Рішення

від 02.02.2024 по справі 200/6864/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2024 року Справа№200/6864/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» (84306, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 1-А, код ЄДРПОУ 39535218) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 03135, м. Київ, пл. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 09.11.2023 №035008 про застосування штрафу,-

УСТАНОВИВ:

28 листопада 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 09 листопада 2023 року №035008 про застосування штрафу у розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.11.2023 товариством було отримано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.11.2023 № 035008 про застосування штрафу у розмірі 17000,00 грн. Вказана постанова прийнята на підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №004390 від 12.10.2023.

Зазначає, що 12.10.2023 року водій ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» ОСОБА_1 здійснював керування автомобілем ISUZU NPR75 Анатоль (державний номер НОМЕР_1 ). Вищезазначений транспортний засіб зареєстровано та згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ».

Зазначений автомобіль на підставі укладеного договору оренди рухомого майна №01/01/23-2 від 01.01.2023 перебуває у користуванні ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ». Вказує на те, що незважаючи на вищевикладене, в оскаржуваній постанові відзначено, що порушення допущено саме під час надання послуг з перевезення вантажів, власник транспортного засобу ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» не забезпечив водія індивідуальною книжкою водія.

Вказує, що позивач не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався, отже на думку позивача, відповідач помилково прийшов до висновку, що позивач виступав перевізником у спірних правовідносин.

Ухвалою суду від 04 грудня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем наданий відзив на адміністративний позов, зі змісту якого вбачається, що керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області та направлення на перевірку № 000106 від 06.10.2023, 12.10.2023 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка.

Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013.

Відповідно до пункту 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб ISUZU, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

У ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що транспортний засіб належить позивачу.

На момент проведення перевірки було встановлено: відсутність індивідуальної контрольної книжки водія або графіку змінності водіїв.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено акт № АР 004390 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.10.2023.

Водій зі змістом акту № АР 004390 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.10.2023. був ознайомлений та підписав його, зазначивши, що товариство здійснює перевезення вантажу для власних потреб.

Повідомленнями № 84573/38/24-23 від 31.10.2023, направленим поштою 31.10.2023 рекомендованим повідомленням № 0600056792756, позивача було викликано для розгляду справи на 09.11.2023 з 9.00 до 12.00.

Відповідно, до даних трекінгу Укрпошти за вказаним трекномером, вищевказане повідомлення 04.11.2023 не вручене під час доставки: інші причини.

За результатами розгляду акту № АР 004390 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.10.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035008 від 09.11.2023.

Згідно з пунктом 29 Порядку № 1567, копію постанови № 035008 від 09.11.2023 направлено 10.10.2023 позивачу, разом із супровідним листом № 88088/38/24-23 від 10.11.2023 та згідно рекомендованого повідомлення № 0600059393267, яке отримано позивачем 16.11.2023.

Звертає увагу суду, що договір оренди не було надано під час перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки так і під час проведення розгляду акту № АР 004776 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.10.2023, за наслідками чого була прийнята оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, незважаючи на те, що Позивач мав об`єктивну (реальну) можливість подати до Відділу усі документи, на підставі яких можна було встановити інші відомості ніж ті, які мались у наявності при прийнятті оскаржуваної постанови, що свідчить, як мінімум, про сумнівність укладеного договору.

Вважає, що Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях правомірно було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035008 від 09.11.2023, а всі інші наведені у позовній заяві твердження є надуманими та спростовуються матеріалами справи, направлені лише на ухилення від встановленої законом відповідальності.

На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд установив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» (код ЄДРПОУ: 39535218, вул. Олекси Тихого, буд. 1- А, м. Краматорськ, Донецька обл., 84306).

Судом встановлено, що транспортний засіб ISUZU NPR75 Анатоль (державний номер НОМЕР_1 ) зареєстровано та згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ».

01.01.2023 між ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» (орендодавець) та ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 01/01/23-2.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» передає, а ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди рухоме майно, кількість та найменування автомобілів визначеного в Акті прийому-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору.

01.01.2023 між ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» та ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» укладено акт прийому-передачі майна згідно договору оренди нерухомого майна від 01.01.2023 № 01/01/23-2.

Згідно вказаного акту ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» передав, а ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» прийняв транспортні засоби, зокрема автомобіль ISUZU NPR75 Анатоль (державний номер НОМЕР_1 ) .

Як встановлено судом, відповідно до пункту 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб ISUZU, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Державними інспекторами було складено акт № АР 004390 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.10.2023 з підстав відсутності індивідуальної контрольної книжки водія або графіку змінності водіїв.

Водій зі змістом акту № АР 004390 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.10.2023 був ознайомлений та підписав його, зазначивши, що ТОВ здійснює перевезення власного вантажу для власних потреб.

Повідомленням № 84573/38/24-23 від 31.10.2023, направленим поштою 31.10.2023 рекомендованим повідомленням № 0600056792756, Позивача було викликано для розгляду справи на 09.11.2023 з 9.00 до 12.00.

Відповідно, до даних трекінгу Укрпошти за вказаним трекномером, вищевказане повідомлення 04.11.2023 не вручене під час доставки: інші причини.

За результатами розгляду акту № АР 004390 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.10.2023 відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035008 від 09.11.2023.

Копію постанови № 035008 від 09.11.2023 направлено 20.10.2023 Позивачу, разом із супровідним листом № 88088/38/24-23 від 10.11.2023 та згідно рекомендованого повідомлення № 0600059393267, яке отримано позивачем 16.11.2023.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" №442 від 10.09.2014 Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001, що регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Статтею 5 цього Закону визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини 12 статті 6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. А згідно з частиною 14 статті 6 Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізникце фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону №2344-ІІІ).

Статтею 34 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цьогоЗаконута інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимогстатті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України№1567від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (п.26 Порядку).

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27 Порядку).

Судом встановлено, що відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи на 09.11.2023 відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, у даному випадку, відповідно до вимог Порядку №1567, не було порушено процедури розгляду справи та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Тому, процедура розгляду оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є дотриманою.

Представник ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» не був присутній 09.11.2023 на розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Однак, суд зауважує, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 у справі №820/4810/17.

Статтею 18 Закону №2344-IIIвизначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цьогоЗаконута законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (даліПоложення №340).

Згідно п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Згідно пункту 7.1 Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Пунктом 7.2 Положення №340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385.

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п.3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.3.5 Інструкції №385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно п.3.6 Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відповідно до абз.3 ч.1ст.60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме,за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями39і48цьогоЗакону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В межах розгляду даної справи, визначальним є те, чи є позивач автомобільним перевізником в розумінні положень Закону №2344-ІІІ, а отже й суб`єктом відповідальності.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно із розділом 1 (Терміни та поняття) Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Правила №363), наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні: перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Також за змістом визначень, що наведені у Правилах № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 (Правила оформлення документів на перевезення) Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Тобто, суб`єктом юридичної відповідальності згідно з ст. 60 Закону № 2344-ІІІ є виключно автомобільний перевізник.

Судом встановлено, що відповідно до договору оренди нерухомого майна № 01/01/23-2 від 01.01.2023 укладеного між ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» (орендодавець) та ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» (орендар), транспортний засіб ISUZU NPR75 Анатоль (державний номер НОМЕР_1 ), який належить позивачу на праві приватної власності, перебуває у платному користуванні ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ». Вказаний договір укладено на строк 12 місяців із моменту прийняття Орендарем Об`єкту оренди за Актом прийому-передачі (пп.3.1 Договору). Наведені обставини також підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 01.01.2023 № 01/01/23-2.

Позивач у позовній заяві вказує, що на дату здійснення перевірки відповідачем, вказаний договір був чинним. Відповідачем вказаний факт не заперечується, а доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Позивачем до матеріалів справи надано товарно-транспортну накладну № АН 3852 КН (1) від 12.10.2023, в якій автомобільним перевізником вказано ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ», водієм ОСОБА_3 , а вантажоодержувачем ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ».

Також долучено накладну-рахунок РН ДО СП №666990 від 12.10.2023 де постачальником вказано ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ», а покупцем Кінцевий споживач.

Суд враховує, що ТТН доводить той факт, що 12.10.2023 перевізником вантажу транспортним засобом ISUZU NPR75 Анатоль (державний номер НОМЕР_1 ), відносно якого було проведено перевірку, було саме ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ», а не ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ».

Аналіз вищенаведеного переліку документів дає підстави дійти висновку, що дійсно з січня 2023 року транспортний засіб ISUZU NPR75 Анатоль (державний номер НОМЕР_1 ) перебуває в користуванні юридичної особиТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» та був відсутній у володінні позивача.

За наведеного, покликання відповідача наведені у відзиві, суд відхиляє як безпідставні.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ст. 48 Закону УкраїниПро автомобільний транспортавтомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Актом №АР 004390 від 12.10.2023 встановлено, що транспортним засобом ISUZU NPR75 Анатоль (державний номер НОМЕР_1 ) під час перевірки виявлено порушенняст.34 Закону УкраїниПро автомобільний транспорт, під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив наявності у водія на момент перевірки документів визначених ст.48 цього Закону, а саме: відсутні індивідуально-контрольна книжка водія, або графік змінності водіїв.

Дійсно, під час проведених перевірок встановлені порушення.

Щодо ознайомлення водія з актом перевірки та його підписанням, суд зазначає, що з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу як водій ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ».

Суд звертає увагу, що автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Таким чином, аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи слідує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

А відтак, суд дійшов висновку, що відповідач у спірній постанові притягнув до відповідальності неналежного суб`єкта відповідальності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує правову позицію у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, в якій суд дійшов висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 01 червня 2023 року та від 06 липня 2023 року у справах № 640/39442/21 та № 560/514/22.

За наведеного, аналізуючи зміст оскаржуваної постанови, акту проведення перевірки, та положення вище перелічених норм права, суд дійшов до висновку, про помилковість притягнення відповідачем позивача до відповідальності, оскільки ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ», яке є власником транспортного засобу, однак не є перевізником в розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", та не має відношення до подій, які описані згаданому акті перевірки та постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовноі заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 2684,00 грн. понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» (84306, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 1-А, код ЄДРПОУ 39535218) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 03135, м. Київ, пл. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 09.11.2023 №035008 про застосування штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 09 листопада 2023 року №035008 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 лютого 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова