Рішення
від 30.01.2024 по справі 495/12032/23
БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/12032/23

№ провадження 2/495/593/2024

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

30 січня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - одноособово судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря Мельник Ю.В.,

справа № 495/12032/23

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Білгород-Дністровськводоканал" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Білгород-Дністровськводоканал" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 19 844, 89 грн, середній заробіток за весь час затримки нарахованої але не виплаченої заробітної плати.

Стислий виклад позиції позивача за заперечень відповідача

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала в КП «Білгород - Дністровський водоканал» контролером.

19 жовтня 2021 року нею надано до керівника заяву про переведення її на легкій труд згідно довідки ВКК Білгород - Дністровської багатопрофільної лікарні за № 2891 від 18 жовтня 2021 року але її не перевели та за час з 19 жовтня 2021 року по 21 счня 2022 року нараховували заробітну плату це підтверджується довідкою Форма ОК-5 Пенсійного Фонду України від 25 жовтня 2023 року.

Загальна сума нарахованої але не виплаченої заробітної плати становить 19 844, 89 грн, тому вона і вимушена звернутися з позовом до суду.

Не погоджуючись з позовними вимогами позивача відповідачем 13 грудня 2023 року наданий відзив на позовні вимоги позивача, відповідно до якого просить суд залишити позовні вимоги позивача без задоволення, вказуючи, що 19.10.2021 року позивач подала заяву на ім`я начальника КП «БДВК» з проханням надати їй легші умови праці.

27.10.2021 року Відповідачем складено повідомлення (вих. № 562), яким Позивачу запропоновано переведення на легшу роботу, а саме: на посаду оператора зливної станції очисних споруд КП «Білгород-Дністровськводоканал» ІІ-розряду.

З вказаним повідомленням Позивач ознайомилась особисто 01.11.2021 року проставивши відповідну відмітку, а також зазначила наступне: «З посадою згодна, але так, як очисні споруди знаходяться більш як 3 (три) км від КП «БДВК». Прошу Вас погодити з начальником КП «БДВК» ОСОБА_2 те, як я буду добиратися на роботу».

Начальником Відповідача Позивачу запропоновано добиратись до очисних споруд разом з бригадою КП «БДВК», що їде безпосередньо до очисних споруд.

Починаючи з 19.10.2021 року Позивач не з`являлась на роботі та не виконувала свої посадові обов`язки.

Даний факт підтверджується відповідними актами та табелем обліку робочого часу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», протягом наведеного календарного періоду та відносно всіх працівників Підприємства (в т.ч. і Позивача) було забезпечено як достовірний облік використання робочого часу, так і належний бухгалтерський облік витрат на оплату праці.

Наведене твердження обумовлене наявними табелями обліку робочого часу, відомостями з нарахування заробітної плати та особистими рахунками тощо, - які співвідносяться за змістом відображеної в них інформації.

Зокрема, за результатом дослідження відповідної облікової документації було встановлено, що Позивач у вищенаведеному періоді фактично не працювала за займаною посадою та взагалі фактично не перебувала, ані за місцем розташування робочого місця, ані на території (чи в будівлі), де проваджується господарська діяльність Підприємством тощо.

Так, відповідно до табелів обліку робочого часу Позивач:

в період з 19.10.2021 р. - по 31.10.2021р. (за винятком визначених вихідних днів) - була відсутня на робочому місці без поважних причин (наявна відмітка «ПР» (прогул). З цього приводу за кожний день відсутності складено колегіальний «Акт про відсутність»;

в період з 01.11.2021 р. - по 30.11.2021 р. (за винятком визначених вихідних днів) - була відсутня на робочому місці без поважних причин (наявна відмітка «ПР» (прогул). З цього приводу за кожний день відсутності складено колегіальний «Акт про відсутність»;

в період з 01.12.2021 р. - по 21.12.2021р. та з 29.12.2021 р. - по 31.12.2021р. (за винятком визначених вихідних днів) - була відсутня на робочому місці без поважних причин (наявна відмітка «ПР» (прогул).

З цього приводу за кожний день відсутності складено колегіальний «Акт про відсутність». А протягом 22.12.2021р. - 28.12.2021р. була тимчасово непрацездатна через хворобу;

в період з 01.01.2022 р. - по 20.01.2022р. (за винятком визначених вихідних днів) була відсутня на робочому місці без поважних причин (наявна відмітка «ПР» (прогул).

З цього приводу за кожний день відсутності складено колегіальний «Акт про відсутність».

З цього приводу, присутній під час дослідження вищезазначених облікових документів Позивачу - гр-ці ОСОБА_1 (у присутності поточного керівника КП «БДВК», головного бухгалтера та фахівця з кадрової роботи) інспектором праці ОСОБА_3 було поставлено запитання, щодо достовірності відображеної інформації.

На поставлене запитання Позивач повідомила, що дійсно на робочому місці (або на території/в будівлях Підприємства) не знаходилась та жодні робочі функції як за своєю посадою (так і за іншим фахом) не виконувала - так як весь цей час перебувала за місцем помешкання через незгоду з тією роботою, яку їй доручали.

Позивач надає суду Довідку ОК-5 від Пенсійного фонду України - сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 07.07.2010 № 2464-VI.

Положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що:

1) Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб;

2) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

3) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

7) Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом;

10) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Статтею 14-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Такі обов`язки Пенсійного фонду кореспондуються з нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року № 10-1 (далі Положення про реєстр застрахованих осіб, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018№ 8-1).

У відповідності до пунктів 4, 5 частини першої статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, застрахована особа має право: отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі інформацію, що відображає обсяг пенсійних коштів на її накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або індивідуальному пенсійному рахунку в недержавному пенсійному фонді - суб`єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення, якщо застрахована особа обрала такий недержавний пенсійний фонд, та стан здійснення пенсійних виплат за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та в порядку, визначеному цим Законом; звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначено положеннями статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити відомості, зокрема: 2) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат.

Згідно з частинами першою, другою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 розділу І Положення про реєстр застрахованих осіб передбачено, що реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 2 розділу IV Положення про реєстр застрахованих осіб до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема: персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов`язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності.

У період з 19.10.2021 р. по 20.01.2021 р. включно Позивач перебувала з Відповідачем в трудових відносинах, хоч і була відсутня фактично на робочому місці, але трудові відносини тривали.

Позивач отримувала дохід на Підприємстві, тому відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Підприємство (страхувальник), повинно було сплачувати єдиний соціальний внесок за кожного працівника, який перебуває з ним в трудових відносинах, в тому числі і за Позивача.

У довідці, наданій бухгалтерією Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» - «Інформація щодо нарахування ЄСВ за період з 01.10.2021 року по 21.01.2022 року», зазначається, що донарахування до мінімальної заробітної плати здійснюється згідно з ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до довідки «Інформація про нарахування, утримання із з/п з 01.10.2021 р. - по 21.01.2022 р.» вбачається, що заборгованість по заробітній платі за Відповідачем відсутня.

Станом на 23.02.2022 року відповідно до платіжного доручення №42257431 була погашена остання заборгованість за рахунок ФСС.

На підтвердження відсутності заборгованості Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» по заробітній платі перед Позивачем надають копії відповідних платіжних доручень з листопада 2021 р. по лютий 2022 р. та розрахунково-платіжні відомості за період жовтень 2021 р.- січень 2022 р.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються лише для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням Пенсійним фондом України та не мають ніякого відношення до заробітної плати, яка підлягає виплаті.

Відомості про нарахування, утримання із заробітної плати та сума, яка підлягає до сплати працівникові, містяться в розрахунково-платіжних відомостях працівника за типовою формою №П-6, затвердженою Наказом Держкомстату України 05.12.2008 р. №489.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.11.2023 року, відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.01.2024 року відмовлено в задоволені клопотання позивача про повернення відзиву.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволені.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодилася, просила суд в їх задоволені відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Вислухавши позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що дійсно позивач працювала в КП «Білгород - Дністровський водоканал» контролером.

19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала КП «Білгород-Дністровськводоканал» заяву про надання їй легкої праці з посиланням на те, що за станом здоров`я не може виконувати функції контролера.

Наказом начальника комунального підприємства «Білгород - Дністровськводоканал» від 21 жовтня 2021 року №70 «Про забезпечення проходження ОСОБА_1 позачергового медичного огляду» на підставі заяви контролера відділу збуту ОСОБА_1 від 19 жовтня 2021 року №204, частини 3 статті 17 Закону України «Про охорону праці», розділу 5 Колективного договору, затвердженого начальником КП «БДВК» та головою профкому від 16 листопада 2020 року за реєстраційним №46, наказано забезпечити проходження ОСОБА_1 за рахунок КП «БВДК» позачергового медичного огляду у термін 5 днів з моменту отримання та ознайомлення з даним наказом.

ОСОБА_1 з Наказом від 21 жовтня 2021 року №70 ознайомлена під підпис 21 жовтня 2021 року.

ОСОБА_1 пройшла медичний огляд, згідно висновку ЛКК їй показана робота не пов`язана з тривалим ходінням, підняттям сходами та тяжким навантаженням строком на шість місяців.

27 жовтня 2021 року КП «Білгород-Дністровськводоканал» запропоновано переведення на посаду оператора зливної станції очисних споруд КП «БВДК» П-розряду як легшу роботу.

ОСОБА_1 з пропозицією посади ознайомлена 1 листопада 2021 року, погодилась під умовою забезпечення до їзду до місця роботи, проте 4 листопада 2021 року надала письмову відмову від запропонованої посади оператора зливної станції очисних споруд підприємства, пославшись на стан здоров`я.

20 грудня 2021 року начальник комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» вніс подання голові профспілкового комітету про надання дозволу на розірвання з ОСОБА_1 контролером відділу збуту 3-го розряду трудового договору по пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Наказом начальника комунального підприємства «Білгород - Дністровськводоканал» від 21 січня 2022 року №00000000002-зв9 №2-3 «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 , контролера 3 розряду відділу збуту звільнено 21 січня 2022 року у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я по пункту 2 статті 40 КЗпП України; компенсація невикористаної відпустки 16 календарних днів на суму 3379,52 грн.; вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку 7217,00 грн.

21 лютого 2022 року позивач звернулася з позовною заявою до суду про визнання незаконним та скасування наказу, про поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

08 червня 2022 року рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду в задоволені позову ОСОБА_1 до КП «Білгород - Дністровськводоканал» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено у повному обсязі.

16 березня 2023 року Постановою Одеського апеляційного суду Апеляційна скарга ОСОБА_1 була задоволена.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 8 червня 2022 року було скасоване.

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було задоволено.

Визнаний незаконним та скасований Наказ №00000000002-зв9 №2-3 про припинення трудового договору від 21 січня 2022 року комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» про звільнення ОСОБА_1 контролера 3 розряду по пункту 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді контролера 3 розряду комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» (код ЄДРПОУ 20937068) з 21 січня 2022 року.

Стягнуто з комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» (код ЄДРПОУ 20937068) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 січня 2022 року по 16 березня 2023 року в загальній сумі 91525 грн. 95 коп. з відрахуванням з даної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» (код ЄДРПОУ 20937068) на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в загальній сумі 2481 грн 00 коп., що підтверджується оглянутою за клопотанням позивача цивільної справою № 495/1174/22.

Як повідомила позивач в судовому засіданні за вказаною Постановою апеляційного суду всі виплати вона отримала та жодних претензій не має.

Крім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач зверталася до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо недодержання відповідачем вимог законодавства в частині оплати праці.

20 вересня 2023 року Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було складено акт № ПД/ОД/17687/199 відповідно до якого жодні обставини, які б свідчили про порушення законодавства про оплату праці (в частині наявності підстав для нарахування заробітної плати) відносно гр-ки ОСОБА_1 за період її перебування в трудових відносинах з КП «БДВК» протягом періоду з 19 жовтня 2021 року по 20 січня 2022 року (включно) - встановлені не були.

Зокрема, за результатом дослідження відповідної облікової документації було встановлено, що Позивач у вищенаведеному періоді фактично не працювала за займаною посадою та взагалі фактично не перебувала, ані за місцем розташування робочого місця, ані на території (чи в будівлі), де проваджується господарська діяльність Підприємством тощо.

Так, відповідно до табелів обліку робочого часу Позивач:

в період з 19.10.2021 р. - по 31.10.2021р. (за винятком визначених вихідних днів) - була відсутня на робочому місці без поважних причин (наявна відмітка «ПР» (прогул). З цього приводу за кожний день відсутності складено колегіальний «Акт про відсутність»;

в період з 01.11.2021 р. - по 30.11.2021 р. (за винятком визначених вихідних днів) - була відсутня на робочому місці без поважних причин (наявна відмітка «ПР» (прогул). З цього приводу за кожний день відсутності складено колегіальний «Акт про відсутність»;

в період з 01.12.2021 р. - по 21.12.2021р. та з 29.12.2021 р. - по 31.12.2021р. (за винятком визначених вихідних днів) - була відсутня на робочому місці без поважних причин (наявна відмітка «ПР» (прогул). З цього приводу за кожний день відсутності складено колегіальний «Акт про відсутність». А протягом 22.12.2021р. - 28.12.2021р. була тимчасово непрацездатна через хворобу;

в період з 01.01.2022 р. - по 20.01.2022р. (за винятком визначених вихідних днів) була відсутня на робочому місці без поважних причин (наявна відмітка «ПР» (прогул). З цього приводу за кожний день відсутності складено колегіальний «Акт про відсутність».

З цього приводу, присутній під час дослідження вищезазначених облікових документів Позивачу - гр-ці ОСОБА_1 (у присутності поточного керівника КП «БДВК», головного бухгалтера та фахівця з кадрової роботи) інспектором праці ОСОБА_3 було поставлено запитання, щодо достовірності відображеної інформації.

На поставлене запитання Позивач повідомила, що дійсно на робочому місці (або на території/в будівлях Підприємства) не знаходилась та жодні робочі функції як за своєю посадою (так і за іншим фахом) не виконувала - так як весь цей час перебувала за місцем помешкання через незгоду з тією роботою, яку їй доручали.

Одночасно Позивач зазначила, що жодних зауважень/претензій стосовно оплати періоду перебування її у тимчасовій непрацездатності вона не має, так як відповідні зобов`язання з цього приводу виконанні у повному обсязі. (а.с. 33-41)

Позивач в судовому засіданні повідомила, що дійсно не працювала в зазначений період, однак наполягає на тому, що оскільки їй була нарахована заробітна плата з 19.10.2021 року по 21.01.2022 року, що підтверджується довідкою Форма ОК-5 Пенсійного Фонду України від 25 жовтня 2023 року, тому повинна бути сплачена на її користь у розмірі 19844, 89 грн.

Представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог, зазначила, що заборгованість по заробітної плати позивачу сплачена у повному обсязі, заборгованості у підприємства перед позивачем не має.

На підтвердження зазначеного надано до матеріалів справи в якості доказів: акт від 20 вересня 2023 року Державної служби з питань праці; інформація по ОСОБА_1 про нарахування, утримання заробітної плати за період з 01.10.2021 року по 21.01.2022 року; платіжні доручення про сплату заробітної плати від 12 листопада 2021 року; від 30 листопада 2021 року; від 21 грудня 2021 року; від 21 січня 2022 року; від 23 лютого 2022 року; табелі обліку робочого часу; розрахунково - платіжна відомість працівника за жовтень 2021 року; за листопад 2021 року; за грудень 2021 року; за січень 2022 року; акти про відсутність контролера 3 розряду відділу збуту КП «БДВК» ОСОБА_1 на роботі протягом усього робочого дня без поважних причин від 19.10.2021 року; від 20.10.2021 року; від 21.10. 2021 року; від 22.10.2021 року; від 26.10.2021 року; від 27.10.2021 року; від 28.10.2021 року; від 29.10.2021 року; від 01.11.2021 року; від 02.11.2021 року; від 03.11.2021 року; від 04.11.2021 року; від 05.11.2021 року; від 08.11.2021 року; від 09.11.2021 року; від 10.11.2021 року; від 11.11.2021 року; від 12.11.2021 року; від 15.11.2021 року; від 16.11.2021 року; від 17.11.2021 року; від 18.11.2021 року; від 19.11.2021 року; від 22.11.2021 року; від 23.11.2021 року; від 24.11.2021 року; від 25.11. 2021 року; від 26.11.2021 року; від 29.11.2021 року; від 30.11.2021 року; від 01.12.2021 року; від 02.12.2021 року; 03.12.2021 року; від 06.12.2021 року; від 07.12.2021 року; від 08.12.2021 року; від 09.12.2021 року; від 10.12.2021 року; від 13.12.2021 року; від 14.12.2021 року; від 15.12.2021 року; від 16.12.2021 року; від 17.12.2021 року; від 20.12.2021 року; від 21.12.2021 року; від 29.12.2021 року; від 30.12.2021 року; від 04.01.2022 року; від 05.01.2022 року; від 06.01.2022 року; від 10.01.2022 року; від 11 січня 2022 року; від 12.01.2022 року; від 13.01.2022 року.

Нормативне обґрунтування

Згідно ст. 43 Конституції України,- кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Згідно до п. 2 розділу І та п. 8 розділу ІV Постанови Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

В той же час, у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року №6-259цс17 наведені правові висновки, за якими установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов:

наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення;

виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем;

прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Статтею 233 КЗпП України, частина 2, встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.