Постанова

від 08.07.2024 по справі 200/6864/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року справа №200/6864/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому проваджені апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 лютого 2024 року у справі № 200/6864/23 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 9 листопада 2023 року №035008 про застосування штрафу у розмірі 17000 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 9 листопада 2023 року №035008 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позов, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального прав, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Апелянт зазначив, що з фактичних обставин перевірки встановлено, що автомобіль позивача не обладнаний тахографом, а тому водій повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв, а перевізник повинен був забезпечити означеними документами.

Під час рейдової перевірки 12.10.2023 року водієм транспортного засобу не надавалась жодна товарно-транспортна накладна, що унеможливило установити іншу особу автомобільного перевізника, аніж позивача. Доказом підтвердження того факту, що водієм не надавалась товарно-транспортна накладна, є відеозапис рейдової перевірки, який надається разом із апеляційною скаргою.

Апелянт зазначив, що відеозапис рейдової перевірки не було надано до суду першої інстанції, оскільки того не вимагало коло аргументів позивача, які підлягали б запереченню з боку Відповідача. Натомість, суд першої інстанції зупинився на дослідженні наданої лише до суду позивачем товарно-транспортної накладної № АН 3852 КН (1) від 12.10.2023, а заперечення відповідача про відсутність такого документа під час рейдової перевірки, які наведені у відзиві, були залишені без уваги.

Зважаючи на зазначене, Відділом правомірно було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035008 від 09.11.2023 за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносно Позивача, статус «автомобільного перевізника» якого було встановлено на підставі тих матеріалів, які були надані під час рейдової перевірки (за відсутності інших). Це узгоджується із постановами Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 440/9668/22, від 14.12.2023 у справі №280/1426/20 та від 21.12.2023 у справі №560/11763/22, які визначають для чого призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника та, що таке «належне повідомлення».

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутніть підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_1 транспортний засіб ISUZU NPR75 Анатоль (державний номер - НОМЕР_2 ) зареєстровано та належить ТОВ «Караван-Сарай» код ЄДРПОУ: 39535218 (а.с. 55).

Між ТОВ «Караван-Сарай» (орендодавець) та ТОВ «Солодке Життя» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна від 01.01.2023 року № 01/01/23-2 (а.с. 14-19).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Караван-Сарай» передає, а ТОВ «Солодке Життя» приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди рухоме майно, кількість та найменування автомобілів визначеного в Акті прийому-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно акту прийому-передачі майна від 01.01.2023 року згідно договору оренди нерухомого майна від 01.01.2023 року № 01/01/23-2 ТОВ «Караван-Сарай» передав, а ТОВ «Солодке Життя» прийняв транспортні засоби, зокрема автомобіль ISUZU NPR75 Анатоль (державний номер - НОМЕР_2 ) (а.с. 20-21) .

Відповідно до пункту 3, 4 Порядку № 422 був зупинений транспортний засіб ISUZU, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1

Державними інспекторами складено акт № 004390 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.10.2023 року, яким встановлено відсутність індивідуальної контрольної книжки водія або графіку змінності водіїв, чим порушено п. 6.3 Наказу № 340 від 07.06.2010 року (а.с. 53).

Водій зі змістом акту № АР 004390 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.10.2023 був ознайомлений та підписав його, зазначивши, що ТОВ здійснює перевезення власного вантажу для власних потреб.

Повідомленням № 84573/38/24-23 від 31.10.2023, направленим поштою 31.10.2023 рекомендованим повідомленням № 0600056792756, позивача викликано для розгляду справи на 09.11.2023 з 9.00 до 12.00 (а.с. 49).

Згідно трекінгу Укрпошти за вказаним трекномером, вищевказане повідомлення 04.11.2023 не вручене під час доставки: інші причини.

За результатами розгляду акту № АР 004390 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.10.2023 відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035008 від 09.11.2023 року за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано адміністративно-господарський штраф в суі 17000 грн. (а.с. 56).

Копію постанови № 035008 від 09.11.2023 направлено позивачу разом з супровідним листом № 88088/38/24-23 від 10.11.2023 року та згідно рекомендованого повідомлення № 0600059393267, яке отримано позивачем 16.11.2023 (а.с. 48).

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

За пп. 2, 15, 27, 54, 58, 62 п. 5 цього Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

За п. 8 цього Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно ч. 12 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001 року державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. А згідно з частиною 14 статті 6 Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За ст. 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону №2344-ІІІ).

Згідно ст. 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок №1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно п. 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

За п. 13 Порядку № 1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

За п.п. 25-27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи на 09.11.2023 відповідно до вимог Порядку №1567, не було порушено процедури розгляду справи та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Представник ТОВ «Караван-Сарай» не був присутній 09.11.2023 на розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 01.03.2018 року у справі №820/4810/17 відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

За ст. 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Згідно Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).

За п. 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно п.п. 6.1, 6.3 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

За п. 7.1 Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Згідно п. 7.2 Положення № 340 головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385.

Згідно п.1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

За п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно п.3.5 Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

За п. 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В межах розгляду справи, визначальним є те, чи є позивач автомобільним перевізником в розумінні положень Закону №2344-ІІІ, а отже й суб`єктом відповідальності.

Згідно ст. 1 Закону № 2344 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

За ч. 1 статті 33 Закону № 2344 автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно ч. 1 статті 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

За ст. 50 Закону № 2344 договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

За розділом 1 (Терміни та поняття) Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Правила №363), наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні: перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Згідно Правил № 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За п. 11.1 розділу 11 (Правила оформлення документів на перевезення) Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Отже, суб`єктом юридичної відповідальності за ст. 60 Закону № 2344-ІІІ є виключно автомобільний перевізник.

Згідно договору оренди нерухомого майна № 01/01/23-2 від 01.01.2023 укладеного між ТОВ «Караван-Сарай» (орендодавець) та ТОВ «Солодке Життя» (орендар), транспортний засіб ISUZU NPR75 Анатоль (державний номер НОМЕР_2 ), який належить позивачу на праві приватної власності, перебуває у платному користуванні ТОВ «Солодке Життя». Договір укладено на строк 12 місяців із моменту прийняття Орендарем об`єкту оренди за актом прийому-передачі (пп.3.1 Договору). Ці обставини також підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 01.01.2023 № 01/01/23-2.

За п. 11.1 наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача. Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги». Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді. У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.

За ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В розумінні використання, надання в оренду транспортного засобу мають виконуватись визначені законодавчі дії, зокрема, які відображені у визначені належного користувача транспортного засобу, фізичної або юридичної особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а саме: внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу.

Позивач у позовній заяві вказує, що на дату здійснення перевірки відповідачем, вказаний договір був чинним. Відповідачем вказаний факт не заперечується, а доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Згідно товарно-транспортної накладної № АН 3852 КН (1) від 12.10.2023 року автомобільний перевізник - ТОВ «Солодке Життя», водій ОСОБА_2 , вантажоодержувач - ТОВ «Солодке Життя», транспортний засіб ISUZU NPR75 Анатоль (державний номер - НОМЕР_2 ) (а.с. 10).

Також долучено накладну-рахунок РН ДО СП №666990 від 12.10.2023 де постачальником вказано ТОВ «Солодке Життя», а покупцем кінцевий споживач (а.с. 11-13).

Суд враховує, що ТТН доводить той факт, що 12.10.2023 перевізником вантажу транспортним засобом ISUZU NPR75 Анатоль (державний номер - НОМЕР_2 ), відносно якого було проведено перевірку, було саме ТОВ «Солодке Життя», а не ТОВ «Караван-Сарай».

Отже, за матеріалами справи з січня 2023 року транспортний засіб ISUZU NPR75 Анатоль (державний номер - НОМЕР_2 ) перебуває в користуванні юридичної особи ТОВ «Солодке Життя» та був відсутній у володінні позивача.

Згідно ст. 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Актом № АР 004390 від 12.10.2023 встановлено, що транспортним засобом ISUZU NPR75 Анатоль (державний номер - НОМЕР_2 ) під час перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив наявності у водія на момент перевірки документів визначених ст.48 цього Закону, а саме: відсутні індивідуально-контрольна книжка водія, або графік змінності водіїв.

Дійсно, під час проведених перевірок встановлені порушення.

Щодо ознайомлення водія з актом перевірки та його підписанням, суд зазначає, що з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу як водій ТОВ «Солодке життя».

Суд звертає увагу, що автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Таким чином, аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи слідує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Отже, відповідач у спірній постанові притягнув до відповідальності неналежного суб`єкта відповідальності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує правову позицію у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 року у справі № 600/1407/22-а, в якій суд дійшов висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Отже, позивача безпідставно притягнуто до відповідальності, оскільки ТОВ «Караван-Сарай», яке є власником транспортного засобу, не є перевізником в розумінні статті 1 Закону № 2344 та не має відношення до подій, встановлених актом перевірки та постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Щодо надання апелянтом нових доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції та додані до апеляційної скарги, апеляційний суд враховує таке.

Апелянт посилався на те, що під час рейдової перевірки 12.10.2023 року водієм транспортного засобу не надавалась жодна товарно-транспортна накладна, що унеможливило установити іншу особу автомобільного перевізника, аніж позивача. Доказом підтвердження того факту, що водієм не надавалась товарно-транспортна накладна, є відеозапис рейдової перевірки, який надається разом із апеляційною скаргою.

До апеляційної скарги додано такі докази, які не надано до суду першої інстанції відповідачем: відеозапис рейдової перевірки.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.4 ст.308 КАС України.

Отже, апелянт має обгрунтувати поважність причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі у якості обгрунтувань причин неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції зазначено, що цього не вимагало коло аргументів позивача, які підлягали би запереченню з боку відповідача.

Апеляційний суд розцінює ці аргументи як такі, що не відповідають вимогам ч. 4 ст. 308 КАС України та не перешкоджали відповідачу вказаний доказ надати до суду першої інстанції.

Враховуючи імперативність вимог ч. 4 ст. 308 КАС України, апеляційний суд не приймає докази, які не були подані до суду першої інстанції (відеозапис рейдової перевірки), оскільки учасник справи не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Також, апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта на практику Верховного суду, зазначену в апеляційній скарзі, оскільки обставини у справах не є тотожними з цією справою.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування спірної постанови.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 лютого 2024 року у справі № 200/6864/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 8 липня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв