Постанова

від 01.02.2024 по справі 420/15550/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 420/15550/21

провадження № К/990/24473/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.

секретар судового засідання - Романова А.В.

за участі представників учасників справи:

від ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - Нан Д.М.

від Приватного підприємства "ТУР-ЕЛЬ" - Аваєва Н.В.

від Управління Державної інспекції архітектури та містобудування в Одеській області - Фалько М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу

за касаційною скаргою Приватного підприємства "ТУР-ЕЛЬ"

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року (суддя Кравченко М.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року (головуючий суддя Вербицька Н.В., судді Джабурія О.В., Кравченко К.В.)

у справі №420/15550/21

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної інспекції архітектури та містобудування в Одеській області,

за участю третьої особи - ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування наказу.

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третьої особи - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), у якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 31 серпня 2018 року №35 "Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1)".

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року позов задоволено.

3. Приватне підприємство "ТУР-ЕЛЬ", яке не було учасником справи у суді першої інстанції, звернулося до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення.

4. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2022 року відповідача замінено на правонаступника - Державну інспекцію архітектури та містобудування України в особі управління ДІАМ в Одеській області

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТУР-ЕЛЬ" залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року залишено без змін.

6. Не погодившись з такими судовими рішеннями, Приватне підприємство "ТУР-ЕЛЬ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, справу направити на новий розгляд.

7. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить суд залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 08 червня 2018 року Приватне підприємство «Перлина» подало через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві декларацію про готовність до експлуатації об`єкту - готельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з зазначеного під літерою «А» - готельного комплексу, загальною площею - 310,7 кв. м, споруд під № 1-5, розташованих на земельній ділянці площею 0,0300 га, кадастровий номер земельної ділянки 5120887700:05:002:0023, яка була зареєстрована Департаментом ДАБІ в Одеській області за № ОД 141181591611.

9. На час подання позову власниками зазначеного готельного комплексу є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

10. 31 серпня 2018 року наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області № 35 скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), зареєстрованої 08 червня 2018 року за № ОД 141181591611 з будівництва готельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5120887700:05:002:0023).

11. ОСОБА_1 не погодилася з вказаним рішенням і оскаржила його до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності законних підстав для скасування реєстрації декларації про готовність об`єкту до експлуатації від 08 червня 2018 року за № ОД 141181591611. Також судом зазначено, що зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість її скасування після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості. При цьому суд виходив із своєчасності звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду.

13. Суд апеляційної інстанції розглянув і відхилив доводи Приватного підприємства "ТУР-ЕЛЬ" про те, що ОСОБА_1 порушила шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, мотивуючи це тим, що обставини, викладені ОСОБА_1 у позові, а саме про ознайомлення її представника - адвоката Нана Д.М. з матеріалами цивільної справи № 495/4395/19 лише 28 квітня 2021 року, та неможливістю раніше цього часу бути обізнаною про наявність наказу ДАБІ в Одеській області від 31 травня 2020 року № 35, є поважними причинами для поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами, що розглядаються у цій справі. Відтак, звернення ОСОБА_1 з позовною заявою щодо оскарження зазначеного наказу 26 серпня 2021 року здійснено у межах строків, визначених частиною 2 статті 122 КАС України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

14. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про порушення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом, стверджує, що ОСОБА_1 була обізнана про наявність оскаржуваного наказу ще у 2019 році, що виключає зазначені позивачем підстави для поновлення строку на оскарження. При цьому судом першої інстанції ухвалою від 01 вересня 2021 року було залишено позовну заяву без руху для надання доказів поважності причин пропуску строку звернення, але 17 вересня 2021 року без будь-яких обґрунтувань відкрито провадження у цій справі. Отже, суд розглянув справу по суті, не вирішивши питання про поновлення строків звернення та наявності для цього поважних причин. Суд апеляційної інстанції у встановленому порядку не розглянув клопотання про витребування справи №495/4395/19, не надав належну оцінку тому, що Приватне підприємство «ТУР-ЕЛЬ» надало суду наявні у нього копії документів, якими підтверджується подання ОСОБА_1 у справі №495/4395/19 клопотань, заяв особисто через канцелярію суду, участь іншого представника, який ознайомився з матеріалами справи та надсилання позовної заяви з документами, серед яких був оскаржуваний наказ.

15. Приватне підприємство «ТУР-ЕЛЬ» в уточненій касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості та права оскарження індивідуального акта - акта (рішення) суб`єкта владних повноважень (наказу, яким було скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта), особою, яка не визначена в акті (не подавала декларації, яка була скасована) та не є одноособовим власником майна, щодо якого подана декларація про готовність об`єкта.

16. Окрім того, заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, від 03 грудня 2019 року у справі №904/10956/16 та Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 та наголошує на неправильному застосуванні статей 48, 52 КАС України щодо можливості на стадії апеляційного провадження виключно за ініціативою суду здійснити заміну відповідача після ухвалення рішення судом першої інстанції, без згоди позивача, за умови, що на стадії розгляду справи в Одеському окружному адміністративному суді, юридичну особу відповідача було ліквідовано.

17. На думку скаржника, суди не досліджували підстави винесення наказу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в області щодо скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), а також дійшли помилкового і необґрунтованого висновку, що за наявності зареєстрованого права власності на новозбудований об`єкт будівництва, скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта не тягне за собою настання будь-яких реальних правових наслідків, оскільки скасовується підстава виникнення права, що тягне за собою можливість скасування його державної реєстрації.

18. У відзиві на касаційну скаргу позивач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає про те, що ОСОБА_1 не брала участі у розгляді цивільної справи №495/4395/19, та про її наявність їй стало відомо після укладання договору про надання правової допомоги з АБ «ЛАН» 18 травня 2021 року. Доводи Приватного підприємства «ТУР-ЕЛЬ», про те, що про оскаржений наказ ОСОБА_1 було відомо ще з 2019 року під час слухання Білгород-Дністровським міськрайонним судом справи № 495/4395/19 та підготовки процесуальних документів не доведено належними та допустимим доказами. Також, отримання ОСОБА_1 копії позовної заяви із додатками не підтверджується жодним документом. Навпаки, представником позивача, адвокатом Шараг О.В., в суді апеляційної інстанції повідомлено, що ОСОБА_1 не отримувала кореспонденції від Білгород-Дністровського міськрайонного суду та вона поверталася до суду без вручення. У матеріали цивільної справи підшиті розкриті конверти із вкладенням.

Крім того, за даними з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що перше підготовче судове засідання у справі № 495/4395/19 було призначено лише на 07 квітня 2020 року та жодного судового засідання за участю сторін не відбулось. 10 серпня 2020 року підготовче судове засідання закрито також без участі сторін.

Клопотання про відкладення судових засідань у справі № 495/4395/19 подавалися з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом СОVID-19. Отже, ОСОБА_1 зазначала причину відкладення справи, яка виключала можливість як її особистої участі у судовому засіданні, так і особистого ознайомлення з матеріалами справи.

19. Позивач вважає, що оскаржуваний наказ впливає на права ОСОБА_1 як співвласниці нерухомого майна, оскільки скасування декларацій та виключення відомостей про них з державного реєстру може бути підставою для оспорювання правомірності реєстрації права власності, що свідчить про те, що оскаржуваним рішенням відповідача порушено права позивача.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

21. Перевірка строку звернення до суду передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті).

22. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Питання строку звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

24. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

25. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно із якою у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

26. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

27. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

28. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

29. За змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

30. Залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та з`ясування причин пропуску цього строку.

31. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

32. Вказаний підхід сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.

33. Зазначені висновки Верховного Суду щодо строку звернення до суду, хоча і стосувалися насамперед соціальних спорів, є застосовними і до обставин цієї справи.

34. У справі, що розглядається, у серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому попросила визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 31 серпня 2018 року № 35 «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків належить до об`єктів з незначними наслідками (CC1)».

35. Тобто ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав із значним пропуском строку на таке звернення.

36. У позовній заяві було зазначено, що під час ознайомлення з матеріалами справи №495/4395/19, представнику ОСОБА_2 стало відомо про наявність вказаного, прийнятого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області. 18 травня 2021 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «НАН» укладено Договір про надання правової допомоги №103/19 з метою надання правової допомоги при розгляді цивільної справи № 495/4395/19. Представник позивача, будучи ознайомленим з матеріалами цивільної справи № 495/4395/19, повідомив ОСОБА_1 про наявність оскаржуваного наказу від 18 травня 2021 року. ОСОБА_1 не брала участі у розгляді цивільної справи № 495/4395/19.

37. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини, викладені ОСОБА_1 у адміністративному позові, а саме про ознайомлення її представника - адвоката Нана Д.М. з матеріалами цивільної справи № 495/4395/19 лише 28 квітня 2021 року, та неможливістю раніше цього часу бути обізнаною про наявність оскарженого наказу, є поважними причинами для поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами, що розглядаються у цій справі.

38. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками і підкреслює, що строк звернення до суду як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони й пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об`єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з позовом.

39. Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі №600/4491/21-а відзначав, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

40. Колегія суддів звертає увагу й на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

41. Вищевказаний підхід до вирішення питання поновлення процесуальних строків покликаний перешкодити зловживанню процесуальними правами, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, а також сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах як одного з елементів принципу верховенства права.

42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

43. У справі, що розглядається, колегією суддів апеляційного адміністративного суду встановлено, що 24 травня 2019 року Приватне підприємство «ТУР-ЕЛЬ» звернулось до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Перлина», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , КП «Білгород-Дністровське БТІ» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення частини об`єкту будівництва та скасування рішення про державну реєстрацію. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне підприємство «Перлина», співзасновниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , побудували на Будацькій косі Білгород-Дністровського району Одеської області готельний комплекс, розташувавши його на орендованій земельній ділянці, площею 0,03 га, кадастровий № 5120887700:05:002:0023, та частково на земельній ділянці, яку орендував позивач (кадастровий № 5120887700:05:002:0015), загальна площа накладення 0,0058 га. У позовній заяві Приватне підприємство «ТУР-ЕЛЬ» посилається на наказ від 31 серпня 2018 року №35, яким скасована реєстрації декларації, поданої Приватним підприємством «Перлина», про готовність об`єкта - готельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до експлуатації, додавши копію цього наказу.

44. 28 травня 2019 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області відкрито загальне провадження у справі за позовною заявою Приватного підприємства «ТУР-ЕЛЬ» за №495/4395/19.

45. Суд апеляційної інстанції керувався тим, що представником позивача в суді апеляційної інстанції повідомлено, що ОСОБА_1 не отримувала кореспонденції від Білгород-Дністровського міськрайонного суду та вона поверталася до суду без вручення. В матеріали цивільної справи підшиті розкриті конверти із вкладенням.

46. При цьому судом апеляційної інстанції аналізувалися клопотання ОСОБА_1 , які подавалися до Білгород-Дністровського міськрайонного суду про відкладення розгляду цивільної справи №495/4395/19, а саме 26 травня 2020 року, 09 червня 2020 року та 17 липня 2020 року.

47. П`ятий апеляційний адміністративний суд вважав, що заявниця зазначала причину відкладення справи (з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19), яка виключала можливість як її особистої участі у судовому засіданні, так і особистого ознайомлення з матеріалами справи.

48. Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, вважає, що не відповідають дійсності відомості про те, що ОСОБА_1 не брала участі у розгляді цивільної справи №495/4395/19, та про її наявність їй стало відомо після укладення договору про надання правової допомоги з АБ «НАН» 18 травня 2021 року, оскільки вказане твердження позовної заяви про незнання про існування цивільної справи спростовується встановленим судом апеляційної інстанції фактом подання до Білгород-Дністровського міськрайонного суду клопотань про відкладення розгляду цивільної справи №495/4395/19.

49. Тобто, ОСОБА_1 (навіть якщо дійсно не отримувала копію позовної заяви у справі №495/4395/19), знаючи про розгляд цивільної справи №495/4395/19, тривалий час не цікавилася предметом і підставами позову у вказаній цивільній справі, не виявляла бажання приймати участь у судових засіданнях (наприклад у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів), не ознайомлювалася з матеріалами справи.

50. Надаючи оцінку причинам, зазначеним позивачем для поновлення пропущеного строку на звернення до суду, Суд вважає, що позивач не довів того, що не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії для звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений процесуальним законом строк.

51. Пасивна поведінка ОСОБА_1 щодо несвоєчасного ознайомлення з матеріалами цивільної справи №495/4395/19 не може бути об`єктивною та непереборною обставиною для поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду.

52. Колегія суддів звертає увагу на таке, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

53. Вказана норма кореспондується зі статтею 171 КАС України, згідно з частиною 13 якої суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

54. Частиною 15 статті 171 КАС України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

55. За приписами пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

56. Враховуючи, що провадження у справі судом було відкрито 17 вересня 2021 року, після чого встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам КАС України та залишено її без руху, наслідком неусунення недоліків є залишення позовної заяви без розгляду, а не її повернення.

57. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

58. Згідно з частиною 1 статті 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 240 цього Кодексу.

59. На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування судових рішень та ухвалення рішення про залишення позовної заяви без розгляду.

60. Отже, доводи касаційної скарги в частині пропуску позивачем строку на звернення до суду знайшли своє підтвердження.

61. З огляду на те, що Суд скасовує судові рішення з процесуальної підстави, доводи касаційної скарги по суті спору не розглядаються.

Керуючись статтями 2, 3, 240, 341, 345, 349, 351, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ТУР-ЕЛЬ" задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року у справі №420/15550/21 скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя В.М. Кравчук