Постанова

від 31.01.2024 по справі 300/1790/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/1790/23 пров. № А/857/20453/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого суддіМатковської З.М.

суддів-Довгої О.І.; Кузьмича С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі №300/1790/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про скасування наказів про призначення службового розслідування та про результати службового розслідування (головуючий суддя першої інстанції Григорук О.Б., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту- 28.09.2023),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить: скасувати наказ про призначення службового розслідування від 13.06.2022 №2174-АД та про результати службового розслідування від 21.09.2022 №752-ОД.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2022 №2174-АД було призначено службове розслідування. Позивач вважає даний наказ відповідача таким, що виданий незаконно та необґрунтовано. Зазначає, що незаконність та необґрунтованість даного наказу полягає в тому, що такий наказ виданий не уповноваженою особою, оскільки матеріалами службового розслідування підтверджується та обставина, що позивач перебував у Військовій частині НОМЕР_1 у відрядженні, і таке службове розслідування, в разі необхідності його проведення, мав вчиняти Івано-Франківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в особі його службових осіб, де позивач дійсно проходив військову службу та перебував на посаді. Водночас зазначено, що командир Військової частини НОМЕР_1 видав наказ від 21.09.2022 №752-ОД «Про результати службового розслідування...». Крім цього, матеріалами службового розслідування підтверджується та обставина, що таке розслідування відбувалося в порушення наказу Міністра оборони України від 21.11.2017 №608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України». Зазначено, що позивач був позбавлений права надавати будь-які пояснення під час проведення службового розслідування, оскільки ні командир, ні уповноважена особа військової частини не повідомляли позивача про проведення службового розслідування.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що позивач не був зарахований в списки особового складу відповідача і службове розслідування проводилося в порушення наказу Міністра оборони України за №608 від 21 листопада 2017р. «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України». Зокрема, п. 12 вказаного наказу передбачено, розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Тож особа яка проводила відносно нього службове розслідування не була його безпосереднім начальником. При проведені службового розслідування його не було повідомлено про таке і тим більше його не проінформували про наявні в нього права. Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно наказу начальника Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 26.02.2022 №37 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця відділення 3 взводу роти охорони першого відділу Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до розпорядження Військової частини НОМЕР_2 (Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») від 10.05.2022 №501/316дск зведені підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 належало відрядити у розпорядження Військової частини НОМЕР_1 для виконання завдань за призначенням.

На виконання зазначеного розпорядження, наказом начальника Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10.05.2022 №122 солдата ОСОБА_1 , стрільця відділення 3 взводу роти охорони першого відділу Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відряджено у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 з 11.05.2022 для виконання службових (бойових) завдань.

Згідно наказу Військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2022 №123 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника механізованого відділення механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2022 №128 солдата ОСОБА_1 залучено до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганських областях. У період із 14 травня 2022 року до початку червня 2022 року солдат ОСОБА_1 виконував завдання за призначенням на території Донецької та Луганської областей у складі 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 .

Вказані обставини встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у справі №300/4060/22, яке набрало законної сили.

Згідно з оскаржуваним наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2022 №2174-АД «Про призначення службового розслідування для з`ясування причин і умов відмови виконання наказу військовослужбовцями, відрядженими до Військової частини НОМЕР_1 » 13 червня 2022 року на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 надійшла доповідь командира 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 вхідний №4661кп, в якій підполковник ОСОБА_2 повідомляє про відмову виконати наказ на зайняття позицій в районі населеного пункту Золоте-4, Луганської області близько 16 год. 00 хв. 10.06.2022 року військовослужбовцями відрядженими до Військової частини НОМЕР_1 , у тому числі - стрільцем відділення охорони взводу охорони роти охорони першого відділу Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки допущеним до тимчасового виконання обов`язків за посадою стрілець - помічник гранатометника механізованого відділення механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 . З метою з`ясування причин і умов правопорушення та встановлення вини посадових осіб наказано: для з`ясування причин і умов відмови виконання наказу військовослужбовцями відрядженими до Військової частини НОМЕР_1 призначити службове розслідування проведення якого доручити начальнику електротехнічної служби служб сил підтримки Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до оскаржуваного наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2022 №752-ОД «Про результати службового розслідування для з`ясування причин і умов відмови виконання наказу військовослужбовцями відрядженими до військової частини НОМЕР_1 »: службове розслідування для з`ясування причин і умов відмови виконання наказу військовослужбовцями відрядженими до Військової частини НОМЕР_1 вважати завершеним (пункт 1); серед інших, солдата ОСОБА_1 вважати таким, що проявив непокору в умовах воєнного стану 10.06.2022 (пункт 2);

Командиру 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 копію матеріалів службового розслідування направити відповідно, серед інших, до Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для прийняття правового рішення відносно дій військовослужбовців Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відряджених до Військової частини НОМЕР_1 , у тому числі позивача (пункт 7).

Наказом начальника Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 07.10.2022 №272 солдата ОСОБА_1 , стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони першого відділу Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області, призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 06.10.2022 №229 в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 07 жовтня 2022 року справи і посаду здав та вибув до нового місця служби у В/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . 07 жовтня 2022 року позивача виключено із списків особового складу роти охорони першого відділу Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та всіх видів забезпечення. Підстава: витяг з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 06.10.2022 №229, припис солдату ОСОБА_3 (вих. №8/2368 від 07.10.2022).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прямим командиром позивача, відрядженого у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , у період службового розслідування згідно оскаржуваних наказів був командир Військової частини НОМЕР_1 . Позивача наказом командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 06.10.2022 №229 було призначено в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 та згідно з наказом начальника Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 07.10.2022 №272 позивача вважати таким, що 07 жовтня 2022 року справи і посаду здав та вибув до нового місця служби у Військову частину НОМЕР_1 , не спростовує того, що прямим начальником позивача, відрядженого у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , у період службового розслідування згідно оскаржуваних наказів був командир Військової частини НОМЕР_1 . З огляду на вищенаведене, оскаржувані накази про призначення службового розслідування від 13.06.2022 №2174-АД та про результати службового розслідування від 21.09.2022 №752-ОД видані командиром, повноважним накладати на позивача дисциплінарні стягнення за даний період - командиром Військової частини НОМЕР_1 .

Відтак, є безпідставними аргументи позивача про те, що накази про призначення службового розслідування від 13.06.2022 №2174-АД та про результати службового розслідування від 21.09.2022 №752-ОД видані неуповноваженою особою, оскільки оскаржувані накази видані командиром, повноважним накладати на позивача дисциплінарні стягнення за даний період - командиром Військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено протиправності наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про призначення службового розслідування від 13.06.2022 №2174-АД, тому відсутні підстави для скасування наказу про призначення службового розслідування від 13.06.2022 №2174-АД.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи положення статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі також - Закон №2232-XII).

Так, статтею 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Нормами статті 24 цього Закону №2232 передбачено, що початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положеннями п. 5, 6 Положення № 1115/2009 встановлено, що громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України.

Згідно Вступної частини Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, Цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

За положенням ст.5, 6, 8 Загальних положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

За змістом ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (п.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил).

Нормами статті 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил визначено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Згідно ст.26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України.

За змістом статтей 1, 2 Дисциплінарного статут ЗСУ визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Відповідно статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Згідно ст.6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності.

Згідно наказу начальника Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 26.02.2022 №37 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця відділення 3 взводу роти охорони першого відділу Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до розпорядження Військової частини НОМЕР_2 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") від 10.05.2022 №501/316дск зведені підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 належало відрядити у розпорядження Військової частини НОМЕР_1 для виконання завдань за призначенням.

На виконання зазначеного розпорядження, наказом начальника Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10.05.2022 №122 солдата ОСОБА_1 , стрільця відділення 3 взводу роти охорони першого відділу Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відряджено у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 з 11.05.2022 для виконання службових (бойових) завдань.

Згідно наказу Військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2022 №123 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника механізованого відділення механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2022 №128 солдата ОСОБА_1 залучено до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганських областях. У період із 14 травня 2022 року до початку червня 2022 року солдат ОСОБА_1 виконував завдання за призначенням та території Донецької та Луганської областей у складі 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 .

Наведені обставини встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у справі №300/4060/22, яке набрало законної сили.

Отже вірним є висновок суду першої інстанції, що прямим командиром позивача, відрядженого у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , у період службового розслідування згідно оскаржуваних наказів був командир Військової частини НОМЕР_1 .

Враховуючи вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статті 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, повноваження накладати дисциплінарні стягнення на позивача за даний період мав тільки прямий командир - командир Військової частини НОМЕР_1 .

Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до оскаржуваного наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2022 №752-ОД «Про результати службового розслідування для з`ясування причин і умов відмови виконання наказу військовослужбовцями відрядженими до військової частини НОМЕР_1 »: службове розслідування для з`ясування причин і умов відмови виконання наказу військовослужбовцями відрядженими до Військової частини НОМЕР_1 вважати завершеним (пункт 1); серед інших, солдата ОСОБА_1 вважати таким, що проявив непокору в умовах воєнного стану 10.06.2022 (пункт 2);

Положеннями ст.45 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Командиру 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 копію матеріалів службового розслідування направити відповідно, серед інших, до Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для прийняття правового рішення відносно дій військовослужбовців Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відряджених до Військової частини НОМЕР_1 , у тому числі позивача (пункт 7).

Матеріали службового розслідування були відправлені до Державного бюро розслідувань для встановлення кримінальної відповідальності. Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську зареєстровано кримінальне провадження №42022131610000372, правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч.4 ст.409 Кримінального кодексу України.

Крім цього, Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську зареєстровано кримінальне провадження №62022050020000462, правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч.4 ст.409 Кримінального кодексу України.

Надалі, наказом начальника Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 07.10.2022 №272 солдата ОСОБА_1 , стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони першого відділу Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області, призначеного наказом командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 06.10.2022 №229 в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 07 жовтня 2022 року справи і посаду здав та вибув до нового місця служби у В/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . 07 жовтня 2022 року позивача виключено із списків особового складу роти охорони першого відділу Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та всіх видів забезпечення. Підстава: витяг з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 06.10.2022 №229, припис солдату ОСОБА_3 (вих. №8/2368 від 07.10.2022).

За таких обставин вірним є висновок суду першої інстанції, що оскаржувані накази про призначення службового розслідування від 13.06.2022 №2174-АД та про результати службового розслідування від 21.09.2022 №752-ОД видані командиром, повноважним накладати на позивача дисциплінарні стягнення за даний період - командиром Військової частини НОМЕР_1 . Безпідставними є аргументи позивача про те, що накази про призначення службового розслідування від 13.06.2022 №2174-АД та про результати службового розслідування від 21.09.2022 №752-ОД видані неуповноваженою особою, оскільки оскаржувані накази видані командиром, повноважним накладати на позивача дисциплінарні стягнення за даний період - командиром Військової частини НОМЕР_1 .

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов`язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).

Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Положеннями абзацу 1 пункту 1 Розділу III Порядку передбачено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

За змістом пункту 3 розділу ІV Порядку передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Нормами пунктів 1-4 розділу V Порядку встановлено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (пункти 1, 2 розділу VI Порядку).

Протиправність оскаржуваного наказу про результати службового розслідування від 21.09.2022 №752-ОД позивач мотивує виключно тим, що позивач був позбавлений права надавати будь-які пояснення під час проведення службового розслідування, оскільки ні командир, ні уповноважена особа військової частини не повідомляли позивача про проведення службового розслідування. При цьому, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги не наводить жодних доводів та заперечень щодо обставин та фактів, встановлених за результатами службового розслідування.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивач в період з 13 по 20 червня 2022 року залишив зону виконання обов`язків військової служби у Донецькій та Луганській областях та вибув до Івано-Франківської області, що ускладнило отримання пояснення про перебіг подій та вчинення правопорушення. Тобто, позивач самостійно створив умови, які перешкоджали отриманню відповідних пояснень.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що надання пояснень військовослужбовцем є лише одним з джерел отримання інформації, необхідної для встановлення обставин в межах службового розслідування, однак відсутність таких не перешкоджає проведенню службового розслідування та, за умови дотримання вимог щодо всебічності, повноти, своєчасності та об`єктивності проведення службового розслідування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308. 311. 315. 316. 321.328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі №300/1790/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. І. Довга С. М. Кузьмич