Постанова

від 24.01.2024 по справі 520/6922/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 р.Справа № 520/6922/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 р. (ухвалене суддею Кухар М.Д., повний текст якого складено повний текст якого складено 06.10.2023 р.) по справі № 520/6922/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОММЕТСПЛАВ» (в подальшому ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 31.03.2020 р.: № 00000580511 щодо визначення ТОВ "ПРОММЕТСПЛАВ" податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 546610 грн. податкового зобов`язання та 273305 грн. - штрафних санкцій; № 00000590511 щодо визначення у ТОВ "ПРОММЕТСПЛАВ" суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (за квітень 2019 року) на суму 1103390 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 р. позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 р. апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 22.12.2022 р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 р. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 р. скасовано, справу № 520/6922/2020 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами першої та апеляційної інстанції не надано оцінки доводам позивача щодо порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки, а суди повинні надавати правову оцінку таким підставам (доводам) в першу чергу, у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень (податкових повідомлень - рішень), прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 р. та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засідання представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» зареєстровано як юридична особа, основним видом діяльності якої є за КВЕД 24.42 виробництво алюмінію та іншими видами діяльності є 24.44 виробництво міді, 46.77 оптова торгівля відходами та брухтом, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 38.32 відновлення відсортованих відходів.

На підставі наказу Головно управління ДПС у Харківській області (далі ГУ ДПС у Харківській області) від 17.02.2020 р. № 907 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ», контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з ТОВ «ДЕКСІЯ ГРУП» за квітень 2019 року та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт перевірки від 28.02.2020 р. № 579/20-40-05-11-10/25611992, висновками якого встановлено порушення ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит в квітні 2019 року на суму ПДВ 1650000 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в квітні 2019 року на суму ПДВ 546610 грн. та до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в квітні 2019 року на суму ПДВ 1103390 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, 17.03.2020 р. ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» подано заперечення на акт перевірки.

Листом від 27.03.2020 р. № 12109/10/20-40-05-11-16 Головне управління ДПС у Харківській області повідомило ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» про залишення висновків акта перевірки без змін.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки контролюючим органом 31.03.2020 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 00000580511, яким визначено ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 819915 грн. (за податковим зобов`язанням в сумі 546610 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 273305 грн.) та № 00000590511, яким визначено у ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (за квітень 2019 року) на суму 1103390 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтовані та винесені на підставі вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Судовим розглядом встановлено, що до відповідача від Управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Харківській області надійшла доповідна записка № 212/20-40-05-11-18 від 07.02.2929 р., про призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» , у зв`язку з ненаданням товариством протягом 15 робочих днів з дня отримання у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит Головного управління ДПС у Полтавській області.

Наказом Головного управління ДПС у Полтавській області № 907 від 17.02.2020 р., на підставі п.п. 20..1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, у зв`язку з ненаданням ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» протягом 15 робочих днів з дня отримання у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит Головного управління ДПС у Полтавській області № 11540/10/20-40-05-11-16 від 29.11.2019 р. за фактами, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 р., поданої платником податків щодо господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ «ДЕКСІЯ-ГРУП» за квітень 2019 року, та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, призначено проведення документальної позапланової перевірки позивача.

18.02.2020 р. фахівцями контролюючого органу при виході за місцем реєстрації підприємства, а саме: м. Харків, вул. Залютинська буд. 6, встановлено відсутність директора ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» ОСОБА_1 .

Підприємству ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» за податковою адресою платника податків направлено поштою з повідомленням про вручення запит з детальним переліком необхідних копій документів.

У зв`язку з ненаданням ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» (код за ЄДРПОУ 38879155) протягом 15 робочих днів з дня отримання, у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит ГУ ДПС Харківської області прийнято рішення про проведення позапланової документальної виїзної перевірки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що направлення запиту та витребування письмових пояснень іпервинних документів здійснюєтьсяконтролюючим органом з метою усунення припущення і необхідністю встановлення наявності/відсутності податкового порушення.

Як вбачається з акту перевірки директору ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» ОСОБА_1 19.02.2020 р. о 09.20 год. вручено запит про підготовку та надання документів для перевірки взаємовідносин з ТОВ «ДЕКСІЯ ГРУП» (код за ЄДРПОУ 42523380) за квітень 2019 року, а також даних щодо використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг) у термін до 11:00 години 19.02.2020 р. за місцем розташування ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ», проте, документи до перевірки не надані, про що складено відповідний акт від 19.02.2020 р. № 1017/20-40-05-11-10/25611992. Документи до перевірки надані 20.02.2020 р.

Судовим розглядом встановлено, що перевірка проведена у присутності директора ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ», що підтверджується актом перевірки від 28.02.2020 р. № 579/20-40-05-11-10/25611992 та не заперечується учасниками справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що у вищевказаному наказі на перевірку наявні посилання на фактичні обставини (підстави) призначення перевірки та відповідні норми права та контролюючий орган при призначенні та проведенні перевірки діяв на підставі та у спосіб передбачений вимогами чинного законодавства.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що підставами для скасування рішень (податкових повідомлень - рішень) є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами проведеної перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки рішень (податкових повідомлень - рішень).

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 р. у справі № 816/228/17.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні докази порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо процедури призначення та проведення перевірки, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання протиправними та скасування прийнятих за наслідками такої перевірки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апелянта про застосування до спірних правовідносин висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 р. у справі № 500/1429/22, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки зазначена постанова прийнята Верховним Судом щодо інших правовідносин, так як в ній висловлена правова позиція щодо проведення фактичної перевірки з питань наявності ліцензій на право виробництва, зберігання, здійснення оптової та роздрібної торгівлі пальним, реєстрації акцизних складів, обладнання та реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, дотримання встановлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюються вимогамиПодаткового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»,Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР.

Щодо перевірки підстав позову про наявність порушень законодавства по суті встановлених порушень під час проведення перевірки суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Абзацом 1 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені тер міни, скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в подальшому Закон № 996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно із ст. 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно із п. 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судовим розглядом встановлено, що 01.04.2019 р. між ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» та ТОВ «ДЕКСІЯ ГРУП» укладено договір поставки № 01042019, предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення, а саме: алюмінієвий сплав АК12ПЧ згідно ГОСТ 1583-93.

На підтвердження вищевказаної господарської операції позивачем складені податкові накладні та надані квитанції про їх реєстрацію, а саме: : від 16.04.2019 р. № 6 на суму 1650000 грн., від 17.04.2019 р. № 7 на суму 1650000 грн., від 19.04.2019 р. № 8 на суму 1650000 грн., від 22.04.2019 р. № 9 на суму 1650000 грн., від 24.04.2019 р.№ 10 на суму 1650000 грн., від 25.04.2019 р. № 11 на суму 1650000 грн. та видаткові накладні від 16.04.2019 року № 16/04-1 на суму 1650000 грн., від 17.04.2019 р. № 17/04-1 на суму 1650000 грн., від 19.04.2019 р. № 19/04-1 на суму 1650000 грн., від 22.04.2019 р. № 22/04-1 на суму 1650000 грн., від 24.04.2019 р. № 24/04-1 на суму 1650000 грн., від 25.04.2019 р. № 25/04-1 на суму 1650000 грн.

Крім того, позивачем надано сертифікати якості товару, надані контаргентом постачальником для позивача з поставкою товару від 16.04.2019 р. № 160419, від 17.04.2019 р. № 170419, від 19.04.2019 р. № 190419, від 22.04.2019 р. № 220419, від 24.04.2019 р. № 240419, від 25.04.2019 р. № 250419.

На підтвердження факту переміщення (перевезення) товару, позивачем надано товарно-транспортні накладні: № Р16/04-1 від 16.04.2019 р., № Р17/04-1 від 17.04.2019 р., № Р19/04-1 від 19.04.2019 р., № Р22/04-1 від 22.04.2019 р., № Р24/04-1 від 24.04.2019 р., №Р25/04-1 від 25.04.2019 р. та акти виконаних робіт та рахунки за послуги перевезення де перевізник ФО-П ОСОБА_2 , акт та рахунок від 17.04.2019 р. на суму 6000 грн., акт та рахунок від 18.04.2019 р. на суму 6000 грн., акт та рахунок від 20.04.2019 р. на суму 6000 грн., акт та рахунок від 23.04.2019 р. року на суму 6000 грн., акт та рахунок від 25.04.2019 р. на суму 6000 грн., акт та рахунок від 26.04.2019 р. на суму 6000 грн., платіжними дорученнями на оплату послуг перевезення товару.

Придбаний товар використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме використано у виробництві марочних алюмінієвих сплавів, на підтвердження чого були надані до суду: попередні калькуляції вартості виробництва продукції за квітень-травень 2019 року, накладні вимоги на відпуск (вихід готової продукції) матеріалів за квітень-травень 2019 року, звіт начальника виробництва про виробництво продукції за квітень-травень 2019 року, остаточна калькуляція вартості виробництва продукції за квітень-травень 2019 року, паспорти плавок сировини та вихід готової продукції за квітень-травень 2019 року, сертифікати якості на готову продукцію за квітень-червень 2019 року.

На підтвердження подальшої реалізації вже готової продукції, позивачем надано наступні документи: договори на поставку алюмінієвого сплаву між позивачем (як постачальником) та наступними покупцями: ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» договір № 089ЛС-02/652 від 27.03.2017 р., ПРАТ «ММК ім.Ілліча» договір № 1296 від 11.06.2016 р., ТОВ «АВТОПРИВОД» договір № 01022018 від 01.02.2018 р., ТОВ «ТОГОВИЙ ДІМ «БІОЛ» договір № 02022018 від 02.02.2018 р., видаткові накладні на продаж готової продукції, акти, податкові накладні на продаж готової продукції, платіжні доручення на оплату поставленого товару, товарно-транспортні накладні на продаж готової продукції, акти виконаних робіт та рахунки за надання послуг перевезень товару, договори на перевезення та її організацію вантажу: ТОВ «Трейдзон» договір № 25042018 від 25.04.2018 р. , ТОВ «Р.К. Груп» договір № 01-1511-к від 07.09.2015 р., ФО-П ОСОБА_3 договір № 5 від 01.04.2017 р., декларація з ПДВ з квитанцією № 2 за квітень 2019 року в яких зазначено як постачальників сировини так і покупців вже готової продукції.

Судовим розглядом встановлено, що від Головного управління ДПС у Сумській області до Головного управління ДПС у Харківській області надійшла податкова інформація щодо ТОВ «ДЕКСІЯ ГРУП» за звітний період декларування ПДВ лютий-червень 2019 року, якою, за поданої до органів ДПС податкової звітності, ЄРПН, Єдиного державного реєстру судових рішень та отриманих податкових інформацій, якими встановлена неможливість провадження реальної господарської діяльності і здійснення операції з придбання та, як наслідок, постачання на адресу ТОВ «ПРОММЕТСПЛАВ» товару (алюмінієвий сплав АК12ПЧ).

Згідно із аналізом відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «ДЕКСІЯ ГРУП» є код КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Проведеним аналізом ЄРПН встановлено, що товар (алюмінієвий сплав АК12ПЧ) реалізований на адресу позивача ТОВ «ДЕКСІЯ ГРУП» було придбано в квітні 2019 року у ТОВ «МАКСІМУС ВЕЛД», яке придбало вказаний товар у ТОВ «ФІРМА ПРОМ-КОНСАЛТ».

Крім того, товар (алюмінієвий сплав АК12ПЧ 51,27 т) ТОВ «МАКСІМУМ ВЕЛД» реалізовано на адресу ТОВ «ДЕКСІЯ ГРУП» за ціною аналогічною ціні придбання у ТОВ «ФІРМА ПРОМ-КОНСАЛТ» без націнки, що не відповідає меті отримання прибутку.

Позивачем надано 6 сертифікатів якості на кожну поставку алюмінієвого сплаву АК12ПЧ від ТОВ «ДЕКСІЯ ГРУП», які видані ТОВ «МАКСІМУС ВЕЛД» на зазначений товар.

Проте, ТОВ «МАКСІМУС ВЕЛД» не могло виписати сертифікати якості, адже цей документ видається саме виробником продукції на підтвердження її якості, та, як було вже зазначено, останнє придбало алюмінієвий сплав у ТОВ «ФІРМА ПРОМ-КОНСАЛТ», який теж не є виробником та імпортером товару, за відсутністю у нього робітників, основних засобів чи інших можливостей для виробництва алюмінієвого сплаву. Крім того, ТОВ «ФІРМА ПРОМ-КОНСАЛТ», відповідно до бази ЄРПН, не придбавало вказаний товар з моменту реєстрації, не є його виробником чи імпортером, а також у нього відсутній вид діяльності, що відповідає реалізованому на адресу ТОВ «МАКСІМУС ВЕЛД».

Згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, генеральною прокуратурою України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке 17.03.2017 р. внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017111200000142 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, яким встановлено, що в період з 2016 року по теперішній час групою осіб, діючою за попередньою змовою між собою, створено та придбано ряд суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у проведенні фінансово-господарських операцій по переведенню безготівкових коштів у готівку, зокрема ТОВ «ФІРМА ПРОМ-КОНСАЛТ».

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому,наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики. Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні може ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об`єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званийобривланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 05.05.2023 р. у справі № 1340/5998/18.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів, що він діяв з належною обачністю при виборі контрагента та розумними заходами пересвідчився у достовірності первинних документів, на підставі яких сформував показники свого бухгалтерського та податкового обліку, оскільки вид діяльності ТОВ «ДЕКСІЯ ГРУП» не має жодного відношення до виробництва та/або купівлею/продажем алюмінієвого сплаву, що ставить під сумнів реальність здійснення досліджуваних господарських операцій.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Верховного Суду від 28.12.2022 р. у справі № 520/1284/19.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтовані, у зв`язку з чим не підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно дост. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, арішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержаннямнорм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.243, 308, 316, 322, 325,326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 р. по справі № 520/6922/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 01.02.2024 року