Постанова

від 17.12.2024 по справі 497/70/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4457/24

Справа № 497/70/23

Головуючий у першій інстанції Раца В.А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Болградського районного суду Одеської області від 25 січня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Василівської сільської ради Болградського району Одеської області в якому просила :

- визнати за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на цілісний майновий комплекс - Селянське (фермерське) господарство "МРІЯ 4";

- визнати за Селянським (фермерським) господарством "МРІЯ 4" право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,50 га, яка розташована на території Василівської сільської ради Болградського району Одеської області та надана для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею ІV-ОД № 030209 від 27.12.2001 року.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , рідний брат позивача, якій є засновником Селянського (фермерського) господарства «МРІЯ 4». Дане господарство було засновано 07.10.2003 року та зареєстроване як юридична особа по коду ЄДРПОУ 32625308. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем усього майна брата та своєчасно звернулася з заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори. 14.05.2009 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,50 га, розташовану на території Жовтневої сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства, належної братові на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ОД №079997, виданого 03.01.2002 року. Коли він представник, звернувся до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно Селянського (фермерського) господарства «МРІЯ 4», в тому числі і на право постійного користування земельною ділянкою, нотаріус відмовив у видачі відповідного свідоцтва, через те, що позивач не може документально підтвердити, що С(Ф)Г «Мрія 4» є цілісним майновим комплексом. Дане господарство розташоване на землях Каракуртської сільської ради площею 5,00 га, та братові позивача було передано в постійне користування земельну ділянку площею 2,50 га. Оскільки на момент одержання земельної ділянки у користування, головою та засновником господарства був брат позивача ОСОБА_3 , ним була підписана відповідна заява для одержання земельної ділянки у користування та на його ім`я було видано Державний акт на право постійного користування землею. Після смерті засновника діяльність господарства не припинилася, господарство не ліквідоване, право постійного користування земельною ділянкою також не припинилось, а отже земельна ділянка є матеріальною основою господарства, тому на думку представника позивача до позивача, як до спадкоємця за законом, в порядку спадкування перейшло таке ж право постійного користування земельною ділянкою, яке входить до складу майна господарства, як цілісного майнового комплексу. Таким чином, оскільки земельні ділянки були надані засновнику Господарства саме для ведення фермерського господарства, вони є матеріальною основою для діяльності господарства, в зв`язку зі смертю спадкодавця діяльність господарства не припинилась, воно не ліквідоване, тому право постійного користування земельною ділянкою також не припинилося та державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками має бути здійснена за позивачем. З метою захисту порушених прав позивача, її представник звертається до суду з цими позовними вимогами.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 25 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішення суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Болградського районного суду Одеської області від 25 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позивача задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 17.12.2024 року о 15:30 год. сторони в судове засідання не з`явились,

Представник позивача-скаржника ОСОБА_1 адвокат Кірчев І.І. подав заяву про розгляд апеляційної скарги поданої ним в інтересах ОСОБА_1 без його присутності в судовому засіданні.

Голова Василівської сільської ради Болградського району Одеської області Бойчев Петро 09.08.2024 року подав до Одеського апеляційного суду заяву про проведення всіх судових засідань під час апеляційного провадження без участі представника Василівської сільської ради Болградського району Одеської області.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги, обставини які стали відомі під час апеляційного провадження, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів не вбачає перешкод для розгляду справи без присутності в судовому засіданні представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи упозові,суд першоїінстанції умотивувальній частинірішення пославсянаправовий висновок зроблений Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20) та висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 200/10400/18 (провадження № 61-6134св20) в контексті того, що ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства, а не визнання права на цілісний майновий комплекс, але прицьому остаточнийвисновок суду про відмову у задоволенні заявлених позивачем вимог про визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на цілісний майновий комплекс - Селянське (фермерське) господарство "МРІЯ 4" та визнання за Селянським (фермерським) господарством "МРІЯ 4" право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,50 га, яка розташована на території Василівської сільської ради Болградського району Одеської області та надана для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно з Державним актом на право постійного користування землею ІV-ОД № 030209 від 27.12.2001 року обґрунтований також тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування до цього часу СФГ «Мрія 4» та ведення цим господарством до цього часу селянського (фермерського) господарства.

Колегія суддів у повній мірі з усіма такими обґрунтуваннями районного суду погодитись не може.

Матеріалами справи встановлено, що:

- 27 грудня (декабря) 2001 року Болградською районною радою народних депутатів на підставі рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Болградської районної ради народних депутатів №217-ХХІІІ від 12 червня 2001 року, на ім`я ОСОБА_4 був виданий державний акт на право постійного користування землею серії ІV-ОД №030209, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №492, та підтверджує відповідні права на земельну ділянку площею 2,50 га, що розташована на території Жовтневої сільської ради Болградського району Одеської області (на даний час це територія Василівської сільської ради (об`єднана громада), для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.15);

- рішенням Болградського районного суду Одеської області від 30.11.2023 року по справі 497/2313/23 року, провадження №2-о/497/83/23, було встановлено факт належності цього акту ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення набрало законної сили;

- згідно з статутом Селянського (фермерського) господарства «Мрія 4» дане господарство засноване 07.10.2003 року ОСОБА_3 з метою забезпечення добробуту сім`ї селянина, як складового осередка суспільства. Це господарство організоване на землях, що передані ОСОБА_3 за рішенням 19 сесії ХХІІІ скликання Болградської районної Ради народних депутатів Болградського району Одеської області від 12.06.2001 року №217-ХХІІІ шляхом передачі у приватну власність та надання у постійне користування. Розмір земельних ділянок визначено вище вказаним рішенням сесії, а саме ОСОБА_3 передані земельні ділянки у приватну власність 2,50 га ріллі, що підтверджує державний акт з реєстраційним номером 983 та у постійне користування 2,5 га ріллі, що підтверджує державний акт з реєстраційним номером 492 (а.с.85-87). Статут господарства зареєстровано 07 жовтня 2003 року в Реєстрі суб`єктів підприємницької діяльності головою райдержадміністрації за р/н 04057103ю0010595 та в погосподарській книзі Жовтневої сільської ради. Рік складання статуту господарства є 2002, тобто його погодження та реєстрація зайняли певний час;

- згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 17 липня 2008 року Жовтневою сільською радою Болградського району Одеської області на підставі актового запису №28, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17);

- після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане 14.05.2009 року державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори, яке зареєстроване в реєстрі за №2139, спадкова справа №25/09, його спадкоємцем є сестра ОСОБА_1 , позивач по справі (а.с.16);

- ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 , звернувся до приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, але постановою нотаріуса від 23.03.2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно Селянського (фермерського) господарства «МРІЯ 4», що належало померлому ОСОБА_3 . Підставою відмови стала відсутність інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Єдиним документом наданим позивачкою на підтвердження права власності для видачі відповідного свідоцтва була довідка Болградської районної адміністрації Одеської області від 05.03.2020 року за №02-07/48, що не є правовстановлюючим документом (а.с.32).

Колегія суддів виходить з такого.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Одним із способів захисту цивільних прав є зокрема визнання права.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Щодо вимогпро визнанняпостійного користуванняземельними ділянками в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на цілісний майновий комплекс - Селянське (фермерське) господарство "МРІЯ 4».

СФГ «МРІЯ 4» зареєстровано 07.10.2003 року після набуття 29.07.2003 року чинності Законом України «Про фермерське господарство» і відповідно до втрати чинності Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 року, який однак діяв на момент видачі на ім`я ОСОБА_3 державного акту про право постійного користування земельною ділянкою 27.12.2001 року.

Згідно ізчастиною першоюта другоюстатті 8Закону України«Про фермерськегосподарство» від19.06.2003року (туті надаліу редакціїчинній намомент створенняСФГ "МРІЯ4")після одержаннядержавного актана правовласності наземельну ділянкуабо укладеннядоговору орендиземельної ділянкита йогодержавної реєстраціїфермерське господарствопідлягає державнійреєстрації. Державна реєстрація фермерського господарства здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районних міст Києва і Севастополя державних адміністраціях за місцем проживання особи або місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 92 ЗК України (у редакції чинній на момент створення СФГ "МРІЯ 4") право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Згідно з п. 6 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Проте Конституційний Суд України Рішенням № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X"Перехідніположення"Земельного кодексуУкраїни щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Згідно пунктів 2.2 -2.3 Статуту СФГ "МРІЯ 4" господарство організовано на землях, що передані йому за рішенням 19 сесії XXIII скликання Болградської районної Ради народних депутатів Болградського району Одеської області від 12.06.2001 року № 217 XXIII шляхом передачі приватну власність та надання у постійне користування. Розмір земельних ділянок визначено рішенням 19 сесії XXIII скликання Болградської районної Ради народних депутатів Болградського району Одеської області від 12.06.2001 року № 217 XXIII: передається у приватну власність 2,50 га. ріллі, про що видано державника землю № 983, надається у постійне користування 2,5 га. ріллі, що видано державний акт, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 492.

Згідно абзацу 2 пункту 2.8 Статуту СФГ «МРІЯ 4» у разі смерті або вибуття з інших поважних причин голови господарства право на володіння земельною ділянкою одержує один із спадкоємців. У разі суперечки між спадкоємцями, питання про переважне право на володіння земельною ділянкою і майном господарства вирішується в судовому порядку, враховуючи вклад кожного спадкоємця в розвитком підприємства.

Згідно з п. 3.1. Статуту СФГ «МРІЯ 4» майно селянського (фермерського) господарства формується за рахунок особистих внесків голови господарства, прибутків, одержаних від виробництва і комерційної діяльності інших надходжень і є власністю голови господарства.

Згідно п. 3.10 Статуту СФГ «МРІЯ 4» при ліквідації підприємства, належне йому після закінчення розрахунків по сплаті праці, виконання зобов`язань перед бюджетом, банком і іншими підприємствами, громадянами майно розподіляється в натурі або може бути продано іншому співвласнику.

Як вже зазначалось реєстрація СФГ «МРІЯ 4» відбулась 07.10.2003 року за набуття чинності та дії Закону України «Про фермерське господарство», відповідно до вимог якого, фермерське господарство проводить свою діяльність на підставі статуту. Його затверджує власник або уповноважений ним орган. Тому для реєстрації юрособи насамперед слід скласти цей установчий документ. Статут нового ФГ затверджують на загальних зборах власників (або засновник ФГ затверджує його одноосібно) та оформлюють протоколом. Статут є додатком до протоколу та підлягає державній реєстрації.

Чинне законодавство не передбачає обов`язку формувати статутний капітал у фермерському господарстві. Однак статут, як установчий документ, має містити порядок формування майна фермерського господарства. Закон України «Про фермерське господарство» використовує для цього схоже поняття «складений капітал».

Складений капітал, тобто майно ферерського господарства, є ширшим поняттям нід статутний капітал. До складу майна ФГ можуть належати будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством у результаті господарської діяльності, одержані доходи, грошові кошти (ст. 19 Закону № 973).

Зі свогобоку статутнийкапітал формуєтьсяз вкладівйого засновників,а розмірдорівнює сумівартості такихвкладів і його точна сума визначається засновниками і учасниками товариства. Статутний капітал може бути виражений виключно у грошовій формі в національній валюті.

Для внесення статутного капіталу засновники повинні звернутися в банк для відкриття поточного рахунку для формування статутного/складеного капіталу.

Фізична особа-резидент може внести статутний капітал як за допомогою готівки, так і за допомогою безготівкового платежу на рахунок товариства. Підтвердженням оплати частки слугуватиме довідка з банка.

Окрім матеріальних об`єктів, учасники можуть вносити до статутного капіталу майнові права. Це зробить ФГ користувачем такого майна і не позбавить учасників права власності. До складу майна ФГ може належати право користування землею, водою, природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням. Такі рішення оформляються протоколом зборів учасників ФГ, актом приймання-передачі між власником і фермерським господарством.

Також необхідне визначити вартість правочину. Це можуть зробити учасники на загальних зборах або державний оцінювач на підставі договору з фермерським господарством.

Зі змісту статуту СФГ «МРІЯ 4» не вбачається, що засновником ОСОБА_3 було виражено розмір статутного капіталу фермерського господарства у грошовій формі з вказівкою його точної суми (точного розміру у грошовій оцінці).

В розумінні Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство здійснює господарську діяльність на земельній ділянці, тому право власності або користування на землю є необхідним активом. Відсутність у господарства земельної ділянки на праві власності або праві користування унеможливлює реєстрацію господарства, як юридичної особи.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, на момент смерті ОСОБА_3 17.07.2008 року) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення (створення) фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення, так і з 01.01.2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства. Таким чином, одержання громадянином засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства

Вищенаведений механізм переходу до фермерського господарства права користування землею застосовується виключно щодо земельної ділянки, з якою безпосередньо пов`язане створення фермерського господарства та його державна реєстрація як юридичної особи. Тільки у цьому випадку з дня державної реєстрації фермерського господарства воно набуває права та обов`язки землекористувача земельної ділянки, наданої її засновнику у користування і відповідне право землекористування ФГ не припиняється зі смертю засновника.

Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 19.08.2020 року у справі № 904/284/19 та повністю узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 червня 2020 року у справах № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20) та № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19).

У відзиві Василівської сільської ради Болградського району Одеської області вказано, що після смерті засновника СФГ «МРІЯ 4» ОСОБА_3 , у 2010 році у зв`язку з ненаданням звітності по даному підприємству більше одного року було прийнято рішення суду про зупинення дії (ліквідації) цієї юридичної особи (а. с. 40).

Аналогічні відомості зазначені у заяві Василівської сільської ради Болградського району Одеської області на адресу Одеського апеляційного суду. Крім того, Василівська сільська рада у зверненні до Одеського апеляційного суду зазначила, що земельна ділянка на право постійного користування на землю, зазначена в Державному акті від 27.12.2001 року, після смерті засновника (керівника) СФГ «МРІЯ 4» ОСОБА_3 стала комунальною власністю Жовтневої сільської ради Болградського району Одеської області, які після об`єднання громад була передана Василівській сільській раді (а. с. 174).

Колегією суддів витребувані відомості щодо реєстрації припинення СФГ «МРІЯ 4», як юридичної особи від Головного управління статистики в Одеській області, Болградської районної державної адміністрації, Болградської державної податкової інспекції Головного управління державної податкової служби в Одеській області.

З отриманих Одеським апеляційним судом відповідей від Головного управління статистики в Одеській області, Болградської районної державної адміністрації (військова адміністрація), Болградської державної податкової інспекції Головного управління державної податкової служби в Одеській області встановлено відсутністьвідомостей продержавну реєстраціюприпинення юридичноїособи СФГ«Мрія 4» в тому числі і на підставі судового рішення (а. с. 195-216).

Станом на 17.09.2024 року, як вбачається з відповіді Головного управління статистики в Одеській області, СФГ «МРІЯ 4» значиться у базі даних ЄДРПОУ по Одеській області, правовий статус юридична особа (а. с. 194).

Згідно із ст. 5 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон № 1952) підприємства як цілісний майновий комплекс (ЦМК) є окремими та самостійними об`єктами, на які потрібно реєструвати речові права. Отже, право власності на ЦМК виникає з моменту реєстрації цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ч. 2 ст. 331 ЦКУ, ч. 2 ст. 3 Закону № 1952). Тож цілісний майновий комплекс фермерського господарства може включатися до складу спадщини лише у разі, коли право власності на такий ЦМК було зареєстроване за спадкодавцем.

Тобто, цілісний майновий комплекс фермерського господарства може включатися до складу спадщини лише у разі, коли право власності на такий ЦМК було зареєстроване за спадкодавцем

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі № 388/86/15-ц.

Доказів реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс СФГ «МРІЯ 4» за ОСОБА_3 в розумінні ч.2ст.331ЦКУ,ч.2ст.3ЗаконуУкраїни від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивачем не надано, у зв`язку з чим немає підстав для висновку, що ЦМК СФГ «МРІЯ 4» може включатися до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Оскільки, право користування земельною ділянкою, яка передана ОСОБА_3 , як засновнику фермерського господарства, для створення фермерського господарства у випадку його смерті не входить до складу спадщини після його смерті, таке право зберігається за СФГ "МРІЯ 4", так як докази про припинення цього СФГ, як юридичної особи, відсутні, внаслідок чого саме з цих підстав позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування підлягають залишенню без задоволення.

При цьому позивачем не надано суду доказів на підтвердження цілісності майнового комплексу СФГ "МРІЯ 4", який би входив до складу спадщини, що відкрилась після смерті.

Наведені у рішенні районного суду обґрунтування відмови у позові, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування до цього часу СФГ «Мрія 4» не засновані на вимогах процесуального законодавства, оскільки тягар доведення фату припинення СФГ «Мрія 4» мав покладатись на відповідача, який у відзиві на позов про це стверджував, але відповідних доказів припинення СФГ «Мрія 4» не надав.

Не здобутотаких відомостейпро припиненняСФГ «МРІЯ4»в томучислі іна підставівідповідного судовогорішення іпід часапеляційного переглядусправи,за наслідкамиотримання відповідівід Головного управління статистики в Одеській області, Болградської районної державної адміністрації (військова адміністрація), Болградської державної податкової інспекції Головного управління державної податкової служби в Одеській області.

Тому наведене у рішенні Болградського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року обґрунтування відмови у вимогах про визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 права власності на цілісний майновий комплекс - СФГ "МРІЯ 4" та визнання за СФГ "МРІЯ 4" права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,50 га, яка розташована на території Василівської сільської ради Болградського району Одеської області та надана для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею ІV-ОД № 030209 від 27.12.2001 року, пов`язане з недоведеністю позивачем існування до цього часу СФГ «Мрія 4» підлягає зміні шляхом виключення цього обґрунтування з мотивувальної частини рішення.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 43 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц вказала, що ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства, а не визнання права на цілісний майновий комплекс.

Проте вимоги про визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарств, ОСОБА_1 у справі, яка переглядається, не заявляла.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги встановлені у справі обставини, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційноїскарги вцій частині зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином. апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині зміні з викладенням її в редакції цієї постанови суду апеляційної інстанції. В інший частині рішення суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Болградськогорайонного судуОдеської областівід 25січня 2024року в мотивувальній частині змінити та викласти її в редакції цієї постанови.

В інший частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 30.12.2024 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова