Постанова

від 02.02.2024 по справі 440/14966/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 р. Справа № 440/14966/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/14966/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся досуду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати капітану поліції ОСОБА_1 , інспектору - черговому чергової частини ізолятора тимчасового тримання № 2 Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в повному розмірі грошового забезпечення, а саме: виплати, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100000,00 грн за період з 01 по 31 січня 2023 року та з 01 по 17 лютого 2023 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 виплату у розмірі 100000,00 грн, передбачену постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в повному розмірі за період з 01 по 31 січня 2023 року та з 01 по 17 лютого 2023 року, без урахування податків і зборів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 позов залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали суду, позивач 25.10.2023 подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що 17.02.2023 повернувся з відрядження в ГУ НП в Херсонській області на постійне місце дислокації особового складу ГУ НП у Полтавській області та вважав, що одразу після повернення відповідач проведе нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за спірний період.

Крім того, просив суд першої інстанції врахувати, що він проходить службу в органах правопорядку, діяльність яких спрямовується на підтримання законності та порядку й обороноздатності держави, є учасником бойових дій та в період за який ГУНП у Полтавській області не проведено нарахування та не здійснено відповідні виплати, приймав безпосередню участь у бойових діях, що підтверджується набуттям ним права на отримання додаткової винагороди.

Вказані обставини свідчать, що у період виконання свого конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини він мав об`єктивні перешкоди для своєчасного звернення до суду щодо невиплати відповідачем додаткової винагороди.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 позовну заяву повернуто позивачу.

Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява представником позивача від 25.10.2023 не усуває недоліків, визначених ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху, - доказів поважності причин його пропуску (на необхідність подання яких вказано в ухвалі від 11 жовтня 2023 року) суду не надано.

Отже, вважав, що позивачем у визначений судом строк та спосіб вимоги ухвали суду від 11 жовтня 2023 року про залишення позовної заяви без руху не виконано, недоліки позовної заяви в повному обсязі не усунуто. На підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, судом першої інстанції позов повернуто.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суду взагалі не надано жодної правової оцінки поданій представником позивача заяві про поновлення строку на звернення із адміністративним позовом із доказами поважності причин пропуску зазначених строків, що в свою чергу ще раз підтверджує формальний підхід до винесення даної ухвали.

Окрім того, просить звернути увагу, що при винесенні ухвали Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/14966/23, судом порушено норми процесуального права, а саме ч. 6 ст. 121 КАС України, якою визначено, що:

- про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Зазначає, що судом першої інстанції проявлено надмірний формалізм у підході до розгляду цієї справи та відверте зневажливе ставлення до особи позивача, оскільки суд невірно встановив фактичні обставини справи, не повно дослідив обставини, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду з цим позовом.

Вказує, що строк звернення до суду з цим позовом пропущено з поважних підстав, оскільки ним вживались заходи досудового врегулювання спору, у зв`язку з чим були законні очікування щодо поновлення відповідачем нарахування та виплати йому додаткової винагороди.

Так, 04.07.2023 ГУ НП в Полтавській області надано відповідь на адвокатський запит, отриману позивачем лише 14.07.2023, до якої додано серед іншого копію розрахунку винагороди за час безпосередньої участі в бойових діях та заходах, проходження поліцейськими ГУ НП в Полтавській області зведеного загону ГУ НП в Полтавській області з 10.12.2022 по 17.02.2023 за формою, встановленою наказом МВС України № 775 від 28.11.2022 року.

Виключно після отримання такого розрахунку позивачем встановлено та документально підтверджено виплату ГУ НП в Полтавській області додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн., а не 100 000 грн., згідно постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року. Тобто саме в цей момент - 14.07.2023 позивачем встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача.

Крім того звертає увагу, що у період виконання свого конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини він мав об`єктивні перешкоди для своєчасного звернення до адміністративного суду щодо невиплати відповідачем додаткової винагороди.

ГУ НП в Полтавській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З наведених положень ст. 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).

Разом із тим, такі правовідносини регулюються ст. 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі № 460/17052/21, від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 року у справі № 380/15245/22.

Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).

З огляду на викладене строк звернення до суду продовжений законом, а саме, пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Саме такі висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 380/14039/22.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ГУ НП в Полтавській області проведено нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за січень 2023 р. - у лютому 2023 р., за лютий 2023 р. - у березні 2023 р.

Отже, про порушене право, а саме про виплату грошового забезпечення у меншому розмірі позивач дізнався в момент проведення таких виплат - у лютому, березні 2023 р. та саме з цього часу слід відліковувати строк звернення до суду.

Отримання позивачем листа від 14.07.2023 у відповідь на адвокатський запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Водночас, станом на лютий, березень 2023 р. на території України діяв карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який закінчився 30.06.2023.

Тобто, в період січня-лютого 2023 до 30.06.2023 в Україні діяв карантин , під час дії якого строки звернення до суду були продовжені, а тому строк звернення до суду з цим позовом, визначений ст. 233 КЗпП починає відліковуватись з 01.07.2023 (наступний день після закінчення карантину) та закінчився 02.10.2023.

Натомість, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення грошового забезпечення 06.10.2023, тобто з пропуском трьохмісячного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, що правильно враховано судом першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 11.10.2023.

Отже, в ухвалі від 11.10.2023 про залишення позовної заяви без руху Полтавський окружний адміністративний суд дійшов правильних висновків.

Проте, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в ухвалі про повернення позовної заяви від 02.11.2023 вказано лише про те, що подана заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не усуває недоліків, визначених ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху, - доказів поважності причин його пропуску (на необхідність подання яких вказано в ухвалі від 11 жовтня 2023 року) суду не надано.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Всупереч вимогам наведеної норми, судом першої інстанції не надано оцінки жодному з доводів викладених у заяві про поновлення строку звернення до суду від 25.10.2023, а тому твердження Полтавського окружного адміністративного суду про те, що подана заява про поновлення строку звернення до суду не усуває недоліків є передчасним.

Крім того, в контексті спірних правовідносин колегія суддів вважає слушною зазначити, що позивач проходить службу в органах правопорядку, діяльність яких спрямовується на підтримання законності та порядку й оборонності держави, а також є учасником бойових дій.

Задовольняючи касаційну скаргу у справі № 500/1912/22 суд касаційної інстанції виходив саме з того (п. 50), що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставини, що позивач є учасником бойових дій та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Саме ці обставини, на думку суду касаційної інстанції могли свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі Bellet v. France Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову, у зв`язку з чим ухвала суду на підставі ст. 320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 317, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 по справі № 440/14966/23 - скасувати

Адміністративну справу № 440/14966/23 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко