Рішення

від 16.01.2024 по справі 903/795/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2024 року Справа № 903/795/23

за первісним позовом Фізичної особи - підприємця Гущика Андрія Трохимовича, м. Луцьк

до відповідача: Підприємства "ПІК" ("ПОШУК, ІНІЦІАТИВА, КОНТАКТ") ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНВАЛІДІВ "СОЮЗ ОРГАНІЗАЦІЙ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ") , м.Луцьк

про стягнення 356 800,00 грн.

за зустрічним позовом:Підприємства "ПІК" ("ПОШУК, ІНІЦІАТИВА, КОНТАКТ") ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНВАЛІДІВ "СОЮЗ ОРГАНІЗАЦІЙ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ") , м.Луцьк

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Гущика Андрія Трохимовича, м. Луцьк

про стягнення 1 791 590,60 грн.

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.

Предстаники сторін:

від позивача за первісним позовом: Тимофєєва І.В., адвокат

від відповідача за первісним позовом: Антипенков О.О., директор; Жуковський В.В., адвокат

встановив: Фізична особа - підприємець Гущик Андрій Трохимович в позовній заяві від 31.07.2023 просить суд стягнути з Підприємства "ПІК" ("ПОШУК, ІНІЦІАТИВА, КОНТАКТ") ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНВАЛІДІВ "СОЮЗ ОРГАНІЗАЦІЙ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ") 356 800,00 грн. боргу, 5 000,00 витрат на правову допомогу та 5352,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням зобов`язань відповідачем згідно умов договору субпідряду №5 від 28.03.2023 .

Ухвалою суду від 04.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

18.08.2023 на адресу суду від Підприємства "ПІК" надійшов відзив на позовну заяву у якому просить суд у позові відмовити повністю.

07.09.2023 на адресу суду від Підприємства "ПІК" надійшла зустрічна позовна заява, у якій просить суд прийняти зустрічну позовну заяву Підприємства "ПІК" до Фізичної особи - підприємця Гущика Андрія Трохимовича про стягнення збитків, що завдані неналежним виконанням своїх договірних зобов`язань та упущеної вигоди в сумі 1 791 590,60 грн. та судових витрат у справі, а також просить судпоновити строк на подання зустрічного позову у справі №903/795/23 як такий, що був пропущений з поважних причин.

В обґрунтування клопотання позивач за зустрічним позовом зазначає, що у зв`язку з перебуванням директора Підприємства "ПІК" у відрядженні (відповідно до Наказу №15 від 08.08.2023) та фактичну наявність його повноважень на підпис усіх документів, а тому вищезазначені обставини унеможливили своєчасне подання зустрічного позову.

Ухвалою від 28.09.2023 суд постановив перейти до розгляду справи №903/795/23 за правилами загального позовного провадження. Прийнято зустрічний позов Підприємства "ПІК" до Фізичної особи - підприємця Гущика Андрія Трохимовича про стягнення збитків, що завдані неналежним виконанням своїх договірних зобов`язань та упущеної вигоди в сумі 1 791 590,60 грн. до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднати зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі №903/795/23. Підготовче засідання у справі призначити на "24" жовтня 2023 р. на 11:15 год

12.10.2023 на адресу суду від представника Фізичної особи - підприємця Гущика Андрія Трохимовича надійшов відзив на зустрічну позовну заяву в якому позивач просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову Підприємства "ПІК" до ФОП Гущика А.Т. про стягнення збитків в сумі 1 791 590,60 грн. у зв`язку з їх безпідставністю.

17.10.2023 на адресу суду від представника Підприємства "ПІК" надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву в якій зазначає про відсутність у ФОП Гущика А.Т. належним чином оформлених первинних документів , які підтверджують ним здійснення господарської діяльності.

Суд протокольною ухвалою долучає до матеріалів справи відзив ФОП Гущика А.Т. на зустрічну позовну заяву та відповідь Підприємства "ПІК" на відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 24.10.2023 суд закрив підготовче засідання, розгляд справи по суті призначив на 21.11.2023 на 10:30 год.

20.10.2023 на адресу суду від Підприємства "ПІК"надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час, у зв`язку з перебуванням директора підприємства "ПІК" на лікарняному.

Ухвалою суду від 21.11.2023 розгляд справи по суті відкладено на "12" грудня 2023 р. на 11:50 год.

В судових засіданнях 12.12.2023 та 21.12.2023 судом оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 16.01.2024 представник відповідача за первісним позовом заявив клопотання про зупинення провадження у справі та призначити у справі судової будівельно-технічної експертизи щодо договору субпідряду №5 від 28.03.2023.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 16.01.2024 щодо зупинення провадження у справі та призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи надала заперечення, вважає таке клопотання безпідставним та таким, що призводить до затягування розгляду даної справи.

В той же час клопотання відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у справі не містить аргументованих та переконливих мотивів доцільності зупинення провадження у даній справі та призначення у ній судової будівельно-технічної експертизи.

Більш того, призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.

При цьому, не обґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Аналогічна правова позиція щодо зупинення провадження у справі викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №910/5425/18.

Враховуючи вищевикладене, суд протокольною ухвалою від 16.01.2024 у задоволенні клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовив.

Крім того, суд звертає увагу представника відповідача, що розгляд справи відповідно до протокольної ухваи від 24.10.2023 здійснюється по суті.

Представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав повністю та додатково зауважила, що підприємство "ПІК" підтверджує факт виконання робіт ФОП Гущиком А.Т. у своїх поясненнях та у відзиві, а також те, що претензія щодо якості виконання робіт була надіслана ФОП Гущику А.Т. - 17.08.2023, тобто разом з зустрічної позовною заявою.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.2024 надав пояснення, у яких зазначив про відсутність у ФОП Гущика А.Т. належним чином оформлених первинних документів , які підтверджують ним здійснення господарської діяльності.

У судовому засіданні 16.01.2024 представники сторін дали свої пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст .6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

28.03.2023 між Фізичною особою - підприємцем Гущиком Андрієм Трохимовичем (Позивач, Субпідрядник) та Підприємством "ПІК" (ПОШУК, ІНІЦІАТИВА, КОНТАКТ") ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНВАЛІДІВ "СОЮЗ ОРГАНІЗАЦІЙ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ") було укладено договір субпідряду №5 на виконання окремих видів і комплексів робіт, предметом якого є зобов`язання субпідрядника в строк та на умовах, визначених цим договором, виконати роботи, передбачені п.1.2 договору, а підрядник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх в порядку та на умовах визначених даним договором (далі - договір) .

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що субпідрядник виконує роботи щодо проведення ремонтно - будівельних робіт, а саме влаштування системи утеплення пінополістирольними плитами примішення АТ "Рівнегаз", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Будівельників, 6.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони погодили, що вартість робіт по даному договору становить 356 800,00 грн. Договірна ціна є приблизною. Перелік робіт та матеріалів, їх кількість та ціна визначається у Приблизному кошторисі відповідно до Додатку №1.

Пунктом 2.3. договору розрахунки за роботи здійснюються Підрядником перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника.

Прийом-передача виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом приймання-передачі виконаних робіт (п. 5.7 договору).

Пунктом 3.3.6. Договору Сторони погодили, що Підрядник - Підприємство "ПІК" зобов`язаний оплатити виконані Субпідрядником - ФОП Гущиком А.Т. роботи.

Даний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст.610 та 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно зі ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ст.ст.614, 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили..

За приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч.ч.3,4ст.853 ЦК України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Пунктом 5.7 Договору сторони визначили, що підписання Акту приймання - передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між Сторонами.

На виконання умов Договору позивач виконав умови договору на суму 356 800,00 грн., про що 18.05.2023 між ФОП Гущиком А.Т. та Підприємством "ПІК" було підписано Акт наданих послуг №6, щодо Ремонтно - будівельних робіт : "влаштування системи утеплення піноплістирольними плитами приміщення АТ "Рівнегаз", місцезнаходження: м. Рівне, вул. Будівельників, 6" (а.с. 9).

Відповідний Акт №6 від 18.05.2023 підписаний уповноваженими представниками сторін та додатково зазначено, що замовник - Підприємтсво "ПІК" претензій по об`єму, якості та строках виконання робіт не має .

В матеріалах справи відсутні претензії/виклики Підприємства "ПІК" ФОП Гущика А.Т. для складання Дефектного Акту, як це передбачено п.п. 5.5., 6.3. Договору субпідряду №5 від 28.03.2023.

Відповідно до підписаного між сторонами Акту наданих послуг, Підприємство "ПІК" - 18.05.2023 отримало рахунок на оплату №7 від 18.05.2023 на суму 356 800,00 грн. (а.с.10).

Посилання відповідача за первісним позовом про те, що роботи були виконані ним власними силами, у зв`язку з їх неналежним виконанням позивачем судом не приймаються до уваги з огляду на таке.

Долучені відповідачем за первісним позовом до відзиву претензія №82 щодо неналежного виконання зобовязань за Договором субпідряду №5 від 28.03.2023 датована 17.08.2023, Дефектний акт від 19.07.2023, однак направлені позивачу лише 18.08.2023, тобто після підписання сторонами без будь яких зауважень акту приймання виконаних робіт від 18.05.2023.

Крім зазначеного вище судом встановлено, що Дефектний акт від 19.07.2023 складений АТ "Рівнегаз" судом не може бути прийнятим, оскільки згідно з абз.2 ч.2 ст. 838 ЦК Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Додатково суд зауважує, що Підприємством "ПІК" не надано суду жодних доказів про завданих ФОП Гущиком А.Т. збитків, завданих неналежним виконанням своїх договірних зобов`язань та упущену вигоду.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 ГК України

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на вказане, випливає, що дії відповідача щодо незаявлення будь-яких претензій щодо обсягу та якості виконаних позивачем робіт в період підписання акту, прийняття даних робіт, а в подальшому виставлення претензій з метою уникнення обов`язку з оплати виконаних робіт, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути на користь позивача 356 800,00 грн. заборгованості.

Вимога Підприємства "ПІК за зустрічним позовом до фізичної особи-підприємця Гущика А.Т. про стягнення збитків, що завдані неналежним виконанням своїх договірних зобов`язань та упущеної вигоди в сумі 1 791 590,60 грн. до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного з вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Суд зазначає, що позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів, які б підтверджували неналежне проведення ФОП Гущиком А.М. за вказаним договором робіт.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Слід зазначити, що доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено саме на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд виходить з того, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність врахування впровадженого «стандарту доказування «вірогідності доказів» у господарському процесі. Зокрема, про це йдеться у постановах Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 24.09.2020 у справі №922/2665/17, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18. Наведені висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права мають загальний характер.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу..

У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17]. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Враховуючи викладене, Підприємство "ПІК" не надало суду належних, допустимих, достовірних і вірогідних доказів, які б підтверджували наявність підстав для застосування у даному випадку такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Так, позивач за зустрічним позовом не підтвердив і не довів наявність хоча б одного елементу складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Отже, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову у повному обсязі та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, сплаченого за подання первісного та зустрічного позовів слід покласти на ПІдприємство "ПІК".

Керуючись статтями 129, 231, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контакт") Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" (вул.Кафедральна,14, м.Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 13347739) на користь фізичної особи - підприємця Гущика Андрія Трохимовича ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 356 800,00 грн. заборгованості та 5352,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. В зустрічній позовній заяві Підприємства "ПІК" Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" до Фізичної особи - підприємця Гущика Андрія Трохимовича про стягнення збитків, що завдані неналежним виконанням своїх договірних зобов`язань та упущеної вигоди в сумі 1 791 590,60 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено

31.01.2024

Суддя М. С. Шум