Рішення

від 25.01.2024 по справі 497/70/23

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.01.2024

Справа № 497/70/23

Провадження № 2/497/13/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2024 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у загальному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2023 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який здійснює свої повноваження на підставі електронного ордеру серії ВН №1105843 від 18.07.2022 року (а.с.33), звернувся до суду з цим позовом та просить постановити судове рішення, яким визнати за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на цілісний майновий комплекс - Селянське (фермерське) господарство "МРІЯ 4"; визнати за Селянським (фермерським) господарством "МРІЯ 4" право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,50 га, яка розташована на території Василівської сільської ради Болградського району Одеської області та надана для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею ІV-ОД № 030209 від 27.12.2001 року.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , рідний брат позивача, якій є засновником Селянського (фермерського) господарства «МРІЯ 4». Дане господарство було засновано 07.10.2003 року та зареєстроване як юридична особа по коду ЄДРПОУ 32625308. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем усього майна брата та своєчасно звернулася з заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори. 14.05.2009 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,50 га, розташовану на території Жовтневої сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства, належної братові на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ОД №079997, виданого 03.01.2002 року. Коли він - представник, звернувся до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно Селянського (фермерського) господарства «МРІЯ 4», в тому числі і на право постійного користування земельною ділянкою, нотаріус відмовив у видачі відповідного свідоцтва, через те, що позивач не може документально підтвердити, що С(Ф)Г «Мрія 4» є цілісним майновим комплексом. Дане господарство розташоване на землях Каракуртської сільської ради площею 5,00 га, та братові позивача було передано в постійне користування земельну ділянку площею 2,50 га. Оскільки на момент одержання земельної ділянки у користування, головою та засновником господарства був брат позивача - ОСОБА_3 , ним була підписана відповідна заява для одержання земельної ділянки у користування та на його ім`я було видано Державний акт на право постійного користування землею. Після смерті засновника діяльність господарства не припинилася, господарство не ліквідоване, право постійного користування земельною ділянкою також не припинилось, а отже земельна ділянка є матеріальною основою господарства, тому на думку представника позивача до позивача, як до спадкоємця за законом, в порядку спадкування перейшло таке ж право постійного користування земельною ділянкою, яке входить до складу майна господарства, як цілісного майнового комплексу. Таким чином, оскільки земельні ділянки були надані засновнику Господарства саме для ведення фермерського господарства, вони є матеріальною основою для діяльності господарства, в зв`язку зі смертю спадкодавця діяльність господарства не припинилась, воно не ліквідоване, тому право постійного користування земельною ділянкою також не припинилося та державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками має бути здійснена за позивачем. З метою захисту порушених прав позивача, її представник звертається до суду з цими позовними вимогами.

Ухвалою від 17.01.2023 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання, про що повідомлено сторони (а.с.37,39).

13.02.2023 року на електрону пошту суду надійшов відзив від Василівського сільського голови Бойчева П. (а.с.40), в якому він повідомляє, що Селянське (фермерське) господарство "Мрія 4" було засноване 07.10.2003 року, а земельна ділянка виділялася у 2001 році не юридичній особі, а фізичній особі - ОСОБА_3 . У 2010 році у зв`язку зі смертю засновника господарства ОСОБА_3 та ненаданням звітності по даному підприємству більше одного року, було прийнято рішення суду про зупинення дії (ліквідації) цієї юридичної особи. Державним реєстратором були внесені відповідні зміни до єдиного державного реєстру відповідно до рішення суду.

Ухвалою суду від 28.03.2023 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.43).

13.04.2023 року на електрону пошту суду надійшла відповідь на відзив представника позивача - ОСОБА_2 (а.с.56-59), в якій він зазначив, що питання припинення чи ліквідації СФГ «МРІЯ 4» не проходило певну процедуру на підставі рішення суду. Рішення суду про ліквідацію цього господарства у 2010 році, відповідачем не надано, тому що воно відсутнє. Позивач по справі пояснила йому, що податкова інспекція у Болградському районі у 2010 році припинила нарахування єдиного с/г податку та виключила з платника цього податку вищезазначене СФГ. Щодо передачі земельної ділянки для постійного користування особисто братові позивача, то це твердження представник також заперечує, оскільки на момент одержання земельної ділянки у користування, головою та засновником С(Ф)Г «МРІЯ 4» був брат позивача - ОСОБА_3 , ним була підписана відповідна заява для одержання земельної ділянки у користування та на його ім`я було видано Державний акт на право постійного користування землею. Безумовною умовою створення та реєстрації такого господарства, як юридичної особи, є отримання Державного акту на право користування земельною ділянкою громадянином засновником селянського (фермерського) господарства. Припинення зазначеного права володіння, користування земельною ділянкою таких господарств у разі смерті голови фермерського господарства ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство» не передбачено. При цьому, головою цього господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Спадкодавець, як засновник СФГ, на законних підставах набув право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,50 га, яка розташована на території Василівської сільської ради і надана для ведення селянського (фермерського) господарства. А отже, до складу майна господарства (як цілісного майнового комплексу) входить право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,50 га, яка розташована на території Каракуртської сільської ради і надана для ведення селянського (фермерського) господарства.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями позивача, для надання статутних документів СФГ «МРІЯ 4» (а.с.64,68,74), а 26.07.2023 року, до початку розгляду справи, було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів, а саме витребувано устав (статут) господарства та інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і підприємств щодо наявності зареєстрованої юридичної особи СФГ «Мрія 4». Виконавцем запиту в ухвалі вказана Болградська районна державна адміністрація Одеської області (а.с.80).

07.08.2023 року до суду надійшла відповідь від заступника голови начальника Болградської районної державної (військової) адміністрації Дімитрова Д. про часткове виконання ухвали суду, а саме надано статут С(Ф)Г «Мрія 4», а у наданні інформації з реєстру було відмовлено через відсутність в штатному розписі і структурі Болградської районної державної адміністрації посади державного реєстратора, якій має доступ до Реєстру (а.с.84).

Після цього розгляд справи знову відкладався за клопотаннями позивача, в тому числі про зупинення провадження (а.с.95, 100, 103,110).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, пояснила суду, що відповідно до відповіді ЦНАП Болградської міської ради Одеської області в журналі обліку реєстраційних справ скасованих суб`єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб №001 за 1998-2005 роки даних про припинення державної реєстрації Селянського фермерського господарства «МРІЯ 4» немає.

Представник відповідача - Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, у відзиві від 16.02.2023 року повідомив суд про певні факти, які свідчать про фактичне не визнання позовних вимог, але пряму позицію з приводу заявлених вимог не висловив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 27 грудня (декабря) 2001 року Болградською районною радою народних депутатів на підставі рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Болградської районної ради народних депутатів №217-ХХІІІ від 12 червня 2001 року, на ім`я ОСОБА_4 був виданий державний акт на право постійного користування землею серії ІV-ОД №030209, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №492, та підтверджує відповідні права на земельну ділянку площею 2,50 га, що розташована на території Жовтневої сільської ради Болградського району Одеської області (на даний час це територія Василівської сільської ради (об`єднана громада), для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.15).

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 30.11.2023 року по справі 497/2313/23 року, провадження №2-о/497/83/23, було встановлено факт належності цього акту ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення набрало законної сили.

Стаття 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, в редакції, яка діяла на момент видачі спадкодавцю Державного акту на право постійного користування землею, передбачала надання Радами народних депутатів, із земель державної власності, земельних ділянок у постійне користування, зокрема, громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (у відповідній редакції) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

При цьому, відповідно до ч.5 ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 року (який діяв на момент видачі Державного акту та втратив чинності 29.07.2003 року), на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею.

До того ж, відповідно до ч.2,3 цього Закону після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акту на право приватної власності на землю, Державного акту на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

Тобто особа повинна спочатку отримати земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням, та тільки після цього може створити селянське (фермерське) господарство, яке набуває статусу юридичної особи.

Дослідивши статут Селянського (фермерського) господарства «Мрія 4» судом встановлено, що ОСОБА_3 засноване 07.10.2003 року дане господарство з метою забезпечення добробуту сім`ї селянина, як складового осередка суспільства. Це господарство організоване на землях, що передані ОСОБА_3 за рішенням 19 сесії ХХІІІ скликання Болградської районної Ради народних депутатів Болградського району Одеської області від 12.06.2001 року №217-ХХІІІ шляхом передачі у приватну власність та надання у постійне користування. Розмір земельних ділянок визначено вище вказаним рішенням сесії, а саме ОСОБА_3 передані земельні ділянки у приватну власність - 2,50 га ріллі, що підтверджує державний акт з реєстраційним номером 983 та у постійне користування - 2,5 га ріллі, що підтверджує державний акт з реєстраційним номером 492 (а.с.85-87). Статут господарства зареєстровано 07 жовтня 2003 року в Реєстрі суб`єктів підприємницької діяльності головою райдержадміністрації за р/н 04057103ю0010595 та в погосподарській книзі Жовтневої сільської ради. Рік складання статуту господарства є 2002, тобто його погодження та реєстрація зайняли певний час.

Фактично статут був зареєстрований після втрати чинності Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 року (який діяв на момент видачі Державного акту та втратив чинність - 29.07.2003 року), та з 07.10.2003 року обидві земельні ділянки з цільовим призначенням - ведення селянського (фермерського) господарства, які належали засновнику, перейшли до майна господарства, а не належать фізичній особі ОСОБА_3 , на чому наполягав відповідач у своєму відзиві.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 17 липня 2008 року Жовтневою сільською радою Болградського району Одеської області на підставі актового запису №28, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17).

Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане 14.05.2009 року державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори, яке зареєстроване в реєстрі за №2139, спадкова справа №25/09, його спадкоємцем є сестра - ОСОБА_1 , позивач по справі (а.с.16).

В ст. 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 , звернувся до приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, але постановою нотаріуса від 23.03.2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно Селянського (фермерського) господарства «МРІЯ 4», що належало померлому ОСОБА_3 . Підставою відмови стала відсутність інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних ос-підприємців. Єдиним документом наданим позивачкою на підтвердження права власності для видачі відповідного свідоцтва була довідка Болградської районної адміністрації Одеської області від 05.03.2020 року за №02-07/48, що не є правовстановлюючим документом (а.с.32).

Згідно зі ст. 191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

На час смерті засновника селянського (фермерського) ОСОБА_3 , тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1, діяв Закон України «Про фермерське господарство» №973-ІV.

Статтею 19 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Поняття цілісного майнового комплексу визначено в Постанові КМ України від 10.09.2003 року №1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», а саме: об`єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (цілісний майновий комплекс) - об`єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи, які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об`єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб`єкти господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства, як цілісного майнового комплексу або його частини, здійснюється відповідно до закону, тому фермерське господарство повинно успадковуватися як цілісний майновий комплекс. На теперішній час не передбачений порядок реєстрації підприємств (цілісного майнового комплексу), як об`єкта нерухомості. Фермерське господарство пройшло державну реєстрацію як суб`єкт підприємницької діяльності, але воно немає державної реєстрації як об`єкт цивільно-правових відносин, та немає правовстановлюючого документу, як об`єкту нерухомості.

П.4 ст. 35 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

У постанові від 21.01.2020 року у справі N 908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом №973-ІV.

Відповідно до правових висновків зроблених у пунктах 51.2. та 63 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Відповідно до правового висновку зробленого Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20) зазначено, що ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства, а не визнання права на цілісний майновий комплекс.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 200/10400/18 (провадження № 61-6134св20).

Так згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 20 ЗУ «Про фермерське господарство» майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 ЗУ «Про фермерське господарство»).

Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 ЗУ «Про фермерське господарство»). До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 ЗУ «Про фермерське господарство»).

Відповідно до п.п.2.8 Статуту Селянського (фермерського) господарства «МРІЯ 4» у разі смерті або вибуття з інших поважних причин голови господарства право на володіння земельною ділянкою одержує один з його спадкоємців.

У власності господарства можуть бути жилі будинки, квартири, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім`ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження, засоби виробництва, вироблена продукція та доходи від її реалізації, об`єкти інтелектуальної власності, транспортні засоби, переробні цехи та лінії, кошти, акції, інші папери, а також інше майно, набуття якого у власність не заборонене законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Ч. 1, ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про фермерське господарство» визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Так, виходячи з заявлених позовних вимог, позивачем не було надано суду жодного доказу, що господарство до цього часу існує, в зв`язку зі смертю спадкодавця не було ліквідоване та продовжує свою діяльність, довідка №02-04/312 від 27.10.2023 року, на яку посилається позивач, містить відомості щодо скасованих суб`єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, тільки за 2005 рік, після смерті засновника, а саме після 2008 рік, щодо діяльності господарства відсутня будь яка інформація, та окрім цього в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформації стосовно юридичної особи СФГ «Мрія 4» (а.с.89,90).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування до цього часу СФГ «Мрія 4» та ведення цім господарством до цього часу селянського (фермерського) господарства.

На підставі викладеного, керуючись ст.4,12,13,81,141,259,263-265,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду виготовлено 02.02.2024 року.

Суддя В.А. Раца