Рішення

від 22.01.2024 по справі 906/742/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/742/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Тавровський С.Г. - юрисконсульт, діє на підставі наказу №157-к від 17.08.2023 та довіреності №ОД01092023 від 01.09.2023 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);

від відповідача: Глубоченко В.М. - діє на підставі витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ від 19.09.2023.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший дім"

до Фізичної особи-підприємця Глубоченка Валерія Миколайовича

про стягнення 111 334,76 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 75000,00 грн. попередньої оплати, 20241,61 грн. інфляційних, 2736,99 грн. 3% річних, 13356,16 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, отримавши суму попередньої оплати, не надав обумовлені інформаційно-консультативні послуги "Школа ефективного керівника" та не повернув сплачені кошти.

Ухвалою Господарського суду від 06.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

19.09.2023 до суду від відповідача надійшли пояснення, згідно яких останній звертав увагу суду на те, що не відмовляється надати послуги. А також вважає, що зобов`язання не виконані внаслідок виникнення форс-мажорних обставин 26-27 лютого 2022 у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення на територію України.

20.10.2023 на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення позивача щодо обставин справи.

23.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення терміну на подання відзиву та відзив на позов.

У відзиві на позов відповідач відзначив що договір про надання інформаційно-консультаційних послуг укладений сторонами у справі в спрощений спосіб проте через виникнення форс-мажорних обставин замовлені послуги не були надані. Відповідач наполягав на тому, що не відмовлявся від виконання своїх зобов`язань та пропонував погодити інший спосіб проведення навчання та його предмет. За наведених обставин, відповідач вважав вимоги щодо повернення попередньої оплати необґрунтованими, як і нараховані річні, інфляційні та пеня. Також відповідач звертав увагу суду на те, що ним проводилась підготовка до проведення навчань, на що були витрачені кошти, тому вимогу про повернення суми попередньої оплати вважав неправомірним.

20.11.2023 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач відзначив, що відповідач в порушення умов договору письмово не повідомив про настання форс-мажорних обставин протягом 3-хднів, що позбавляє його можливості посилатись на такі обставини.

Також позивач зазначив, що відповідачем замовлені послуги не надані, тому у відповідності до положень ст. 530, 612 ЦК України виконання зобов`язання прострочено.

Господарський суд ухвалою від 24.11.2023закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.24.11.2023

24.11.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив з проханням в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2022 Фізична особа-підприємець Глубоченко Валерій Миколайович виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Перший дім" рахунок-фактуру № СФ-0000004 на суму 75 000,00 грн. за надання інформаційно-консультативних послуг на тему: Школа ефективного керівника" (а.с. 12).

21.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший дім" здійснено платіж з зазначенням призначення платежу: "Плата за інформаційно-консультативні послуги на тему: "Школа ефективного керівника" зг рах №СФ-0000004 від 16.02.2022 Без ПДВ", що підтверджується платіжним дорученням № 16358 від 21.02.2022 (а.с.13).

Водночас матеріали справи містять договір № 160222/01 про надання інформаційно-консультаційних послуг, датований 26.02.2022.

Відповідно до п.п. 1.1. договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший дім" (замовник) доручає, а виконавець зобов`язується надати у відповідності до умов даного договору інформаційно-консультативні послуги на тему ""Школа ефективного керівника", а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги у порядку та в строки згідно умов договору.

Строк надання послуг: 26-27 лютого 2022 року.

Згідно п. 3 договору загальна вартість наданих послуг становить 75 000,00 грн. Замовник оплачує виконавцеві узгоджену вартість послуг в порядку попередньої оплати в розмірі, визначеному в п. 3.1., протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання договору шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок виконавця, але не пізніше 3 банківських днів з дати надання послуг.

Разом з тим, слід відзначити, що договір № 160222/01 про надання інформаційно-консультаційних послуг, датований 26.02.2022, підписаний лише генеральним директором Шостаком О.В., та не містить підпису Фізичної особи-підприємця Глубоченка В.М.

12.12.2022 позивач скерував відповідачу вимогу за вих. № 91/02 від 09.12.2022 (а.с. 16), відповідно до якої просив протягом 7 днів з дня отримання вимоги повернути суму попередньої оплати в сумі 75 000,00 грн.

Відповідач сплачені позивачем кошти не повернув.

За наведених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Статтею ст. 11 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначені умов договору (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У п. 10.2. договору № 160222/01 від 26.02.2022 зазначено, що цей договір набирає чинності з часу його підписання і діє до повного виконання сторонами зазначених у ньому умов.

Втім згаданий раніше договір не містить підпису відповідача.

Отож, договір надання інформаційно-консультаційних послуг № 160222/01 від 26.02.2022 не було укладено сторонами в письмовій формі.

Отже, суд відзначає, що правовідносини, що склалися між сторонами у справі ґрунтуються на усній домовленості.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначалося раніше, відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі статтею 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з правочину, який за своєю правовою природою є усною формою договору надання послуг.

Приписами ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, в результаті недотримання свого зобов`язання щодо надання послуг, позивач скористався своїм правом вимоги повернення попередньої оплати (фактичної відмови від усної домовленості про надання послуг). В свою чергу у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення отриманих грошових коштів за ненадані послуги.

Отже, за наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимога щодо повернення попередньої оплати в сумі 75 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 20241,61 грн. інфляційних, 2736,99 грн. 3% річних, 13356,16 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, обрахованих позивачем, суд відзначає, що останні судом обраховано за період з 07.01.2023 до 18.05.2023. Датою початку обрахування 3% річних та інфляційних суд вважає 7 днів від 30.12.2022 - дати повернення вимоги за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.19-20), так як чіткої дати прострочення виконання зобов`язання щодо надання інформаційно-консультативних послуг за договором, укладеним в усній формі, суд не має можливості встановити.

Враховуючи наведені обставини, сума 3% річних та інфляційних становить 13,70 грн. та 2812,81 грн. відповідно.

В задоволенні вимог щодо стягнення 1 923,29 грн. 3% річних та 17 428,80 грн. інфляційних суд відмовляє.

Щодо вимог про стягнення 13 356,16 грн. пені суд відзначає наступне.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Проте, в даному випадку усний договір не містить умови про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Водночас, слід відзначити, що відповідач посилався на відсутність його вини в невиконанні зобов`язання у зв`язку з форс-мажорними обставинами. Отже, суд відзначає слідуюче.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно п. 2 розпорядження ТТП України від 25.02.2022 №3 "Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України" що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/62989f8bb62c2687708951.pdf установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (із змінами та доповненнями).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (із змінами і доповненнями).

Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44 (5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 регламенту).

Суд звертає увагу, що надання Сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично. При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Таким чином, господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом.

За наведених обставин доводи відповідача щодо необхідності звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, суд оцінює критично.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 75 000,00 грн. основного боргу, 813,70 грн. - 3% річних, 2812,81 грн. інфляційних втрат обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Глубоченко Валерія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 )

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший дім" (65048, м. Одеса, вул. Осипова, 10, ід. код 35116943) 75 000,00 грн. основного боргу, 813,70 грн. - 3% річних, 2812,81 грн. інфляційних втрат, 1895,49 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.02.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в Електронний кабінет

+ на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2

+ в Електронний кабінет представника позивача - Тавровського С.Г.

2 - відповідачу в Електронний кабінет

+ на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1