТА», що підтверджується експрес-накладною №59000909209769 від 27.12.2022.

Товар, що був предметом постачання TOB «ХМЗ «МАКСІМА» на користь ТОВ «ТУЛІНГ КО ЛТД» виготовлений ФОП ОСОБА_1 з придбаної ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» сировини за договором на виконання робіт по виробництву продукції і механічній обробці №ХМЗМ 20/06-1 від 20.06.2022, що підтверджується видатковою накладною (у переробку) №20/12-1 від 20.12.2022 та актом прийому-передачі ГП №26/12/22-2 від 26.12.2022.

За правилом першої події, після отримання попередньої оплати у розмірі 39390 грн ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» складена та подана на реєстрацію податкова накладна №17 від 15.12.2022 на загальну суму 39390 грн., (в т.ч. ПДВ 20% - 6565,00 грн.). Документ прийнято контролюючим органом, але реєстрацію податкової накладної зупинено (а.с. 34).

Згідно з квитанцією до податкової накладної №17 від 15.12.2022, підставою для зупинення реєстрації зазначено: коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8708, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №17 від 15.12.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 35).

ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» направило контролюючому органу пояснення та копії документів, за результатами розгляду яких Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області прийняте рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.02.2023 №8285657/44222006 про відмову в реєстрації податкової накладної №17 від 15.12.2022.

Підставою відмови зазначено: в зв`язку з ненаданням платником податків копій документів: навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур, актів приймання-передачі (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. В графі «Додаткова інформація» зазначено: відсутні первинні документи про походження товару (залишки на складі, придбання, заявка наміру).

13.12.2022 ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» виставило ТОВ «ТУЛІНГ КО ЛТД» рахунок на оплату №131222-3 від 13.12.2022 на загальну суму 89880,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 14980,00 грн.

15.12.2022 та 16.12.2022 ТОВ «ТУЛІНГ КО ЛТД» сплатило ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» грошові кошти у загальному розмірі 89880,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (а.с. 69-70): № 1603 від 15.12.2022 на суму 44940,00 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 7940,00 грн.), № 1606 від 16.12.2022 на суму 44940,00 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 7940,00 грн.).

29.12.2021 ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» здійснило постачання товару - виробів з металу на адресу ТОВ «ТУЛІНГ КО ЛТД» відповідно до видаткової накладної №29121.

Транспортування здійснювалося ТОВ «НОВА ПОШТА», що підтверджується експрес-накладною №59000911253344 від 30.12.2022.

Товар, що був предметом постачання ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» на користь ТОВ «ТУЛІНГ КО ЛТД», виготовлений ФОП ОСОБА_1 з придбаної ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» сировини за договором на виконання робіт по виробництву продукції і механічній обробці №ХМЗМ 20/06-1 від 20.06.2022, що підтверджується видатковою накладною (у переробку) №26/12-l від 26.12.2022 та актом прийому-передачі ГП №29/12/22-2 від 29.12.2022.

За правилом першої події, після отримання попередньої оплати в сумі 44940,00 грн, (в т.ч. ПДВ 20% - 7940,00 грн.) ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» складена та подана на реєстрацію податкова накладна №18 від 15.12.2022 на загальну суму 44940,00 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 7940,00 грн.) (а.с. 70). Документ прийнято контролюючим органом, але реєстрацію податкової накладної зупинено.

Згідно з квитанцією до податкової накладної №18 від 15.12.2022, підставою для зупинення реєстрації зазначено: коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8708, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №18 від 15.12.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» направило контролюючому органу пояснення та копії документів, за результатами розгляду яких Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області прийняте рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.02.2023 №8285658/44222006 про відмову в реєстрації податкової накладної №18 від 15.12.2022.

Підставою відмови зазначено: в зв`язку з ненаданням платником податків копій документів: навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур, актів приймання-передачі (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. В графі «Додаткова інформація» зазначено: відсутні первинні документи про походження товару (залишки на складі, придбання, заявка наміру).

28.12.2022 TOB «ХМЗ «МАКСІМА» виставило ТОВ «ТУЛІНГ КО ЛТД» рахунок на оплату №281222-5 від 28.12.2022 на загальну суму 46252,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7708,80 грн.

29.12.2022 ТОВ «ТУЛІНГ КО ЛТД» сплатило на користь ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» грошові кошти у загальному розмірі 46252,80 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 1623 від 29.12.2022 (а.с. 92).

24.02.2023 ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» здійснило постачання товару - виробів з металу на адресу ТОВ «ТУЛІНГ КО ЛТД» відповідно до видаткової накладної №24022.

Транспортування здійснювалося ТОВ «НОВА ПОШТА», що підтверджується експрес-накладною №59000933994130 від 24.02.2023.

Товар, що був предметом постачання ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» на користь ТОВ «ТУЛІНГ КО ЛТД» виготовлений ФОП ОСОБА_1 з придбаної ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» сировини за договором на виконання робіт по виробництву продукції і механічній обробці №ХМЗМ-20/06-1 від 20.06.2022, що підтверджується видатковою накладною (у переробку) №26/12-1 від 26.12.2022 та актом прийому-передачі ГП №29/12/22-2 від 29.12.2022.

За правилом першої події, після отримання попередньої оплати у розмірі 46252,80 грн, ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» склало та подало на реєстрацію податкову накладну №27 від 29.12.2022 на загальну суму 46252,80 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 7708,80 грн (а.с. 93). Документ прийнято контролюючим органом, але реєстрацію податкової накладної зупинено.

Згідно з квитанцією до податкової накладної №27 від 29.12.2022 підставою для зупинення реєстрації зазначено: коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8708, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №27 від 29.12.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 95).

ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» направило контролюючому органу пояснення та копії документів, за результатами розгляду яких Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області прийняте рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.02.2023 №8285659/44222006 про відмову в реєстрації податкової накладної №27 від 29.12.2022 (а.с. 105).

Підставою відмови зазначено: в зв`язку з ненаданням платником податків копій документів: навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур, актів приймання-передачі (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. В графі «Додаткова інформація» зазначено: відсутні первинні документи про походження товару (залишки на складі, придбання, заявка наміру).

Позивач в адміністративному порядку рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не оскаржував.

Скориставшись правом на оскарження рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації в ЄРПН податкових накладних в судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювані у цій справі рішення суб`єкта владних повноважень - Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, не ґрунтуються на вимогах законодавства та фактичних обставинах, що свідчить про неправомірність таких рішень.

Зважаючи на відсутність підстав для відмови у реєстрації спірних податкових накладних, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений Постановою Кабінетом Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі-Порядок №1165).

Пунктом 2 Порядку №1165 передбачено, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Пунктом 7 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктами 10 та 11 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

З урахуванням положень наведеної норми, колегія суддів зауважує, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган має зазначити конкретний критерій ризиковості та деталізувати у чому саме податкова накладна відповідає такому критерію.

Додатком 3 до Порядку №1165 визначено Критерії ризиковості здійснення операцій.

Пунктом 1 Критеріїв ризиковості платника податку передбачено, що відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Тобто цьому критерію операція відповідає, коли виконуються одночасно три нижченаведені умови, а саме: 1) товар/послуга з ПН, поданої на реєстрацію, не зазначені в Таблиці даних як такі, що поставляються (виготовляються) на постійній основі; 2) обсяг товару/послуги, зазначений у ПН/РК на плюс, становить не менше від величини залишку, який розраховується як різниця між обсягом придбання (увезення) такого товару/послуги, зазначеним у вхідних ПН/РК та МД, збільшеним в 1,5 рази, і обсягом їх постачання. Для розрахунку беруться придбання/постачання за період починаючи з 01 січня 2017 року (в обсягах не враховуються постачання товарів/послуг з пільгою і нульовою ставкою ПДВ); 3) у розрахованому залишку більше 50% "ризикових" груп товарів, визначених ДПС.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України визначений Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 (далі-Порядок №520).

Пунктами 2-6, 9-11 Порядку №520 передбачено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних відносин, тому у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Системний аналіз норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що платник податку - постачальник з настанням першої із умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН. Реєстрація податкової накладної може бути зупинена лише у порядку та на підставах, визначених Порядком №1165.

При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган має зазначити конкретний критерій ризиковості та деталізувати у чому саме податкова накладна відповідає такому критерію, навести відповідні розрахунки та визначити чіткий перелік документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. Однією із підстав для відмови у реєстрації податкової накладної є ненадання платником податків необхідних документів.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 у справі №360/2460/20 за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків із зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

У випадку загальної вказівки щодо необхідності подати документи у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний саме в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 380/4146/22.

Як убачається з матеріалів справи, надіслані позивачу квитанції містили посилання на пункт 1 Критеріїв ризиковості платника податку, оскільки коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8431, 8708 відсутні у таблиці даних платника податку на додану вартість як товари, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання.

Щодо зазначеного колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1165, платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).

У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України (пункт 13 Порядку №1165).

Таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку. Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів після її отримання. Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6). У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування (пункти 14-17 Порядку №1165).

Відповідно до пункту 18 Порядку №1165 Таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли:

така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31 грудня 2016 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31 грудня 2016 р.) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно з УКТЗЕД, як живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08 ); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12);

зазначена таблиця подається платниками податку, в яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, встановленому пунктом 3 цього Порядку, мають такі розміри: D >0,02, P

За правилами пункту 19 Порядку №1165, у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка врахована, зокрема в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу (додаток 7).

Якщо таблиця даних платника податку врахована відповідно до пункту 18 цього Порядку, після прийняття комісією контролюючого органу рішення про неврахування таблиці даних платника податку така таблиця підлягає розгляду відповідно до пункту 15 цього Порядку (пункт 20 Порядку №1165).

Відповідно до пункту 21 Порядку №1165, якщо рішення про врахування таблиці даних платника податку прийнято до дати набрання чинності цим Порядком, таке рішення залишається чинним до прийняття контролюючим органом рішення про неврахування таблиці даних платника податку.

Таким чином, Порядок №1165 передбачає: (1) можливість (право) платника податків подати до ДПС таблицю даних платника податку згідно з Додатком №5, яка підлягає відповідному розгляду та прийняття рішення про її врахування чи неврахування; (2) визначає можливість врахування таблиці даних в автоматизованому режимі; (3) якщо рішення про врахування таблиці даних платника податку прийнято до дати набрання чинності цим Порядком, таке рішення залишається чинним до прийняття контролюючим органом рішення про неврахування таблиці даних платника податку.

Колегія суддів зазначає, що у ході розгляду справи відповідачами не надано суду жодного обґрунтування щодо застосування відповідної таблиці даних платника податку на додану вартість: моменту її подання позивачем до фіскального органу, що впливає на механізм її врахування контролюючим органом.

Разом з тим, квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не містили пропозицій щодо надання конкретних документів, які є достатніми для прийняття контролюючим органом рішень про реєстрацію податкових накладних, що позбавило позивача можливості надати документи на підтвердження обґрунтованості складення податкових накладних.

Колегія суддів зауважує, що будь-які рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Обов`язковою ознакою правового акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Отже, рішення контролюючого органу повинне відповідати критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та не породжувати його неоднозначного трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Зазначені висновки неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема, у постанові від 09.07.2019 у справі №140/2093/18.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності, що узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 у справі № 2540/3009/18, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 02.04.2019 у справі №822/1878/18.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 у справі №360/2460/20 за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку загальної вказівки щодо необхідності подати документи у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний саме в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 380/4146/22.

Враховуючи зміст квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних та відсутність конкретизації, які саме документи позивачу слід подати податковому органу, позивач направив контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копій первинних документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, зокрема копії платіжних доручень, що стали підставою оформлення спірних податкових накладних.

Тобто у контролюючого органу станом на час розгляду комісією документів були письмові пояснення позивача з доданими документами, які ним долучено на власний розсуд з метою підтвердження відповідних господарських операцій.

Зазначені документи не дають підстав для сумніву щодо здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Факт оплати товару зумовлював обов`язок позивача в силу вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.7 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України сформувати та направити для реєстрації податкові накладні, тобто за правилом першої події, що в даному випадку і було виконано позивачем шляхом подання податкових накладних для реєстрації в ЄРПН.

Податкові накладні №18 від 08.11.2022, №17 від 15.12.2022, №18 від 15.12.2022 та №27 від 29.12.2022 відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що контролюючий орган не заперечує.

В свою чергу в оскаржуваних рішеннях контролюючим органом не обґрунтовано, які саме документи, надані платником, складені з порушенням законодавства, чому документи платника не є достатніми для прийняття Комісією ДПС рішення про реєстрацію податкових накладних.

Як убачається з оскаржуваних рішень, у реєстрації спірних податкових накладних позивача відмовлено з причин ненадання первинних документів про походження товару (залишки на складі, придбання, заявка наміру).

Проте, колегія суддів наголошує, що зазначені документи не підтверджують здійснення господарських операцій щодо якої ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» складено спірні податкові накладні, не впливають на факт виникнення у позивача податкового зобов`язання з ПДВ після оплати товару контрагентами, на підтвердження чого до контролюючого органу надано відповідні платіжні інструкції.

В межах спірних правовідносин колегія суддів звертає особливу увагу на той факт, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо "товарності (реальності)" операції поставки за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18, від 7 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20.

Колегія суддів зазначає, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 04.12.2018 у справі №821/1173/17, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 12.11.2019 у справі №816/2183/18, від 18 лютого 2020 року у справі №360/1776/19, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19.

Отже, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем контролюючому органу разом із письмовими поясненнями копій усіх необхідних документів щодо господарських операцій, які стали підставою для оформлення спірних податкових накладних позивачем, що є достатніми для прийняття рішень про реєстрацію спірних податкових накладних в ЄРПН, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації спірних податкових накладних.

Відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не надано суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не наведено обґрунтованих мотивів прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних ТОВ «ХМЗ «МАКСІМА» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8285660/44222006 від 17.02.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №18 від 08.11.2022, №8285657/44222006 від 17.02.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №17 від 15.12.2022, №8285658/44222006 від 17.02.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №18 від 15.12.2022 та №8285659/44222006 від 17.02.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №27 від 29.12.2022, а тому позовні вимоги в частині визнання таких рішень протиправними та їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на ДПС України обов`язку зареєструвати податкові накладні №18 від 08.11.2022, №17 від 15.12.2022, №18 від 15.12.2022 та №27 від 29.12.2022, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський механічний завод "Максіма", суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 за №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

У контексті наведеного колегією суддів ураховується, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки.

Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органу, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано всіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення, з урахуванням оцінки суду.

Отже критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення всіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, установлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження у більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Така позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 6 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а.

Відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Разом з тим спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція сформована у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 у справі № 2340/3933/18, від 16 вересня 2015 у справі № 21-1465а15 та від 02 лютого 2016 у справі № 804/14800/14.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

З урахуванням того, що відмова у реєстрації податкових накладних визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається, колегія суддів уважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №18 від 08.11.2022, №17 від 15.12.2022, №18 від 15.12.2022 та №27 від 29.12.2022, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський механічний завод "Максіма", у день набрання законної сили рішенням суду.

Твердження ГУ ДПС у Харківській області про те, що судом першої інстанції у рішенні неправомірно зобов`язано ДПС України здійснити реєстрацію податкових накладних позивача з посиланням на те, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, є безпідставним та таким, що спростовується наведеним.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що рішенням суду першої інстанції обов`язок зареєструвати податкові накладні позивача покладено на ДПС України, яка в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржує.

Щодо законності та обґрунтованості судового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем надано Договір №12/23 про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) від 16.08.2023, укладений з адвокатом Фадєєвим Олександром Павловичем, про надання правової допомоги під час розгляду справи за позовом клієнта до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень №8285660/44222006 від 17.02.2023, №8285657/44222006 від 17.02.2023, №8285658/44222006 від 17.02.2023, №8285659/44222006 від 17.02.2023 та зобов`язання вчинити певні дії.

Винагорода за надання адвокатом клієнту правової допомоги за цим договором у Харківському окружному адміністративному суді є фіксованою та визначена у розмірі 10000,00 грн.

22.09.2023 між сторонами складено Акт приймання-передачу наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) № 1, відповідно до якого позивачу адвокатом надані послуги загальною тривалістю 6 годин на загальну суму 10000,00 грн (а.с. 150).

Адвокатом оформлено рахунок на оплату №8 від 22.09.2023 на загальну суму 10000,00 грн (а.с. 151).

Вартість послуг із надання правничої допомоги позивачем сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 1074 від 22.09.2023 (а.с. 152).

Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої/правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, а також враховуючи предмет позову та обставини справи, суть виконаних послуг, дійшов висновку, що сума, заявлена позивачем до відшкодування, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у розмірі 3000 грн.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача, колегія суддів зазначає, що витрати на правничу допомогу саме у сумі 3000 грн є співмірними із складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягу послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Під час апеляційного розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, не надано власного розрахунку, яка сума витрат, на його погляд, є розумною.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 по справі № 520/22940/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко